Пошуки чистої води молодим науковцем

Діпіка Куруп поставила собі за ціль розв'язати глобальну водну кризу ще коли їй було 14, після того, як вона побачила, як діти на вулиці біля будинку її бабусі та дідуся в Індії пили воду, що здавалася надто брудною навіть для того, щоб її торкатись. Її дослідження почалось на її кухні, а згодом принесло їй серйозну наукову нагороду. Послухайте, як ця юна науковець розробила економічно вигідний та екологічно чистий спосіб очищення води.

Кожного літа я зі своєю сім'єю
подорожуємо через півсвіту

за 3000 миль
[4800 кілометрів]

до Індії, що є країною з іншою культурою.

Індія зажила недоброї слави через її
палючу спеку та вологість.

Для мене єдиним порятунком від цієї спеки
є вживання великої кількості води.

Коли ми в Індії,

мої батьки завжди нагадують мені пити
лише кип'ячену або пляшковану воду,

тому що там не так, як в Америці,

де ти можеш просто відкрити кран
і без проблем отримати чисту питну воду,

а от в Індії вода часто буває забрудненою.

Тому мої батьки мусять впевнитись,

що вода, яку ми п'ємо, є безпечною.

Однак, невдовзі я зрозуміла,

що не кожному так пощастило

насолоджуватися чистою водою, як нам.

За межами дому моїх дідуся та бабусі,
на метушливих вулицях Індії,

я бачила, як люди стоять у довгих чергах

під пекучим сонцем,

наповнюючи відра водою з-під крану.

Я навіть бачила, як діти,

котрі на вигляд були моїми ровесниками,

наповняли прозорі пластикові пляшки

брудною водою
із струмочків на узбіччі.

Те, що ці діти

змушені пити воду,

яка здавалась мені надто брудною,
щоб торкатись до неї,

змінило моє бачення світу.

Ця неприйнятна соціальна несправедливість

змусила мене захотіти знайти рішення

проблеми з чистою водою у нашому світі.

Я хотіла дізнатись, чому цим дітям
не вистачало води,

рідини, що є необхідною для життя.

І я виявила, що ми стикаємося

із глобальною водною кризою.

Зараз це може звучати несподівано,

оскільки 75 відсотків нашої планети
покрито водою,

але лише 2,5 відсотки цього
є прісною водою,

і менше, ніж один відсоток
запасів прісної води на Землі

придатний для споживання людиною.

З огляду на приріст населення,

промисловий та економічний розвиток,

наша потреба у чистій воді також зростає,

а наші ресурси прісної води
швидко вичерпуються.

Згідно з даними Всесвітньої
Організації Охорони Здоров'я,

660 мільйонів людей у світі

не мають доступу до джерела чистої води.

Відсутність доступу до чистої води
є основною причиною смертності

серед дітей віком до п'яти років
у країнах, що розвиваються,

а ЮНІСЕФ підрахував,
що близько 3300 дітей

щодня помирають від хвороб,
пов'язаних із водою.

Тож по поверненні додому
одного літа у восьмому класі,

я вирішила, що хочу поєднати
свою пристрасть

до вирішення глобальної водної кризи

із моєю зацікавленістю в науці.

Тож я вирішила, що найправильнішим буде

перетворити свій гараж
на лабораторію.

(Сміх)

Власне, спочатку я перетворила
нашу кухню на лабораторію,

але мої батьки цього не схвалили
і вигнали мене.

Я також читала багато наукових статей
щодо досліджень, пов'язаних із водою,

і я дізналась, що на даний час у
країнах, що розвиваються,

дещо під назвою сонячна дезінфекція,

або ж SODIS, використовується для
очищення води.

При SODIS, прозорі пластикові пляшки
наповнюються забрудненою водою,

а тоді їх ставлять під сонячне світло
на шість-вісім годин.

УФ-випромінювання від сонця

знищує ДНК шкідливих патогенів

та знезаражує воду.

Хоча SODIS і є справді легкою у
застосуванні та є енергоефективною,

оскільки вона застосовує лише
сонячну енергію,

але вона дуже повільна,

оскільки може зайняти до двох днів,
коли хмарно.

Тому, для того, щоб зробити процес
SODIS швидшим,

недавно почали застосовувати

новий метод під назвою фотокаталіз.

То чим же є цей фотокаталіз?

Давайте розділимо слово:

"фото" означає "від сонця",

а каталізатор - це щось,
що прискорює реакцію.

Тож фотокаталіз

просто прискорює цей процес
сонячої дезінфекції.

Коли сонячне світло потрапляє всередину
і проникає в фотокаталізатор,

такий як ТіО2, або діоксид титану,

утворюються рективні форми кисню,

такі як супероксиди, перекис водню
та гідроксильна група.

Ці реактивні форми кисню

здатні усунути бактерії та мікроорганізми

та багато забруднювачів
із питної води.

Але, на жаль, є кілька недоліків

у способу, яким наразі застосовується
фотокаталітична SODIS.

Дивіться, що вони роблять: беруть
прозорі пластикові пляшки

та обробляють їх зсередини цим
фотокаталітичним шаром.

Але такі фотокаталізатори
як діоксид титану

насправді часто застосовуються
у сонцезахисних кремах,

щоб блокувати УФ-випромінбвання.

Тому, якщо цей шар наносити
зсередини цих пляшок,

то насправді частина
УФ-випромінбвання блокується

і знижується ефективність процесу.

Також, ці фотокаталітичні покриття

не мають міцних зв'язків
із пластиковою пляшкою,

і це означає, що вони змиваються, і в
результаті цього, люди п'ють каталізатор.

Незважаючи на те, що ТіО2 є
безпечним та інертним,

продовжувати пити каталізатор
є справді недоцільним,

бо тоді вам доведеться
знову його наносити,

навіть після кількох використань.

Отож, моєю ціллю було
усунути недоліки

цих поточних методів обробляння

та створити безпечний, сталий,

економічно вигідний та екологічно
чистий метод очищення води.

Те, що почалося, як проект для наукової
ярмарки у восьмому класі,

зараз є моєю фотокаталітичною
сумішшю для очищення води.

Суміш поєднує діоксид титану із цементом.

Із цементоподібної суміші можна
створювати кілька різних форм,

що уможливлює надзвичайно широкий
спектр методів застосування.

Наприклад, можна створити стержень,

який можна легко помістити всередину
пляшки з водою для особистого користування

або ж можна створити пористий фільтр,
який міг би фільтрувати воду для сімей.

Можна було б навіть покрити середину
існуючої цистерни для води,

щоб очищати більшу кількість води

для цілих общин, якої б вистачало
на довший відрізок часу.

Протягом моїх досліджень,

моя подорож була справді нелегкою.

Знаєте, у мене не було доступу до
складної лабораторії.

Мені було 14 років, коли я почала
цим займатись,

але я не дозволила своєму юному віку
стримати мене

у моїй зацікавленості у заняттях
науковими дослідженнями,

та у моєму бажанні розв'язати
глобальну водну кризу.

Розумієте, вода - це не лише універсальний
розчинник.

Вода - це загальне право людини.

І з цієї причини,

я продовжую працювати над проектом для
наукової виставки із 2012 року,

щоб перенести його із лабораторії
у реальний світ.

Цього літа я заснувала Каталізатор
для води світу, соціальне підприємство,

що має на меті пошук каталізаторних
рішень для глобальної водної кризи.

(Оплески)

Сама, єдина крапля води не може
зробити багато,

але коли багато крапель об'єднуються,

вони можуть підтримувати життя
на нашій планеті.

Я вірю, що так само, як краплі води
об'єднуються, формуючи океан,

так і ми повинні об'єднатись,

коли йдеться про вирішення цієї
глобальної проблеми.

Дякую.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)