Як добре бути піратом

Протягом цієї незвичайної та гумористичної промови, діджей та самопроголошений пірат Том Неш розмірковує про те, як життя з інвалідністю та боротьба з труднощами навчили його терпінню, честолюбству та прагматизму, а ще несподівано змінили все на краще. "Всі ми маємо свої унікальні слабкості", - каже він. "Якщо ми чесно приймемо їх, то зможемо навчитися користуватися всіма перевагами".

Щоразу, коли я з'являюся на людях,

діти пильно дивляться на мене.

А якщо дитина набереться сміливості,
то підходить до мене і каже:

"А Ви пірат?"

(Сміх)

Це питання, на яке я відповідаю

знову і знову:

"Так".

(Сміх)

Що маємо, те маємо:

у мене два гаки, протези замість ніг,
а ще схильність до міцних напоїв.

(Сміх)

Ще треба додати пов'язку на око
та папугу — справжнісінький пірат.

(Сміх)

Але мені подобається бути піратом.

Я знайшов багато плюсів
у своїй інвалідності,

і я не лише про те,
що економлю на рукавицях..

(Сміх)

чи маю надзвичайно дієве виправдання,
щоб не їсти паличками.

(Сміх)

Я маю на увазі справжні переваги,
які я отримав,

пройшовши через фізичні труднощі.

Коли мені було 19, я серйозно захворів.

Результатом стала втрата
обох рук до ліктів,

ніг нижче коліна

та страхітливі шрами на обличчі, яким
позаздрив би Фредді Крюгер.

(Сміх)

Можливо, я ніколи не зможу навчитися
спілкуватися мовою жестів,

але моя підвищена витривалість
та здатність розв'язувати проблеми

посилилися через потребу думати
про все з іншого боку,

щоб справитися з проблемами, про які
інші люди не думають.

Один із перших уроків, які я засвоїв,

був результатом болісного
та надважкого завдання —

навчитися ходити заново,

але цей урок буде приносити користь
до кінця мого життя.

Це сталося, коли я намагався
стати на тротуар.

Для більшості з вас це просто
елементарна дія,

але бордюри — це значний виклик для тих,

у кого не рухаються щиколотки.

Тож я намагався ступити на бордюр так,

як я завжди робив — вперед,

намагався кілька днів,

безрезультатно,

поки я не зрозумів, що час та зусилля,

які я витратив на це завдання,
просто не вартують

вигоди від його результату.

(Сміх)

Отож, я вирішив подивитися
на цю проблему з іншого боку.

Якщо я не можу використати
гомілковостопний суглоб

для руху ногою, який необхідний,
щоб ступити на тротуар,

я міг би спрямувати силу
до іншого суглоба,

до прикладу, тазостегнового.

Тому я повернувся перпендикулярно
до тротуару,

підняв ногу вбік

і нарешті зміг переступити.

Вже через п'ять хвилин

всі сходи були для мене відкриті.

(Сміх)

Того дня я піднявся сходами
на третій поверх,

через що я був дуже гордим за себе,

проте пізніше я зрозумів, що не знаю,
як мені спуститися донизу.

(Сміх)

Це були дуже довгі вихідні.

(Сміх)

До хвороби, коли я був
працездатним чоловіком,

я був гітаристом.

Я досить добре грав,

але на цьому все й закінчувалося.

Я не заснував гурт і не часто
виступав для публіки.

Попри це, музика все ще залишалася
моїм палким захопленням,

але, коли я втратив руки,

думка про те, що я, можливо,
не зможу займатися музикою,

негативно вплинула
на моє бажання жити далі.

Однак, я почав роздумувати

одразу ж після виписки з лікарні про таке:

"Якщо Рей Чарльз грав на фортепіано,
незважаючи на повну сліпоту,

я теж можу вирішити
цю проблему з гітарою."

Я консультувався з інженером

і створив ковзальний механізм, який
приєднується до мого лівого гака

та іншу систему кріплень
для мого правого гака.

І якби це спрацювало,

я зміг би грати на гітарі на колінах,
як на слайд-гітарі.

Тому після тижнів випробувань
та удосконалення,

я нарешті мав все необхідне
для гри на гітарі

і повернувся у той час,
коли я ще мав обидві руки —

і постійно вислуховував скарги
сусідів на шум.

(Сміх)

Але тоді я не зупинився.

Я створив групу разом з друзями.

Ми писали пісні та записували їх.

Ми навіть виступали перед людьми.

Їх було набагато менше, ніж тут.

(Сміх)

І хоча це були маленькі кроки,

але й водночас гігантський стрибок,
порівняно з тим, що було до хвороби.

Вчитися всьому, що ти раніше
міг легко робити,

може здаватися надважким завданням —

повірте мені, це справді було так —

але попри все, це позитивно вплинуло

на моє ставлення до всього у житті.

Це не лише змінило мою здатність
вирішувати проблеми,

а я відчув, що став більш прагматичним,

менш чутливим до перешкод,

деколи більш терплячим,

і якимось магічним чином
здатним підштовхнути людей

запропонувати мені місце
у громадському транспорті.

(Сміх)

Незначні невдачі почали
здаватися нікчемними

проти труднощів, які я вже подолав,

і це допомагало мені спокійно
та зважено братися за нові проблеми,

правильно їх обмірковувати

та знаходити часто нові та кращі
варіанти для їх вирішення.

Користь від того, що я не
зациклювався на негативі,

а просто брався за завдання,

стала очевидною.

Це надихнуло мене на нові
рішення в кар'єрному житті,

які в іншому випадку були б недоцільними.

І хто б міг подумати,
що ідеальна робота для мене

може полягати у сумлінному використанні
електронного обладнання,

щоб створювати музику
для танців у недоступних місцях

для людей під впливом алкоголю?

(Сміх)

Точно не я.

Діджеї працюють у конкурентній галузі,
постійно відточуючи свої навички,

прагнуть зібрати аудиторію та
відправляють свої аудіо до клубів.

Я зі своїм найкращим другом
вирішили зробити по-іншому:

ми відкрили свій нічний клуб

і найняли себе діджеями.

(Сміх)

Раптом ми з'явилися у новинах.

(Сміх)

Але тоді, коли ми відкрили нічний клуб,
я не вмів діджеїти.

Я вперше стояв за тим столом
у ніч відкриття клубу,

перед сотнями людей,

я лише знав, де кнопка "Грати".

(Сміх)

Але подолавши так багато ультиматумів,

людина стає хитрою і адаптується
до нової ситуації.

Та клубна ніч перетворилася

на найуспішніший щотижневий
нічний клуб у Сіднеї,

а ми, діджеї, почали виступати на
найбільших музичних фестивалях Австралії.

Врешті-решт, я або швидко навчився,

або стандарти клубів значно знизилися.

(Сміх)

Перебування на межі смерті
може багато чому навчити.

І справді, пріоритети людини
після цього змінюються

одразу ж.

На додачу, деякі з цих пріоритетів

хочеться більш терміново підтримувати.

Але на перший план виходить
виразне усвідомлення

незначимості нашої зарозумілості
та самосвідомості.

Щоб зрозуміти, наскільки ваша
самосвідомість

заважає скористатися можливостями,

вам слід надихнути кожного зважитися
на ризик, якого вони бояться.

Ми лише спалах порівняно
із загравою Всесвіту, чи не так?

Живіть відповідно.

Всі думки, якими я ділюся з вами
сьогодні, виникли після,

звичайно, дуже складних обставин,

але вони є у серцях тих, хто готовий
на них відгукнутися.

Якщо ми зрозуміємо, що усі маємо
свої унікальні слабкості,

і якщо ми чесно приймемо їх,

ми зможемо навчитися
користуватися перевагами:

чи це крок на тротуар, чи страх
презентувати фінансовий звіт,

чи нездатність правильно
розподілити кошти,

коли дивишся на того хлопця.

(Сміх)

Це і є спроможність вчитися,
пристосовуватися,

та навіть змінювати свою інстинктивну
реакцію на труднощі.

Неприємності — це добре,

тому що вони можуть зробити
вас сильнішими.

Або принаймні

ви можете лякати дітей до напівсмерті,
бо виглядаєте, як пірат.

Дякую.

(Оплески та вигуки)