The Internet: IP Addresses and DNS

Інтернет: IP-адреси та DNS

Привіт! Мене звуть Паола, і я інженер
програмного забезпечення в Microsoft.

Поговоримо про те, як працює Інтернет.
Моя робота залежить від можливості мереж

спілкуватись між собою, але в 1970-х роках
для цього не було стандартного методу.

Вінт Серф і Боб Кан винайшли
протокол міжмережної взаємодії, що зробило

спілкування можливим. Цей винахід заклав
основу для того, що ми сьогодні називаємо

інтернетом. | Інтернет — це мережа мереж.
Він пов'язує мільярди пристроїв

по всьому світу. Так, ви можете бути
підключені до ноутбука або телефона

через Wi-Fi, і це з'єднання Wi-Fi підключається
до постачальника послуг Інтернету (або ISP),

а ISP підключає вас до мільярдів і мільярдів
пристроїв у всьому світі через сотні тисяч

мереж, які всі взаємопов'язані. Факт, який
більшість людей не оцінює, — це те, що

інтернет є справжньою філософією дизайну
й архітектурою, вираженою в наборі протоколів.

Протокол — це добре відомий набір правил
і стандартів. Якщо всі сторони згодні

використовувати його, ці правила
дозволять їм спілкуватися без проблем.

Те, як інтернет насправді працює фізично,
менш важливо, ніж той факт, що ця філософія

дизайну дозволила інтернету адаптуватися
й поглинати нові комунікаційні технології.

Справа в тому, що для використання інтернету
новою технологією певним чином, потрібно

просто знати, з якими протоколами працювати.
Усі різні пристрої в Інтернеті мають унікальні адреси.

Адреса в Інтернеті — це лише номер, схожий
на номер телефону, або поштова адреса вулиці,

унікальна для кожного комп’ютера
чи пристрою в мережі. Це подібно більшості

будинків і підприємств, які мають поштову
адресу. Вам не потрібно знати людину,

щоб надіслати їй листа поштою, але вам
треба знати її адресу і як правильно

написати адресу, щоб поштова система могла
перенести листа до місця призначення.

Система адресації комп'ютерів в Інтернеті схожа,
і вона є частиною одного з найважливіших

протоколів, що використовуються
в інтернет-комунікації, і просто називається

інтернет-протоколом, або IP-адресою. Адреса
комп'ютера тому називається його IP-адресою.

Відвідування веб-сайту — це лише запит вашого
комп’ютера до іншого комп'ютера про інформацію.

Ваш комп'ютер надсилає повідомлення на ІР-адресу
іншого комп’ютера, а також — свою вихідну адресу,

тому інший комп'ютер знає, куди надсилати
свою відповідь. | Ви могли бачили IP-адресу.

Це просто купа цифр! Ці числа організовані
в ієрархії. Так само, як домашня адреса має

країну, місто, вулицю й номер будинку, IP-адреса
має багато частин. Як і всі цифрові дані,

кожне з цих чисел представлено бітами.
Довжина традиційних IP-адрес — 32 біти,

з 8 бітами для кожної частини адреси.
Перші номери зазвичай ідентифікують

країну й регіональну мережу пристрою.
Потім — підмережі, і нарешті — адресу

конкретного пристрою. Ця версія IP-адреси
називається IPv4. Її було розроблено

у 1973 році й широко вживано на початку
80-х. Вона передбачає понад 4 мільярди

унікальних адрес для пристроїв, підключених
до інтернету. Але Інтернет виявився набагато

популярнішим, ніж уявляв собі навіть
Вінт Серф, і 4 мільярдів унікальних адрес

стало замало. Зараз ми в процесі багаторічного
переходу до довшого формату IP-адреси

під назвою IPv6, що використовує 128 біт
на одну адресу й надає понад 340 ундецільйонів

унікальних адрес. Цього більш ніж достатньо,
щоб кожна піщинка на Землі мала власну

IP-адресу! | Більшість користувачів ніколи
не бачать і не знають про інтернет-адреси.

Система під назвою "система доменних імен"
(DNS) пов'язує імена типу www.example.com

з відповідними адресами. Ваш комп'ютер
використовує DNS для пошуку доменних імен

й отримання відповідної IP-адреси для
підключення комп'ютера до пункту призначення

в Інтернеті. | Ніби ось так: (Ноутбук): "Привіт! Я хочу
зайти на www.code.org." (Сервер 1): "Гм... я не знаю

IP-адреси для цього домену, дайте розпитати...
Агов! Хтось знає, як дістатися на code.org?"

(Сервер 2): "Так! Це ось тут: 174.129.14.120."
(Сервер 1): "Чудово, дякую! Я запишу її

і збережу на потім, якщо знадобиться.
Агов! Ось адреса, яку ви шукали."

(Ноутбук): "Чудово, дякую!" |
То як ми можемо розробити систему

для мільярдів пристроїв, щоб знайти
будь-який з мільярдів різних веб-сайтів?

Жоден DNS-сервер не зможе обробляти
всі запити з усіх пристроїв.

Відповідь полягає в тому, що сервери DNS
підключені в розподіленій ієрархії

і поділяються на зони за відповідальністю
за основні домени, такі як .org, .com, .net тощо.

Спочатку DNS було створено як відкритий
публічний протокол комунікації для

державних та освітніх установ. Через
відкритість DNS вразлива до кібератак.

Прикладом нападу є підробка DNS. Це коли
хакер потрапляє на DNS-сервер і змінює його

на відповідне доменне ім'я з неправильною
IP-адресою. Це дозволяє злодію скеровувати

вас на веб-сайт підроблений веб-сайт. Якщо
це трапилось, ви вразливі до багатьох проблем,

оскільки ви використовуєте цей підроблений
веб-сайт як справжній. Інтернет є величезним,

і щодня стає більшим. Але система доменних
імен та інтернет-протокол розроблені

з урахуванням масштабування, незалежно
від темпів розростання інтернету.