Хоча б інколи дивіться на небо

Як часто ви бачите справжню красу нічного неба? Член спільноти TED Луціан Валковіч демонструє, як світлове забруднення руйнує надзвичайні, і часто непомічені, враження від споглядання космосу.

Небо за своєю сутністю - демократичне.

В основному
воно доступне будь-кому і будь-де.

Достатньо просто глянути вгору.

Але, як і більшість
прекрасного навколо нас,

воно вислизає з-під уваги,
ми просто його не помічаємо,

бо насправді й не прагнемо.

Тоді до чого ж прикута наша увага?

Ми занурюємось в екрани
телефонів, комп'ютерів,

в екрани різноманітних гаджетів.

Чесно кажучи, нам часто ліньки

підняти голову,
щоб глянути одне на одного,

не кажучи вже про те,
щоб просто глянути на небо.

Сьогодні прийнято вважати, що втрата
можливості бачити нічне небо

є неминучим наслідком
прогресу, змін і технологій.

Але це зовсім не так.

Пізніше я розповім чому,

але спершу хочу поділитися
моїми враженнями від нічного неба.

Лише в 15 років я побачила
дійсно темне нічне небо.

Я була тут, в Аризоні.

Подорожувала машиною,
і потрібно було десь зупинитись.

Я знала лише штат, в якому знаходилась.

Подивившись вгору,

побачила небо
з незчисленною кількістю зірок.

Взагалі-то я з Нью-Йорку.

У Нью-Йорку можна побачити
місяць і кілька зірок.

Більшість з яких, приземлившись,
виявляються літаками.

(Сміх)

Це насправді так.

В результаті більшість
моїх колег-астрономів,

витратили принаймні частину молодості,
дивлячись на небо на задньому дворі.

Я не мала такого досвіду,

тому дуже засмучую всіх
під час ночівель на природі.

Виявляється, я не знаю багато сузір'їв.

Ті, що знаю я, напевно, знаєте і ви.

Але я ніколи не забуду ті відчуття,

коли вперше побачила справжнє нічне небо.

Я була ошелешена тією кількістю зірок.

Відчула себе зовсім крихітною.

Потім я подумала:
«Де ж всі ці зірки ховались раніше?

Хто приховував їх від мене?»

Звичайно, відповідь очевидна,
якщо замислитись

або поглянути на картинку.

Це один і той самий район.
На фото зліва електропостачання вимкнули,

справа звичайна ніч.

Зірок не видно,
бо вони заглушені світлом.

Погляньте на нашу планету.

Ось її зображення з космосу.

На відміну від гарячих зірок, які сяють
видимим світлом так, що ми їх бачимо,

наша планета
з астрономічної точки зору досить холодна.

Тож вона і не світиться.

Коли ми дивимось на нашу планету,
яка схожа на синьо-зелений мармур,

так як на фото,

ми бачимо її,
бо вона відбиває сонячні промені,

тому ми маємо можливість
бачити океани, хмари і землю.

То якби сонце не освітлювало її,

ми б і не бачили її?

Чи все ж таки бачили б?

Ось зображення Землі вночі.

Це один з найяскравіших прикладів того,

як ми вплинули на нашу планету
в глобальному масштабі.

Ви бачите світлову павутину
у всіх куточках земної кулі.

Звичайно, великі ділянки океанів
залишаються темними,

а також досі не освітлені
багато нерозвинених районів.

Але ви помітите,
що це досить глобальний ефект.

Коли мова йде про освітлені ділянки,
перш за все ми згадуємо

місця, залиті світлом –
Таймс-Сквер, бульвар Лас-Вегас.

Але фото демонструє,

що видно не лише сильно освітлені ділянки,

а й будь-яке місце
із зовнішнім освітленням.

Як правило, це суттєво впливає на землю.

Для розуміння впливу

необхідно уявити форму лампочки.

З різних причин

лампочка більш-менш кругла.

Така форма задовольняє початкову ціль –
освітлення приміщення.

Вмикаєте, і повсюди стає світло.

Одна лампочка може освітити
майже всю кімнату.

Так, це чудово для освітлення приміщення,

але при її застосуванні
для зовнішнього освітлення

традиційна форма лампочки –

куля, що поширює світло навколо –

є досить неефективною.

Коли ви на вулиці,
все, що вас турбує, –

освітлення ділянки під вами
та найближчих околиць.

Усе світло, що йде дуже далеко або вгору,

насправді не так вже й вам допомагає.

Воно розсіюється навколо

і стає так званим
«світловим забрудненням».

Навіть якщо вас не цікавлять зорі,
вас мав би стривожити той факт,

що при освітленні вулиць 60-70% енергії

витрачаються даремно і засвітлюють зорі.

Як я вже казала, я фанат технологій.

Очевидно, так як я – науковець
і використовую їх кожен день.

Часто кажуть, що саме прогрес
у всьому винен,

звичайно, я не пропоную
замінити електрику свічками.

Саме розвиток технологій
дав нам доступ до неба,

який до того був неможливий.

Найвизначнішим прикладом, звичайно,
є космічний телескоп «Габбл».

«Габбл» запустили в космос,
і кожного дня він надсилає фотографії,

які дозволяють бачити те,

що ми не здатні побачити
неозброєним оком,

і що було не доступне раніше
протягом всієї історії людства.

Інший приклад – шоу планетаріїв.

За минулі кілька років шоу планетаріїв
стали більш високотехнологічними,

з чудовими візуалізаціями.

Хоча вони й не дають
безпосереднього доступу до неба,

але принаймні розширюють
наші знання про космос.

У планетарії можна побачити небо так,

як неможливо це зробити,

просто сидячи і дивлячись у темряву.

Усі ви чули про космічний телескоп «Габбл»
і планетарії.

Але існують й інші технології,
які дають можливість людям

доторкнутись до неба,

про які ви, певно, не знаєте.

Ось, наприклад,
аматорські наукові проекти.

Суть: великі дослідницькі проекти
викладають дані в Інтернеті,

навчають звичайних людей,
таких, як ви, взаємодіяти з даними

і фактично сприяти дослідженню,

роблячи цікаві чи необхідні коментарі.

Для прикладу можна навести
мобільний додаток «Galaxy Zoo».

В проекті «Galaxy Zoo»

людям пояснюють
протягом двадцяти хвилин (іноді менше),

що робити із зображеннями
астрономічних об'єктів.

Вони навчаються анотувати зображення,

і вже через кілька хвилин робота кипить,

люди роблять дійсно корисні класифікації

і сортування астрономічних об'єктів.

Отже, стає зрозуміло,

чому люди з такою радістю
користуються «Galaxy Zoo».

Додаток містить приємні фото,

загалом галактики досить привабливі.

Існує ще багато інших
аматорських наукових проектів,

в які люди занурюються з головою,

з різними рівнями абстракції,

такі, що ви б і не подумали,
що люди візьмуться за них.

Один з аматорських наукових проектів,

що пов'язаний з місією,
в якій я беру участь,

має назву «Місія "Кеплер"».

«Кеплер» – орбітальний телескоп,
що шукає планети поза Сонячною системою,

дуже точно вимірюючи світло,
що випромінюють інші зірки.

Ми шукаємо затемнені ділянки,

що спричинені блокуванням світла зірками.

Разом зі звичайними людьми ми працюємо
над проектом «Planet Hunters».

«Planet Hunters», як і "Galaxy Zoo",
надає короткий інструктаж,

і вже через кілька хвилин
можна приступати до робити.

Ви проглядаєте дані «Місії "Кеплер"»

і шукаєте планети.

Головна ідея проста, чи не так?

Але сам процес пошуку планет
потребує вивчення багатьох зображень,

як оце перед вами,
а також складання анотацій до них.

Я роблю це днями, а це навіть звучить
не дуже цікаво для мене.

Однак дехто зацікавлений у пошуку планет.

Люди, які працюють
з додатком «Planet Hunters»,

знаходили в даних планети,

які в іншому випадку
залишилися б непоміченими.

Ось перелік авторів статті,
яку опублікували,

відкривши нову планету.

Бачите, усі, хто був причетний до
відкриття, перераховані нижче,

така собі мішанина
справжніх прізвищ людей

та реєстраційних імен користувачів.

Придивившись уважніше, ви помітите,
що це перше академічне підтвердження

важливості ірландської кави
для процесу дослідження.

(Сміх)

Я не хочу створити хибне уявлення,
ніби це купка безробітних науковців

чи просто ботанів-фанатиків.

У проектах беруть участь 60 тисяч людей,

більшість з яких не пов'язані
з технічними дисциплінами.

Тож зрозуміло, що рушійною силою
тут є людська цікавість

і готовність брати участь
у наукових дослідженнях.

Люди хочуть цим займатися.

Але усі ці технології

і цифрові способи доторкнутись до неба

все ще нагадують мені
спостереження за тваринами в зоопарку.

Це дієвий спосіб наблизитися до природи.

Лев у клітці все одно реальний,

фото з телескопу «Габбл» цілком реальні,

і до лева у зоопарку можна підійти
значно ближче, ніж у дикій природі.

Тим не менш, чогось бракує.

Не вистачає тієї неприборканої краси,

яку можна відчути
лише серед дикої природи,

без посередництва екрану.

Відчуття, коли ви дивитесь на небо

і розумієте, що воно оточує
кожну живу істоту

у Всесвіті,

неймовірне.

Задумайтесь про це на мить.

Ми досі не знаємо,
чи існує життя на інших планетах.

Небо, яке ми бачимо,
ми ділимо з кожною живою істотою,

яка відома людству.

Найбільше у своїй роботі
мені подобається те,

що вона дозволяє відволіктись
від щоденної рутини

і поглянути на все наче згори.

Коли ми намагаємось
знайти планети у космосі,

які можуть бути схожі на нашу,

це завжди нагадує мені, наскільки
цінним є те, що ми маємо тут.

Нічне небо – як природний ресурс.

ніби парк, який можна відвідати,

залишаючись на місці.

Але як і будь-який природний ресурс,

якщо його не захищати,
якщо не оберігати і не цінувати,

він зникне назавжди.

Якщо вам це цікаво,

і ви хочете дізнатись про це більше,

пропоную відвідати сайт darksky.org,

де ви зможете дізнатися,
що ви можете зробити

для захисту темряви нічного неба,

бо воно належить кожному,
належить усім нам,

і ми можемо
насолоджуватися ним як завгодно.

Або втратити його.

Дякую за увагу!

(Оплески)