Ганс Рослінг і чарівна пральна машинка

Який найбільший винахід промислової революції? Ганс Рослінг упевнений, що це пральна машинка. Рослінг створив нові графіки за допомогою проекту візуалізації даних Gapminder, які розкривають чари економічного зростання і електрики, що перетворюють нудний день прання в інтелектуальний день читання.

Мені було всього чотири роки,

коли я побачив, як моя мати уперше в своєму житті

закладає речі в пральку.

Це був великий день для моєї матері.

Мої батьки роками відкладали гроші

на купівлю цієї машинки.

Коли ми зібрались уперше скористатись пралькою,

то навіть запросили бабусю

прийти і подивитись на це.

Бабуся хвилювалася ще більше, ніж ми.

Усеньке своє життя

вона гріла воду на вогні

і вручну прала одяг

для семи дітей.

І ось настала мить, коли вона побачить,

як з цим справиться електрика.

Моя мати обережно відчинила дверцята

і заклала білизну

в пральку,

ось так.

Коли вона зачинила дверцята,

бабуся скрикнула, "Ні, ні, ні, ні!

"Можна я, можна я натисну кнопку!"

Бабуся натиснула кнопку

і сказала, "Неймовірно.

Я хочу це бачити. Принесіть мені стільчик.

Принесіть мені стільчик. Я хочу це бачити".

Вона сіла навпроти пральної машинки

і не зводила з неї очей.

Вона була немов зачарована.

Для моєї бабусі

пральна машинка була чудом.

Сьогодні жителі Швеції та інших багатих країн

використовують

дуже багато різних машинок.

Гляньте, будинки напхані машинками.

Я навіть не знаю усіх їхніх назв.

Якщо цим людям заманеться мандрувати,

до їхніх послуг літаючі машини,

які довезуть їх у найвіддаленіші куточки світу.

Водночас, сила-силенна людей у світі

усе ще гріють воду на вогні

і готують на вогні їсти.

Деколи їм навіть бракує їжі.

Вони живуть за межею бідності.

Два мільярди наших побратимів

живуть менше, ніж на два долари на день.

А найбагатші люди -

яких налічується один мільярд -

живуть над межею, яку я називаю "захмарною".

Бо вони витрачають понад 80 доларів на день

на споживання.

Але ж це лише один, два, три мільярди людей.

А в світі живе сім мільярдів,

отож ще один, два, три, чотири мільярди людей

живуть між межею бідності та "захмарною межею".

Вони користуються електрикою,

але питання ось у чому - скільки з них мають пральну машинку?

Я ретельно проаналізував ринкові дані

і дійшов висновку, що

пральна машинка проникла нижче від "захмарної межі".

І тепер ще один мільярд людей

живуть над "межею пральної машинки".

(Сміх)

Вони споживають понад 40 доларів на день.

Отож, два мільярди мають доступ до пральок.

А решта п'ять мільярдів -

як вони перуть одяг?

Іншими словами -

як перуть одяг більшість жінок у світі?

Адже прання залишається тяжкою працею для жінок.

Вони перуть ось так: вручну.

Ця тяжка праця відбирає багато часу -

вони витрачають на неї кілька годин щотижня.

Буває, що вони мусять здалека носити воду,

аби випрати речі вдома.

Або змушені нести брудні речі далеко до річки.

Вони хочуть мати пральну машинку.

Вони не хочуть тратити стільки часу свого життя

на цю тяжку,

низькопродуктивну працю.

Їхнє бажання таке ж самісіньке,

як бажання моєї бабці.

Погляньте, два покоління тому у Швеції -

воду брали з річки,

гріли на вогні і так прали.

Наші сучасники хочуть мати пральну машинку з тих самих причин.

Проте коли я читаю лекції стурбованим станом довкілля студентам,

вони заперечують, "Ні, кожна людина в світі не може мати автомобіля чи пральної машинки".

Як ми можемо сказати цій жінці,

що у неї не буде пральної машинки?

Тоді я запитую студентів,

запитую їх уже два роки,

"Хто з вас не їздить на машині?"

Дехто з них гордо підносить руку

і каже, "Я не їжджу на машині".

Тоді я ставлю доволі каверзне питання:

"Хто з вас

пере джинси і простирадла вручну?"

Жоден.

Навіть палкі прихильники "зелених"

користуються пральними машинками.

(Сміх)

Чому так вийшло, що всі користуються пральними машинками

і думають, що так буде завжди; що тут особливого?

Я мусив проаналізувати використання енергії в світі.

Ось що з того вийшло.

Погляньте, перед вами сім мільярдів людей:

люди за "захмарною межею", люди за "межею пральної машинки",

люди "з жарівками" і люди "з вогнем".

Одна така позначка - це

енергетична одиниця викопного палива -

нафти, вугілля чи газу.

Вони становлять основу електрики та енергії у світі.

Увесь світ використовує 12 одиниць,

6 із яких - належить мільярду найбагатших.

Одна сьома населення світу споживає половину енергії.

Ті, хто купив пральку,

але не напакував своє помешкання іншими машинками,

використовують дві одиниці.

Ця група споживає три одиниці - по одній на мільярд.

І в них також є електрика.

А ось тут на один мільярд не припадає навіть одиниці.

Всього разом 12 одиниць.

Але стурбовані станом довкілля студенти

найбільш занепокоєні майбутнім -

і вони мають рацію.

Куди ми рухаємось? Уявімо собі, без спроби докладного аналізу,

що до 2050 року ситуація залишиться без змін -

маємо два чинники, через які може зрости використання енергії.

По-перше, ріст населення.

По-друге, економічне зростання.

Населення зростатиме здебільшого серед найбідніших людей

через високий рівень дитячої смертності

і багатодітність.

Маємо ще два мільярди людей,

які споживатимуть практично стільки ж енергії.

Далі відбудеться економічне зростання.

Кращі країни з перехідною економікою -

я називаю їх державами Нового Сходу -

перестрибнуть через "захмарну межу".

"Гоп!", вигукнуть вони.

І почнуть споживати стільки ж, скільки споживає Старий Захід вже сьогодні.

А ці люди, вони хочуть мати пральну машинку.

Я вам казав. Вони перейдуть сюди.

І почнуть споживати вдвічі більше енергії.

Сподіваємося, що бідняки отримають доступ до електрики,

а також модель сім'ї з двома дітьми, але населення продовжуватиме зростати.

Загальне споживання енергії

сягне 22 одиниць.

Із них

більшість енергії далі споживають найбагатші.

Отож, що робити?

Адже ризик -

значна ймовірність зміни клімату - реальний.

Він справді існує.

Звичайно, їм слід економити енергію.

Вони мусять якось змінити свою поведінку.

Вони також мусять виробляти енергію з відновлювальних джерел,

набагато більше "зеленої" енергії.

Але з таким рівнем споживання енергії на людину,

їм не слід радити іншим,

що робити, а що не робити.

(Оплески)

Усюди можна виробляти більше "зеленої" енергії.

Ось на що ми сподіваємось.

У майбутньому нас чекає справжнє випробування.

Але запевняю вас, що ця жінка із нетрів Ріо-де-Жанейро

хоче мати пральну машинку.

Вона дуже задоволена міністром енергетики,

яка дала світло в кожен дім -

настільки задоволена, що навіть віддала свій голос за неї.

І ось Ділма Руссефф

була обрана президентом

однієї з найбільших демократичних держав світу -

подолавши шлях від міністра енергетики до президента.

Якщо ви мешкаєте в демократичній країні,

люди голосуватимуть за пральні машинки.

Вони обожнюють їх.

Що у них за чари?

Моя мати розвіяла чари пральної машинки

у перший же день.

Вона сказала, "Гансе,

ось ми заклали брудні речі;

машинка зробить все решту.

А ми підемо до бібліотеки".

Ось де приховані чари:

ви закладаєте брудні речі,

і що дістаєте з машинки?

З машинки ви дістаєте книжки,

дитячі книжки.

У мами з'явився час почитати мені вголос.

Вона любила це заняття. Я взяв у бібліотеці абетку.

Я зробив перший крок до кар'єри професора,

коли у моєї мами з'явився час почитати мені вголос.

Вона взяла книжки і для себе.

Вона опанувала англійську мову

як іноземну.

Крім того, вона прочитала безліч романів,

чимало різних романів.

І ми по-справжньому полюбили цю машинку.

Ми з мамою сказали,

"Дякую, індустріалізаціє.

Дякую, сталеливарне.

Дякую, електростанціє.

І, врешті, дякую, хімічна промисловосте, за те,

що подарували нам час читати книжки".

Дуже дякую.

(Оплески)