Коли помирають місцеві ЗМІ, з ними помирає й демократія

З 2004-го року у Сполучених Штатах закрилось близько 1800 газет. Це зробило багато спільнот невидимими, непочутими і зануреними в темряву. У своїй натхненній промові, схожій на бойовий клич, журналіст Чак Планкет пояснює, чому він збунтувався проти свого працедавця, щоб сприяти усвідомленню того, що галузь опинилась перед загрозою зникнення. Він стверджує, що місцеві новинні видання є важливою частиною будь-якої здорової демократії.

Я працював журналістом більше 23 років,

в "Арканзаській демократичній газеті",

"Пітсбург трибун ревю"

і, недавно, в "Денвер пост".

(Оплески)

Коли в 2003-му
я почав працювати у "Денвер пост",

ця газета входила до десятки
найбільших газет в країні,

маючи значну кількість передплатників

і команду із близько 300 журналістів.

В той час мені було за тридцять.

Кожен амбітний журналіст в цьому віці

прагне працювати в якійсь
із найбільших газет,

таких як "Нью-Йорк таймс"
або "Волл-стріт джорнел".

Та я був просто в захваті

від перших кількох тижнів
роботи в "Денвер пост",

і думав:
"Я знайшов собі газету.

Я в ній можу зробити кар'єру".

Минуло сім років,

і газету придбав хедж-фонд,

Alden Global Capital.

Впродовж кількох років –

(Сміх)

(Сміх)

Дехто з вас знає цю історію.

(Сміх)

Впродовж кількох років,

на замовлення
попередніх і теперішніх власників

відділ новин мали б скоротити
приблизно на половину.

І я це розумів.

Існувало неписане правило,
що 80% доходів газети

надходило від реклами й оголошень.

З появою таких гігантів,
як Google, Facebook і Craigslist

потік грошей за рекламу
почав всихати.

У всій галузі відбувався масштабний
перехід з друкованого у цифровий формат.

Фонд Alden вимагав насамперед
здійснити цей цифровий перехід,

скористатись перевагами
блогів, відео і соцмереж.

У фонді казали, що одного дня

прибуток, отриманий онлайн,
компенсує збитки друкованого видання.

Але цього так і не сталось.

В 2013-му
ми здобули Пулітцерівську премію

за висвітлення стрілянини
в кінотеатрі міста Аврора.

Та фонд Alden вимагав ще більшого
скорочення штату журналістів.

Знов,

і знов,

і знов,

і знов.

Ми мусили розпрощатися з талановитими,
працьовитими журналістами,

яких вважали не просто друзями,

а нашою сім'єю.

Тим же з нас, хто залишився,
доводилося розриватися

між численними завданнями,
і писати статті похапцем.

В травні 2018-го,
на зборах у залі без вікон,

ми дізнались,
що мають звільнити ще тридцятьох.

У газеті, де колись працювало
300 журналістів,

тепер залишиться 70.

І це було безглуздям.

Ми не раз здобували
Пулітцерівську премію.

Ми видаємось
передусім в цифровому форматі,

ми досягли амбітних цілей,

а в одному емейлі від начальства
йшлося про те, що експерти визначили,

що коефіцієнт прибутковості газети
становить приблизно 20%.

Тож якщо наша справа
була такою успішною й прибутковою,

чому наша редакція скорочувалась
все більше й більше?

Я знав: у Колорадо відбувається те ж,
що й по всій країні.

З 2004-го,

закрили близько 1800 редакцій.

Ви чули про продовольчі пустелі.

А тут йдеться про новинні пустелі.

Є спільноти, а часто й цілі округи,

які рідко, чи взагалі
не представлені в новинах.

І, що ще гірше,

багато газет перетворились
на кораблі-привиди,

вдаючи, що в них є екіпаж,

але насправді вони лише заповнюють
текстом проміжки між рекламою.

Все більше редакцій потрапляють
до рук фондів на кшталт Alden.

І на тих зборах

їхні наміри були висловлені
гранично чітко:

збирати врожай де тільки можна,

і залишати все інше за бортом.

Тож, потайки працюючи
з командою восьми авторів,

ми підготували спеціальний розділ
"недільна перспектива",

де йшлося про важливість
місцевих новин.

(Сміх)

Бунт у Денвері стартував, як ракета,

і вибухнув, як воднева бомба.

[Під час надзвичайного акту непокори,

"Денвер пост" застерігає власника]

[Редакція "Денвер пост"
публічно кидає виклик власнику]

[Історія з "Денвер пост":
стерв'ятники й супергерої]

(Оплески й схвальні вигуки)

Певна річ, багато хто
поділяв наше обурення.

Та, як я й припускав,
мені довелося звільнитись.

(Сміх)

І через рік нічого не змінилось.

У "Денвер пост" залишилось
жменька самотніх журналістів,

які викладаються на повну в цій оболонці
колись славетного видання.

Мабуть, принаймні дехто з вас думає:

"То й що"?

Правда ж?

То й що?

Нехай ця помираюча галузь помре.

І я розумію причини цієї думки.

По-перше, період занепаду
місцевих новин тривав так довго,

що багато хто з вас навряд чи згадає,

як виглядала якісна місцева газета.

Може, ви бачили фільми
"В центрі уваги" чи "Газета",

де показано романтизований образ
колишньої журналістики.

Я тут не намагаюсь романтизувати
чи ностальгувати.

Я намагаюсь вас застерегти,
що якщо помруть місцеві новини,

така ж доля чекатиме і нашу демократію.

І це має стосуватися вас –

(Оплески й схвальні вигуки)

І це має стосуватися вас,

незалежно від того, що ви передплачуєте.

Ось чому.

Демократія – це народовладдя.

Єдиним джерелом влади і правління
є народ.

Місцеві відділи новин
виконують роль дзеркала.

Місцеві журналісти знають спільноту
і пишуть про неї.

Ця інформація посилює наші можливості.

Бачення, знання, розуміння –

це лежить в основі хороших рішень.

Якщо у вас є якісна місцева газета,

у вас є журналісти, які відвідують
всі засідання муніципалітету.

Які присутні на засіданнях палати
представників і сенату.

На цих важливих, але, скажемо чесно,

іноді незвичайно нудних
слуханнях у комітетах.

(Сміх)

Журналісти викривають недоліки
й непродумані кроки,

й ці законопроекти відхиляють,
адже публіка добре поінформована.

Читачі йдуть голосувати,

знаючи всі за і проти
щодо кожної передвиборчої обіцянки,

і це завдяки журналістам,
які зробили марудну роботу за них.

Більш того,

дослідники встановили,
що читання місцевої газети

може спонукати проголосувати 13% тих,
хто не збирався цього робити.

Тринадцять відсотків.

(Оплески)

А така кількість у багатьох випадках
здатна змінити результат виборів.

Коли немає якісної місцевої газети,

виборці почуваються безпорадними,

спантеличеними,

намагаючись продертись крізь
юридичну тарабарщину.

І зрештою перемагають
сумнівні проекти,

а добре продумані, але малозрозумілі
людям проекти зазнають поразки.

Виборці стають більш однобічними.

Недавно в Колорадо
на виборах губернатора

було висунуто більше кандидатур,
ніж будь-коли раніше.

В минулі роки, журналісти

з місцевих газет
ретельно б перевірили,

розглянули, розслідували,
розклали по поличках, обговорили б

кожного претендента на цей пост.

"Денвер пост" докладав усіх зусиль.

Але замість ретельних репортажів
і розслідувань, як це було раніше,

тепер публіці все частіше доводиться
самій інтерпретувати

виступи на добре поставлених шоу
і розумно зрежисовані

рекламні кампанії.

Враховуючи теперішні ціни на рекламу,

виборча кампанія зводиться до грошей.

Тож за результатами праймеріз,

залишились лише ті кандидати,
які були найбагатшими

або найліпше профінансованими.

Багатьом досвідченим,
дуже достойним кандидатам

не вистачило кисню,

тому що коли занепадають місцеві ЗМІ,

навіть найбільші перегони
стають змаганням гаманців.

Вас дивує, що нашим новим губернатором

став кандидат, добробут якого
оцінюється у 300 мільйонів доларів?

Чи що бізнесмени, такі як Дональд Трамп
або Говард Шульц,

можуть захопити політичну арену?

Не думаю, що це те, що мали на увазі
батьки-засновники,

коли вони казали про вільні
й чесні вибори.

(Оплески й схвальні вигуки)

Саме тому ми не можемо покладатись
лише на загальнонаціональні газети,

такі як "Журнал", "Таймс" і "Пост".

Ці газети просто чудові,

і нам вони потрібні, як ніколи раніше.

Але вони жодним чином
не зможуть висвітлити

кожні вибори у кожному окрузі
по всій країні.

Ні.

Відділ новин, який зможе найкраще
висвітлити місцеві вибори –

це саме місцевий відділ новин.

Якщо вам пощастило
і у вас ще є такий відділ.

Коли минає день виборів,

якісна місцева газета залишається
на варті, як сторожовий пес.

Знаючи, що за ними спостерігають,

політики менше зловживають владою,

поліція краще виконує обов'язки,

і навіть великі корпорації
діють якомога відповідальніше.

Цей механізм, який впродовж поколінь
допомагав нам бути в курсі справ

і скеровував нас,
більше не працює так, як раніше.

Вам добре відомо, на що схожий
отруєний загальнонаціональний дискурс,

якою він став пародією
на раціональне обговорення.

Ось що стається, коли закриваються
місцеві відділи новин,

і справи у громадах по всій країні
не висвітлюються й не помічаються.

Допоки ми не усвідомимо,
що занепад місцевих новин

матиме серйозні наслідки
для всього суспільства,

ситуація не поліпшиться.

Відділ місцевих новин із належно
підібраним персоналом не дає прибутку,

і в нашу епоху Ґуґлу і Фейсбуку,

він і не повинен цього робити.

Якщо газети життєво важливі
для нашої демократії,

тоді ми їх повинні спонсорувати
за важливість для демократії.

(Оплески і схвальні вигуки)

Ми не можемо стояти осторонь і дивитись,
як виганяють наших сторожових псів.

Ми не можемо більше дозволити,
щоб наші громади зникали в темряві.

Настав час обговорити
варіант державного фінансування,

поки не зникла четверта влада,

і разом з нею наш видатний
демократичний експеримент.

Нам потрібно значно більше, ніж бунт.

Настав час для революції.

Дякую.

(Оплески і схвальні вигуки)