Чому ми не повинні довіряти ринкам наше суспільне життя?

"Протягом минулих трьох десятиліть, - каже Майкл Сендел, - Сполучені Штати Америки перейшли від ринкової економіки до ринкового суспільства; варто зауважити, що американський досвід спільного суспільного життя залежить від кількості грошей, яка є у членів суспільства (три ключові приклади: доступ до освіти, доступ до правосуддя та політичного впливу)". У розмові та груповому обговоренні Сендел висловлює прохання подумати над цим запитанням: "Чи не занадто багато продається у сучасному демократичному суспільстві?"

Пропоную Вам питання, яке варто переосмислити:

якою повинна бути роль грошей

та ринку у нашому суспільстві?

У наш час за гроші можна купити

практично все.

До прикладу, якщо Ви відбуваєте покарання у в'язниці

Санта Барбари, штат Каліфорнія,

Вам потрібно знати,

що за певну плату можна придбати послугу модернізації

Вашої камери, якщо стандартні умови утримання Вас не задовільняють.

І це правда. Як Ви думаєте, скільки це коштує?

Ваші варіанти?

П'ять тисяч доларів?

Це ж не готель Рітц-Карлтон. Це звичайна в'язниця.

Вісімдесят два долари за ніч.

Уявляєте, вісімдесят два долари за ніч!

Якщо Ви йдете у парк атракціонів

і не бажаєте стояти у довгій черзі

на найкращі атракціони,

у Вас є вибір.

У багатьох тематичних парках Ви можете доплатити певну суму,

щоб опинитись у перших рядах черги.

ВІП-квитки - ось як це називають.

І не лише у тематичних парках можна ними скористатись.

У Вашингтоні, наприклад,

довгі черги формуються

для важливих слухань Конгресу.

Більшість людей не мають бажання стояти у довгих чергах,

особливо вночі, чи в дощову погоду.

Таким чином, тепер для лобістів, та усіх інших,

хто хоче відвідати слухання, але не має

бажання чекати у довгих чергах, існують

так звані компанії-черги,

до яких можна звернутись за допомогою.

Ви оплачуєте їм певну суму грошей,

вони наймають безпритульних або безробітних,

які стоять у чергах стільки, скільки потрібно,

а лобісти, перед початком слухання,

просто стають на місце найнятих людей на початок черги

чи перед дверима у зал.

Оплачене стояння у черзі.

Трапляється й звертання до ринкових механізмів

чи ринкового мислення та рішень

у більших масштабах.

Розглянемо методи ведення війн.

Чи знаєте Ви, що в іракських та афганських

військах було більше військових-контрактників,

ніж у американських?

Тепер усе не так, оскільки ми проводили дебати

на тему, чи потрібно залучати у наші війська

військових з приватних компаній,

і ось що сталось.

За останні три десятиріччя

ми пережили тиху революцію.

Ми дрейфували, майже не усвідомлюючи

переходу від ринкової економіки

до ринкового суспільства.

Різниця полягає ось у чому: ринкова економіка є засобом,

цінним та ефективним засобом,

для організації продуктивної діяльності,

а ринкове суспільство - це місце, де

майже все продається.

Це спосіб життя, у якому ринкове мислення

та ринкові цінності починають переважати

у кожному аспекті життя:

в особистих стосунках, сімейному житті, освіті,

політиці, законі, цивільному житті.

Навіщо хвилюватись? Навіщо перейматись тим, що ми стали

ринковим суспільством?

Думаю, через дві основні причини.

Перша з них, що робити з нерівністю?

Що більше речей можна купити за гроші,

то більшу роль відіграє їх наявність та нестача.

Якби роль грошей проявлялася лише у

доступі до яхт, дорогого відпочинку чи шикарних машин,

нерівність не мала б ніякого значення.

Проте, коли роль грошей зростає до управління

доступом до основ хорошого життя -

якісна охорона здоров'я, найкраща освіта,

політичний голос та вплив у політичних кампаніях -

коли гроші впливають на усі ці речі,

нерівність відіграє велике значення.

Ринкові відносини пронизують усі сфери життя,

загострюючи проблему нерівності,

а також соціальні та громадянські наслідки.

Ось одна з причин, за які варто хвилюватись.

Є ще одна причина,

яка відрізняється від проблеми нерівності,

а саме:

з деякими соціальними товарами та методами,

коли вступають в дію ринкові цінності та переконання,

вони можуть змінити значення тих процесів,

та витіснити ті відносини і норми,

за які найбільше вартує турбуватись.

Я б хотів навести приклад

спірного використання ринкового механізму,

грошового стимулу і поцікавитись, що Ви про це думаєте.

Багато шкіл борються з проблемою мотивації

дітей до навчання, особливо дітей

з неблагополучних сімей,
спонукають їх вчитися старанніше,

отримувати кращі результати та проявляти себе.

Деякі економісти запропонували ринкове рішення:

запропонувати певну оплату дітям, як стимул до отримання хороших оцінок,

високих балів за тести

або за читання книг.

Вони спробували цей метод.

Економісти провели експерименти,

у декількох найбільших американських містах.

У Нью-Йорку, Чикаго, Вашингтоні

за оцінку 5 пропонували 50 доларів,

і 35 доларів за оцінку 4.

У Далласі і Техасі вчені запропонували

2 долари восьмирічним учням за кожну прочитану книгу.

Подивімось на результат - деякі люди підтримали,

а деякі, навпаки, стали противниками такої

грошової мотивації.

Послухаймо, що люди думають про цю ідею.

Уявіть, що Ви - керівник шкільної освітньої системи,

і хтось приходить до Вас із такою пропозицією.

Скажімо, вони пропонують фінансування.

Вам не потрібно брати гроші з вашого бюджету.

Скільки людей підтримають цю ідею,

а скільки будуть проти?

Проголосуймо.

Для початку, підніміть руку ті, хто за реалізацію

цієї ідеї.

А зараз, підніміть руку ті, хто проти.

Отже, більшість у цьому залі проти,

і значна меншість за.

Обговорімо це.

Розпочнемо з тих, хто проти,

тих, хто заперечив цю ідею, навіть не спробувавши.

Яка причина вашого заперечення?

Хто хоче висловитись першим? Так?

Гейк Мозес: "Привіт усім, мене звати Гейк,

я думаю, що гроші просто вбивають внутрішню мотивацію,

і якщо дитина хоче читати,

Ви просто вбиваєте у ній це бажання,

пропонуючи гроші, провокуючи зміну поведінки".

Майкл Сендел: "Гроші вбивають внутрішній стимул.

А що ж тоді є або може бути внутрішнім мотиватором?"

ГМ: "Внутрішньою мотивацією повинно

бути бажання навчатись".

МС: "Навчатись".
ГМ: "Пізнавати світ.

А що відбудеться, якщо Ви перестанете їм платити?

Тоді вони перестануть читати".

МС: "Тепер, давайте, подивимось, чи є хтось, хто

думає, що все-таки, варто спробувати".

Елізабет Лофтус: "Мене звати Елізабет Лофтус,

Ви сказали, що варто спробувати, так чому ж ні,

потрібно провести експеримент і визначити міру речам".

МС: "Виміряти. Що б ви хотіли виміряти?

Ви б визначили, скільки... "

ЕЛ: "Скільки книг вони читають

і скільки книг вони б продовжили читати,

якщо б їм перестали платити".

МС: "Ох, після того, якби їм перестали платити.

Добре, як щодо цього?"

ГМ: "Чесно кажучи, я просто думаю,

так, щоб нікого не образити,
що це американський спосіб".

(Сміх) (Оплески)

МС: Добре. З нашої дискусії виплило

наступне запитання:

Чи грошовий стимул пришвидшить або, навпаки,

витіснить більшу мотивацію,

внутрішній урок, який ми надіємось передати -

це любити навчатись та читати

заради них самих?

Люди, які не погоджуються з майбутнім ефектом,

задають питання,

як ринкові механізми

чи грошові стимули дають неправильні уроки,

і якщо це так, то що буде з цими дітьми пізніше?

Я скажу вам, що відбудеться з цими експериментами.

Результати, отримані за гроші, були б дуже спірними,

і в більшості випадків, не матимуть розвитку.

Два долари за кожну книжку

призведуть до того, що діти читатимуть більше книг,

а також до того, що вони читатимуть коротші книги.

(Сміх)

Але питання в тому,

що буде з цими дітьми пізніше?

Чи будуть вони думати, що читання - це важка робота,

яку потрібно зробити за певну платню, ось за що потрібно хвилюватись,

або чи призведе неправильний стимул до того,

що дітям сподобається читати книги заради себе?

Отже, наші невеликі дебати показали нам те,

що багато економістів і не помічали.

Економісти часто припускають,

що ринки, самі по собі, є інертними,

що вони не торкаються чи не псують товари, які обмінюють.

Вони стверджують, що ринковий обмін

не змінює значення чи цінності

товарів, які обмінюються.

Це, мабуть, є правдою,

якщо ми маємо на увазі матеріальні товари.

Якщо Ви продаєте мені квартиру чи телевізор з плоским екраном

або даруєте мені одну з цих речей,

це буде той самий товар.

Він буде працювати тим самим методом.

Але це буде неправдою, коли

йдеться про нематеріальні товари

чи соціальні практики на кшталт викладання і навчання,

або спільної участі у суспільному житті.

У тих областях, які об'єднують ринкові механізми

та грошові стимули, можуть підірватись чи

витіснятись неринкові цінності та відносини,

за які варто дбати.

Як тільки ми бачимо,

що ринки та комерція

при розширенні за межі матеріального

можуть змінити характер товарів,

змінюють і значення соціальних практик,

у прикладі про викладання та навчання,

ми повинні дізнатись, куди ринки належать,

а куди - ні,

коли вони можуть фактично підірвати

цінності та стосунки, про які варто дбати.

Але перед тим, як дискутувати,

нам необхідно зробити дещо,
у чому ми не є надто вправними.

Тому ми повинні міркувати разом на публіці

про цінність та значення

соціальних практик, які високо цінуються,

від нашого тіла до сімейного життя,

від особистих стосунків до здоров'я,

від викладання та навчання до суспільного життя.

Ці питання є спірними,

і тому ми, як правило, ухиляємось від них.

Фактично, протягом останніх трьох десятиліть,

коли ринкове мислення та думка

зібрали сили та завоювали авторитет,

наша суспільна бесіда

була позбавленою

ширшого морального сенсу.

Ми уникаємо цих питань через побоювання розбіжностей.

Але тоді, коли ми бачимо, як ринки

змінюють характер товарів,

нам потрібно обговорити між собою

ці важливі питання

про те, як можна оцінити товари.

Одним з найбільш руйнівних впливів є

встановлення ціни на все,

що є у власності суспільства,

в тому сенсі, що ми всі цим володіємо.

На тлі зростання нерівності,

внесення ринкових відносин у кожен аспект життя

веде до зростання різниці між тими,

хто багатший, і тими, хто

живе скромніше.

Ми живемо, працюємо, робимо покупки,

розважаємось у різних місцях.

Наші діти ходять у різні школи.

Це недобре з точки зору демократії

і з точки зору задоволення потреб життя,

навіть для тих із нас, хто може дозволити собі

придбати першість у черзі.

Ось чому.

Демократія не вимагає ідеальної рівності,

але вимагає, щоб

громадяни брали участь у спільному житті.

Має значення те, що люди

різних соціальних прошарків

і різних стилів життя

стикаються один з одним,

натикаються один на одного

у звичайному життєвому ритмі,

тому що це навчає нас

домовлятись та сприймати відмінності між нами.

Ось як ми почали піклуватись про суспільні товари.

І наприкінці, питання ринків

є не лише економічним питанням.

Це справді питання, як ми хочемо жити разом.

Хочемо ми мати суспільство, де все можна купити,

чи є певні моральні та суспільні товари,

які не можна придбати на ринку

за будь-які гроші?

Щиро Вам дякую.

(Оплески)