Білл Ґейтс про енергетику: покращення до нуля!

На TED2010, Білл Ґейтс оприлюднює своє бачення майбутнього світової енергетики, описуючи потребу в "дивах" для того, щоб уникнути планетарної катастрофи і пояснюючи, чому він підтримує розробку абсолютно нового типу ядерного реактора. З якою метою? Нульові світові викиди вуглекислого газу в 2050-му.

Сьогодні я збираюся поговорити про енергію та клімат.

Це може видатися дещо дивним, оскільки

моя постйіна робота у Фундації переважно стосується вакцин та насіння -

тих речей, які ми повинні винайти і поширити для того,

щоб допомогти найбіднішим двом мільярдам жити кращим життям.

Проте енергія та клімат надзвичайно важливі для цих людей.

Важливіші, ніж для будь-кого іншого на планеті.

Погіршення клімату означає, що роками вони не збиратимуть врожаю.

Буде забагато чи замало дощів,

все буде змінюватися таким чином,

що крихке довкілля вже не зможе їх підтримувати.

І це призводитиме до недоїдання, нестабільності та заворушень.

Зміни клімату принесуть цим людям лихо.

Також ціни на енергію є украй важливими.

Насправді, якщо і є річ, яка здатна

знизити рівень бідності, то це - ціна на енергію!

Вартість енергоносіїв увесь час падала.

Розвинена цивілізація базується на досягненнях в області енергетики.

Революція у видобутку вугілля стала підгрунтям для індустріальної революції,

і навіть у 1900-х ціни на електроенергію різко впали.

Саме тому у нас є холодильники, кондиціонери,

ми можемо виробляти сучасні матеріали і робити так багато усього.

Отже, заможний світ не має проблем із електроенергією.

Але щойно ми робимо її дешевшою - приміром, ми хочемо, щоб вона була вдвічі дешевшою -

як стикаємося з новим обмеженням,

пов'язаним із викидами вуглекислого газу (CO2).

CO2 розігріває планету,

і рівняння з CO2 насправді є дуже простим.

Достатньо підсумувати кількість вуглекислого газу, що потрапляє у довкілля

і призводить до підвищення температури,

а це, своєю чергою, призводить до дуже негативних наслідків:

впливу на погоду; а щонайгірше - непрямого впливу

на екосистеми, які не можуть пристосуватися до цих надшвидких змін,

що призводить до колапсу цих екосистем.

Немає точних розрахунків, як підвищення

рівня вуглекислого газу впливає на температуру,

і де існують позитивні зворотні зв'язки.

Щодо цього існують певні сумніви, але їх не дуже багато.

І, звичайно, не зовсім ясно, наскільки поганими будуть ці наслідки,

але вони без сумніву будуть надзвичайно поганими.

Я кілька разів запитував провідних науковців:

Чи дійсно ми мусимо знизити викиди практично до нуля?

Чи може достатньо буде просто скоротити їх на половину або чверть?

Вони відповідають, що поки ми не знизимо викиди практично до нуля,

температура продовжуватиме зростати.

От що є великою проблемою!

Це зовсім інша річ, аніж сказати: "Ми неначе вантажівка заввишки три з половиною метри, яка хоче проскочити під мостом заввишки три метри,

і може якось під ним протиснутися".

Ні, ми повинні знизити цей показник до нуля.

Щороку ми продукуємо багато діоксиду вуглецю,

понад 26 млрд. тон.

На кожного американця припадає близько 20 тонн;

на мешканців бідних країн - менш ніж одна тонна.

А в середньому це близько п'яти тонн на кожного мешканця планети.

Так чи інакше, ми повинні впровадити зміни,

які знизять викиди до нуля.

А вони постійно зростають.

І тільки впроваджені різноманітні економічні зміни дещо уповільнили це зростання,

тому ми мусимо перейти від стрімкого зростання

до спаду і падіння аж до нуля.

Це рівняння має чотири фактори

і трошки множення.

Ліворуч маємо викиди CO2, які хочемо зменшити до нуля,

і які залежать від кількості людей,

послуг, якими в середньому користується кожна людина,

енергії, яку в середньому затрачають на кожну послугу,

і викидів CO2, що припадають на одиницю енергії.

Розгляньмо кожен множник

і подивімося, як можна зменшити викиди до нуля.

Ймовірно, щоб цього досягнути, один із множників мав би бути наближеним до нуля.

Це з курсу шкільної алгебри,

але погляньмо.

По-перше, населення.

У світі сьогодні мешкає 6,8 млрд людей.

І ця кількість прямує до дев'яти мільярдів.

Якщо ми запровадимо нові вакцини

та поліпшимо послуги у сфері медицини та репродуктивного здоров'я,

то зможемо знизити цю складову на 10 чи 15 відсотків.

Але наразі зростання становить близько 1,3.

Друга складова - це послуги, якими ми користуємось.

Сюди входить усе:

їжа, яку ми споживаємо, одяг, перегляд телебачення, опалення.

Це дуже хороші речі:

позбутися бідності якраз і означає надати ці послуги

практично кожній людині на планеті.

Намагатися, щоб це число зростало - дуже благородна справа.

У заможних країнах, де проживає "золотий" мільярд,

можна було б менше витрачати і споживати,

проте щороку ці показники зростають,

і тому кількість послуг, що їх споживатиме

людина, щонайменше подвоїться.

Йдеться про вкрай необхідні послуги.

У вашому домі є світло, щоб виконати домашнє завдання?

А в цих дітей - ні, і тому вони вимушені

читати шкільні завдання під світлом вуличних ліхтарів.

Далі - ефективність, E, енергія, яка витрачається на кожну послугу.

I тут, нарешті, маємо хороші новини.

Маємо щось таке, що не зростає.

Завдяки різним винаходам і новим способам освітлення,

іншим типам автомобілів, іншим методам будівництва -

існує чимало послуг, де можна досить суттєво

знизити витрати енергії.

Для окремих послуг це зниження сягає 90 відсотків.

Є й інші послуги, як-от виробництво міндобрив,

або послуги з авіаперевезень,

де можливостей для покращення є набагато, набагато менше.

Отож, за оптимістичними розрахунками,

цей множник можна скоротити утричі, а то й у шість разів.

Але все одно, з урахуванням перших трьох складових,

ми перейшли від 26 млрд, у кращому випадку, до 13 мільярдів тонн,

що не розв'язує проблеми.

Тому розгляньмо четвертий фактор -

який і буде ключовим -

кількість CO2, що продукується на кожну одиницю енергії.

Постає запитання: чи можна реально знизити її до нуля?

Якщо спалювати вугілля - ні.

Якщо спалювати природний газ - ні.

Майже кожен сучасний спосіб виробництва електроенергії,

за винятком нових джерел відновлюваної енергії та атомної енергетики, продукує викиди СО2.

У глобальному масштабі ми збираємося

створити нову систему.

І, відповідно, нам потрібні енергетичні дива.

Коли я використовую термін "диво", я не маю на увазі щось неможливе.

Мікропроцесор є дивом. Персональний комп'ютер є дивом.

Інтернет та його послуги є дивом.

Присутні у цьому залі люди брали участь у створенні багатьох чудес.

Зазвичай, у нас немає кінцевого терміну,

вимоги створити диво до певної дати.

Як правило, ви просто живете, і деякі чудеса з'являються, а деякі - ні.

Однак це саме той випадок, де ми мусимо працювати на повну потужність,

щоб створити диво у досить жорсткі терміни.

Я подумав: "Як би я міг це передати?

Чи є якісь ілюстрації зі світу природи,

якісь видовища, які б захопили людську уяву?"

Я згадав, як рік тому приніс комарів,

і людям це сподобалося.

(Сміх)

Вони справді збагнули,

що існують люди, які живуть з комарами.

У випадку з енергією, ось усе, що я зміг придумати.

Я вирішив, що звільнення світлячків

стане цьогоріч моїм внеском у атмосферу цього залу.

Ось тут жменька живих світлячків.

Мені сказали, що вони не кусаються; насправді, вони навіть не змогли б залишити цієї банки.

(Сміх)

Існує сила-силенна дріб'язкових рішень на кшталт цього,

але вони насправді мало що змінюють.

Нам потрібні рішення - неважливо, одне чи кілька -

неймовірного масштабу

і неймовірної надійності,

і хоча люди ведуть пошуки у багатьох напрямах,

я бачу лише п'ять, де можна було би досягнути насправді великих результатів.

Я відкинув такі напрямки, як енергія морських припливів і відпливів, геотермальна енергія, енергія розплавів, біопаливо.

Вони можуть стати у пригоді,

і якщо вони перевершать мої сподівання - чудово,

однак мені йдеться ось про що:

ми мусимо опрацювати кожен із цих п'яти напрямків

і не можемо відмовитися від будь-якого з них лише тому, що він виглядає складним

і пов'язаний зі значними труднощами.

Спочатку розгляньмо спалювання викопного палива,

чи то вугілля чи природного газу.

Що треба зробити? Здається, усе просто, але насправді це не так.

Треба зібрати весь CO2, що виходить з труб після згорання палива,

стиснути його і у вигляді рідини десь зберігати,

сподіваючись при цьому, що він там і залишиться.

Наразі вже є кілька пілотних проектів, які дають рівень утилізації від 60 до 80 відсотків,

але довести їх до 100%-го рівня буде дуже складно.

Буде непросто дійти згоди щодо місць зберігання CO2 у таких кількостях,

але найскладніше питання - довгострокова перспектива.

Хто зможе бути впевненим?

Хто зможе дати якісь гарантії, коли йдеться про щось у мільярди разів більше

за усі інші види відходів з погляду ядерної чи іншої безпеки?

Це величезні обсяги.

Тому це складне завдання.

Наступний няпрям - атомна енергія.

Вона також має три великі проблеми:

висока вартість, зокрема у країнах з жорсткою регуляцією,

питання безпеки, впевненість у тому, що нічого поганого не трапиться,

що навіть при наявності людського чинника

паливо не будуть використовувати для виготовлення зброї.

І ще одне - а що робити з відходами?

Хоч їх не так і багато, існують великі побоювання з цього приводу.

Люди мусять почуватися впевнено.

Отже, є три дуже непрості проблеми, які можна розв'язати,

і над якими потрібно працювати.

Останні три джерела енергії з п'яти я згрупував разом.

Це так звані відновлювані джерела енергії.

Вони чудові, бо не вимагають палива,

але й у них є певні хиби.

Зокрема, щільність енергії, яку отримують за допомогою цих технологій,

є значно меншою, ніж потужність енергогенеруючих підприємств.

Це енергогенеруюче землеробство, і ми говоримо про сотні квадратних кілометрів,

площі, у тисячі разів більші за ті, що звичні для енергогенеруючого підприємства.

Окрім того, всі вони є непостійними джерелами.

Сонце не світить цілий день, воно не світить щодня,

і, крім того, вітер не дме весь час.

І тому, якщо ви залежите від цих джерел,

то мусите мати інші джерела отримання енергії

на той час, поки ці не доступні.

Таким чином, маємо проблеми великої вартості

та передачі енергії.

Наприклад, якщо це джерело енергії знаходиться за межами вашої країни,

вам не тільки потрібна технологія -

вам ще й доведеться мати справу з ризиком, пов'язаним з тим, що енергія надходить з іншого місця.

І, врешті-решт, проблема зберігання.

Щоб оцінити її, я переглянув і ознайомився

з усіма видами акумуляторів, які зроблені на даний час -

для автомобілів, комп'ютерів, телефонів, ліхтарів, для всього -

і порівняв із сумарною кількістю електричної енергії, що використовується у світі.

Я виявив, що всі акумулятори, які ми робимо зараз,

можуть зберігати запас усієї енергії менш ніж 10 хвилин.

Так що тут потрібен великий прорив,

щось таке, що буде разів у 100 кращим,

аніж підходи, які ми маємо зараз.

Усе можливо, але не дуже просто.

Спробуйте отримати непостійне джерело енергії,

яке зможе генерувати від 20 до 30 відсотків більше від того, що ви використовуєте.

Якщо ви розраховуєте на нього на 100 відсотків,

то вам потрібен неймовірний диво-акумулятор.

Рухаємось далі - який правильний підхід?

Чи це Мангеттенський проект? Яка штука розв'яже нашу проблему?

Над цим мусять працювати сотні компаній.

У кожному з цих п'яти напрямків нам потрібна принаймні сотня людей.

І щоб про кожного з них можна було би сказати: "Вони божевільні". Це добре.

Я думаю, що тут, у середовищі TED,

є багато людей, які вже працюють у цьому напрямку.

Білл Ґросс має кілька компаній, зокрема eSolar,

яка володіє чудовими технологіями отримання сонячної теплової енергії.

Вінод Хосла інвестує у десятки компаній,

що роблять великі справи та мають цікаві можливості,

і я намагаюся допомогти цьому.

Натан Мирвольд і я підтримуємо компанії,

які, можливо несподівано, але вже працююють над ядерним підходом.

Існують інновації у ядерній фізиці: касетні, рідкі реактори.

Проте справжні інновації у цій галузі припинилися вже достатньо давно,

тому думка про те, що добрі ідеї витають у повітрі, не така вже й дивна.

Ідея TerraPower (реактора на біжучій хвилі) в тому, що ми не спалюємо частину урану -

один відсоток, тобто U235 -

а натомість вирішили: "Спалюймо 99 відсотків U238".

Божевільна ідея.

Насправді, люди говорили про неї вже довший час,

але вони б ніколи не змогли перевірити належним чином, працюватиме це чи ні,

і лише з появою сучасних суперкомп'ютерів

зараз можна зімітувати і переконатися: так,

з відповідними матеріалами, виглядає на те, що воно буде працювати.

Ви спалюєте ці 99 відсотків,

оптимізувавши витрати.

Ви справді спалюєте відходи і можете використовувати як паливо

всі ядерні відходи сучасних реакторів.

Замість того, щоб перейматися ними, ви просто використовуєте їх. Чудово.

Реактор "з'їдає" цей уран згори донизу, немов свічка спалює віск.

Ось циліндрична форма, яку часто називають реактором на біжучій хвилі.

Це реально розв'язує проблему палива.

У мене є фотографія однієї місцини в Кентуккі.

Це залишки, 99 відсотків,

з яких відібрали ту частину, яку зараз спалюють.

Так званий збіднений уран.

Він забезпечить США енергією на сотні років.

Просто профільтрувавши морську воду за допомогою недорогої технології,

ви отримаєте достатньо палива для всього життя цілої планети.

Попереду безліч викликів,

але це приклад однієї із багатьох сотень ідей,

які ми мусимо втілити у життя.

Подумаймо: як нам оцінити самих себе?

Як виглядатиме наш табель?

Вирушаймо до нашої мети,

а пізніше поглянемо на проміжні кроки.

Ви чули розмови про 80 відсотків скорочення до 2050 року.

Ми справді мусимо дістатися цього показника.

Решта 20 відсотків припадатимуть на бідні країни,

дещо на сільське господарство.

Сподіваюся, ми позбудемося викидів у галузі лісівництва.

Щоб отримати ці 80 відсотків,

розвинуті країни, зокрема Китай,

муситимуть перейти на зовсім інші способи генерування енергії.

Запитання на 12 балів: Чи ми впроваджуємо технологію з нульовими викидами,

чи впровадили ми її в усіх розвинених країнах

і чи передаємо її в інші місця?

Це украй важливо.

Це основна оцінка у нашому табелі.

Рухаючись від тієї дати до сьогодення: як виглядатиме наш табель у 2020-му?

Знову ж таки, вів мав би мати два елементи.

Ми повинні вжити енергоефективних заходів, щоб скоротити викиди.

Що менше ми будемо викидати, то меншою буде кількість СО2,

і нижчою температура.

Але оцінка, яку ми отримаємо, за заходи,

що не дадуть нам змоги досягнути суттєвих скорочень,

є такою ж, чи трохи менш важливою за решту.

Йдеться про інновації на основі цих досягнень.

Ми мусимо використовувати досягнення на повну потужність,

вимірюючи їх у перерахунку на компанії,

пілотні проекти, зміни в регуляторних актах.

Існує багато чудових книжок на цю тему.

Книга Альберта Ґора "Наш вибір"

і книга Девіда Маккея "Стала енергія без гарячого повітря".

Вони описують ситуацію і закладають підґрунтя

для широкого обговорення,

адже ми потребуємо підтримки загалу.

Ми мусимо згуртувати сили.

Ось моє бажання.

Дуже конкретне бажання: винайти цю технологію.

Якщо б я мав змогу реалізувати одне-єдине бажання на найближчі 50 років -

і зміг би вибрати, хто буде президентом,

вибрати вакцину, а це я дуже люблю робити,

чи вибрати оцю вдвічі дешевшу технологію

без викидів CO2,

то саме її я б і обрав.

Це бажання має найбільший вплив.

Якщо ми не здійснимо цього бажання,

то відбудеться жахливий поділ на людей, які думають тільки про близьке чи далеке майбутнє,

поділ між США і Китаєм, між бідними і багатими країнами,

а життя тих двох мільярдів людей значно погіршиться.

Що ж робити?

До чого я закликаю вас рухатись уперед?

Треба більше фінансувати дослідження.

Коли лідери країн зустрічаються у місцях на кшталт Копенгагена,

вони не повинні просто обговорювати СО2.

Вони мають обговорювати порядок денний, присвячений інноваціям.

Тоді ви будете приголомшені обурливо низькими рівнями витрат

на інноваційні підходи.

Нам потрібні ринкові стимули - податки на CO2, торгівля квотами -

те, що зачіпає питання ціни.

Ми мусимо донести свій заклик до всіх.

Мусимо вести раціональний і зрозумілий діалог.

Тут йдеться і про кроки, що їх здійснює уряд.

Це важливе бажання, яке, я гадаю, нам під силу втілити.

Дякую.

(Оплески)

Дякую.

Кріс Андерсон: Спасибі. Дякую.

(Оплески)

Дякую. Трохи детальніше про TerraPower.

Чи могли б ви уточнити, про який обсяг інвестицій ідеться?

Білл Ґейтс: Щоб написати програмне забезпечення, купити суперкомп'ютер,

найняти відомих науковців - це все ми вже зробили -

потрібно лише десятки мільйонів.

Щоб протестувати матеріали в російському реакторі,

аби переконатися, що вони працюють належним чином,

потрібно тільки сотні мільйонів.

Реально складно буде побудувати пілотний реактор;

пошук кількох мільярдів, органу регулювання, місця розташування -

всього того, щоб побудувати перший реальний реактор.

І як тільки появиться перший реактор, який запрацює так, як було передбачено,

тоді все стане ясно як день, тому що економіка, щільність енергії,

кардинально відрізняються від ядерної енергії у звичній для нас формі.

КА: Якщо я правильно розумію, потрібно спорудити глибоко у землі

практично вертикальну колону ядерного палива

з відпрацьованого урану,

і тоді процес починається угорі і рухається вниз?

БҐ: Саме так. Сучасний реактор ви постійно перезаряджаєте,

тому потребуєте багато людей і безліч елементів управління, які можуть схибити:

відкриття реактора, переміщення речей туди і назад -

це не добре.

А так ви матимете дуже дешеве паливо, яке зможете закласти на 60 років -

як таке собі поліно -

закласти його і уникнути усіх цих складнощів.

Поліно лежить собі там і горить 60 років, а потім згасає.

КА: Це атомна станція, яка одночасно розв'язує проблему утилізації власних відходів.

БҐ: Так. Відходи можна там і залишити

– у такому випадку відходів значно менше –

або ви можете забрати їх,

зарядити в інший реактор і спалити їх там.

Ми почнемо з наявних відходів,

які знаходяться в охолоджувальних басейнах чи сухих контейнерах реакторів -

саме з цього палива ми почнемо.

Таким чином, те, що було проблемою для цих реакторів,

буде живленням для наших,

і кількість відходів радикально зменшиться,

щойно ви розпочнете цей процес.

КА: Ви розповідаєте різним людям по всьому світу

про ці можливості.

Де виявляють найбільшу зацікавленість цією ідеєю?

БҐ: Ну, ми не вибрали певного місця,

та й існує багато цікавих правил розкриття інформації про все, що називається "ядерний",

тому до нашого проекту чималий інтерес.

Люди від нашої компанії були в Росії, Індії, Китаї -

я зустрічався з міністром енергетики,

який говорив про те, як це вписується в галузевий порядок денний.

Так що я оптиміст. Французи та японці вже проробили певну роботу.

Це приклад того, що було зроблено.

Це важливий крок уперед, але це немов реактори на швидких нейтронах,

які вже побудовані в багатьох країнах,

тому будь-хто, хто спорудив реактор на швидких нейтронах, є кандидатом на пілотне будівництво.

КА: На ваш погляд, які часові рамки і ймовірність того,

що щось на кшталт цієї ідеї буде втілено в життя?

БҐ: Ну, для одного масштабного електрогенеруючого,

дуже дешевого проекту

потрібно 20 років на дослідження і 20 років на впровадження.

Це своєрідний кінцевий термін, що його нам ставить

екологічне моделювання майбутнього.

І TerraPower - якщо справи підуть добре, на що ми дуже сподіваємося -

можна легко реалізувати у ці терміни.

На щастя, вже сьогодні існують десятки компаній -

а потрібно сотні -

які - за умови, що їхні наукові розробки вдадуться,

а пілотні станції отримають фінансування -

зможуть конкурувати в цій сфері.

І найкраще, якщо багато з них досягнуть успіху,

адже тоді їхні розробки можна буде поєднати.

Нам безумовно потрібно, щоб успіху досягла хоча б одна компанія.

КА: З погляду ймовірних масштабних винаходів, що змінять долю людства,

чи цей є найбільшим?

БҐ: Прорив в енергетиці є найважливішим.

Він вважався б таким навіть без екологічних проблем,

але вони роблять його ще вагомішим.

У сфері ядерних досліджень існують інші новатори.

Ми не знаємо їхньої роботи так добре, як цієї,

але науковці, які працюють над касетними реакторами - це зовсім інша каста.

Існує реактор рідкого типу, який видається трохи заскладним,

але те саме можна було би сказати і про наш проект.

Існують різні його види,

однак окраса цього реактора - це молекула урану,

яка містить в мільйон разів більше енергії, аніж молекула вугілля.

Якщо подолати негативні явища,

тобто радіацію,

наслідки для довкілля, вартість, потенціал,

вплив на землю та все решта,

то цей реактор - це окрема категорія.

КА: Якщо нічого не вийде, що тоді?

Чи повинні ми розпочати надзвичайні заходи

задля збереження стабільної температури на Землі?

БҐ: Ця ситуація схожа на те,

немов би ви постійно переїдали, і вас от-от вхопить серцевий напад:

тоді куди ви йдете? Вам напевно потрібна операція на серці або щось таке.

Існує напрямок досліджень, який називається геоінженерією.

Він вивчає різні методи, які б уповільнили потепління,

щоб виграти 20 чи 30 років для спільних дій.

Однак це всього лиш страховий поліс.

Ви сподіваєтеся, що до цього справа не дійде.

Дехто каже, що вам навіть не потрібно працювати на страховий поліс,

тому що ви розлінитеся

і далі переїдатимете, бо знатимете, що операція на серці вас врятує.

Я не впевнений, що це мудро, враховуючи важливість цієї проблеми,

але геоінженери обговорюють,

чи потрібен запасний варіант на випадок, якщо процес прискориться,

або інновації підуть повільніше, ніж ми очікуємо.

КА: Скептики зміни клімату: як ви можете одним чи двома реченнями

переконати їх, що вони помиляються?

БҐ: На жаль, скептики бувають з різних таборів.

Тих, хто наводить наукові аргументи, дуже мало.

Чи кажуть вони про негативні зворотні ефекти,

пов'язані з хмарами?

Є дуже, дуже мало речей, про які вони можуть сказати,

що в них є один шанс з мільйона.

Основна проблема подібна на СНІД.

Ви робите помилку зараз, а платите за неї набагато пізніше.

Коли ви маєте справу з купою нагальних проблем,

то навряд чи захочете витерпіти біль зараз, щоб відчути полегшення потім.

До того ж, це дещо невизначений біль -

така собі доповідь МГЕЗК (Міжурядової групи експертів зі змін клімату).

У багатих країнах є люди, які дивляться на МГЕЗК

і кажуть: "Гаразд, це не так вже й важливо".

Справа в тому, що ця невизначеність мусить рухати нас уперед.

Але я мрію ось про що: якщо рішення буде економічно вигідним

і одночасно розв'яже проблему CO2,

тоді скептики скажуть: "Окей,

мені все одно, що воно не продукує викидів CO2,

а може було б краще, якби продукувало CO2,

але я мабуть скористаюся цим рішенням, бо воно дешевше, ніж попереднє".

(Оплески)

КА: Отож, ви б так відповіли на аргументи Бйорна Ломборґа, який заявив:

якщо витратити всю енергію, намагаючись розв'язати проблему CO2,

то вона затьмарить усі інші цілі -

спроби позбавити світ від бідності, малярії і так далі.

Нерозумно витрачати ресурси Землі і пускати гроші в цьому напрямку,

якщо можна зробити щось краще.

БҐ: Ну, фактичні витрати на науково-дослідні роботи -

нехай США витрачатимуть на рік на 10 мільярдів більше, ніж зараз -

не настільки величезні.

Вони б не мали відвернути увагу від інших речей.

Не всі зі мною погодяться, але якщо ви вкладаєте у щось чимало грошей,

а воно економічно невигідне, та ви й далі це фінансуєте -

то це даремні витрати.

Ну хіба що ви вже от-от отримаєте результат, а поки ще проводите дослідження.

І ви отримаєте дуже дешеве рішення.

Я вважаю, що варто зосередитися на тому, що

може бути набагато дешевшим.

Якщо ви дійдете компромісу: "Зробімо енергію супердорогою",

щоб тільки багаті могли собі її дозволити -

а всі в цьому залі можуть заплатити в п'ять разів більше за енергію, яку ми споживаємо -

наш спосіб життя не зміниться.

А для цих двох мільярдів людей це буде справжнім лихом.

І навіть Ломборґ змінив свою думку.

Тепер його фішка: "Чому більше не говорять про науково-дослідні роботи?"

Він як і раніше, через свої попередні напрацювання,

все ще асоціюється з табором скептиків,

але він зрозумів, що це досить самотній табір,

і тому робить акцент на наукових дослідженнях.

І ось це, на мою думку, вартує уваги.

Науково-дослідні роботи отримують неймовірно малу фінансову підтримку.

КА: Білле, я мабуть скажу те, що зараз на думці у більшості глядачів:

сподіваюсь, що ваші мрії збудуться. Велике вам спасибі.

БҐ: Дякую вам.

(Оплески)