Технології не змінили кохання. І ось чому.

У нашому взаємопов'язаному світі, що рухається вперед завдяки технологіям, ми розвинули нові способи та правила залицяння, але, за словами антропологині Гелен Фішер, фундаментальні принципи кохання залишилися незмінні. З цієї енергійної промови з любовного фронту ви зможете дізнатися, як швидші способи зв'язку насправді призводять до повільніших, інтимніших стосунків. Додивіться до кінця, щоб почути жваву дискусію з експерткою в області кохання Естер Перел.

Нещодавно я подорожувала по
Гайлендс, що в Новій Гвінеї,

і познайомилася з чоловіком,
який мав три дружини.

Я спитала його: "Скільки дружин
ви хотіли б мати?"

І під час довгої паузи

я подумала:

"А що як він скаже п'ять?

Може він скаже десять?

А може двадцять п'ять?"

А він нахилився до мене

та прошепотів: "Жодної".

(Сміх)

86% суспільств дозволяють
чоловікові мати декілька дружин:

полігамія.

Проте в переважній більшості
таких культур

лише близько п'яти чи десяти відсотків
чоловіків дійсно мають декілька дружин.

Життя з декількома партнерами може
завдавати головного болю.

Справді, дружини, які мають спільного
чоловіка, можуть сваритися одна з одною,

а іноді навіть отруїти
дітей суперниці.

До того ж, необхідно мати
багато корів, кіз,

багато грошей, багато землі

для того, щоб збудувати гарем.

Ми належимо до виду, що утворює пари.

Дев'яносто сім відсотків ссавців
не утворюють пари для виховання дітей,

на відміну від людей.

Я не стверджую, що ми не...

що ми завжди є вірними
своїм партнерам.

Я проаналізувала
перелюбство у 42 культурах,

я розумію деякі аспекти його виникнення

та деякі логічні ланцюжки, що
призводять до нього.

Воно дуже поширене у світі,

але ми створені, щоб любити.

Як технології змінюють кохання?

Я вважаю, що майже ніяк.

Я вивчаю мозок.

Ми з колегами просканували
мозок понад 100 осіб -

людей, які щойно щасливо
закохались,

людей, коханням яких знехтували,

і людей, закоханих уже протягом
довгого часу.

І перебування у стані "закоханості"
протягом довгого часу можливе.

Я давно дотримуюся думки про те,

що ми розробили три чітких
системи у мозку

для пошуку партнера та розмноження:

статевий потяг,

почуття сильного романтичного кохання

та глибока, всеосяжна прив'язаність
до довгострокового партнера.

І ці три системи разом із

багатьма іншими частинами мозку

формують наше сексуальне,
романтичне та сімейне життя.

Вони знаходяться глибоко під
корою головного мозку,

глибоко під лімбічною системою,
де ми відчуваємо

та формуємо свої емоції.

Вони знаходяться у найпримітивніших
частинах мозку, пов'язаних з енергією,

концентрацією, прагненнями, мотивацією
та потягом.

У цьому випадку -

потягом до пошуку найбільшої
життєвої винагороди:

партнера для шлюбу.

Ці три системи сформувалися більш ніж 4.4 мільйони
років тому і не зміняться,

незалежно від того, проведете ви
пальцем на Тіндері вправо чи вліво.

(Сміх)

(Оплески)

Без сумніву, технології змінюють
те, як ми залицяємось:

електронні листи, смс,

смайли для вираження емоцій,

короткі сексуальні повідомлення,

нажимання "подобається" під фото, селфі...

Ми є свідками нових правил і
табу в мистецтві залицяння.

Але, ви знаєте -

чи дійсно воно змінює кохання?

Як щодо пізніх 1940-х,

коли автомобілі набрали
високої популярності та

несподівано з'явилися спальні на колесах?

(Сміх)

А як щодо появи протизаплідних засобів?

Звільнені від загрози завагітніти
та руйнування соціального статусу,

жінки нарешті змогли виражати
свою примітивну та первісну сексуальність.

Навіть сайти знайомств
не змінюють кохання.

Я - головна наукова консультантка
сайту Match.com,

я цим займаюся вже 11 років.

І далі стверджую - і вони
погоджуються зі мною -

що це - не сайти, де зустрічаються,

це - сайти знайомств.

Коли ви сидите у барі,

у кав'ярні,

на лавці у парку,

ваш стародавній мозк починає діяти,
як щойно пробуджений кіт,

і ви посміхаєтесь,

і смієтесь,

і слухаєте,

і залицяєтесь так само, як наші
пращури 100 000 років тому.

Ми можемо запропонувати
різноманітних людей -

як і всі інші сайти знайомств -

але єдиним алгоритмом є
наш власний людський мозок.

Технології не можуть цього змінити.

Технології також не вплинуть
на наш вибір у коханні.

Я вивчаю біологію особистості

і дійшла до висновку,

що ми розвинули чотири дуже різні
моделі мислення та поведінки,

пов'язані з виділенням допаміну,

серотоніну, тестостерону та естрогену.

Тож я створила анкету на основі
науки про мозок,

щоб виміряти рівень пов'язаності
вираження рис -

сукупності рис -

із кожною з цих чотирьох
моделей поведінки.

Потім я опублікувала цю анкету
на різних сайтах знайомств

у 40 країнах.

Чотирнадцять мільйонів людей, а може й більше,
вже взяли участь в опитуванні,

і я мала можливість поспостерігати,
хто кого приваблює.

Виявляється,

що люди з великою кількістю допаміну
в організмі

зазвичай є допитливими, креативними,
спонтанними, енергійними -

на мою думку, в цій залі багато
таких людей -

і їх приваблюють люди зі схожими рисами.

Допитливі, креативні особи
потребують спілкування з подібними людьми.

Особи, на модель поведінки яких
впливає серотонін,

зазвичай ввічливі, дотримуються
традицій та правил,

поважають авторитет,

вони, як правило, релігійні -
серотонін сприяє релігійності -

і люди, які дотримуються традицій,
шукають партнерів, що роблять так само.

Таким чином, схожість приваблює.

В інших двох випадках
приваблює протилежність.

Люди з моделлю поведінки, на яку
впливає тестостерон,

як правило, гарні аналітики,
логічні, прямолінійні, рішучі,

і їх приваблюють протилежні риси:

особи з високою кількістю естрогену,

які є гарними ораторами,

легко знаходять спільну мову з іншими,

мають гарну інтуїцію,

дуже турботливі та
емоційно експресивні.

Ми всі маємо природні
методи вибору партнера.

Сучасні технології не вплинуть на
наш вибір у коханні.

Проте технології створюють
сучасний тренд,

який, на мою думку, є дуже важливий.

Він пов'язаний із концепцією
парадоксу вибору.

Протягом мільйонів років

ми жили у маленьких групах
мисливців та збирачів.

У нас не було можливості обирати

серед 1000 осіб на сайті знайомств.

До речі, я нещодавно вивчала
це питання,

і, на мою думку, у мозку є
одна властивість;

не знаю, з чим це пов'язано, але
виявляється, що розглядаючи велику

кількість даних, ми можемо оцінити близько
5-9 альтернативних варіантів, після чого

відбувається те, що академіки називають
"когнітивним перенавантаженням",

і ми нічого не обираємо.

Тож я дійшла до висновку, що в результаті
такого когнітивного перенавантаження,

ми вводимо нову форму залицяння,

яку ми називаємо "повільне кохання".

Я дійшла до цього висновку,
працюючи в Match.com.

Щорічно протягом останніх шести років

ми проводили дослідження із назвою
"Самотні в Америці".

Ми опитуємо не населення Match,

ми опитуємо населення Америки.

Беремо понад 5 000 осіб,

репрезентативну вибірку американців
на основі перепису населення США.

Ми маємо дані про більш ніж 30 000 осіб

і щороку

я бачу однакові тренди.

Кожного року, коли я
про це запитую, виявляється, що

більше 50% осіб мали стосунки
на одну ніч -

не обов'язково минулого року,
але у своєму житті,

50% мали друзів з перевагами

протягом свого життя;

і більше 50% довго жили
з партнером

до весілля.

Американці вважають, що це необачно.

Я довго сумнівалася в цьому;

шаблони занадто сильні.

Має бути якесь дарвінівське пояснення,

адже не могло так багато людей з'їхати з глузду.

А потім я натрапила на статистичні дані,
що все для мене прояснили.

Це була дуже цікава наукова стаття,

з якої я дізналася, що 67%
неодружених людей у сучасній Америці,

які живуть з кимось
протягом тривалого часу,

досі не одружились, тому що
бояться розлучення.

Вони налякані соціальними,

юридичними, емоційними,

економічними наслідками розлучення.

Тож я дійшла висновку, що це - не
необачність;

на мою думку, це - обережність.

Сучасні холостяки бажають
знати кожну деталь про свого партнера

до весілля.

У ліжку можна багато чого дізнатися,

не лише про те, як людина кохається,

а й про те, чи вона добра,

чи може вона слухати,

і, в моєму віці,

чи має вона почуття гумору.

(Сміх)

В епоху, коли вибір
занадто широкий,

ми не остерігаємося вагітності
чи хвороб

і не соромимося сексу до
весілля,

і, як на мене, люди не поспішають
закохуватися.

Насправді, те, що відбувається,

те, що ми спостерігаємо - справжнє розширення
стадії, що передує обов'язкам

до поєднання у шлюбі.

Там, де шлюб був початком стосунків,

тепер він є фіналом.

Але людський мозок -

(Сміх)

людський мозок завжди перемагає,

і справді, у наш час у Сполучених Штатах

86% американців
одружаться до 49 років.

І навіть у культурах у світі,
де шлюб не є поширеним,

люди, врешті-решт, знаходять
собі довгострокового партнера.

Тож мені спало на думку:

коли ця стадія, що передує зобов'язанням,
стала така тривала,

і можна позбутися поганих
стосунків до шлюбу,

то, можливо, ми побачимо
більше щасливих шлюбів.

Тож я дослідила 1 100 одружених
осіб у Америці -

звичайно, не на Match.com -

і поставила їм багато питань.

Одне з них звучало так:

"Чи одружилися б ви знову з
особою, з якою ви у шлюбі?"

І 81% осіб сказали: "Так".

Насправді, найбільшою зміною у
сучасній романтиці та сімейному житті

є не технології.

І навіть не повільне кохання.

Насправді це жінки, які виходять
на ринок праці

в усіх культурах світу.

Протягом мільйонів років

наші пращури жили у маленьких групах,
що займалися полюванням і збиральництвом.

Жінки добиралися на роботу, щоб
збирати фрукти та овочі.

Вони приносили додому 60 - 80% вечері.

Сім'ї з подвійним прибутком
були правилом, а не винятком.

І жінок вважали рівними з чоловіками
в економічному,

соціальному та сексуальному плані.

А потім, приблизно 10 000 років тому,
середовище змінилося,

ми почали вести осілий спосіб життя,

і чоловіки, і жінки тепер були зобов'язані

одружитися із правильною людиною,

з правильного соціального класу,

з правильними релігійними поглядами

і з правильними родичами,
соціальними та політичними зв'язками.

Чоловіча робота стала важливіша:

вони пересували каміння, рубали дерева,
обробляли землю.

Вони відносили продукти до місцевих
ринків і повертилися додому

з грошима.

Одночасно

ми бачимо появу цілої
низки переконань:

про невинність у шлюбі,

шлюби за домовленістю -
суворою домовленістю -

переконання у тому, що чоловік є
головою сім'ї,

що місце жінки - вдома,

і, найважливіше,

поважай свого чоловіка, доки
смерть не розлучить вас.

Ці переконання зникли.

Вони зникають, і в багатьох місцях

вони вже не дійсні.

Сьогодні відбувається революція шлюбу.

Ми скидаємо з себе 10 000 років
фермерських традицій

і рухаємося вперед до рівноправних
стосунків між чоловіками та жінками -

я вважаю це сумісним
із древнім людським духом.

Але я не дивлюсь на світ
крізь рожеві окуляри -

ми стикаємося і з багатьма проблемами.

Я проаналізувала розлучення
у 80 культурах,

і, як я вже згадувала, дослідила багато
випадків невірності -

ми маємо безліч проблем.

Як колись сказав поет
Вільям Батлер Єйтс:

"Любов - викривлена річ".

Я б додала: "Ніхто не
залишається живим".

(Сміх)

Всі ми маємо проблеми.

Але, насправді, на мою думку, це найкраще
підсумував поет Рендал Джаррел.

Він сказав: "Світ сімейного життя
тьмяний і нелегкий -

великий може потерпіти невдачу, а
покірний - досягти успіху".

Але наостанок я скажу вам, що

любов та прив'язаність переважатимуть,

технології не можуть цього змінити.

І, як висновок, скажу вам, що

будь-яке розуміння людських стосунків
має брати до уваги

один із найсильніших визначників
людської поведінки:

невгасне,

здатне до адаптаціїї

і споконвічне бажання любити.

Дякую.

(Оплески)

Келлі Стоетзел: Дуже дякую, Гелен.

Як Вам відомо, у нас є ще одна доповідачка,

яка працює в одній сфері з Вами.

Вона розглядає це питання з іншої
перспективи.

Естер Перел - психотерапевтка, яка
працює з парами.

Ви досліджуєте дані, а

Естер - історії, що їх
їй розповідають пари,

коли звертаються по допомогу.

Давайте запросимо її приєднатися до
нас на цій сцені.

Естер?

(Оплески)

Тож, Естер,

коли Ви слухали промову Гелен,

чи було в ній щось,

що резонувало з Вами
через призму Вашої власної роботи

і що Ви хотіли б прокоментувати?

Естер Перел: Це цікаво, тому що,
з одного боку,

потреба в коханні
всеосяжна і всесвітня.

Але те, як ми кохаємо -

що воно для нас означає -

правила, що регулюють наші стосунки,

на мою думку, фундаментально змінюються.

До недавнього часу була розповсюджена

модель, що регулювалась обов'язками,

потребами колективу та вірності.

І ми перетворили її на модель

вільного вибору та прав особостості,

самореалізації та щастя.

Отож, перше, що спало мені на думку,

було те, що потреба не змінюється,

але контекст і спосіб
регулювання стосунків

значно змінився.

Що ж до парадоксу вибору -

Ви знаєте, з одного боку,
ми смакуємо новизну

та грайливість,

щоб бути спроможними мати
так багато варіантів.

Одночасно,

коли ви говорите про
когнітивне перенавантаження,

я бачу багато, багато людей, які...

які бояться невизначеності та
невпевненості в собі,

що з'являються з цією кількістю вибору,

бояться щось пропустити в житті,

а потім керують нами -

FOMO, страх втраченої можливості,
або страх втратити -

тобто: "Звідки мені знати, що
я знайшов саме її -

свою другу половину?"

Тож ми створили так звану
"стабільну невизначеність".

Стабільна невизначеність - це коли
страшно залишитися одному, але,

насправді, людина не готова брати участь
у побудові інтимних стосунків.

Це тактика, що продовжує
невпевненість у стосунках

і, водночас,
невпевненість у розриві.

Тож, в інтернеті представлені три
основні тактики.

Одна з них - лід та полум'я,

що є чудовою тактикою стримування

і пропонує модель поведінки,

яка підкреслює невизначений
статус стосунків,

але, одночасно, надає достатньо
заспокійливої послідовності

і достатню свободу
невизначених меж.

(Сміх)

Так?

Ще одна стратегія - "привид".

"Привид" означає, що

ви несподівано уникаєте усіх можливих
способів спілкування,

і вам навіть не потрібно стикатися
з болем, що його ви спричинили людині,

тому що ви робите його невидимим
навіть для себе.

(Сміх)

Так?

Тож, я подумала - ці слова
згадалися мені, коли я Вас слухала,

так само, як словник створює реальність

і, водночас,

ось моє питання до Вас:

Чи вважаєте Ви, що при зміні
середовища

природа кохання залишається незмінною?

Ви досліджуєте мозок, а я -
людські стосунки та історії,

тож я вважаю, що це все, що Ви
стверджуєте і навіть більше.

Але я не завжди знаю ступінь, при
якій зміна контексту...

Чи починає вона в якийсь
момент змінюватися -

якщо змінюється значення,
чи змінює воно потребу,

чи потреба не залежить
від усього контексту?

ГФ: Що ж -

(Сміх)

(Оплески)

Що ж, у мене є три пункти до відповіді,
правильно?

По-перше, щодо Вашого першого питання:

не має сумніву, що ми змінилися,
тепер ми шукаємо партнера, щоб кохати,

і протягом тисяч років ми
одружувалися із правильною людиною,

з правильної сім'ї і з правильними зв'язками.

І, до речі, під час свого щорічного
дослідження

я питаю 5,000 осіб: "Кого Ви шукаєте?"

І кожного року понад 97% відповідають -

ЕП: Список зростає -

ГФ: Що ж, ні.

Головне, що понад 97% осіб

шукають когось, хто їх поважатиме,

особу, якій вони зможуть довіряти та
в якій будуть впевнені,

особу, яка буде їх смішити,

знаходитиме для них час

та їх приваблюватиме.

Це - незмінне.

І, безумовно, знаєте, є дві половини -

ЕП: Знаєте, як я це називаю?

Це відрізняється від того, що
люди казали раніше -

ГФ: Це точно.

ЕП: Вони стверджували, що вони
шукають компаньйона,

економічну підтримку, дітей.

Ми перейшли від економіки виробництва
до економіки послуг.

(Сміх)

Ми зробили це в культурному плані, а
тепер робимо це у шлюбі.

ГФ: Так, безперечно.

Але цікаво, що покоління У дійсно
прагне бути хорошими батьками,

тоді як попереднє покоління
прагнуло лише гарного шлюбу,

але не фокусувалося на батьківстві.

Ви бачите всі ці нюанси.

Існує дві головні частини особистості:

культура - все, з чим ви виросли,
у що вірите і що стверджуєте -

і темперамент.

По суті, те, про що я говорила -
ваш темперамент.

І що темперамент неодмінно
зміниться із плином часу

та зміною переконань.

Що ж до парадоксу вибору,

безсумнівно, це - неприємне
становище.

Мільйони років
милий хлопчина сидів

з іншого боку криниці -

і так все починалось.

ЕП: Так, але Ви -

ГФ:Я хочу сказати ще одну річ.

Суть у тому, що представники суспільства
мисливців та збирачів

часто мали двох-трьох партнерів
протягом життя.

Вони не були точними у виборі!

Я не стверджую, що нам потрібно
цього прагнути,

але, по суті, ми завжди
мали альтернативи.

Людство завжди -

до речі, мозок добре пристосований до
так званого "врівноваження",

до спроб вирішити:

Мені прийти чи залишитися?
Мені піти чи залишитися?

Які ще існують можливості?

Як мені це сприйняти там?

І, на мою думку, ми спостерігаємо, як
розгортаються такі події в наш час.

КС: Що ж, дуже дякую Вам обом.

На мою думку, Ви матимете мільйони
супутників на сьогоднішній вечері!

(Оплески)

Дякую, дякую.