Історія чи Зигмунд Фрейд?

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/history-vs-sigmund-freud-todd-dufresne

Працюючи у Відні на рубежі 20-го століття, він розпочав свою кар'єру в невропатології, перш ніж започаткувати таку дисципліну як психоаналіз. Його вплив затьмарює всіх інших психологів в очах громадськості. Але чи був Зигмунд Фрейд правий щодо природи людини? І чи були його методи науковими? Тодд Дюфресне виніс цю суперечливу фігуру під суд у відео "Історія чи Зигмунд Фрейд?".

Урок Тодда Дюфресне, режисер Бретт Андергілл.

Працюючи у Відні
на рубежі 20-го століття,

він розпочав свою кар'єру
в невропатології,

перш ніж започаткувати таку дисципліну
як психоаналіз.

Він припустив, що люди мотивуються
своїми несвідомими бажаннями

та витісненими спогадами,

а їхні проблеми можна вирішити,

зробивши ці мотивації усвідомленими
через терапію бесідою.

Його вплив затьмарює всіх інших
психологів в очах громадськості.

Але чи був Зигмунд Фрейд
правий щодо людської природи?

І чи були його методи науковими?

Тиша, тиша. Сьогодні на лавці
підсудних у нас ...Тато?

Ем, ні, ваша честь.

Це доктор Зигмунд Фрейд,

один з найвидатніших мислителів
в історії психології.

Егоїст, який поширював
псевдонаукові теорії.

Гаразд,і які ж це?

Він займався питаннями, які
медицина відмовлялася вирішувати.

В ході приватної практики
він лікував жінок,

які знаходилися у стані
так званої істерії

і їхні скарги не сприймали всерйоз.

Від жінок з депресією, яких
він лікував з самого початку,

до ветеранів Першої світової війни
з посттравматичним стресовим розладом,

Фрейдове лікування розмовами спрацювало,

а наглядність прикладів хвороб його
пацієнтів, змусила медичні установи

визнати їх психологічні розлади
справжніми.

Безумовно він не допомагав
усім своїм пацієнтам.

Фрейд був переконаний,
що наша поведінка формується

несвідомими стимулами
і приглушеними спогадами.

Він безпідставно вигадував
несвідомі або ірраціональні фактори,

що стоять за поведінкою тих, хто пережив
травми - і заподіяв реальної шкоди.

Як це?

Він перекрутив деякі факти
з його найвідоміших досліджень,

стверджуючи, що його методи вилікували
пацієнтів, коли, насправді, їм стало гірше.

Пізніше терапевти під впливом його теорій

вмовляли своїх пацієнтів "відновлювати"

нібито пригнічені спогади
про жорстоке поводження в дитинстві,

якого насправді ніколи не було.

Життя і сім'ї були зруйновані.

Ви не можете звинувачувати Фрейда в тому,
що він згодом неправильно застосував

свої методи в роботі -

це було проєктування.

Безліч його ідей були
негативними, без жодних сумнівів.

Він розглядав гомосексуалізм
як проблему у розвитку.

Він ввів термін "заздрість до члена",

маючи на увазі, що жінок
усе життя турбує відсутність у них члена.

Фрейд був творцем своєї епохи.

Так, специфіка його була недосконала,

але він створив простір для майбутніх
вчених, щоб вони могли досліджувати,

вивчати і розвивати отримані знання.

Сучасні методи терапії, на які
покладаються мільйони людей,

з'явилися в результаті роботи,
яку він почав з психоаналізу.

І сьогодні всі знають, що є несвідомість -

ця ідея була популяризована Фрейдом.

Сьогодні психологи вірять
тільки в "когнітивне несвідоме",

в те, що ви не знаєте про все,
що відбувається в даний момент.

Фрейд зайшов занадто далеко,
приписуючи всьому глибокий сенс.

Він будував свої теорії на наукових
ідеях, застарілих навіть на той час,

а не тільки за сьогоднішніми показниками -

наприклад, він вважав,
що індивідуальна психологія

бере свій початок з біологічного
успадкування подій давньої історії.

І під «древніми» я маю на увазі такі, як
Льодовиковий період або вбивство Мойсея.

Фрейд і його найближчі союзники справді
вважали, що ці доісторичні травми

здійснювали безперервний вплив
на психологію людини.

Він вважав, що фаза холодної
байдужості до статевого життя

під час статевого дозрівання буквально
була відголоском Льодовикового періоду.

З такими фантастичними
віруваннями, на кшталт цих,

як можна сприймати його всерйоз?

У будь-якого відомого мислителя
з багатовікового минулого

є ідеї, які ,за сьогоднішніми
мірками, здаються фантастичними,

але не можна відкидати
їхній вплив через це.

Фрейд був новатором, що об'єднав
ідеї з багатьох галузей.

Його концепції стали
повсякденними поняттями,

які формують те, як ми розуміємо
і говоримо про наш власний досвід.

Едипів комплекс? Его і особистість?
Захисні механізми? Думки про смерть?

Все Фрейд.

Але Фрейд не позиціонував
себе як соціальний теоретик -

він наполягав на тому,
що його роботи були науковими.

Хочете сказати, що він...
приховав недоречні факти?

Теорії Фрейда були беззаперечними.

Почекайте-но, то кажете,
він мав рацію?

Ні, його ідеї були сформульовані так, що
немає можливості емпірично їх перевірити.

Фрейд навіть не до кінця вірив
у психоаналіз, який він пропагував.

Він песимістично ставився
до результатів терапії.

Що? Гадаю, мені потрібна перерва!

Багато ідей Зигмунда Фрейда
не вкладаються в рамки сучасної науки,

а його лікарська практика
не відповідає сучасним моральним нормам.

У той же час він зробив революцію
в психології і суспільстві

і створив термінологію
для обговорення емоцій.

Фрейд зробив свій ряд помилок.

Але чи відповідальний мислитель
за те, як наступні покоління

використовують його ідеї?

Заслуговують вони на звинувачення,
подяку чи спокутування,

коли ми піддаємо історію
судовому розгляду?