Грецький міф про Талоса, першого робота - Едріен Мейер

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/the-greek-myth-of-talos-the-first-robot-adrienne-mayor

Гефест, бог винаходів, тяжко працював над однією з найвидатніших своїх розробок. Він розробляв нову захисну систему для короля Міноса, який хотів уберегти свій острів-королівство Кріт від небажаних вторгнень. Через те, що охоронці-смертні та звичайна зброя не могли впоратись з даним завданням, Гефест створив нового, непереможного захисника. Едріен Мейер заглиблюється у міф про Талоса: першого робота.

Урок Едріен Мейер, анімація Cabong Studios.

Гефест, бог винаходів, тяжко працював над
однією з найвидатніших своїх розробок.

Він створював нову захисну систему
для короля Міноса,

який бажав захистити свій острів -
королівство Кріт від небажаних гостей.

Але охоронці-смертні й звичайна зброя
не могли впоратись з цим завданням,

тож бог-провидець розробив нового,
непереможного захисника.

У вогні своєї кузні

Гефест викував величезну
людиноподібну істоту.

Створена з сяючої бронзи, наділена
надлюдськими можливостями,

підсилена іхором— життєдайною
рідиною богів,

ця машина відрізнялась від усього,
що Гефест коли-небудь створював.

Бог дав своєму творінню ім'я Талос -
перший робот.

Тричі на день бронзовий охоронець
обходив острів по периметру,

видивляючись порушників спокою.

Помітивши кораблі,
що наближались до острова,

Талос починав кидати в них
величезні валуни.

Якщо комусь вдавалось вижити
й вибратись на берег,

Талос нагрівав своє металеве тіло
й притискав жертв до своїх грудей.

Так він день у день виконував
свій обов'язок.

Та незважаючи на його механічну
поведінку,

Талос був безсмертним, про що
його жертви і не здогадувались.

Та невдовзі

велетню довелося зустріти корабель з
чужинцями, які перевірили його вдачу.

Брудні й обірвані, Джейсон, Медея
та аргонавти

поверталась зі свого переможного походу
за Золотим Руном.

Під час подорожі на героїв чекало
багато труднощів,

і втомлені моряки жадали відпочинку
у безпечному порту.

Вони чули історії про непереможного
бронзового гіганта з Кріту

і направились до безпечної бухти.

Але перш, ніж їм вдалося причалити,
Талос помітив мандрівників.

Поки аргонавти налякано чекали
на прихід гіганта,

чарівниця Медея помітила
на нозі робота блискучий гвинтик

і вирішила піти на хитрість.

Медея запропонувала Талосу угоду:

вона стверджувала, що може подарувати
Талосу безсмертя

взамін на гвинтик з його ноги.

Обіцянка Медеї дуже зацікавила робота.

Не знаючи про свою механічну природу,

але маючи людську натуру, що прагнула
вічного життя, Талос погодився.

Поки Медея бурмотіла якісь заклинання,
Джейсон викрутив гвинтик.

Як Медея і думала, саме цей гвинт був
слабкістю Гефестового творіння.

Іхор вилився з тіла Талоса як розплавлений
свинець, враз позбавивши велетня сил.

Робот впав з громоподібним звуком,

і поверненню аргонавтів додому
більше нічого не загрожувало.

Ця історія, вперше записана приблизно
у 700 р. до н.е.,

відображає знайому нам стривоженість
потенціалом штучного інтелекту

і навіть є зразком античної
наукової фантастики.

Але згідно з істориками, роботи в епоху
античності були не просто міфами.

Вже в 4 столітті до н.е. грецькі інженери

почали створювати справжні машини,

включаючи роботів-слуг
і механічних пташок, здатних літати.

Однак жодне з цих творінь не стало
таким відомим, як Талос,

якого зображали на грецьких
монетах, візерунках, фресках

та під час театральних вистав.

Вже 2500 років тому

греки почали досліджувати тонку грань

між людиною та машиною.

Подібно багатьом сучасним міфам
про штучний інтелект,

історія Талоса розповідає не тільки
про його мозок, але й про серце.

Зображаючи смерть Талоса на вазі
5 ст. до н.е.,

один художник показав відчай робота,
що помирав,

сльозою, яка скотилась
по бронзовій щоці Талоса.