Star Field and Nebula Images

Ми говорили про те, як формуються зірки,
як вони еволюціонують,

тож я вирішив, що час нам
подивитись на кльові знімки зірок,

що формуються, на еволюцію зірок.

Це в нас знімок Туманності Орла.

І, щоб ви знали, слово "туманність" - це сукупний
термін для космічних хмар із газу чи пилу.

Тож коли ми говоримо про Туманність Орла, ми говорило про величезну туманність,

і, власне, це туманність, що росте.

І, щоб ви розуміли, це один
з так званих "стовпів творіння",

і це лише мала частина Туманності Орла.

Лише цей стовп, ось тут,

просто щоб ви розуміли, який він великий,
лише цей стовп сягає семи світлових років.

Семи світлових років у висоту!

Тож це величезна відстань.

Пам'ятайте, відстань від Землі до найближчої
зірки становить приблизно чотири світлових роки.

Мандрівник,
направлений в ту сторону,

що рухається зі швидкістю
60 кілометрів на годину,

витратив би 80 тисяч років, щоб подолати
відстань у чотири світлових роки.

А цей стовп має висоту сім світлових років.

Але я хотів показати це вам тому,
що цей тип туманностей -

це місця, де народжуються зірки.

Тож те, що ви бачите - це буквально
розсадник для народження нових зірок.

Цей газ конденсується, як ми бачили у декількох попередніх відео, поки не сягає критичної

температури, критичної щільності,
коли починається

плавлення водню.

Тож це просто гігантська міжзоряна
хмара з водневого газу.

А отут ви бачите, що це справді
розсадник для зірок.

І ми навіть не думаємо,
що ця структура досі існує.

Бо пам'ятайте - ця річ від нас
дуже-дуже далеко.

Якщо точно (просто щоб ви володіли даними),
вона за 7000 світлових років від нас.

7000 світлових років.

Значить, те, що ми бачимо зараз, фотони, що
зараз доходять до наших очей і телескопів,

полишили цю область космосу
7 тисяч років тому,

тож ми бачимо її такою,
якою вона була 7 тисяч років тому.

Тож значна частина цього газу могла вже
конденсувати у багато-багато зірок,

і структура вже не є такою,
як ми її бачимо.

Власне, була ще одна супернова,

яка могла розвіяти значну частину
цієї туманності,

але ми навіть не побачимо,
який ефект вона спричинила,

ще протягом тисячі років.

Але тим не менш, по-моєму, це просто
захоплююче фото.

особливо - хоч воно й гарне
при будь-якому масштабі -

особливо вражає, коли думаєш,
що ця структура

сягає семи світлових років у висоту.

І це, власне, лише частина
Туманності Орла.

Один із "стовпів творіння".

Це - зоряне поле, яке ми бачимо,
дивлячись у центр нашої галактики,

Чумацького Шляху.

Це зоряне поле Стрільця.

Цікаво, що ми бачимо таке розмаїття зірок.

Це вражає ще й тому, що всі
ці зірки - в нашій галактиці.

Ми дивимось в напрямку
центру нашої галактики.

Ми не дивимось за межі нашої
галактики, або на скупчення галактик,

це просто зірки.

Але ми бачимо надзвичайне розмаїття,
видно зірки, що

сяють червоним, отут,

з цього фото, звісно, не можна
точно визначити розмір

бо різні зірки знаходяться на різних
відстанях і мають різну інтенсивність,

але червоні зірки - це зірки, що
знаходяться у стадіі Червоного Гіганта,

або "ймовірно в стадії Червоного Гіганта",

я не збирав точних даних по цих зірках.

Але це те, що ми підозрюємо.

Що ці - в стадії Червоного Гіганта.

Ті, що в жовтувато-білій частині спектру -

це, певно, ті, що зараз у
своїй головній послідовності.

Скоріш за все, не дуже відмінні
від нашого Сонця,

ті що в жовтувато-білому, ближче до
помаранчево-жовто-білої частини спектру.

А ті, що виглядаюсь трохи більш синюватими,
або трохи більш зеленуватими,

вони палають супершвидко.

Дайте-но я знайду.. ось ця мені
здається синюватою.

Ці палають супершвидко, тож

супермасивні зірки палають яскраво і
сильно,а потім просто затухають,

а менші зірки, з меншою масою,

горять повільніше,
але значно, значно довше.

Тож ті, що горять швидко,

вивільнюють масу енергії
на коротших хвилях світлового спектру.

І через те виглядають синішими або
зеленішими, і вони масивніші -

ті, що білі чи блакитні чи зелені.

А червоніші, в свою чергу, -

це менш масивні зірки,
що перебувають у стадії супергіганта,

Тож вони зараз холодніші,
ніж зірки головної послідовності.

А оце в нас Туманність Котячого Ока.

І тут туманність означає
планетарну туманність.

Це планетарна туманність.

Вона зветься туманністю через цей газ,
що ніби парує у просторі.

Але це зовсім іншим масштаб,
ніж у Туманності Орла,

яку ми бачили отут.

Зазвичай, коли кажуть "туманність", мають
на думці щось на кшталт Туманності Орла -

велетенські маси зоряного газу.

А коли говорять про планетарні туманності,
це все ще величезний радіус,

але далеко не сім світлових років.

Це - побічний продукт зірки,
що відкинула весь зовнішній матеріал,

тож в центрі ми бачимо зрілу зірку,

і вона скинула свої зовнішні шари,

зробивши це у стадії червоного гіганта.

Тож ядро розпалюватиметься,
в ньому відбуватимуться гарячі вибухи,

і з кожним вибухом все більше
зовнішнього матеріалу буде

відкинуто в космос,

формуючи цю планетарну туманність.

Тож це, як ми зараз бачимо,

ще не білий карлик, це ще активна зірка.

Плавлення ще йде, але вона
на шляху до стану білого карлика.

Як тільки пальне скінчиться

і фаза червоного гіганта дійде кінця,
вона викине весь цей матеріал в космос

і ставатиме білим карликом.

Сподіваюсь, вам сподобалось.

Я, якщо чесно,
вважаю ці знімки захоплюючими,

особливо зіркове поле.

Бо це ж просто в нашій галактиці.

Маю надію, що це спонукає
цінувати кількість зірок в ній.

Це ж лише мала частина з тих 200 чи
400 мільярдів зірок Чумацького Шляху.