Темна історія тестів на IQ - Стефан К. Домбровський

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/the-dark-history-of-iq-tests-stefan-c-dombrowski

У 1905 році французькі психологи Альфред Біне та Теодор Сімон розробили тест для дітей, які мали проблеми з навчанням. Розроблений для визначення того, які діти потребують індивідуалізованої уваги, їх метод став основою сучасного тесту на IQ. Тож як працюють IQ-тести і чи справді вони відображають інтелект? Стефан К. Домбровський досліджує, як тести використовувались протягом історії.

Урок Стефана К. Домбровського, анімація - Kozmonot Animation Studios.

У 1905 році французькі психологи

Альфред Біне та Теодор Сімон

розробили тест для дітей,
що мали труднощі з навчанням.

Призначений для виявлення тих,
хто потребував особливої уваги

цей метод заклав основу для IQ-тесту.

Ще наприкінці 19 століття

дослідники висунули гіпотезу,
що деякі когнітивні здібності,

такі як вербальне мислення,
робоча пам'ять

і зорово-просторове сприйняття,

виражають фактор загального інтелекту,
так званий «G-фактор».

Сімон і Біне розробили ряд тестів
для оцінювання кожної з цих здібностей

і об'єднали результати в один показник.

Питання були адаптовані
під кожну вікову групу,

і бал, що набрала дитина,
відображав її успішність

в порівнянні з іншими дітьми того ж віку.

Поділ балів людини на її вік
і множення результату на 100

дозволяє визначити коефіцієнт інтелекту,
або IQ.

Сьогодні 100 балів є середнім показником
у вибірці,

де 68% населення
має від 85 до 115 балів.

Сімон і Біне вважали, що навички,
оцінювані в цьому тесті,

є фактором загального інтелекту.

Але і тоді, і зараз

немає жодного точного визначення
поняття «фактор загального інтелекту».

Ця неточність залишила людям можливість

інтерпретувати цей тест
на основі власних припущень про інтелект.

Те, що було розроблено для тих,
хто потребував допомоги в навчанні,

незабаром стало використовуватися
для інших цілей,

зазвичай для помилкових ідеологій.

Одне з перших великих впроваджень
відбулося в США

під час Першої світової війни,

коли військові використовували IQ-тест
для відбору новобранців

та для підготовки офіцерів.

У той час багато людей вірили в євгеніку,

ідею про те, що бажані і небажані
генетичні риси

можуть і повинні контролюватися у людей
за допомогою селекції.

Ця концепція була досить суперечливою,
оскільки вона стверджувала,

що інтелект не тільки сталий
і успадкований,

але і пов'язаний з расою людини.

Під впливом євгеніки

вчені використовували результати
тестів серед військових,

щоб зробити помилкові заяви про те,
що одні расові групи

інтелектуально переважають над іншими.

Ігноруючи той факт,
що багато хто з тестованих новобранців

були іммігрантами в США,
які не мали ні формальної освіти,

ні знання англійської мови,

ці вчені створили помилкову
інтелектуальну ієрархію етнічних груп.

Поєднання євгеніки та IQ-тесту
вплинуло не тільки на науку,

а й на політику.

У 1924 році штат Вірджинія прийняв закон,

що дозволяє примусову стерилізацію
людей з низьким IQ,

який підтримав Верховний суд США.

У нацистській Німеччині
уряд дозволяв убивство дітей,

у яких низький показник IQ.

Після Голокосту
та руху за громадянські права

дискримінаційне використання IQ-тестів

було оскаржено з моральної
та наукової точки зору.

Вчені почали збирати докази впливу
навколишнього середовища на IQ.

Наприклад, з періодичними адаптаціями
тестів IQ протягом двадцятого століття

нові покоління набирали
вищі оцінки в старих тестах,

ніж попередні покоління.

Це явище, відоме як "ефект Флінна",

мало занадто швидкий розвиток,
щоб бути викликаним

успадкованими еволюційними рисами.

Найімовірніше, причини криються
в навколишньому середовищі:

краща освіта, краща охорона здоров'я
і краще харчування.

У середині 20-го століття

психологи також намагалися
використовувати IQ-тести

для оцінки інших показників,
окрім загального інтелекту,

зокрема, шизофренії, депресії
та інших психічних станів.

Ці діагнози були частково засновані
на клінічних оцінках

і використовували набір тестів,
призначених для визначення IQ –

такий метод, як було виявлено пізніше,
не дає клінічно важливої інформації.

Сьогодні IQ-тести використовують
елементи та типи питань, схожі до тих,

які були у первинних тестах.

Незважаючи на те,
що існують кращі методи

виявлення потенційних упереджень,

такі тести більше не використовуються
для діагностики психічних розладів.

Але подібна практика
проводження IQ-тестів

все ще використовується для діагностики
порушень здатності до навчання,

всупереч порадам багатьох експертів.

Психологи всього світу досі
використовують IQ-тести

для визначення розумової неповноцінності,

а результати можуть бути використані
для призначення

відповідної допомоги в навчанні,
професійній підготовці

та допомозі в повсякденному житті.

Результати IQ-тестів використовувалися
для обґрунтування жахливої політики

і ненаукових ідеологій.

Це не означає, що IQ-тести безкорисні.

Навпаки, вони допомагають
в оцінці вміння міркувати

і вирішувати поставлені проблеми.

Але ними неможливо
виміряти потенціал людини.

Хоча IQ-тести викликають
безліч складних політичних,

історичних, наукових і культурних питань,

все більше і більше дослідників
досягли в цьому згоди,

і відкидають уявлення про те,
що людей можна розбити на категорії

за однією цифровою шкалою.