Ананда Шанкар бореться з раком танцюючи.

Відомій виконавиці класичного індійського танцю Ананді Шанкар Джаянт поставили діагноз раку у 2008 році. Вона розповідає свою особисту історію не тільки про те, як це - стикнутися з хворобою, але й про те, як танцювати крізь неї, і демонструє танець, у якому розкриває символ сили, який допоміг їй робити це.

(музика)

(санскрит)

Це ода матері-богині,

яку більшість індусів вчать у малолітньому віці.

Я вивчила її, коли мені було чотири роки,

сидячи в матері на колінах.

Цього ж року вона познайомила мене з танцем,

і так почався

мій зв'язок із класичним танцем.

Відтоді - пройшло вже 40 років --

я займалася з найкращими фахівцями у цій галузі,

виступала по всьому світу,

навчала молодих та старших,

творила, співпрацювала,

займалася хореографією,

і зіткала пишний килим

з мистецтва, досягнень та нагород.

Вершиною слави було

отримання у 2007 році

четвертої найвищої цивільної нагороди цієї країни, Падма Шрі,

за мій внесок у мистецтво.

(Оплески)

Але нічого, абсолютно нічого не підготувало мене

до того, що мені довелося почути

першого липня 2008 року.

Я почула слово "карцинома".

Так, рак грудей.

В той момент, коли я, приголомшена, присіла у кабінеті свого лікаря,

я почула інші слова:

"рак", "стадія", "ступінь".

До тієї хвилини Рак був знаком зодіаку

мого друга,

стадія - була періодом розвитку танцю,

а ступінь - рівнем майстерності в ньому.

Того дня я усвідомила,

що в мене з'явився небажаний, непроханий

новий партнер по життю.

Як танцівниця

я знаю дев'ять основних емоцій навараса:

злість, відважність,

роздратування, жартівливість,

та страх.

Я думала, що знала, що таке страх.

Того дня я дізналася, що таке страх.

Під впливом усвідомлення жахливості становища

та відчуття повної втрати контролю,

я залилася сльозами

і запитала у свого любого чоловіка, Джаянта,

"Це все? Це кінець шляху?

Це кінець мого танцю?"

А він, будучи позитивно мислячою людиною,

сказав, "Ні, це тільки перерва,

перерва на час лікування,

і ти повернешся до того, що ти вмієш робити найкраще."

Тоді я усвідомила,

що я, котра думала, що маю повний контроль над своїм життям,

мала контроль тільки над трьома речима:

моїми думками, моїм розумом --

образами, які ці думки створювали --

та над дією, яка слідувала їм.

Тому, у той момент я борсалася

у вихорі емоцій,

мене охопила депресія та інші почуття,

які з'являються у таких страшних ситуаціях,

я хотіла поїхати у місце зцілення, де панують здоров'я та щастя.

Я хотіла поїхати з того місця, де я була,

туди, де я хотіла бути,

для цього мені щось було потрібно.

Щось, що витягнуло б мене з цього всього.

Тож я витерла сльози,

і зробила заяву всьому світові...

Я сказала, "Рак є тільки однією сторінкою мого життя,

і я не дозволю цій сторінці вплинути на решту мого життя".

Я також заявила всьому світові,

що я подолаю рак,

і не дозволю йому подолати мене.

Але для того, щоб дійти звідти, де я була,

туди, де я хотіла бути,

я потребувала чогось.

Потребувала зачіпки, образу,

стержня,

на якому б кріпився цей процес переходу,

щоб я могла почати свій шлях.

І я знайшла його в моїх танцях,

моїх танцях, моїй силі, моїй енергії, моїй пристрасті,

кожному моєму подихові.

Але це було нелегко.

Повірте, це було дійсно нелегко.

Як можна триматися бадьоро,

коли ви з красуні стаєте

лисою за три дні?

Як не впасти у відчай,

коли для тіла, яке піддають хіміотерапії,

піднятись на декілька сходинок ставало справжньою мукою,

і це відбувалося зі мною, яка могла танцювати по три години?

Як не піддатися

відчаю та стражданням через це?

Все, чого мені хотілося, це згорнутися в клубок і ридати.

Проте я продовжувала говорити собі,

що не маю таких опцій, як страх і сльози.

Отож я тягнула себе в танцювальну студію --

тіло, розум і дух -- кожного дня в танцювальну студію,

і вчилася там всьому, що вивчила,

коли мені було чотири роки, все від самого початку,

ще раз опрацьовувала, вивчала наново, перегруповувала.

Це завдавало пекельного болю, але я це зробила.

Важко.

Я зосередилася на своїх мудрах,

на символічності мого танцю,

на поетиці та метафоричності,

філософії самого танцю.

І повільно я просувалася вперед,

далі від нещасного стану душі.

Але потрібно було ще щось.

Щось, що б допомогло пройти цю додаткову милю,

і я знайшла це у метафорі,

яку вивчила від своєї матері в чотирирічному віці.

Метафорі Махішасура Мардіні,

одній з ролей Дурґи.

Дурґа, мати-богиня, безстрашна,

створена пантеоном індійських богів.

Дурґа, осяйна, в прикрасах, вродлива,

її 18 рук

готові до бою,

коли вона їде верхи на своєму леві

на поле битви, щоб знищити Махішасур.

Дурґа, найкращий взірець

креативної жіночої енергії,

або шакті.

Дурґа є безстрашною.

Я створила цей образ Дурґи

і кожен її атрибут, кожен її нюанс,

є моїм власним.

Керуючись символічністю міфу

та пристрастю до моїх тренувань,

я внесла у свій танець фокус, гострий, як лезо,

настільки гострий,

що я могла танцювати через кілька тижнів після хірургічного втручання.

Я танцювала крізь хімічні та радіаційні цикли,

танцювала багато, на превеликий розпач мого онколога.

Я танцювала між хімічними циклами та опроміненням,

я добилася від них, щоб вони пристосувалися

до мого танцювального графіку.

Ось що я зробила -

я відключилася від раку

і підключилася до танцю.

Так, рак був тільки однією сторінкою мого життя.

Моя історія --

це історія про подолання втрат,

перешкод та викликів,

які вам кидає життя.

Моя історія - це сила думки.

Моя історія - це сила вибору.

Сила фокусування.

Сила, яка дає наснагу зосередити увагу на тому,

що так нас захоплює,

керує нами,

настільки, що навіть таке явище як рак, стає незначущим.

Моя історія - це сила метафори.

Сила образу.

Моїм образом був образ Дурґи,

Дурґи безстрашної.

Її також називали Сімханандіні,

та, яка їде верхи на леві.

Коли я їду верхи,

осідлавши свою власну внутрішню силу,

своє внутрішнє примирення,

озброєна тим, що можуть дати медикаменти,

продовжую лікування,

коли я їду верхи на поле битви з раком,

і прошу свої вередливі клітини поводитися, як слід,

Я хочу, щоб мене знали не як ту, котра вижила з раком,

а як ту, яка його перемогла.

Представляю вам фрагмент цієї роботи.

"Сімханандіні".

(Оплески)

(Музика)

(Оплески)