Франс де Вааль: Моральна поведінка в тварин

Співпереживання, співпраця, чесність і взаємність - турбота про гаразди інших - ці риси, здавалося, властиві тільки людині. Проте Франс де Вааль показує дивовижні зйомки поведінкових дослідів над приматами та іншими ссавцями, які доводять, що в них і людей є чимало спільних моральних рис.

Я народився у містечку Ден Бош,

яке дало псевдонім художнику Ієроніму Босху.

Не дивно, що я завжди захоплювався цим живописцем,

який жив і творив у 15 столітті.

З погляду моралі цікаво, що

він жив у часи, коли вплив релігії слабшав.

І мені здається, що його цікавило,

що станеться із суспільством,

якщо релігія зникне або зійде нанівець.

Тож він намалював відому картину "Сад земних насолод".

Казали, що на цьому полотні зображено

людство перед Падінням

або людство без жодного Падіння.

Картина змушує задуматися,

а що б трапилося, якби ми, так би мовити, взагалі не скуштували плоду з дерева знань.

Як би тоді виглядала мораль?

Через багато років, коли я став студентом,

я подався до цілком іншого саду -

зоологічного саду в Арнемі,

де утримують шимпанзе.

Це я в молодості з маленьким шимпанзе.

(Сміх)

Там я виявив, що

шимпанзе спраглі влади, і написав про це книжку.

На ту пору дослідження тварин зосереджувались

здебільшого на агресії та суперництві.

Я змалював цілу картину тваринного царства,

у тому числі й людства.

Я стверджував, що в глибині душі ми всі суперники,

що ми агресивні

та дбаємо тільки про власну вигоду.

Це презентація моєї книжки.

Я не впевнений, чи шимпанзе її прочитали,

але вони однозначно зацікавилися нею.

Досліджуючи

владу, домінування,

агресію та інші почуття,

я виявив, що шимпанзе миряться після сутичок.

Перед вами два самці, які щойно побилися.

Вони опинилися на дереві, і один із них простягнув руку іншому.

А за секунду після того, як я зробив знимку, вони зійшлися на розгалуженні дерева,

обійнялися і поцілувалися.

Це страшенно цікаво,

бо ж у той час усі торочили про суперництво та агресію,

а така поведінка ніяк не пасувала до цих теорій.

Виграв чи програв - ось що важливо.

Навіщо миритися після бійки?

Це ж безглуздо.

Так роблять бонобо - карликові шимпанзе. Бонобо все вирішують сексом.

Миряться вони також за допомогою сексу.

Але ж принцип точнісінько той самий.

Йдеться про те, що

важливі для вас стосунки

зіпсовані сваркою,

тому вам треба якось залагодити справу.

Отож, уся моя картина тваринного царства,

у тому числі людства,

почала відтоді змінюватися.

Це зображення зустрічається

у політології, економіці, гуманітарних науках,

філософії -

людина людині вовк.

Тобто наша природа доволі мерзенна.

Я гадаю, що це несправедливе зображення вовка.

Усе-таки, вовк -

дуже схильна до півпраці тварина.

Ось чому багато з вас тримають удома пса,

якому також властива ця риса.

Та й стосовно людства це також несправедливо,

адже люди насправді набагато податливіші та співчутливіші,

ніж прийнято вважати.

Мене взяла цікавість,

і я взявся досліджувати інших тварин.

Отож, це стовпи моралі.

Запитайте будь-кого: "На що спирається мораль?",

і неодмінно почуєте ці два чинники.

Перший - взаємність.

Із нею пов'язане почуття справедливості та почуття чесності.

А другий - співпереживання і співчуття.

Звичайно, людська мораль має більше чинників,

але якщо забрати ці два стовпи,

то, напевно, мало-що з неї залишиться.

Отож, вони невід'ємні.

Дозвольте мені навести кілька прикладів.

Це стареньке відео з Центру дослідження приматів у Єркесі,

де шимпанзе вчаться співпраці.

Отож, дослідження співпраці

тривають уже близько сотні років.

Перед нами два молоді шимпанзе, які мають коробку.

Але один шимпанзе не може самотужки підсунути цю коробку, бо вона заважка.

Звичайно ж, у коробці лежить їжа.

Інакше вони б її так завзято не тягнули.

Врешті-решт, вони підсунули коробку.

Як бачите, шимпанзе діють злагоджено.

Вони працюють пліч-о-пліч і тягнуть коробку одночасно.

Це вже велика перевага над багатьма іншими тваринами,

які б не додумалися до такого.

А зараз ви побачите ще цікавішу картину,

тепер одного із двох шимпанзе нагодували.

Тому його не дуже цікавить

це завдання.

(Сміх)

(Сміх)

(Сміх)

А тепер дивіться, що трапилося у самому кінці.

(Сміх)

Він забрав майже все.

(Сміх)

Можемо зробити два цікаві висновки.

По-перше, шимпанзе праворуч

чудово розуміє, що йому потрібен партнер -

тобто цілковите розуміння потреби співпраці.

По-друге, партнер готовий допомогти,

хоча його й не цікавить їжа.

З якого дива? Напевно, йдеться про взаємність.

Існує чимало доказів, що примати та інші тварини

віддячують за допомогу.

Себто колись згодом

він отримає допомогу у відповідь.

Ось як усе працює.

Ми дали таке саме завдання слонам.

Проте зі слонами вкрай небезпечно мати справу.

Виникають труднощі -

важко виготовити якийсь агрегат,

який би слон не зміг підняти самотужки.

Власне, його можна зробити,

але вийде щось не надто стійке.

Що ж ми вчинили?

Коли ми з Джошем Плотніком проводили дослідження у Таїланді,

то зробили один пристрій, довкола якого обмотали мотузку, одну мотузку.

Якщо потягнути за один кінець мотузки,

то другий кінець зникне.

Отож, двом слонам потрібно одночасно взятися за мотузку й потягнути на себе.

Інакше нічого не трапиться,

а мотузка зникне.

На першому відео ви побачите

двох слонів, яких випустили одночасно.

Вони підходять до пристрою ліворуч,

на якому лежить їжа.

Вони разом виходять, разом підходять,

разом беруться за мотузку і разом її смикають.

Доволі просте завдання.

Дивимось.

Ось так вони притягнули пристрій з їжею.

Але зараз ми ускладнимо їм завдання.

Адже мета експерименту - дізнатися,

наскільки добре слони розуміють, що таке співпраця.

Скажімо, чи вони розуміють її так само добре, як шимпанзе?

Тому цього разу

ми випускаємо спочатку одного слона,

який повинен здогадатися, що йому слід

зупинитися, чекати і не тягнути за мотузку,

бо якщо він її смикне, то вона зникне і на цьому дослід закінчиться.

Але цей слон робить щось непередбачене.

Ми його цьому не вчили.

Водночас, ми бачимо, що слон усе чудово розуміє,

бо він наступає однією ногою на мотузку,

стоїть на ній і чекає на другого слона,

який виконає за нього всю роботу.

От нахлібник.

(Сміх)

Проте це свідчить, наскільки слони розумні.

Вони вигадали кілька нетрадиційних способів,

які ми не завжди схвалювали.

Отож, приходить другий слон

і береться тягнути наш пристрій.

Погляньте на другого слона. Звісно, він не забуває поїсти.

(Сміх)

Це був зразок співпраці та її складової - взаємності.

Тепер перейдемо до співпереживання.

Співпереживання є зараз головною темою мого дослідження.

Це почуття має дві складові.

Перша з них - розуміння. У загальному значенні:

здатність розуміти та поділяти почуття інших.

А друга складова - емоційна.

Співпереживання має два вияви.

По-перше, тілесний вияв.

Коли ви розмовляєте із засмученою людиною,

то й самі мимоволі засумуєте

та зробите сумний вираз лиця.

Тілесний вияв емоційного співпереживання

властивий багатьом тваринам.

І ваш пес - не виняток.

З цієї причини люди тримають удома ссавців,

а не черепах, змій чи ще якихось тварин,

яким не притаманний такий вияв співпереживання.

А другий вияв - когнітивний,

тобто здатність поглянути на ситуацію очима іншої людини.

Когнітивний вияв властивий небагатьом.

Здається, що слони та мавпи здатні до цього,

але таких тварин зовсім мало.

Синхронізація -

складова механізму співпереживання -

з давніх-давен існує у тваринному царстві.

У людей її можна досліджувати на прикладі

заразного позіхання.

Люди позіхають, коли інші позіхають.

Це пов'язано зі співпереживанням.

Воно збуджує ті ж самі ділянки мозку.

До того ж, люди, у яких виникає нестримне бажання позіхнути, коли хтось інший позіхає,

особливо здатні до співпереживання.

Нездатні до співпереживання люди, скажімо, діти-аутисти,

не мають потягу до "заразного" позіхання.

Отож, співпереживання і позіхання пов'язані між собою.

Коли ми досліджували шимпанзе, то показали їм рухому голову.

Ось вона зверху ліворуч -

рухома голова, яка позіхає.

На неї дивиться шимпанзе.

Справжній шимпанзе дивиться на екран комп'ютера,

на якому йде анімація.

(Сміх)

Отож, заразне позіхання,

яке вам, напевно, знайоме,

а може ви теж зараз почнете позіхати -

властиве також і тваринам.

А воно пов'язане із тілесним виявом синхронізації,

який лежить в основі співпереживання

і загалом притаманний усім ссавцям.

Ми також вивчаємо складніші прояви емоцій. Це розрада.

Цей самець шимпанзе програв у сутичці і кричить,

а молодий шимпанзе підходить, обіймає його

і заспокоює.

Це розрада. Надзвичайно схожа на людську розраду.

А розрада ґрунтується на

співпереживанні.

Щоб дослідити співпереживання у людських дітей,

слід попросити члена сім'ї вдавати з себе засмученого,

а тоді подивитися, як реагуватимуть малі діти.

Отож, ідеться про співпереживання

і його вияви.

Нещодавно ми опублікували підсумки експерименту, про який ви, можливо, чули.

Мова про альтруїзм і шимпанзе.

Запитання звучить так: чи турбуються шимпанзе

про добробут інших?

Десятиліттями вважали,

що на це здатні тільки люди,

що лише люди переймаються гараздами інших.

Ми провели простенький експеримент

на шимпанзе, які живуть у Лоренсвіллі,

пункті спостереження у Єркесі.

Ось так вони живуть.

А ми кличемо їх до кімнати і проводимо з ними досліди.

У цьому випадку ми розмістили поруч двох шимпанзе.

Один із них має повний кошик різних жетонів.

Один жетон дає їжу для партнера, який його вибирає.

А другий дає їжу обом.

Я провів це дослідження спільно з Вікі Горнер.

Перед вами жетони двох кольорів.

Шимпанзе мають цілий кошик таких жетонів.

Вони мусять вибрати один із двох кольорів.

Зараз ви побачите, як це відбувається.

Якщо шимпанзе робить егоїстичний вибір,

тобто бере червоний жетон,

він віддає його нам.

Ми беремо його, кладемо на стіл, де лежать дві їстівні винагороди,

але в цьому випадку даємо їжу тільки правому шимпанзе.

Шимпанзе ліворуч іде геть, бо вона вже знає,

що цей тест не для неї.

Наступний жетон - це вибір на користь іншого.

Нас найбільше цікавить той, хто вибирає,

адже тому, хто вибирає,

насправді байдуже.

Самиця вибирає жетон на користь іншого, і обидва шимпанзе отримують їжу.

Той, хто вибирає, дістає винагороду в будь-якому випадку.

Йому цілком байдуже.

Тому самиця мала б витягати жетон наосліп.

Але ми виявили,

що шимпанзе надають перевагу "безкорисному" жетону.

Лінія на рівні 50 відсотків - це середнє очікуване значення.

Якщо шимпанзе привертає до себе увагу, його партнер частіше вибиратиме "безкорисні" жетони.

Але якщо партнер тиснутиме на нього,

наприклад, плюватиметься водою чи залякуватиме його,

то він братиме цей жетон рідше.

Так, ніби застерігає:

"Якщо ти будеш нечемним, я не буду ласкавим до тебе".

А ось що відбувається без партнера,

тобто коли партнер не сидить поруч.

Отож, ми дійшли висновку, що шимпанзе таки турбуються

благополуччям інших,

тобто інших членів своєї групи.

Насамкінець я розповім про наше

дослідження справедливості.

Воно набуло великого розголосу.

Зараз проводиться чимало таких дослідів,

які стали вкрай популярними

після нашого експерименту 10 років тому.

Ми провели його над мавпами-капуцинами.

Я покажу вам найперший експеримент.

Тепер його проводять над собаками, птахами

і шимпанзе.

Але ми з Сарою Броснан почали з мавп-капуцинів.

Ми розмістили поруч

двох мавп-капуцинів.

Ці тварини живуть групою і знаються між собою.

Ми забрали їх із групи та помістили у камеру для дослідів.

Вони мали виконати

надзвичайно просте завдання.

А якщо їм обом дати за це огірок -

обом мавпам, які сидять поруч -

то вони охоче виконають це завдання 25 разів підряд.

Отож, огірок. Хоча це, на мою думку, всього лиш вода,

огірок їх чудово влаштовує.

Якщо ви дасте партнеру виноград -

а харчові уподобання мавп-капуцинів

залежать від цін у супермаркеті -

якщо ви дасте партнеру виноград - набагато кращу їжу -

то створите між ними нерівність.

Ось так виглядав наш експеримент.

Нещодавно ми провели його з мавпами, які ніколи раніше не брали в ньому участі, та зняли все на плівку.

Ми гадали, що ці мавпи відреагують різкіше.

І справді.

Мавпа ліворуч отримує огірок.

Мавпа праворуч - виноград.

Та, що отримала огірок,

цілком задоволена першим шматочком огірка.

Вона з'їдає перший шматок.

Потім вона бачить, що інша мавпа отримала виноград, і зараз ви побачите, що трапилося.

Вона дає нам камінець. Таке завдання.

А ми даємо їй кружальце огірка, і вона його їсть.

Інша мавпа також має дати нам камінець.

Вона дає його нам,

отримує виноград і їсть його.

Інша мавпа це бачить.

Вона дає нам камінець

і знову дістає огірок.

(Сміх)

Далі вона стукає камінцем об стіну.

Вона мусить дати його нам.

І знову отримує огірок.

(Сміх)

Такий собі протест на Волл-Стріт.

(Сміх)

(Оплески)

Я хочу розповісти вам -

я ще маю дві хвилини, тому хочу розповісти вам одну кумедну історію.

Наше дослідження набуло широкого розголосу,

і ми отримали чимало відгуків

від антропологів, економістів

і філософів.

Їм це зовсім не сподобалося.

Напевно тому, що вони собі вирішили, що

справедливість - це страшенно складне почуття,

якого тварини не можуть мати.

Якийсь філософ навіть написав нам,

що мавпи не можуть мати почуття справедливості,

бо справедливість винайшли під час французької революції.

(Сміх)

А ще один написав цілу статтю, у якій заявив, що

повірив би, що тут ідеться про справедливість,

якби той, хто отримав виноград, відмовився від нього.

Цікаво, що Сара Броснан,

яка проводила дослід над шимпанзе,

отримала кілька різних комбінацій,

коли той, хто дістав виноград, не їв його,

поки його "колезі" не дали винограду.

Отож, ми наблизилися до людського почуття справедливості.

І я гадаю, що філософам варто переглянути власну філософію.

А тепер підіб'ємо підсумки.

Я вірю в еволюцію моралі.

Сьогодні я торкнувся лише кількох складників моралі,

але мораль неможливо уявити без стрижнів,

які ми знаходимо в інших приматів -

без співпереживання, розради,

турботи про інших, взаємності та почуття справедливості.

Тому ми досліджуємо ці складові,

щоб спробувати створити мораль за принципом "знизу-догори",

без залучення Бога та релігії,

і побачити, як можна досягнути розвинутої моралі.

Дякую за увагу.

(Оплески)