Вигляд - це ще не все. Повірте мені як моделі.

Кемерон Расселл визнає, що виграла "генетичну лотерею": вона висока та гарна, рекламує білизну. Та не судіть її за її виглядом. У цій безстрашній промові вона представляє суперечливий погляд на індустрію, що змусила її виглядати дуже спокусливо, щойно їй виповнилося 16 років. (Знято на TEDxMidAtlantic.)

Привіт. Мене звати Кемерон Расселл,

і деякий час

я працюю моделлю.

Взагалі-то, останні 10 років.

І я відчуваю, що глядачі у цьому залі

дещо напружилися,

бо мені не слід було вдягати цю сукню. (Сміх)

На щастя, я принесла з собою змінне вбрання.

Це перша зміна одягу на сцені TED,

тому вам пощастило це побачити.

Якщо деяких жінок шокував мій вихід на сцену, не треба казати зараз,

я і так дізнаюсь про це пізніше з Твітеру.

(Сміх)

Я мушу також зазначити, що маю неабияку перевагу -

я маю змогу змінити вашу думку про мене

за лічені 10 секунд.

Не кожному випадає така можливість.

Ці підбори дуже незручні,

як добре, що я не збираюся їх носити.

Найважче - надягнути цей светр через голову,

бо ви будете сміятись,

тому прошу нічого не робити, поки я надягаю його.

Гаразд.

Тож чому я це зробила?

Це було незручно.

Мабуть, не так незручно,

як на цій фотографії.

Образ має силу,

але він також є штучним.

Тільки що я повністю змінила ваше уявлення про мене за шість секунд.

А на цій фотографії

я насправді ніколи не мала хлопця.

Я почувала себе незручно, і фотограф

сказав мені прогнути спину і покласти руку

на волосся юнака.

Безумовно, окрім хірургічного втручання,

або штучної засмаги, яку я зробила два дні тому для роботи,

ми мало-що можемо змінити у своїй зовнішності,

а те, як ми виглядаємо, хоч це поверхнево і незмінно,

має величезний вплив на наше життя.

Тому сьогодні для мене бути безстрашною - означає бути чесною.

І я стою на цій сцені, тому що я модель.

Я на цій сцені, бо я - гарна біла жінка,

а в нашій галузі це називають сексуальною дівчиною.

І я збираюся відповісти на запитання, які часто ставлять люди,

але цілком відверто.

Отож, перше питання: "Як стати моделлю?"

Я зазвичай кажу, що мене знайшли, бо це нічого не значить.

Та насправді, я стала моделлю,

бо виграла в генетичну лотерею, і я є носієм спадщини.

Можливо, вас цікавить, що це за спадщина.

Що ж, за останні декілька століть

ми визначили красу не тільки як здоров'я, молодість та симетрію,

які ми біологічно запрограмовані обожнювати,

але й високу струнку фігуру,

жіночність та світлу шкіру.

Ця спадщина була створена для мене,

і за її рахунок я заробляю гроші.

Я знаю, що в залі є люди,

досить скептично налаштовані щодо цього.

Можливо, тут є знавці моди, що скажуть:

"Заждіть. Є ж Наомі, Тайра, Джоан Смоллс, Ліу Вен".

По-перше, я вражена вашим знанням модельного бізнесу.

(Сміх)

Але, на жаль, мушу сказати, що у 2007 році

один натхненний докторант з університету Нью-Йорку

підрахував усіх моделей на подіумі, які були працевлаштовані.

І серед 677 моделей, які мали роботу,

лише 27, тобто менш ніж 4 %, не були білими.

Наступне питання, яке мені зазвичай ставлять:

"Чи я зможу стати моделлю, коли виросту?"

І моя перша відповідь: "Я не знаю, я за це не відповідаю".

Але є й інша відповідь, яку я хочу дати цим дівчатам: "Навіщо?"

Знаєте, ви можете бути будь-ким.

Ви можете стати президентом Сполучених Штатів Америки

чи засновником наступного інтернету,

чи ніндзя кардіо-грудним хірургом-поетом,

і це буде чудово, оскільки ви будете першим.

(Сміх)

І якщо після цього вони все ще наполягають:

"Ні, Кемерон, я хочу бути моделлю",

я їм кажу: "Тоді вперед".

Бо я не відповідаю ні за що,

а ви могли б стати головним редактором американського "Vogue"

чи директором "H&M", чи наступним Стівеном Мейселом.

Сказати, що хочеш стати моделлю, коли виростеш,

все одно, що сказати, що хочеш виграти в лотерею, коли виростеш.

Це від нас не залежить, і це чудово,

та це - не кар'єрний шлях.

Я зараз продемонструю 10 років модельного досвіду,

бо, на відміну від кардіо-грудної хірургії,

це можна продемонструвати прямо зараз.

Тож, якщо фотограф стоїть там,

а освітлення ось тут, якісне денне освітлення,

і клієнт каже: "Знімаємо ходу",

цю ногу ставимо вперед, вона буде гарною і довгою, цю руку назад, а іншу вперед,

голова на три чверті, а ти рухаєшся вперед і назад,

треба робити так, а тоді поглянути назад на своїх уявних друзів

300, 400, 500 разів. (Сміх)

Ось так це приблизно буде виглядати. (Сміх)

Сподіваюся, менш незграбно, ніж фотографія у центрі.

Я не знаю, що зі мною сталося на цій фотографії.

На жаль, після того як ви закінчили школу,

склали резюме і у вас було декілька робіт,

ви вже нічого не можете сказати.

Бо якщо ви скажете, що хочете стати президентом США,

а в резюме написано "модель спідньої білизни - 10 років",

люди поглянуть на вас із посмішкою.

Наступне запитання: "Чи ці фотографії ретушовані?"

Дійсно, здебільшого їх ретушують,

але це лише мала частина того, що відбувається.

Це - одна з моїх перших професійних фотографій,

і на ній я в перший раз у бікіні,

в той час у мене ще навіть не почалися місячні.

Я знаю це, мабуть, дуже особиста інформація,

та я була молодою дівчиною.

Ось тут я з бабусею кілька місяців до цього.

А ось тут я у день зйомки.

Зі своєю подругою.

Тут я на дівочій вечірці за кілька днів до зйомок у French Vogue.

А ось я у футбольній команді і в V Magazine.

Це я сьогодні.

І я сподіваюся на те, що ви бачите,

що на цих фотографіях не я.

Вони є витвором,

над яким працює група фахівців -

перукарі, візажисти, фотографи та стилісти,

всі їхні помічники і спеціалісти попереднього виробництва і пост-продакшн -

і всі вони створюють образ. Та це не я.

Гаразд, тож наступне питання, яке завжди ставлять,

чи я отримую речі безкоштовно.

У мене забагато 20-сантиметрових підборів, які я ніколи не вдягаю,

окрім тих, що я зняла раніше.

Але безкоштовні речі я отримую також

у реальному житті, і про це ми не любимо розповідати.

Я виросла в Кембриджі.

Одного разу я пішла у магазин і забула гроші,

тож мені віддали сукню безкоштовно.

Коли я була підлітком, ми їхали з подругою,

вона була жахливим водієм, проїхала на червоне світло.

Звичайно, нас зупинили,

та треба було лише сказати: "Вибачте, пане міліціонере",

і ми були знову в дорозі.

Я отримала ці речі безкоштовно через те, як виглядаю, не через те, хто я є.

А є люди, які розплачуються за те, як вони виглядають,

а не за те, хто вони є.

Я живу в Нью-Йорку, де минулого року

зі 140 тисяч підлітків, яких зупинили і обшукали,

86 відсотків були афро- і латиноамериканцями,

і більшість з них були юнаками.

І це з 177 тисяч молодих афро- і латиноамериканців у Нью-Йорку.

Тому для них питання не в тому, чи їх зупинять.

А в тому, скільки разів і коли їх зупинять.

Коли я стала досліджувати цю тему,

я дізналася, що 53 відсоткам 13-річних дівчаток в США

не подобаються їхні тіла,

і відсоток зростає до 78%, коли їм виповнюється 17 років.

Тож останнє питання, яке мені ставлять:

"Як це - бути моделлю?"

І я думаю, що відповідь, на яку вони чекають -

"Якщо ви трішки стрункіші, і у вас блискучіше волосся,

ви будете дуже щасливі і приголомшливо гарні".

І за лаштунками ми відповідаємо так,

що здається, ніби так і є.

Ми кажемо: "Це неймовірно - подорожувати,

працювати з творчими, натхненними, пристрасними людьми".

І це правда, але тільки наполовину,

бо те, про що ми ніколи не кажемо на камеру,

що я ніколи не казала на камеру -

"Я почуваюся незахищеною".

Я незахищена, бо маю думати про те,

як я виглядаю кожен день.

І якщо вас коли-небудь зацікавить,

чи станете ви щасливішими з худішими стегнами і більш сяючим волоссям,

просто спитайте моделей,

тому що в них вузькі стегна, сяюче волосся і найгарніший одяг,

та вони, мабуть, найбільш фізично незахищені жінки на планеті.

Тож під час підготовки до цього виступу,

мені було дуже важко знайти чесний баланс,

бо з одного боку, було б незручно вийти і сказати:

"Дивіться, я отримала ці переваги, бо фортуна повернулася до мене".

І також незручно було б продовжити,

що це не завжди робить мене щасливою.

Та найважчим було торкатися спадщини

статтевого та расового пригнічення,

коли я здобуваю з неї велику вигоду.

Для мене щастя і велика честь бути тут.

Чудово, що мені випало прийти сюди

не через 10, 20 або 30 років, коли в моїй кар'єрі було б більше діяльності,

бо тоді, може, я б і не розповіла про те, як отримала свою першу роботу.

Може, я б не розповіла про те, як я заплатила за коледж,

що здається таким важливим зараз.

Якщо моя розповідь має якусь мораль, то вона ось у чому:

нам всім зручніше визнавати, що

образ відіграє неабияку роль у тому, що ми сприймаємо

як успіхи та невдачі.

Дякую. (Оплески)