Ilana Harris-Babou’s Guide to Health & Happiness | Art21 "New York Close Up"

(оркестрова музика)

- Привіт усім, ласкаво прошу на
на кулінарне шоу.

- Дуже дякую, що приєдналися до мене.

Будемо будувати, будемо готувати,

і гарно проведемо час.

Коли я почала знімати відео,

я просто дивилася у вільний час на YouTube
багато надихаючих роликів,

таких як кулінарні шоу, музичні кліпи

та телепередачі про домашнє майстрування.

Я гралася з формальними елементами того

як матеріальний світ показаний
всередині цих речей,

які наполовину рекламні,
наполовину навчальні.

- Тоді я почала по-справжньому
замислюватися про носіїв

цих речей, про досконалість,
яка загартовується

цією часто фальшивою
чи удаваною вразливістю,

коли здається, що певні речі,
які, ймовірно,

знаходяться поза межами нашого розуміння,
можуть бути схоплені чи утримані.

Ми дуже швидко повернемося.

(бадьора музика)

Я виріс у центральному Брукліні.

Думаю, я була досить
відлюдькуватою дитиною.

Я проводила багато часу,
просто розглядаючи речі,

поверхні та зовнішні сторони будівель,

вигадуючи для себе історії.

Отже, це будинок, в якому я виросла.

Ми любимо застосовувати відьний підхід

до газону перед будинком.

Я робила багато речей,
які можуть здаватися мистецтвом

або сприйматися як мистецтво,
з досить юного віку.

Це був простір,
де світ мав для мене сенс.

Це було наче на Гелловін,

думаю, що я була мертвою дружиною,

так я казала, що була нею того року.

- Навіть у цьому віці вона була впертою,

вона знала, чим хоче займатися.

Вона мала власну думку.

(бадьора музика)

- Насправді, раніше я називала себе
художницею.

І я думаю, що насправді

мене приваблювала сама фарба.

Своєрідний алхімічний магічний спосіб

поєднання кольорів на поверхні полотна.

І я зрозуміла, що цей
процес становлення -

це те, що мене справді захоплювало.

Так я почала знімати відео,

фактично записувала себе
в процесі створення картин,

а потім реміксувала їх або редагувала,

щоб поділитися тим, що мене дійсно хвилює,

з іншими людьми.

(бадьора музика)

А потім це переросло у скульптури
та інсталяції,

щоб якось утримувати та
реконтекстуалізувати ці рухомі образи.

(бадьора музика)

О, дивись, ось ти зі своєю
прекрасною маскою.

- Якщо мої діти попросять мене
полетіти з ними на Місяць,

я спробую туди полетіти.

Знаєте, я вчуся, вона мене вчить.

І це те, що роблять митці,
вони просвітлюють нас,

бо бачать речі на підсвідомому рівні.

- Я знала, що моя мама була
такою собі актрисою.

Я ніколи не бачила,
щоб вона реально готувала їжу на кухні,

коли ми росли, але у нас були
довгі дзеркала перед кухнею,

і вона влаштовувала для себе
щось на кшталт

виступів Джулії Чайлд,

наприклад, спалювала шматок тосту,
а потім відходила.

- Сьогодні я покажу вам свою щоденну
рутину догляду за собою.

Цим дуже весело користуватися.

Я покажу вам, як це зробити.

- Тож було дуже природно запросити її

до мого процесу в такий спосіб.

- Пахне як Чітос.

- Мені подобається працювати
в цьому просторі,

де відео спочатку виглядають
як щось дуже знайоме,

а потім я починаю вставляти

ці незручні речі,

можливо, незручні істини у знайому форму,

а потім дивлюся, що станеться,

коли з'являється це тертя.

- Я думаю, що багато з цих тем,

про які я думаю, наприклад,

прагнення і те, як ми намагаємося
контролювати наше життя,

виходять на перший план
у цьому просторі оздоровлення

та оздоровчої культури.

І наші тіла, очевидно, є місцем,

де відбувається багато з цих речей.

У 2019 році компанія Mirror почала робити

багато реклами в метро.

Можна було встановити
дзеркало-інструктора прямо в кімнаті,

і це виглядало б як висококласний дизайн,

і він міг би вмовляти
вас відволіктися від чогось

і зайнятися спортом.

І я просто захотіла спробувати
зробити таке і собі

і подивитися, що з цього вийде.

(спокійна музика)

Я думала про це, як про
зачарований медичний кабінет.

Замість того, щоб дати вам
чіткі інструкції про те,

як тренуватися або яка погода погода,

вони просто просять вас про інструктаж

або дають заплутані поради,

або грають в тести з капчою і,

можливо, хочуть,
щоб ви допомогли їм з ними.

(спокійна музика)

Я назвала роботу «Нужденні машини» так,

тому що думаю про них як про нужденних.

Але водночас цікаво,
чи не є ми в цьому просторі,

особливо у ванній, нужденними машинами?

Я думаю, що це також боротьба,

з якою я живу постійно, чи не так?

Думаю, всі інші також.

Між простором фантазії,
в якому ми хочемо жити,

і правдою, яку ми знаємо,

навіть в матеріальному вигляді,

про нестабільність всього.

(спокійна музика)