Привіт!
Мене звати Роман і я попрошу вас
дати мені сьогодні фідбек,
але фідбек я попрошу
дати в аудіальному вигляді,
тому що я буду задавати якісь запитання
і мені би дуже хотілося,
щоб ви на них відповідали.
Вони дуже прості і,
будь ласка, не встидайтеся.
Я би хотів сьогодні поговорити про
народження своєї мрії, про свою мрію.
Така дуже інтимна тема.
І як мені здається, кожна сильна мрія,
кожна значна мрія
народжується не від того, що все добре,
а від того, що вас щось курвить.
(Сміх)
(Оплески)
Я думаю, я дуже сильно переконаний,
що хороші, сильні мрії
не народжуються з так просто:
лежу, сонечко сяє, мені добре
— і народжується мрія.
І є один анекдот, який
дуже добре описує якраз те,
що мене обурює, що мене
дуже сильно курвить.
Але перед тим, як я перейду
до анекдота, я запитаю:
Є міленіали в залі?
Підніміть руку, будь ласка.
Так.
Для вас анекдот — це мем, тільки довший.
(Сміх)
(Оплески)
Дали українцю, французу
і китайцю по дві металеві кулі
і закрили їх в абсолютно
порожніх кімнатах без вікон,
звідки виходити не можна.
Закрили, дали їм 24 години і сказали:
"Ми скоро вернемося, — такі дослідники, —
і подивимось, що вам вдалося придумати,
зробити з цими двома металевими кулями".
Через 24 години повертаються, приходять
до француза, дивляться, що він робить.
Він вигадав якусь прекрасну гру на кшталт
петанка, бавиться з цими двома кулями,
пояснює правила гри,
всі захоплено аплодують.
Дуже прекрасно.
Ідуть до китайця —
китаєць в шаолінському стилі на тих кулях
стоїть на голові, балансує, жонглює ними —
також прекрасно працює
з кулями — дуже класні ідеї.
Всі дослідники аплодують і тішаться.
Приходять до українця.
Українець сидить
посередині кімнати сумний.
Пробують знайти кулі, а їх нема.
І питають українця:
"Що ти з кулями зробив?"
Він каже: "Одну поламав, а другу загубив".
(Сміх)
Яка мораль анекдота? Хто українець?
Який він?
Недолугий, так, кажете?
І дуже часто кажуть, що українці недолугі.
Ну як можна було поламати і загубити
металеві кулі в порожній кімнаті, так?
І, насправді, це дійсно така типова
відповідь нас про самих себе,
але тут є ще одна відповідь,
яку ми дуже часто забуваємо.
І мені здається, що ця відповідь
є якраз основою моєї мрії.
Подумайте на хвилинку:
що українець зробив?
Він зробив неможливе.
(Сміх)
(Оплески)
Дякую.
Отже, моя мрія зараз
звучить трохи неможливою.
Моя мрія про те, щоб українці
стали найбільшими у світі
експортерами інтелектуальних послуг:
ІТ, консалтинг, інженерія, креатив і т.д.
І я зараз сам безпосередньо цим займаюся
і ця мрія виглядала для
мене [спершу] більш недосяжною,
ніж коли я почав її реалізовувати.
Тому що ми почали зараз працювати
з нашими західними клієнтами
і ми кожен раз розуміємо, що ми
даремно себе недооцінюємо.
Але ще давайте на хвилинку замислимося,
що кожна нація має
свою конкурентну перевагу
у вигляді шаблона певного такого штампа.
Я вам пропоную зараз подумати
про інші нації, як вони виглядають.
І ви мені скажіть,
будь ласка, хто на картинці.
От хто це?
Італієць — дуже легко, правда?
Ми зразу впізнаємо, хто це.
Це хто?
Китаєць. Подумайте на хвилинку:
ми навіть не бачимо ні обличчя,
ніяких антропоморфних даних, грубо
кажучи, щоб сказати, що це китаєць.
Ми знаємо, через те, що
китайська фабрика — це таке кліше,
яке дуже міцно сидить
і воно дуже багато говорить про те,
що таке Китай з точки зору конкуренції.
Хто це?
Німець. Чому легко сказати?
Дивіться, який порядок на столі,
так? Як все чітко!
Лого Volkswagen, так? Я змахлював.
Це хто?
Ірландці. Точно.
Хто в красивих костюмах п'є?
(Сміх)
(Оплески)
А які ми, українці?
Як ми себе збоку бачимо?
І ми часто себе бачимо,
напевно, такими, так?
(Сміх)
Пам'ятаєм цього Васю, так?
Хто бачив таке? Підніміть руку.
Дивіться, прекрасно.
Або ще таке — електрик від Бога, так?
(Сміх)
Ми це бачимо щоразу, але є й інша картина.
Дивіться, одна сторона медалі
має ще іншу сторону медалі,
і чим більше ми працюємо
з Заходом, з нашими клієнтами,
тим частіше ми від них чуємо такі речі.
Наприклад, з Греції з "Телекома"
хлопець Алєксандр сказав,
вони би не мігрували на 3G зв'язок
в одного з грецьких мобільних операторів,
якби не український інженер.
Вони не могли вирішити
якусь складну задачу міграції.
Так само в Бельгії
інженерна компанія, яка розробляє
роботів для збирання ресурсів з дна океана,
не могла би вирішити одну задачу,
якби не український інженер.
В США говорять, що якщо я хочу
виконати просто задачу,
я краще найму в Індії програмістів, так?
Українських програмістів я боюсь наймати,
бо вони що зроблять?
Придумають рішення, так?
І, насправді, так і є.
Дуже часто не можуть розібратися без того,
щоб українець не придумав рішення.
І дуже цікаво: як можлива
така подвійність?
Як може бути,
що, з одного боку, ми такі розумні,
ми придумуємо дуже багато рішень,
і з іншого боку, ми такі недолугі.
І в мене є одна гіпотеза.
І, власне, звідси народжується
також частина моєї мрії.
Що ми, українці, не можемо працювати
у впорядкованому середовищі.
Нас просто кривить, коли все добре.
(Сміх)
(Оплески)
Що ми класно працюємо, коли є якась біда,
бо так нам цікаво, а так — не дуже.
І хороша новина для
нас з вами сьогодні в тому,
що весь світ входить в ситуацію хаосу.
(Сміх)
(Оплески)
Математики пробують вирішити,
як працюють соціальні системи,
економічні системи
— і вони для них придумали
вже теорію хаосу.
І там визначення хаосу
звучить приблизно так:
що теперішнє визначає майбутнє,
але приблизне теперішнє не
визначає майбутнє навіть приблизно.
І це дуже важливо, що якщо ми
подивимося на дослідження Deutsche Bank
— вони зробили таке дослідження
для того, щоб зрозуміти,
як у світі відбувалися економічні кризи —
то ми можемо помітити, що кризи
наростають у всьому світі глобально.
Але при цьому —
і дивіться, в Україні ми не виходили
з ситуації кризи майже, правда?
Ми тільки разок, можливо,
видихнули і давай далі.
І це, насправді, наше природне середовище.
Новітня історія України —
це ситуація життя в кризі.
Ми маємо перевагу перед
всім світом, насправді,
тому що ми знаємо, як це — жити в кризі.
Але дивіться, криза, напевно,
би значила, що це якась біда,
але подивіться на глобальне ВВП.
Глобальне ВВП при рості
кількості криз також росте.
Значить, криза — це не є проблема.
Криза — це не погано.
Криза — це коли по-інакшому.
А ми з вами любим, коли по-інакшому, так?
(Сміх)
Українці що казали регулярній
армії Москви, Польщі, Туреччини?
Що не вміють воювати, так?
І потім надбали собі,
що козаки їх там ганяли і в хвіст,
і в гриву, з різних боків, по-всякому.
Також вони придумали військові інновації.
Або: українці, ми знаємо,
не шанують авторитет.
І вдумайтесь на хвилинку:
в стабільній економіці шанування
авторитета — це дуже добре,
тому що ви наслідуєте успішну модель.
В турбулентній економіці,
коли все ковбасить,
коли приблизне теперішнє
не визначає майбутнє навіть приблизно,
то тоді шанування авторитета
— не дуже добре.
Саме тому ми що робимо?
Організовуємо революції, так?
І ще одна важлива штука:
ми, наприклад, не знаємо англійської.
І знаєте, що ми робимо,
коли ми не знаємо англійської?
Вчимо світ, як нею писати.
(Сміх)
(Оплески)
Дякую.
Чудові хлопці, Grammarly —
прекрасний, найбільший стартап.
Я персонально користуюся
— дуже грамотний.
Українці не люблять,
не вміють робити банки, так?
То що роблять?
Найкращі в світі банкінги.
Приватбанк, Монобанк
входять до світової еліти
з точки зору юзер експірієнса
банківського і т.д.
І ми також розробили
з Укрсиббанком банкінг,
який в групі PNP Paribas
визнаний найкращим у Європі.
Або: українці не вміють знімати відео.
І знаєте, що ми робимо?
Ми робимо один з найкращих
відеопродакшенів у світі.
Оце — шматок реклами Apple, який
знятий в Україні українською компанією,
і зараз вони отримують
найвищі міжнародні нагороди.
Або: ми кажем, що у нас така
погана медицина, страшна просто,
але є клініка "ilaya", що ми аж
вирощуємо зі стовбурових клітин тканини,
які ніде в світі так не роблять.
Ми навчилися вирощувати
зі стовбурових клітин тканини
і відновлювати кістки, шкіру, м'язи,
і по суті, виліковувати
дуже складні травми.
Або ще одна дуже важлива штука:
ми з вами профі в чому, знаєте?
В корупції, так?
І тому знаєте, що ми запропонували?
Абсолютно інноваційний
спосіб боротьби з корупцією.
(Оплески)
І це важливо. А знаєте,
що ми ще зараз ще придумуємо?
Як тепер боротися з боротьбою з корупцією.
(Сміх)
І знову ж таки, так цікавіше.
Нам так цікавіше.
Тому що я пропоную, як нам треба
сьогодні підійти разом з вами,
тому що ми, здається, схильні до цього,
ми, здається, можем це робити,
і в нас, здається, дуже добре це виходить.
Перше, що нам треба, —
це перестати скаржитись,
тому що у нас все добре.
Є такий анекдот.
Я вам ще розкажу один анекдот.
Питаються Трампа, Меркель і
Порошенка з приводу зарплат і витрат.
І Трапм каже: "Американці
отримують 10 тисяч доларів,
8 тисяч доларів витрачають,
куди дівають 2 тисячі доларів
— я не знаю".
Меркель каже:
"Німці заробляють 10 тисяч євро,
8 тисяч євро витрачають,
2 тисячі євро куди дівають — не знаю".
Порошенко каже:
"Українці заробляють 10 тисяч гривень,
тратять 20 тисяч гривень,
де вони ще 10 тисяч беруть — я не знаю".
(Сміх)
(Оплески)
Ще що нам важливо зробити.
Нам треба подивитися на історію
не як на прокляття, а як на дар.
Тому що у нас чудова історія,
з точки зору сьогоднішнього світу —
ми вміємо долати проблеми,
ми вміємо адаптуватися під ситуацію,
ми вміємо знаходити рішення,
і це дала нам історична пам'ять.
Що нам ще треба зрозуміти?
Нам треба зрозуміти, що кожна ситуація,
з якою ми з вами стикаємося,
має величезний ресурс.
І цей ресурс ми можемо використати.
Хороші ситуації не дуже
багато мають ресурсу.
Мають багато ресурсу погані ситуації.
І, слава Богу, у нас все добре.
(Сміх)
(Оплески)
Тому давайте з вами придумувати
неординарні рішення
для неординарних проблем.
Перше: тому, що ми це вміємо.
А друге: тому, що ми вже бачили
багато про автоматизацію,
що скоро неукраїнців не буде треба, так?
Будуть роботи і українці.
(Сміх)
(Оплески)
І, відповідно, нехай збудеться моя мрія
і нехай нашим штампом буде:
"Тут без українця не розібратись".
Дякую.
(Оплески)