Міф про царя Мідаса і його золотий дотик - Ізольда Гіллеспі

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/the-myth-of-king-midas-and-his-golden-touch-iseult-gillespie

У грецькій міфології цар Мідас відомий як правитель ізгоїв, чиї витівки приголомшили народ і роздратували богів. Багато хто знає класичну історію про золотий дотик Мідаса, але також нерозумний цар був відомий через свої незвичайні вуха. Ізольда Гіллеспі розповідає міф про царя Мідаса.

Урок Ізольди Гіллеспі, анімація TED-Ed.

"Не все те золото, що блищить..."
Дж. Р. Р. Толкін.

Маючи непродумані плани
і напружені стосунки з богами,

цар Мідас легковажно керував стародавнім
царством Фригії.

У грецькій міфології його знали,
як правителя ізгоїв,

чиї витівки приголомшили народ
і відвернули богів.

Дні Мідаса проходили велично,

він та його донька
купалися в бенкетах та вині.

Не дивно, що він відчував
спорідненість з Діонісом,

Богом вина, карнавалу і вистав.

Одного разу Мідас знайшов сатира,

який дрімав у його трояндовому саду,
п'яніший, ніж аромат квітів.

Мідас впізнав сатира
як одного з послідовників Діоніса

і дозволив йому оселитися в палаці.

Вдячний царю за гостинність,
Діоніс погодився виконати одне бажання.

Мідас жадібно роззирнувся довкола.

Незважаючи на розкіш, в якій він жив,

дорогоцінні камені, найтонший шовк та
чудовий декор не втамовували його апетиту.

В його житті не вистачало блиску;
все, що йому було потрібно - більше золота.

Бог наділив царя силою перетворювати
на золото все, до чого той доторкнеться,

окрім самого Мідаса.

У захваті він повернувся
до своїх володінь.

Від його легкого дотику
стіни палацу перетворилися на золоті,

кам'яні статуї починали сяяти,

а кубки блищати.

У нестямі він метався по палацу,

перетвлорюючи все на золото.

Незабаром палац перетворився на золотий

і сміх Мідаса відбивався луною від стін.

Змучений і голодний від своїх витівок,

Мідас взяв гроно винограду зі своєї
позолоченої вази з фруктами.

Але мало не зламав зуб,

бо у роті фрукти перетворилися на метал.

Коли він узяв буханець хліба,
той затвердів у його руці.

Відкинувшись на ліжко в розпачі,

Мідас усвідомив, що м'які подушки
перетворилися на тверде золото.

Почувши крики розчарування,
його дочка увійшла в кімнату.

Але коли Мідас потягнувся до її руки,

він з жахом побачив, що перетворив її
на золоту статую.

Наляканий тим, що він зробив,

Мідас благав богів
позбавити його цієї сили.

Змилувавшись над дурним царем,

Діоніс сказав Мідасу вимити руки
в річці Пактол.

Коли Мідас занурив руки у річку,
золото відмилося від його пальців.

Мідас повернувся додому,
де побачив свою дочку живою,

а палац його набув колишнього вигляду,
і він зрадів.

Можна було б подумати,
що він засвоїв урок,

але всього через кілька тижнів,
Мідас знову схибив,

образив Бога музики і сонця Аполлона,
сказавши, що Пан більш вправний музикант.

Аполлон презирливо заявив,
що у царя, мабуть, віслячі вуха,

раз він висловлює такі судження,
і перетворив Мідаса на віслюка.

Знов довелось тому шкодувати
через свою поведінку,

Мідас приховував свої волохаті вуха
в громадських місцях.

Їх бачив тільки його перукар,

який, під час незвичного для нього сеансу,
присягнувся мовчати,

Перукар придушував свій сміх
і боровся з бажанням комусь розповісти,

але таємниця переповнювала його.

Одного разу він вийшов за межі міста
і вирив яму.

Схиливши голову над землею,

відчайдушний перукар прошепотів:
"У Мідаса вуха віслюка".

Незабаром після цього
паростки очерету підхопили слова

там, де перукар їх промовив.

Коли подув вітер,
паростки несли відлуння його шепоту:

"У Мідаса вуха віслюка".

Віслюки, які були в полях, підняли голови
в знак визнання,

а люди сміялися між собою
через дурість свого царя.

Через його золотий дотик і вуха віслюка
Мідас не був шанованим правителем.

Тоді як інших лідерів вшановували,
зводячи статуї і храми на їх честь,

народ пам'ятав Мідаса трохи по-іншому:

за відблисками глибокої ріки
і шелестом фригійського вітру.