Чого я навчився підлітком, перебуваючи у в'язниці

Будучи підлітком, Ізмаель Назаріо був відправлений до Нью-Йоркської в'язниці Рікерс, де він провів 300 днів в одиночній камері - ще навіть до того, як його визнали винним у злочині. Зараз, в якості захисника реформ в'язничної системи, він працює над зміною культури американських в'язниць, де молоді люди часто піддаються нечуваному насильству. Назаріо розповідає власну страхітливу історію та пропонує шляхи, які радше допоможуть, аніж нашкодять підліткам у в'язниці.

Ми повинні змінити культуру
в наших в'язницях,

особливо для молодих в'язнів.

Нью-Йорк є одним з двох штатів США,

який автоматично арештовує та засуджує
16-17 річних, як дорослих.

Культура насильства
забирає цих молодих людей

та поміщає їх у вороже середовище,

а тюремні офіцери досить часто
попускають цьому.

Не так вже й багато мороки
з цими молодими людьми,

підвищити їх талант
та зрештою реабілітувати їх.

Доки ми не збільшимо вік
кримінальної відповідальності до 18,

нам потрібно зосередитись на зміні
повсякденного життя цієї молоді.

Про це я знаю не з чуток.

Перед тим, як мені
виповнилось 18,

я провів близько
400 днів у в'язниці Рікерс,

і до того ж

я провів майже 300 днів
в одиночній камері,

тож дозвольте мені сказати ось що:

Кричати що є сили весь день
на двері своєї камери

чи дерти горлянку
висунувшись з вікна

досить втомлююче.

Оскільки опинившись там,
немає чого робити,

ти починаєш ходити туди-сюди
у своїй клітці,

починаєш говорити до себе,

твої думки виходять з-під контролю,

а потім думки
стають твоїм найстрашнішим ворогом.

В'язниці, власне, передбачено
для реабілітації людини,

а не бути причиною,
щоб ставати злішими,

розчарованими та безнадійними.

Оскільки для цих молодих людей
не встановлено плану звільнення,

вони досить часто
повертаються в суспільство ні з чим.

І не так вже й багато потрібно зробити,
щоб утримати їх від рецидиву.

Та все починається з наглядового офіцера.

Для деяких людей досить легко

ставитись до своїх наглядових офіцерів
як до гарних хлопців,

а до в'язнів -
як до поганих хлопців,

чи, в деяких випадках, навпаки,

та це ще не все.

Дивіться, ці наглядові офіцери -
звичайні люди.

Вони живуть в тих самих районах,
що і населення, якому вони "служать".

Вони просто нормальні люди.

Вони не роботи,
в них немає нічого особливого.

Вони роблять все,
що робить кожний в суспільстві.

Наглядові офіцери-чоловіки розмовляють
та фліртують з жінками-офіцерами.

Вони грають в шкільні ігри
одне з одним.

Вони ввічливі один з одним.

Жінки-офіцери люблять пліткувати.

Я провів чимало часу
з великою кількістю наглядових офіцерів,

і дозвольте розповісти про
одного особливого офіцера Монро.

Одного дня він заштовхнув мене
між дверима А та В,

які відділяли північну
та південну сторони нашого корпусу.

Він заштовхнув мене, тому що я мав сутичку

з іншим молодим чоловіком з мого корпусу,

він подумав, оскільки на поверхі
працювала жінка-офіцер,

що я втікаю з його зони.

Він ударив мене в груди.

Дав мені під дих.

Я не був імпульсивним,
і не зреагував відразу ж,

тому що я знав, що це їх територія.

У мене не було переваги.

Він лише натиснув би на кнопку
і підмога прийшла б негайно.

Тож я лише глянув в його очі,

і думаю, що він побачив, як там палає
вогонь та відчай,

і він сказав мені,

"Твої очі принесуть тобі чимало проблем,

Тому що ти дивишся так,
ніби готуєшся вдарити."

Тож він почав
знімати свій бойовий пояс,

він зняв сорочку і свій значок,

та сказав: "Ми можемо битися."

Я запитав: "Ви це притримаєте?"

Цю фразу часто вживають в Рікерс,

вона значить, що ви
нікому нічого не скажете,

та не збираєтесь повідомляти про це.

Він сказав: "Так, я притримаю це при собі.
А ти притримаєш?"

Я навіть не відповів.

Я просто вдарив його прямо в обличчя,

і ми почали битися
прямо там.

В кінці сутички
він притис мене до стіни,

поки ми товкли одне одного,
він спитав: "Вважаєш себе хорошим?",

ніби він взяв верх наді мною,

та в душі, я знав,
що це я отримав верх над ним,

тож я відповів дуже зухвало,

"О, я дуже хороший, а ти - хороший?"

Він сказав: "Так, я хороший,
хороший."

Ми відпустили одне одного,
він потиснув мені руку, подякував мені,

дав цигарку та дозволив йти далі.

Вірте чи ні, ви зустрінете
наглядових офіцерів в Рікерс,

з якими ви битиметесь один на один.

Вони відчувають, що розуміють, як це,

та вони відчувають, що я
зустріну тебе на твоєму ж місці.

І як ви, зазвичай ,
усуваєте суперечки,

ми усунемо їх таким же способом.

Я виходжу звідти як чоловік,
ви виходите звідти як чоловік,

ось і все.

Деякі офіцери відчувають,
що і вони ув'язнені.

Саме тому у них таке мислення і ставлення,

і вони слідують їм.

З деяких причин там ми були
разом з офіцерами.

Проте установам потрібно
надавати виправним офіцерам

належну підготовку про те, як потрібно
вести себе з підлітками,

також їм потрібно проводити
необхідну підготовку,

як справлятися з психікою
таких людей.

Наглядові офіцери грають велику роль
в житті цих молодих людей

протягом певного часу, доки в їх справі
не будуть досягнуті зміни.

Чому б не спробувати бути наставниками
цих молодих людей, доки вони там?

Чому б не дати їм якісь знання,
щоб змусити їх змінитись,

щоб, коли вони повернуться у суспільство,

вони могли зробити щось хороше?

Другою важливою справою для допомоги
підліткам у в'язницях є краще планування.

Коли я був у Рікерс,
величезною проблемою була одиночна камера.

Одиночна камера
була оригінально спланована,

щоб давити на людину психічно,
фізично та емоційно.

Це все, для чого вона була спланована.

Генеральний прокурор США
нещодавно підготував звіт,

де заявляється, що вони
заборонять одиночні камери

для підлітків в штаті Нью-Йорк.

Лише одне не давало мені збожеволіти
під час перебування в камері - читання.

Я намагався розвивати себе,
наскільки це було можливо.

Я читав все,
що міг роздобути.

Та крім цього,
я писав музику та короткі історії.

Я вважаю, що програмою,
яка добре вплинула б на молодих людей,

є арттерапія

для дітей, яким подобається малювати
і які мають талант.

І як щодо молодих людей,
які мають схильність до музики?

Як щодо музичних програм для них,
які б навчили їх

записувати та створювати музику?

Просто думки.

Коли юнаки потрапляють в Рікерс,

C74, RNDC - це будівлі,
в яких їх розміщують.

Так би мовити "гладіаторські школи",

тому що до вас направляють
молодих осіб з вулиці,

які думають, що вони круті,

оточені купкою
інших молодих осіб

з усіх п'яти районів,
і кожен вважає себе крутим.

Тож у вас купа молодих джентльменів,
які, випнувши груди,

вважають, що мають довести,
що я такий же крутий, як і ти

чи крутіший ніж ти, ти і ти.

Але будемо чесними:

Така культура дуже небезпечна
та шкідлива для молодих людей.

Нам потрібно допомогти установам
та цим підліткам зрозуміти,

що їм не потрібно вести попередній
спосіб життя, який вони вели,

коли були на вулицях,
що вони дійсно зможуть змінитись.

Дуже сумно повідомляти,
що коли я був у в'язниці,

я часто чув, як хлопці говорили
про вихід із в'язниці,

які злочини вони вчинять ,

коли повернуться на вулиці.

Розмова завжди звучала
приблизно так:

"О, коли я потраплю на вулицю,
мій брат використає ці зв'язки

для цього, того чи третього",

чи: "Моя мама тут
використає зв'язки для нижчої ціни.

Обміняємось інформацією";

"Коли я потраплю в місто,
ми зробимо щось дійсно круте."

Я слухав ці розмови
та думав про себе: "Вау,

ці хлопці дійсно розмовляють про
повернення на вулиці

та про майбутні злочини."

Тож я придумав назву до цього:

Я назвав це схемою
швидкого повернення до в'язниці

тому що, дійсно, як довго
це може тривати?

У вас є план виходу на пенсію?

Невиличка пенсія? 401(k)? 403(b)?
[ощадні плани у США]

Отримаєте медичну страховку? Дантиста?

(Сміх)

Але я розповім ось що:

Перебуваючи у в'язниці,

я перетинався з найбільш
освіченими, блискучими

та талановитими людьми,
яких коли-небудь бачив.

Я навіть бачив людей,
які беруть пакет чіпсів

та створюють з нього
чудову раму для картини.

Я бачив людей, які беруть
безкоштовне мило, яке нам видає держава,

та створюють з нього
найпрекрасніші скульптури,

що змусили б Мікеланджело
почуватися простим учнем.

Коли мені було 21, я перебував
у в'язниці з посиленою охороною

під назвою виправний заклад Ельміри.

Я щойно закінчив тренування,

і побачив знайомого старого джентльмена,
який стояв посередині подвір'я

та просто дивився в небо.

Зверніть увагу, цей старий джентльмен
відбував термін у 33 роки,

з якого він відсидів уже 20 років.

Я підійшов до нього і сказав:

"О.Д, що відбувається, все гаразд?"

Він глянув на мене і відповів:
"Так, нормально, молода крове."

Я такий: "Тоді, чоловіче,
чому ти дивишся на небо?

Що там незвичайного?"

Він сказав: "Поглянь і ти,
і скажи мені, що ти бачиш."

"Хмари." (Сміх)

Він сказав, "Гаразд.
Що ще ти бачиш?"

Якраз пролітав літак.

Я сказав: "Що ж, я бачу літак."

Він відповів, "Точно, а хто на літаку?"
"Люди."

"Правильно. Куди летить літак
із цими людьми?"

"Я не знаю. Ти знаєш?

Нехай і я дізнаюсь, якщо тобі відомо.
Дозволь пограти в лотерею."

Він сказав, "Ти не бачиш
цілої картини, молода крове.

Літак із людьми
кудись летить,

в той час, як ми застрягли тут.

Ось у чому велич картини:

Той літак з тими людьми,
який кудись летить,

це життя, яке проходить повз нас
в той час, як ми за стіною, "застрягли."

З того дня

щось у мені перевернулось,
та показало, що я маю щось змінити.

Підростаючи,
я був хорошим, кмітливим хлопцем.

Деякі сказали б:
занадто розумний для власного ж блага.

Я мріяв стати
архітектором чи археологом.

Наразі я працюю
в Fortune Society,

у програмі повернення
на роботу,

і я є керівником у справах
людей з великим ризиком рецидиву.

Я направляю їх
до потрібних служб,

щоб після виходу з в'язниці

вони могли нормально
повернутися в суспільство.

Якби я зустрівся із собою 15-річним,

я б сів і поговорив з ним,
і спробував навчити його,

і сказав би йому:
"Послухай, я - це ти.

Це ми. Ми одна й та сама людина.

Все, що ти хочеш зробити,
я знаю, що ти зробиш

заздалегідь, тому що я вже скоїв це,

і я б порадив йому
не зависати з людьми типу Х, Y та Z .

Я б попросив його
не бувати в таких-то і таких місцях.

Велів би йому
триматись школи, чоловіче,

тому, що це те місце, де ти маєш бути,

тому що це допоможе тобі
отримати місце в житті.

Це повідомлення
потрібно передати

нашим молодим чоловікам і жінкам.

Ми не повинні вважати їх вже дорослими
та посилати в культуру насилля,

якої їм практично не уникнути.

Дякую за увагу.

(Оплески)