Невизначеність - конкурентний ресурс українця | Роман Гавриш | TEDxLviv

Кожна нація має свої унікальні сильні сторони, що роблять її впізнаваною. Ми, українці, часто не впевнені в тому, які ж наші сильні сторони. Що ж, може нам варто переосмислити та прийняти цю невизначеність? Чому? Роман Гавриш має відповідь.
Роман є співзасновником та керуючим партнером маркетингового агентства Aimbulance. Він також є викладачем та керівником навчальних програм Києво-Могилянської бізнес-школи.

Цей виступ записано на місцевій події TEDx, проведеній у форматі конференції TED, але організованій незалежно місцевою спільнотою. Щоб дізнатися більше, перейдіть, будь ласка, за посиланням: http://ted.com/tedx

Привіт!

Мене звати Роман і я попрошу вас
дати мені сьогодні фідбек,

але фідбек я попрошу
дати в аудіальному вигляді,

тому що я буду задавати якісь запитання

і мені би дуже хотілося,
щоб ви на них відповідали.

Вони дуже прості і,
будь ласка, не встидайтеся.

Я би хотів сьогодні поговорити про
народження своєї мрії, про свою мрію.

Така дуже інтимна тема.

І як мені здається, кожна сильна мрія,
кожна значна мрія

народжується не від того, що все добре,

а від того, що вас щось курвить.

(Сміх)

(Оплески)

Я думаю, я дуже сильно переконаний,

що хороші, сильні мрії
не народжуються з так просто:

лежу, сонечко сяє, мені добре
— і народжується мрія.

І є один анекдот, який
дуже добре описує якраз те,

що мене обурює, що мене
дуже сильно курвить.

Але перед тим, як я перейду
до анекдота, я запитаю:

Є міленіали в залі?
Підніміть руку, будь ласка.

Так.

Для вас анекдот — це мем, тільки довший.

(Сміх)

(Оплески)

Дали українцю, французу
і китайцю по дві металеві кулі

і закрили їх в абсолютно
порожніх кімнатах без вікон,

звідки виходити не можна.

Закрили, дали їм 24 години і сказали:

"Ми скоро вернемося, — такі дослідники, —
і подивимось, що вам вдалося придумати,

зробити з цими двома металевими кулями".

Через 24 години повертаються, приходять
до француза, дивляться, що він робить.

Він вигадав якусь прекрасну гру на кшталт
петанка, бавиться з цими двома кулями,

пояснює правила гри,
всі захоплено аплодують.

Дуже прекрасно.

Ідуть до китайця —

китаєць в шаолінському стилі на тих кулях
стоїть на голові, балансує, жонглює ними —

також прекрасно працює
з кулями — дуже класні ідеї.

Всі дослідники аплодують і тішаться.

Приходять до українця.

Українець сидить
посередині кімнати сумний.

Пробують знайти кулі, а їх нема.

І питають українця:
"Що ти з кулями зробив?"

Він каже: "Одну поламав, а другу загубив".

(Сміх)

Яка мораль анекдота? Хто українець?

Який він?

Недолугий, так, кажете?

І дуже часто кажуть, що українці недолугі.

Ну як можна було поламати і загубити
металеві кулі в порожній кімнаті, так?

І, насправді, це дійсно така типова
відповідь нас про самих себе,

але тут є ще одна відповідь,
яку ми дуже часто забуваємо.

І мені здається, що ця відповідь
є якраз основою моєї мрії.

Подумайте на хвилинку:
що українець зробив?

Він зробив неможливе.

(Сміх)

(Оплески)

Дякую.

Отже, моя мрія зараз
звучить трохи неможливою.

Моя мрія про те, щоб українці
стали найбільшими у світі

експортерами інтелектуальних послуг:

ІТ, консалтинг, інженерія, креатив і т.д.

І я зараз сам безпосередньо цим займаюся

і ця мрія виглядала для
мене [спершу] більш недосяжною,

ніж коли я почав її реалізовувати.

Тому що ми почали зараз працювати
з нашими західними клієнтами

і ми кожен раз розуміємо, що ми
даремно себе недооцінюємо.

Але ще давайте на хвилинку замислимося,

що кожна нація має
свою конкурентну перевагу

у вигляді шаблона певного такого штампа.

Я вам пропоную зараз подумати
про інші нації, як вони виглядають.

І ви мені скажіть,
будь ласка, хто на картинці.

От хто це?

Італієць — дуже легко, правда?
Ми зразу впізнаємо, хто це.

Це хто?

Китаєць. Подумайте на хвилинку:
ми навіть не бачимо ні обличчя,

ніяких антропоморфних даних, грубо
кажучи, щоб сказати, що це китаєць.

Ми знаємо, через те, що
китайська фабрика — це таке кліше,

яке дуже міцно сидить

і воно дуже багато говорить про те,
що таке Китай з точки зору конкуренції.

Хто це?

Німець. Чому легко сказати?

Дивіться, який порядок на столі,
так? Як все чітко!

Лого Volkswagen, так? Я змахлював.

Це хто?

Ірландці. Точно.
Хто в красивих костюмах п'є?

(Сміх)

(Оплески)

А які ми, українці?
Як ми себе збоку бачимо?

І ми часто себе бачимо,
напевно, такими, так?

(Сміх)

Пам'ятаєм цього Васю, так?

Хто бачив таке? Підніміть руку.

Дивіться, прекрасно.

Або ще таке — електрик від Бога, так?

(Сміх)

Ми це бачимо щоразу, але є й інша картина.

Дивіться, одна сторона медалі
має ще іншу сторону медалі,

і чим більше ми працюємо
з Заходом, з нашими клієнтами,

тим частіше ми від них чуємо такі речі.

Наприклад, з Греції з "Телекома"
хлопець Алєксандр сказав,

вони би не мігрували на 3G зв'язок
в одного з грецьких мобільних операторів,

якби не український інженер.

Вони не могли вирішити
якусь складну задачу міграції.

Так само в Бельгії

інженерна компанія, яка розробляє
роботів для збирання ресурсів з дна океана,

не могла би вирішити одну задачу,
якби не український інженер.

В США говорять, що якщо я хочу
виконати просто задачу,

я краще найму в Індії програмістів, так?

Українських програмістів я боюсь наймати,
бо вони що зроблять?

Придумають рішення, так?

І, насправді, так і є.

Дуже часто не можуть розібратися без того,
щоб українець не придумав рішення.

І дуже цікаво: як можлива
така подвійність?

Як може бути,
що, з одного боку, ми такі розумні,

ми придумуємо дуже багато рішень,

і з іншого боку, ми такі недолугі.

І в мене є одна гіпотеза.

І, власне, звідси народжується
також частина моєї мрії.

Що ми, українці, не можемо працювати
у впорядкованому середовищі.

Нас просто кривить, коли все добре.

(Сміх)

(Оплески)

Що ми класно працюємо, коли є якась біда,

бо так нам цікаво, а так — не дуже.

І хороша новина для
нас з вами сьогодні в тому,

що весь світ входить в ситуацію хаосу.

(Сміх)

(Оплески)

Математики пробують вирішити,

як працюють соціальні системи,
економічні системи

— і вони для них придумали
вже теорію хаосу.

І там визначення хаосу
звучить приблизно так:

що теперішнє визначає майбутнє,

але приблизне теперішнє не
визначає майбутнє навіть приблизно.

І це дуже важливо, що якщо ми
подивимося на дослідження Deutsche Bank

— вони зробили таке дослідження
для того, щоб зрозуміти,

як у світі відбувалися економічні кризи —

то ми можемо помітити, що кризи
наростають у всьому світі глобально.

Але при цьому —

і дивіться, в Україні ми не виходили
з ситуації кризи майже, правда?

Ми тільки разок, можливо,
видихнули і давай далі.

І це, насправді, наше природне середовище.

Новітня історія України —
це ситуація життя в кризі.

Ми маємо перевагу перед
всім світом, насправді,

тому що ми знаємо, як це — жити в кризі.

Але дивіться, криза, напевно,
би значила, що це якась біда,

але подивіться на глобальне ВВП.

Глобальне ВВП при рості
кількості криз також росте.

Значить, криза — це не є проблема.

Криза — це не погано.
Криза — це коли по-інакшому.

А ми з вами любим, коли по-інакшому, так?

(Сміх)

Українці що казали регулярній
армії Москви, Польщі, Туреччини?

Що не вміють воювати, так?

І потім надбали собі,

що козаки їх там ганяли і в хвіст,
і в гриву, з різних боків, по-всякому.

Також вони придумали військові інновації.

Або: українці, ми знаємо,
не шанують авторитет.

І вдумайтесь на хвилинку:

в стабільній економіці шанування
авторитета — це дуже добре,

тому що ви наслідуєте успішну модель.

В турбулентній економіці,
коли все ковбасить,

коли приблизне теперішнє
не визначає майбутнє навіть приблизно,

то тоді шанування авторитета
— не дуже добре.

Саме тому ми що робимо?

Організовуємо революції, так?

І ще одна важлива штука:

ми, наприклад, не знаємо англійської.

І знаєте, що ми робимо,
коли ми не знаємо англійської?

Вчимо світ, як нею писати.

(Сміх)

(Оплески)

Дякую.

Чудові хлопці, Grammarly —
прекрасний, найбільший стартап.

Я персонально користуюся
— дуже грамотний.

Українці не люблять,
не вміють робити банки, так?

То що роблять?

Найкращі в світі банкінги.

Приватбанк, Монобанк
входять до світової еліти

з точки зору юзер експірієнса
банківського і т.д.

І ми також розробили
з Укрсиббанком банкінг,

який в групі PNP Paribas
визнаний найкращим у Європі.

Або: українці не вміють знімати відео.

І знаєте, що ми робимо?

Ми робимо один з найкращих
відеопродакшенів у світі.

Оце — шматок реклами Apple, який
знятий в Україні українською компанією,

і зараз вони отримують
найвищі міжнародні нагороди.

Або: ми кажем, що у нас така
погана медицина, страшна просто,

але є клініка "ilaya", що ми аж
вирощуємо зі стовбурових клітин тканини,

які ніде в світі так не роблять.

Ми навчилися вирощувати
зі стовбурових клітин тканини

і відновлювати кістки, шкіру, м'язи,

і по суті, виліковувати
дуже складні травми.

Або ще одна дуже важлива штука:

ми з вами профі в чому, знаєте?

В корупції, так?

І тому знаєте, що ми запропонували?

Абсолютно інноваційний
спосіб боротьби з корупцією.

(Оплески)

І це важливо. А знаєте,
що ми ще зараз ще придумуємо?

Як тепер боротися з боротьбою з корупцією.

(Сміх)

І знову ж таки, так цікавіше.
Нам так цікавіше.

Тому що я пропоную, як нам треба
сьогодні підійти разом з вами,

тому що ми, здається, схильні до цього,

ми, здається, можем це робити,

і в нас, здається, дуже добре це виходить.

Перше, що нам треба, —
це перестати скаржитись,

тому що у нас все добре.

Є такий анекдот.
Я вам ще розкажу один анекдот.

Питаються Трампа, Меркель і
Порошенка з приводу зарплат і витрат.

І Трапм каже: "Американці
отримують 10 тисяч доларів,

8 тисяч доларів витрачають,

куди дівають 2 тисячі доларів
— я не знаю".

Меркель каже:
"Німці заробляють 10 тисяч євро,

8 тисяч євро витрачають,
2 тисячі євро куди дівають — не знаю".

Порошенко каже:
"Українці заробляють 10 тисяч гривень,

тратять 20 тисяч гривень,

де вони ще 10 тисяч беруть — я не знаю".

(Сміх)

(Оплески)

Ще що нам важливо зробити.

Нам треба подивитися на історію
не як на прокляття, а як на дар.

Тому що у нас чудова історія,
з точки зору сьогоднішнього світу —

ми вміємо долати проблеми,
ми вміємо адаптуватися під ситуацію,

ми вміємо знаходити рішення,
і це дала нам історична пам'ять.

Що нам ще треба зрозуміти?

Нам треба зрозуміти, що кожна ситуація,
з якою ми з вами стикаємося,

має величезний ресурс.

І цей ресурс ми можемо використати.

Хороші ситуації не дуже
багато мають ресурсу.

Мають багато ресурсу погані ситуації.

І, слава Богу, у нас все добре.

(Сміх)

(Оплески)

Тому давайте з вами придумувати

неординарні рішення
для неординарних проблем.

Перше: тому, що ми це вміємо.

А друге: тому, що ми вже бачили
багато про автоматизацію,

що скоро неукраїнців не буде треба, так?

Будуть роботи і українці.

(Сміх)

(Оплески)

І, відповідно, нехай збудеться моя мрія

і нехай нашим штампом буде:

"Тут без українця не розібратись".

Дякую.

(Оплески)