Дивовижні звички оригінальних мислителів

Як творчі люди придумують чудові ідеї? Організаційний психолог Адам Грант вивчає "оригіналів": мислителів, які мріють про нові ідеї і докладають зусиль, щоб втілити свої ідеї. У цій доповіді довідайтеся про три несподівані звички оригіналів, одна з яких - це прийняття невдач. "Найбільші оригінали - це ті, в кого багато невдач тому, що вони багато спробували", - говорить Грант. "Треба багато поганих ідей, щоб отримати кілька хороших".

Сім років тому до мене підійшов студент
і попросив інвестувати в його компанію.

Він сказав: «Я працюю з трьома друзями,

і ми спробуємо перевернути певну галузь
споживання, продаючи речі в Інтернеті.»

І я сказав: «Добре, хлопці, ви, певно,
присвятили цьому все літо?»

«Ні, ми всі ще працювали стажерами,
на випадок, якщо з цим не складеться».

«Гаразд, але ж після випуску ви
плануєте працювати над цим на повну».

«Не зовсім так.
У нас у всіх є робота про запас».

Проходить 6 місяців,

і за день перед запуском компанії

робочого вебсайту все ще немає.

«Ви, хлопці, усвідомлюєте,
що вся ця компанія – це вебсайт?

Це її альфа й омега».

Тож, звісно, я відмовився інвестувати.

Потім вони назвали
компанію «Ворбі Паркер».

(Сміх)

Вони продають окуляри онлайн.

Нещодавно їхню компанію визнали
найбільш інноваційною у світі,

і вона оцінюється
у понад мільярд доларів.

І що тепер? Тепер наші гроші
інвестує моя дружина.

Чому ж я так помилився?

Щоб дізнатися, я досліджую людей,
яких я називаю «оригінали».

Оригінали є нонконформістами,

це люди, які не тільки мають нові ідеї,

але й вживають заходів, щоб їх просувати.

Це яскраві люди, які не мовчать.

Оригінали підштовхують на
творчість і на зміни у світі.

Це люди, на яких бажаєш робити ставку.

Але вони виглядають не так, як я очікував.

Сьогодні я розповім вам про три речі,
які, як я дізнався,

допомагають виявити оригіналів

і стати трохи більше схожими на них.

Отже, перша причина, чому я
утримався від інвестицій у Ворбі Паркер,

була у тому, що вони
починали дуже повільно.

Ви всі чудово знаєте, що відбувається
в голові у прокрастинатора.

Зізнаюся – сам я, навпаки,
прЕкрастинатор.

Так, існує таке поняття.

Згадайте паніку, коли до дедлайну
залишилось кілька годин,

а у вас ще нічого не зроблено.

Я це відчуваю ще за кілька місяців.

(Сміх)

Це почалося давно – дитиною
я дуже серйозно грав у ігри Nintendo.

Прокидався о п'ятій ранку,

і грав доти, доки не став
майстром цих ігор.

Нарешті я настільки відбився від рук,
що місцева газета

зробила репортаж з моєю участю
про темну сторону Nintendo.

(Сміх)

(Оплески)

З тих пір я поміняв волосся на зуби.

(Сміх)

Завдяки прекрастинації в коледжі

я закінчив свою дипломну роботу
на чотири місяці раніше.

І я пишався цим, проте кілька років тому

до мене підійшла Джихей,
моя студентка, і сказала:

«Мої ідеї найбільш творчі,
коли я затягую».

А я: «Це дуже мило, а де ті чотири
роботи, що ти мала здати?»

(Сміх)

Жартую. Вона була однією з
найбільш творчих студентів,

і я, як організаційний психолог,
саме такі ідеї й перевіряю.

Тож я дав їй завдання зібрати деякі дані.

Вона відвідала купу компаній.

Провела опитування працівників про те,
наскільки часто вони зволікають.

Потім попросила начальників оцінити
новаторські й творчі якості працівників.

І, як і очікувалось,
прекрастинатори, на зразок мене,

які поспішають і роблять все рано,

були оцінені як менш творчі,

порівняно з тими, хто помірно зволікає.

Я також хотів знати, що відбувається
з хронічними прокрастинаторами.

Вона мені: «А я не знаю.
Вони не заповнили мій опитувальник».

(Сміх)

Жартую. Ось наші результати.

Дійсно, бачимо, що люди,
які чекають до останньої хвилини,

настільки зайняті якимись дурницями,
що вони не мають жодних нових ідей.

З іншого боку, люди
що швидко занурюються у справу,

так несамовито нервують,
що також не мають оригінальних думок.

Отже, оригінали знаходяться
десь посередині.

Чому так?

Можливо, оригінальні люди
просто мають погані робочі звички.

Може, зволікання
не викликає творчої наснаги.

Щоб дізнатися, ми розробили
деякі експерименти.

Ми попросили людей
придумати нові бізнес-ідеї,

а потім запросили незалежних читачів

оцінити, наскільки
ці ідеї творчі та корисні.

Деякі учасники мали виконати
завдання відразу, а деякі,

обрані за випадковим принципом,
мали тягнути час,

граючись у гру «Сапер», що
була відкрита перед ними

протягом п'яти або десяти хвилин.

І дійсно –
помірковані прокрастинатори

на 16% більш творчі,
порівняно з двома іншими групами.

Звісно, гра «Сапер» дуже захоплива,
але цей ефект не від неї,

тому що ті, хто грав в цю гру,
перш ніж отримати завдання,

не мали такого творчого підйому.

Тільки тоді, коли вам кажуть
працювати над певною проблемою,

а потім ви починаєте тягнути,

завдання залишається активним
десь у глибині вашого мозку,

ви його «виношуєте».

Зволікання дає час розглянути різні ідеї,

мислити у нелінійний спосіб,
робити несподівані прориви.

Отже, наприкінці цих експериментів,

я почав писати книгу про оригіналів,

і подумав: «Чудова нагода
навчити себе відкладати,

пишучи розділ щодо прокрастинації».

Тобто, я робив мета-прокрастинацію,

і, як кожний поважаючий себе
прЕкрастинатор,

я прокинувся рано наступного ранку,

і склав список справ з кроками
про те, як ці справи відкладати.

(Сміх)

І тоді я старанно працював

над своєю метою не
просуватися до моєї мети.

Я почав писати розділ про затягування,

і одного дня – на півдорозі –

я відкладав його
буквально на середині речення,

на кілька місяців.

Це була справжня мука.

Але коли я повернувся до нього,
у мене були всілякі нові ідеї.

Як висловився Аарон Соркін:

«Ви називаєте це зволіканням.
Я називаю це мисленням.»

У процесі дослідження я виявив,

що багато великих оригіналів
в історії були прокрастинаторами.

Візьміть Леонардо да Вінчі.

Протягом 16 років він
з перервами працював

над Моною Лізою.

Він відчував себе невдахою.

Він сам це писав в своєму щоденнику.

Проте деякі оптичні новації,
які він запровадив,

перетворили спосіб,
у який він моделював світло,

і зробили його
набагато кращим живописцем.

А щодо Мартіна Лютера
Кінґа молодшого?

У ніч перед найбільшим
виступом свого життя,

на Марші на Вашингтон,

о 3-й ранку він ще переписував його текст.

Він сидів серед людей, чекаючи
своєї черги вийти на сцену,

і все ще писав нотатки
й перекреслював рядки.

Він вийшов на сцену,
і на 11-й хвилині виступу

відходить від підготованого тексту,

щоб вимовити слова,
які змінили хід історії:

«Я маю мрію».

Цього не було у тексті.

Він затягнув завершення написання
виступу до останньої хвилини,

і цим залишив себе відкритим
до широкого кола можливих ідей.

І тому, що текст не був
остаточно підготованим,

Кінґ мав свободу імпровізувати.

Зволікання – це вада,
якщо йдеться про продуктивність,

але воно може виявитись
перевагою для творчості.

Як бачимо, велика
кількість чудових оригіналів

швидко починає, але повільно закінчує.

І це те, що я не врахував
у випадку з Ворбі Паркер.

Коли вони тягнули протягом шести місяців,

я подивився на них і сказав:

«Знаєте, багато інших компаній починають
продавати окуляри в Інтернеті».

Вони позбулися переваги
першопрохідника.

Але я не розумів, що
вони витрачали весь цей час,

намагаючись зрозуміти,
як зробити, щоб людям

було зручно замовляти окуляри онлайн.

Виявилось, що перевага першопрохідника
є переважно міфом.

Подивіться на класичне дослідження
більш ніж 50 категорій продуктів,

яке порівнює першопрохідників,
що створили відповідний ринок збуту,

з поліпшувачами, які запровадили
там щось інше і краще.

Бачимо, що першопрохідники зазнавали
невдачі у 47% випадків,

тоді як поліпшувачі – лише у 8%.

Подивіться на Facebook,
що побудував соціальну мережу,

коли Myspace і Friendster вже існували.

Подивіться на Google, що з'явився на
багато років пізніше за Altavista і Yahoo.

Набагато легше поліпшити чужу ідею,

ніж створити щось нове з нуля.

Отже, я отримав такий урок: щоб
бути оригіналом, не треба бути першим.

Просто треба вирізнятися і бути кращим.

Але це була не єдина причина, чому я
відмовився інвестувати у Ворбі Паркер.

Вони ще були сповненні сумнівів.

Вони мали резервні плани,

і це викликало у мене сумніви,
чи є в них мужність бути оригіналами,

тому що я очікував, що оригінали
виглядатимуть приблизно так.

(Сміх)

До того ж, на поверхні,

багато оригіналів виглядають впевнено,

але за лаштунками

вони відчувають той же страх і сумніви,
що і ми всі.

Просто вони керують ними інакше.

Хочу показати вам це зображення,

як працює творчий процес
для більшості з нас.

[це класно, це тяжко, це дурня, я дурень,
може обійдеться, це класно] (Сміх)

У своєму дослідженні я виявив,
що є два різних види сумніву.

Є сумнів у собі, і є сумнів в ідеї.

Сумнів у собі паралізує.

Він змушує вас зупинитись.

Але сумнів в ідеї активізує.

Він мотивує нас перевіряти,
експериментувати, уточнювати,

на зразок Мартіна Лютера Кінґа молодшого.

Отже, ключ до того, щоб бути оригіналом –

це просто уникати

стрибка від третього до четвертого пункту.

Замість того, щоб сказати: «Я дурень»,

скажіть: «Перші кілька спроб
завжди дурні,

я ще тільки на початку».

Тож як треба діяти?

Ну, підказка, виявляється,

є в Інтернет-браузері,
який ви використовуєте.

Ми можемо передбачити ефективність
вашої роботи та ваше бажання працювати,

просто знаючи, який
веб-переглядач ви використовуєте.

Декому з вас не сподобаються
результати цього дослідження –

(Сміх)

але є численні докази того,
що користувачі Firefox і Chrome

значно перевершують
користувачів Internet Explorer і Safari.

Саме так.

(Оплески)

До речі, вони також на 15% довше
працюють на одному місці.

Чому? Не через якусь технічну перевагу.

Чотири групи браузерів в середньому
мають однакову швидкість набору тексту,

вони також вимагають подібний
рівень знань комп'ютера.

Тут річ у тому, як ви
отримали веб-переглядач.

Тому що, якщо ви користуєтеся
Internet Explorer або Safari,

їх було встановлено на вашому комп'ютері,

і ви прийняли типові браузери,
які були вам запропоновані.

Якщо ж ви обрали Firefox або Chrome, ви,
певно, сумнівалися в типових браузерах,

і поцікавились, чи є інші варіанти,

а потім трохи проявили винахідливість,
завантаживши новий браузер.

Коли люди чують про
це дослідження, вони питають:

«Чудово, отже, щоб бути продуктивнішим,
потрібно лише оновити веб-переглядач?»

(Сміх)

Ні, треба бути такою людиною,

яка бере на себе ініціативу,
сумнівається у типовому,

і шукає кращий варіант.

І якщо ви робите це добре,

ви відкриєте для себе щось
протилежне до дежавю.

В цього є назва – вюжаде.

(Сміх)

Вюжаде – це коли ви дивитесь на щось,
що ви бачили багато разів,

і раптом бачите це ніби свіжим поглядом.

Це сценарист,
який дивиться на сценарій фільму

що не може отримати зелене світло
більше півстоліття.

У кожній попередній версії
головна героїня була злою королевою.

Але Дженніфер Лі починає сумніватися,
чі в цьому є сенс.

Вона переписує перший акт,

переосмислює лиходійку
як замучену героїню,

і Frozen стає
найуспішнішим анімаційним фільмом.

Отже, мораль цієї історії проста.

Коли відчуваєте сумнів,
не спростовуйте його.

(Сміх)

А як щодо страху?

Оригінали теж відчувають страх.

Вони бояться невдачі,

але те, що відрізняє їх від інших –

це те, що вони ще більше
бояться не спробувати.

Вони знають що можна зазнати невдачі,
запустивши бізнес, який збанкрутує,

або зазнати невдачі, взагалі
не розпочавши бізнес.

Вони знають, що в тривалій перспективі ми
найбільше шкодуватимемо не про те,

що зробили, а про те, що не зробили.

Дослідження показують: те, що
ми хотіли б зробити заново –

це речі, які ми не ризикнули робити.

Нещодавно Ілон Маск сказав мені,
що не очікував успіху Тесли.

Він був упевнений, що перші
запуски ракети SpaceX

не зможуть вивести її на орбіту,
не кажучи вже про успішне повернення,

але це було занадто важливо,
щоб принаймні спробувати.

Але багато хто з нас,
маючи важливу ідею,

не намагається її втілити.

Але у мене для вас
є і деякі хороші новини.

Вас не будуть засуджувати
за ваші погані ідеї,

хоч багато хто думає, що будуть.

Якщо пройтись по різних галузях,

і спитати людей про їхню найбільшу ідею,
їх найважливішу пропозицію,

85% з них не відповідають.

Вони бояться збентежити себе,
виглядати безглуздо.

Але вгадайте, що? Оригінали
мають багато поганих ідей,

насправді купу поганих ідей.

Візьміть того, хто придумав ось це.

Вас хвилює, що він вигадав
страшну ляльку, що розмовляє,

яка лякала не тільки дітей,
але й дорослих?

Ні. Ви славите Томаса Едісона
за новаторську лампочку.

(Сміх)

Якщо пройтись по різних галузях,

найбільші оригінали – це ті,
хто отримав найбільше невдач,

тому що багато чого спробував.

Візьміть класичних композиторів,
кращих з кращих.

Чому деяким з них відведено більше
місця в енциклопедіях,

ніж іншим, а їхні композиції
відтворюються частіше?

Одним з найкращих індикаторів є

велика кількість композицій,
які вони створили.

Чим більше ви випускаєте в світ,
тим більше різноманітності отримуєте,

і тим кращі ваші шанси натрапити
на щось справді оригінальне.

Навіть трьом стовпам класичної музики –
Баху, Бетховену, Моцарту –

довелося створити
сотні і сотні композицій,

із яких шедеврами стала
лише незначна меншість.

Але, можливо, вам цікаво,

як оцей хлопець став великим,
надто не перепрацьовуючи?

Я не знаю, як Вагнеру це вдалось.

Але для більшості з нас,
якщо ми хочемо бути більш оригінальними,

ми повинні генерувати більше ідей.

Засновники Ворбі Паркер, коли
вибирали назву для своєї компанії,

хотіли знайти щось витончене,
унікальне, без негативних асоціацій,

щоб побудувати бренд роздрібної торгівлі,

і вони розглянули понад
2 000 можливостей,

перш ніж нарешті об'єднали

Ворбі і Паркер.

Отже, якщо все це звести докупи,
можна побачити,

що оригінали
не дуже відрізняються від решти.

Вони відчувають страх і сумніви.
Вони затягують.

Вони мають погані ідеї.

Й іноді, не всупереч
цим якостям, а саме завдяки їм,

вони досягають успіху.

Тому, коли ви таке бачите,
не робіть тієї ж помилки, що й я.

Не списуйте їх з рахунку.

І коли йдеться про вас,
не списуйте себе з рахунку також.

Знайте, що швидкий початок,
але повільне завершення

може підвищити вашу творчу наснагу,

що ви можете мотивувати себе,
сумніваючись у ваших ідеях

і використовуючи страх не спробувати,

і що треба багато поганих ідей,
щоб отримати кілька хороших.

Дивіться, бути оригіналом нелегко,

але я певен в тому,

що це найкращий спосіб
покращити навколишній світ.

Дякую.

(Оплески)