Як Америка підставляє молодих батьків - і їхніх дітей

Жінки повинні працювати, а ще вони повинні народжувати дітей. Тоді чому Америка - одна з небагатьох країн у світі, які не надають оплачуваної декретної відпустки молодим мамам? У своєму дошкульному виступі Джесіка Шортол палко доводить, що реальність молодих мам, які працюють, в Америці прихована і жахлива водночас: мільйони жінок щороку змушені повертатися на робоче місце всього-навсього через кілька тижнів після пологів. Її ідею варто поширювати: настав час визнати економічні, фізичні та психологічні збитки, які завдає наш підхід до матерів, які працюють, та їхніх дітей, а також убезпечити наше економічне майбутнє, надаючи оплачувану декретну відпустку всім батькам, які працюють.

Яка вона - мама на роботі?

Ось яку відповідь вам
пропонує Інтернет.

Дарма, що виконана
робота має такий вигляд,

якщо ви працюєте за
комп'ютером з малям на руках.

(Сміх)

Така вона - мама на роботі.

Є дещо спільне у всіх
світлинах, які я покажу.

Це надзвичайно
природнє освітлення,

яке, як ми всі знаємо,

є характерним для
будь-якого робочого місця в Америці.

Таких картинок тисячі.

Просто введіть "мама на роботі"
у пошукову систему Google

чи на сайті архіву.

Вони повсюди в Інтернеті,

від дописів у блогах
до сюжетів у новинах.

Я стала одержимою ними і
брехнею, яку вони нам показують,

і спокоєм, який вони нам дарують,

бо коли йдеться про молодих
мам в Америці, які працюють,

усе наче в порядку.

Але ж ні.

Наша країна відряджає
мільйони жінок назад на роботу

щороку, неймовірно,
і страшенно швидко

після того, як вони народили.

Це проблема моралі.

Але сьогодні я розповім,
чому це й економічна проблема.

Мене так розгнівила і стривожила
неправдивість цих картинок,

яка була далекою від мого життя,

що я вирішила створити
пародійний серіал про фотосток,

який, сподіваюся,
почнуть використовувати,

і який покаже незручну правду
про повернення на роботу,

коли джерело харчування
малюка прикріплене до вашого тіла.

Я покажу дві картинки.

(Сміх)

Ніщо не вказує на підвищення так,
як грудне молоко,

що просочується крізь
сукню на презентації.

Зауважте, що на
картинці немає малюка,

бо, насправді, все відбувається не так,

не для всіх мам на роботі.

А ви знали - і це зіпсує ваш день -

щоразу, як спускають воду
в туалеті, його вміст розпилюється

і затримується в повітрі
на кілька годин?

Тим не менш, для
багатьох молодих мам -

це єдине місце на роботі,
де вони можуть погодувати

своїх немовлят.

Я опублікувала
десяток таких картинок,

щоб донести думку.

Але я не знала,
що разом із цим я дала поштовх,

бо тепер незнайомі
мені жінки з різних сфер

постійно пишуть мені,

тільки, щоб поділитися,
як їм було вертатися на роботу

через кілька днів
чи тижнів після пологів.

Я поділюся з вами
десятьма історіями.

Вони справжні,
деякі - дуже жорстокі,

але жодна не
схожа на ці картинки.

Ось перша.

"Я проходила військову
службу у федеральній в'язниці.

На роботу вийшла через дозволені
8 тижнів після кесарового.

Мого колегу дратувало,
що я не працювала через "відпустку",

тож він навмисно відчинив двері,
коли я відкачувала грудне молоко,

і став на порозі, коли
в'язні були в коридорі".

Більшість історій, які мені
надіслали геть незнайомі жінки,

насправді не
про годування грудьми.

Одна жінка пише:

"Я вийшла на роботу через сім
неоплачуваних тижнів після пологів.

Я була емоційно розбита.

Фізично ж, після сильної кровотечі та
серйозного розриву під час пологів

я не могла вставати, сидіти чи ходити.

Мій роботодавець не дозволив мені
скористатися законною відпусткою,

бо це був звітний період.

Я зрозуміла, що ми не можемо
боротися з такими ситуаціями,

бо нас це лякає.

А коли ми лякаємося,
то повинні з цим щось робити.

Тому ми хочемо дивитися
і вірити цим картинкам.

Я не зовсім розумію,
що на цій картинці,

бо, як на мене,
вона дивна і моторошна.

(Сміх)

Ну от що вона робить?

Але я вловлюю послання.

А воно каже, що все в порядку.

Ця, та й усі мами, які працюють,
їхні малюки - в порядку.

Тут нема що показувати.

Тим паче, жінки зробили вибір,

тому нас це не стосується.

Я хочу розбити
цей вибір на дві складові.

Перша - жінки обрали роботу.

Але це неправда.

На сьогодні 47% робочої сили
в Америці становлять жінки.

У 40% домогосподарств

жінка - єдиний або
головний годувальник.

Наша робота - це значна частина
двигуна, що рухає нашу економіку

і важлива для наших родин.

На рівні держави
наша робота - це не вибір.

Друга складова -
жінки обирають материнство.

Тому вони самі повинні бути
відповідальними за цей вибір.

Знаєте, ці твердження

здаються правильними,
коли в них не заглиблюєшся.

Типу, я ж тебе
не змушував.

Народжувала ти сама.

Але така позиція
нехтує головною правдою,

що розмноження
на державному рівні обов'язкове.

Діти, яких чимало мам
вигодовують на роботі,

колись стануть до роботи,
захищатимуть кордони,

платитимуть податки.

Розмноження на державному
рівні обов'язкове.

Це не вибір.

Жінки повинні працювати
і водночас народжувати.

Тож ми повинні
поєднати ці процеси

якось розумно, правда ж?

Що ж, час для запитання.

Який відсоток жіночої
робочої сили в Америці, по-вашому,

не отримує оплачуваної
декретної відпустки?

88 відсотків.

88% молодих мам не отримають
і хвилини оплачуваної відпустки

після пологів.

Тепер ви задумалися про
неоплачувану декретну відпустку.

В Америці вона є. Є відповідний
закон FMLA, який не працює.

Через його структуру,
всілякі винятки

половина молодих мам
під нього не підпадають.

Ось як це на практиці.

"Ми всиновили дитину.

У день, коли нас сповістили, що син
народився, я взяла відгул.

Я пропрацювала недостатньо довго,
щоб підпадати під право на FMLA.

Тож неоплачувана
відпустка не надавалася.

Коли я взяла відгул,
щоб побачити свого сина,

я втратила роботу."

Ці корпоративні картинки
приховують ще один бік правди.

Більшість тих, хто отримує
неоплачувану відпустку,

не може дозволити
собі нею скористатися.

Медсестра пише: "Мене не визнали
тимчасово непрацездатною,

бо мою вагітність розцінили
як не страховий випадок.

Ми використали всі наші
прибутки та збереження

за шість
неоплачуваних тижнів.

Ми не могли
протягнути довше.

Це було важко фізично,
а емоційно - ще гірше.

Мені було важко кілька місяців
не бути зі своїм сином."

Рішення так рано
повернутися на роботу -

це раціональне економічне рішення,
спричинене сімейними фінансами.

Та фізично - це жахливо,

бо народити дитину -
це не раз плюнути.

Офіціантка пише:

"Я народила першу дитину і вийшла
на роботу через п'ять тижнів.

Після народження другої
я перенесла операцію,

тому цього разу
вийшла через шість тижнів.

У мене були розриви
третього ступеня."

23% молодих мам в Америці

виходять на роботу
через два тижні після пологів.

"Я працювала барменом і кухарем
по 75 годин на тиждень під час вагітності.

Я була змушена
вийти на роботу через місяць,

працюючи по 60 годин на тиждень.

Одна моя колега могла дозволити
собі лише 10 вихідних на своє маля."

Це не просто ситуація з економічними
і фізичними наслідками.

Народження дитини було і буде
значною психологічною подією.

Учителька пише:

"Я вийшла на роботу
на восьмий тиждень після пологів.

Я страждала від нападів тривоги,

але напади паніки перед поверненням
були просто нестерпні".

За статистикою,

чим швидше жінка
виходить на роботу після пологів,

тим вірогідніше в неї будуть
післяпологові розлади настрою,

такі як депресія і тривога.

Серед багатьох можливих
наслідків цих розладів

суїцид - друга найпоширеніша
причина смерті

жінок у перший рік
після пологів.

Попереджаю, наступна історія -

я не знаю цієї жінки,
але мені важко це читати.

"Мене переповнюють
сум і гнів, бо я втратила цінний,

незамінний і багатовирішальний
час зі своїм сином.

Пологи повністю виснажили мене.

Усе, що я пам'ятаю про перші місяці,
це крики, або як кажуть - коліки.

Розпач охопив мою душу.

Щоранку я питала себе:
як довго ще я це витримаю.

Мені дозволили брати
маля з собою на роботу.

Я зачиняла двері офісу,
коли гойдала колиску, "шикала"

і благала сина не кричати,
щоб не вскочити через нього у халепу.

Щодня я ховалася
за дверима офісу

і плакала, поки він кричав.

Я плакала у туалеті, миючи
апарат для викачування молока.

Щодня я плакала дорогою
на роботу і дорогою додому.

Я обіцяла шефу, що роботу,
яку не встигла зробити протягом дня,

я дороблю вночі вдома.

Я думала, зі мною щось не те,
якщо я не можу з цим упоратися".

Такі вони, мами.

А що ж малюки?

Чи ми, як країна, піклуємося
про мільйони малюків,

яких працюючі жінки
народжують щороку?

По-моєму, ні.

Принаймні, поки вони не починають
працювати, платити податки і служити.

Ми візьмемо їх під опіку у 18 років,

а до того часу хай вони якось самі.

Одна з причин, відомих мені,
це те, що у малюків, чиї мами

проводять з ними вдома
12 чи більше тижнів,

є більше шансів пройти щеплення
і медогляди у свій перший рік життя.

Тому їм нестрашні хвороби, що
спричиняють смерть чи інвалідність.

Але це все приховано
за такими картинками.

Америці є що сказати мамам,
які працюють, і їхнім малюкам.

Щоразу, як ви маєте час разом,
будьте вдячні.

А ще ви, як більмо на оці

для економіки і ваших працедавців.

Ця словесна вдячність
аж рясніє у тих історіях, які я чую.

Жінка розповідає:

"Я вийшла на восьмий
тиждень після кесаревого,

бо мій чоловік був без роботи.

Через мою відсутність
моя дочка повільно розвивалася.

Вона не хотіла пляшечки.

Втрачала вагу.

На щастя, мій менеджер
увійшов у моє положення.

І моя мама стала
приносити маля,

якому під'єднали
кисень і монітор,

чотири рази за зміну,
щоб я його годувала.

Є такий собі клуб країн у світі,

які не надають оплачуваної
декретної відпустки.

Цікаво, які саме?

Населення перших восьми
становить вісім мільйонів укупі.

Це Папуа Нова Гвінея,
Суринам і острівні держави

Мікронезія, Маршаллові Острови,
Науру, Ніуе, Палау і Тонга.

Дев'ятими йдуть
Сполучені Штати Америки

з населенням у 320 мільйонів.

Ну, і все.

Це кінець списку.

Решта країн у світі

знайшли шлях, як бодай якось
надати оплачуваний декрет

для тих, хто будує
майбутнє цих країн.

Ми ж кажемо:
"Для нас це неможливо".

Ми кажемо,
що ринок вирішить цю проблему.

А потім ми радіємо, коли корпорації
дають ще вище оплачуваний декрет

жінкам, у яких і так найкраща освіта
і високооплачувана робота.

Пам'ятаєте ті 88 відсотків?

Цим жінкам з низьким і середнім
доходом це не світить.

Нам відомо про величезні
економічні, фінансові, фізичні

та емоційні мінуси такого підходу.

Ми вирішили -
вирішили, це не випадково -

звалити ці недоліки на мам,
які працюють, і їхніх дітей.

Ціна питання вища
для жінок з низьким доходом.

А тому особливо
для жінок інших рас.

Але ми закриваємо очі.

Ця ситуація -
сором Америки.

А до того ж, ризик.

Бо, що б сталося,

якби ці так звані
"особисті рішення мати дітей"

змінювалися на рішення
не мати дітей.

Одна жінка розповіла:

"Материнство - це важко.
Воно не повинно бути травматичним.

Коли ми тепер говоримо
про розширення сім'ї,

то фокусуємося на тому, скільки
часу я зможу приділити собі і малюкові.

Якби нам довелося робити
все так, як і з першою дитиною,

ми б більше не народжували."

Рівень народжуваності в Америці

повинен бути 2,1 дитини на одну жінку.

На сьогодні це 1,86.

Наші жінки повинні народжувати,

але ми завзято вбиваємо бажання
у жінок, які працюють, це робити.

Що буде з робочою силою,
інноваціями, ВНП,

якщо ці жінки
одна за одною вирішать,

що вони не можуть
народжувати більше, ніж один раз?

Сьогодні я хочу
поширити лиш одну думку.

І ви здогадалися, яку саме.

Уже давним-давно
наймогутніша держава у світі

мала б надавати
оплачуваний декрет

для людей, які працюють
на благо майбутнього країни,

і малюків, які
представляють це майбутнє.

Народжувати дітей -
це суспільне благо.

Держава повинна
давати субсидії на декрет.

Без жодних винятків для
малих підприємств,

стажу чи підприємців.

Обоє з батьків повинні
мати право піти в декрет.

Сьогодні я багато говорила про мам,

але татусі теж дуже важливі
по всіх параметрах.

Жодна жінка не повинна
виходити на роботу,

поки вона слабка і кровоточить.

Жодна сім'я не повинна
вигрібати всі свої збереження,

щоб забезпечити собі кілька днів
відпочинку, відновлення та зближення.

Жоден вразливий малюк

не повинен відразу переходити
з інкубатора до рук нянь

тому, що його батьки витратили
час, якого й так обмаль,

сидячи в реанімації для немовлят.

Жодній сім'ї, в якій працюють,
не повинні казати, що конфлікт

між роботою,
обов'язками і батьківством

тільки їхня проблема.

Каверза в тому, що для
молодої сім'ї це затратно.

Сім'я, в якій є малюк,
фінансово більш вразлива,

ніж будь-коли раніше.

Тому молода мама
не може постояти за себе.

Але у нас усіх є голоси.

Я більше не хочу народжувати.

Але ви, можливо, вагітні,

чи вже народили,

чи взагалі без дітей.

Це не повинно мати значення.

Досить робити з цього
проблему самих матерів

чи навіть жінок.

Це проблема Америки.

Досить вірити брехні,
яку ці картинки нам показують.

Досить вірити у спокій,
який вони дарують.

Задумаймося, чому нас запевняють,
що це не спрацює,

коли ми самі бачимо,
як у решти світу все працює.

Визнаймо, що
така ситуація в Америці

нам на сором і ризик.

Бо не такий,

і не такий,

і зовсім не такий вигляд
має молода мама на роботі.

(Оплески)