Схід vs. Захід – міфи, що містифікують

Девдутт Паттанаїк розкриває нам очі на міфи про Індію та Захід, та демонструє, яким чином ці два фундаментально відмінних набори вірувань щодо Бога, смерті та небес сприяють тому, що ми докорінно неправильно розуміємо одне одного.

Щоб осягнути бізнес в міфологічному ключі

та зрозуміти завдання менеджера з віри,

вам варто почути історію

про Ґанешу,

бога з головою слона,

що записує байки оповідачів;

та про його брата,

могутнього воєначальника богів,

Картікею.

Якось брати вирішили
влаштувати перегони:

хто зможе першим тричі оббігти весь світ.

Картікея застрибнув на свого павича

та полетів над континентами,

горами та океанами.

Він облетів світ один раз,

потім – вдруге,

потім – втретє.

Однак, його брат Ґанеша

просто ходив навколо своїх батьків:

один раз, двічі, тричі,

і сказав: "Я переміг".

"Чому це?" – спитав Картікея.

І Ґанеша відповів:

Ти облетів "світ".

Я обійшов "мій світ".

Що з цього є важливішим?

Якщо ви розумієте відмінність
між "світом" та "моїм світом",

ви розумієте відмінність
між лоґосом та міфом.

"Світ" є об'єктивним,

логічним, універсальним, фактичним,

науковим.

"Мій світ" є суб'єктивним.

Він пов'язаний з емоціями. Він особистий.

Він – це відчуття, думки, почуття, мрії.

Це наша система переконань.

Це міф, у якому ми живемо.

"Світ" пояснює, як функціонує світ,

як сходить сонце,

як ми народжуємося.

"Мій світ" пояснює, чому сходить сонце,

чому ми народжуємося.

Кожна культура
намагається зрозуміти себе:

"Чому ми існуємо?"

І кожна культура витворює
власне розуміння життя,

відповідну для себе версію міфології.

Культура – це реакція на природу,

і таке світорозуміння наших пращурів

передається від покоління до покоління

у формі оповідок, символів та обрядів,

які ніколи не зважають на раціональність.

Так, вивчаючи їх, розумієш,

що різні народи світу

мають різне світорозуміння.

Різні люди бачать реальність по-різному,

з різних точок зору.

Ось – мій світ, а ось – твій світ,

і мій світ завжди кращий за твій світ,

бо, розумієш, мій світ раціональний,

а твій побудовано на забобонах.

Твій світ – це бездоказова віра.

Твій світ нелогічний.

У цьому – корінь зіткнення цивілізацій.

Воно відбулося якось – у 326 р. до н.е. –

на берегах річки Інд,

зараз це територія Пакистану.

Ця річка надала свою назву Індії.

Індія. Інд.

Там Олександр, молодий македонянин,

зустрів, за його словами, "гімнософіста",

що означало "голого мудреця".

Ми не знаємо, ким той був.

Можливо, джайністським монахом,

на кшталт Бахубалі,

Ґоматешвари Бахубалі,

чия статуя стоїть поблизу Майсура.

Чи, можливо, це був звичайний йог,

що сидів на камені, розглядаючи небо,

сонце та місяць.

Олександр спитав: "Чим ти займаєшся?"

А гімнософіст відповів:

"Я переживаю ніщо".

Потім гімнософіст спитав:

"А ти чим займаєшся?"

І Олександр відповів: "Я захоплюю світ".

І вони обидва розсміялися.

Кожен із них вважав іншого дурнем.

Гімнософіст сказав:
"Навіщо він захоплює світ?

В цьому немає сенсу".

А Олександр подумав:

"Навіщо він тут сидить,
нічого не роблячи?

Яке марнування життя!"

Щоб зрозуміти цю відмінність точок зору,

ми маємо зрозуміти

суб'єктивну істину Олександра –

його міф, і ту міфологію,
що сконструювала цей міф.

Олександрова мати, його батьки,
його наставник Арістотель

розповідали йому історію,
викладену в "Іліаді" Гомера.

Вони розповідали йому
про великого героя, який звався Ахіллом,

чия участь у битві
забезпечувала перемогу.

Коли ж той відмовлявся битися,

поразка була неуникною.

"Ахілл був творцем історії,

людиною долі,

і саме таким маєш бути ти, Олександре".

Ось що він чув.

"Яким тобі не варто бути?

Не варто бути Сізіфом,

який цілий день вкочує на гору камінь,

лише щоб той щоночі скочувався донизу.

Не веди монотонне,

посереднє, беззмістовне життя.

Будь яскравим!

Будь таким, як грецькі герої,

як Ясон, що перетнув море з аргонавтами,

та здобув Золоте Руно.

Будь яскравим, як Тесей,

який увійшов до лабіринту
та вбив бикоголового Мінотавра.

Коли змагаєшся, перемагай! –

бо, перемагаючи,
завдяки радості перемоги

найбільше наближаєшся
до амброзії богів".

Бо, розумієте, греки вірили,

що ти живеш лише раз,

а помираючи, маєш перетнути Річку Стікс.

І якщо ти прожив видатне життя,

тебе приймуть у Елізії –

те, що французи називають
"Champs-Élysées" –

(Сміх)

у раю героїв.

Однак, гімнософіст чув не такі розповіді.

Він чув дуже відмінну історію.

Він чув про чоловіка на ім'я Бхарата,

На чию честь Індію назвали "Бхарата".

Бхарата теж захопив світ.

А потім він піднявся на найвищу верхівку

найбільшої гори у центрі світу

під назвою Меру.

І він хотів встановити там свій прапор,
щоб сказати:

"Я був тут першим".

Однак, піднявшись на верхівку гори,

він побачив: її вкриває безліч прапорів

світових загарбників, що передували йому;

кожен з них заявляв: "Я був тут першим...

так я думав, допоки не піднявся сюди".

Раптово, у цій нескінченній канві,

Бхарата відчув себе незначним.

Такою була міфологія гімнософіста.

Розумієте, у нього були герої
на кшталт Рами – Раґхупаті Рам –

а також Крішни – Ґовінда Харі.

Однак, вони не були двома учасниками
двох різних пригод.

Вони були двома життєвими шляхами
одного й того самого героя.

Коли закінчується Рамаяна,
починається Махабхарата.

Коли Рама помирає, народжується Крішна.

Коли Крішна помирає,
з часом він повернеться як Рама.

Розумієте, в індійців також є річка,

що розмежовує землі живих та мертвих.

Однак, її не перетнеш за один раз.

Ти переходиш її туди й назад без кінця.

Називали її Вайтарані.

І знову, і знову, і знову.

Бо, розумієте,

в Індії ніщо не триває вічно –
навіть смерть.

Так, є грандіозні обряди,

на яких створюються великі зображення
божественних матерів,

і їм вклоняються протягом 10 днів...

А що ж після тих 10 днів?

Їх відправляють у річку.

Бо обряд треба завершити.

І на наступний рік вони повернуться.

Все, що зникає, завжди повертається,

і це правило працює не лише для людей,

але й для богів.

Розумієте, боги мають повертатися

знову, і знову, і знову

в якості Рами, в якості Крішни.

Вони не просто проживають
нескінченну кількість життів:

одне й те саме життя проживається
нескінченну кількість разів,

допоки не осягається сенс усього цього.

"День Бабака".

(Сміх)

Дві різні міфології.

Яка з них є правильною?

Дві різні міфології,
два різних способи світобачення.

Одна лінійна, інша циклічна.

Одна вірить, що це життя – єдине.

Інша вірить, що це одне з багатьох життів.

Тож, знаменником життя Олександра
була одиниця.

І значення його життя дорівнювало

сумі усіх його досягнень.

Знаменником життя гімнософіста
була нескінченність.

Тож, неважливо, що він робив –

результатом завжди був нуль.

І я вірю,
що саме ця міфологічна парадигма

надихнула індійських математиків

відкрити число "нуль".

Хтозна?

Звідси можна перейти до міфології бізнесу.

Якщо віра Олександра впливала
на його поведінку,

якщо віра гімнософіста впливала
на його поведінку,

вона впливала й на їхній "бізнес".

Розумієте, "бізнес" – це ніщо інше,

як поведінка ринку

та поведінка організацій.

Якщо розглядати культури
у різних куточках світу,

треба лише розуміти міфологію,

щоб розуміти, як вони поводяться
і як вони займаються бізнесом.

Розгляньмо приклад.

Якщо живеш усього лише раз,
в культурі "одного життя",

то станеш одержимим бінарною логікою,

абсолютною істиною, стандартизацією,

абсолютністю,
лінійними моделями дизайну.

Але якщо поглянути на циклічні культури,

побудовані на нескінченності життів,
тоді зручними будуть нечітка логіка,

особиста думка,

контекстуальне мислення,

відносність усього – "приблизно",

(Сміх)

"в більшості випадків".

(Сміх)

Візьмімо мистецтво.
Погляньте на балерину,

на те, наскільки лінійно вона виступає.

Індійська ж класична танцівниця –

танцівниця Кучіпуді чи Бхаратанатьям –

рухається нелінійно.

(Сміх)

Тепер погляньте на бізнес.

Стандартна бізнес-модель:

бачення, місія, цінності, процеси.

Дуже нагадує мандри крізь пустелю

до землі обітованної,

з заповідями, які зберігає лідер.

Якщо їх дотримуватися,
потрапиш на небеса.

Однак, в Індії немає "землі обітованної".

Там багато обітованних земель,

які залежать від твого
суспільного становища,

твого етапу життя.

Розумієте, бізнес подібний
не на інституцію,

а на риси характеру людей.

Все залежить від смаків.

Все залежить від моїх смаків.

Розумієте, індійська музика, наприклад,

не має поняття гармонії.

Там немає оркестрових дириґентів.

Один виконавець грає,
а всі інші йому наслідують.

Неможливо повторити одну виставу двічі.

Йдеться не про документи та контракт.

Справа у спілкуванні та вірі.

Справа не у дотриманні правил,
а в атмосфері,

в тому, щоб виконати роботу,
обійшовши чи порушивши правила –

просто погляньте на присутніх індійців,

вони посміхаються, бо розуміють це.

(Сміх)

І погляньте на тих, у кого бізнес в Індії:

ви побачите роздратування.

(Сміх)

(Оплески)

Розумієте, такою нині є Індія.

В її основі лежить циклічний світогляд.

Постійні зміни, різноманітність,

хаос, двозначності, непередбачуваність –

людям із цим усім комфортно.

А потім відбувається глобалізація.

З'являються вимоги сучасного
інституційного мислення,

вкорінені в культуру "одного життя".

Тож, відбувається зіткнення,

ніби на берегах Інду.

Це мало статися.

Я особисто пережив це.
Я навчався на лікаря.

Я не хотів вивчати хірургію.
Не питайте, чому.

Я занадто люблю міфологію, і я хотів

вивчати міфологію.
Та її не викладають.

Отож, я мав навчатися самотужки.

А ще міфологією не заробиш –
принаймні, так було дотепер.

(Сміх)

Тож я мав знайти роботу.
Я працював у сфері фармакології,

а також у сфері медицини.

Я займався маркетингом, продажами,

був експертом, контент-менеджером,
проводив тренінги.

навіть був бізнес-консультантом
зі стратегії та тактики.

І я бачив роздратування

моїх американських та європейських колег,

що мали справи з Індією.

Наприклад: будь ласка,
опишіть нам процес

виписування накладної у лікарнях.

Крок А. Крок Б. Крок В.
В більшості випадків.

(Сміх)

Як параметризувати
"у більшості випадків"?

Як це вмістити в зручній
невеличкій програмі? Ніяк.

Я міг поділитися з людьми своїм баченням,

але нікому не було цікаво мене слухати,

як бачите, допоки я не зустрів
Кішора Біяні з "Future group".

Розумієте, він створив найбільшу мережу
роздрібної торгівлі – "Big Bazaar".

У ній більш, ніж 200 різновидів магазинів

у 50 містах та містечках Індії.

Він мав справу з різноманітністю
та динамізмом ринку.

І він інтуїтивно знав,

що найкращі практики,

розроблені в Японії, Китаї,
Європі та Америці,

не спрацюють в Індії.

Він знав, що інституційне мислення
не працює в Індії. Лише індивідуальне.

Інтуїтивно він розумів
міфологічну структуру Індії.

Тож він попросив мене стати
менеджером з віри

і сказав:
"Все, що я хочу, це навести лад у вірі".

Звучить так просто.

Однак, вірування не піддаються обліку.

Їх не виміряти. Ними не можна керувати.

Отже, як конструювати вірування?

Як зробити людей більш чутливими
до "індійськості"?

Навіть якщо й сам ти індієць, це
не досить зрозуміло, не досить очевидно.

Тож я спробував працювати
зі стандартною моделлю культури,

тобто, розвивати оповідки,
символи та обряди.

Одним із обрядів я поділюся з вами.

Він базується на індуському
обряді "Даршан".

В індусів немає поняття заповідей.

Отже, немає нічого вірного чи невірного.

Ти не маєш певності
щодо оцінки твоїх дій Богом.

Тож, ідучи до храму, все, чого ти бажаєш –
це зустріч із Богом.

Ти бажаєш побачити Бога.

І ти хочеш, щоб Бог тебе побачив:
тому в богів дуже великі очі,

великі немигаючі очі;

інколи їх роблять зі срібла,

і вони дивляться на тебе.

Не знаючи, правий ти чи ні,

ти прагнеш
лишень божественного співчуття.

"Просто зрозумій, звідки я прийшов,
і чому я змахлював".

(Сміх)

"Чому я займаюсь атмосферою,

чому я не звертаю уваги на процеси.
Просто зрозумій мене, прошу".

Базуючись на цьому,
ми створили обряд для лідерів.

Коли лідер завершує свою підготовку
і має очолити магазин,

ми зав'язуємо йому очі,
його оточують акціонери,

замовник, його родина,
його команда, його начальник.

Зачитуємо перелік його головних цілей,
даємо йому ключі,

а потім розв'язуємо йому очі.

Ми незмінно бачимо сльози,

оскільки він врешті допетрав,

він зрозумів, що для досягнення успіху

йому не треба бути "професіоналом",

не треба відсікати свої емоції,

але треба включити всіх цих людей
до свого світу,

щоб досягти успіху,
щоб зробити їх щасливими,

щоб начальник і всі були щасливі.

Замовник щасливий, бо замовник Бог.

Чуттєвість – ось, що нам потрібно.
Коли віра в це приходить,

буде правильна поведінка, буде бізнес.

Так і є.

Тож, повернімося до Олександра

та гімнософіста.

Всі в мене питають:
"Який шлях є кращим: той чи інший?"

І це дуже небезпечне питання,

оскільки воно підштовхує
до фундаменталізму та насильства.

Тож, я не буду відповідати на це питання.

Я дам індійську відповідь,

по-індійськи похитаю головою.

(Сміх)

(Оплески)

Залежно від контексту,

залежно від результату,

обирайте свою парадигму.

Розумієте, обидві парадигми –
це людські конструкти.

Вони витвори культури,

а не природні явища.

Тож, коли наступного разу
ви зустрінете когось, незнайомця,

я прошу про одне:

Розумійте, що ви живете
за суб'єктивною істиною,

як і він.

Розумійте це.

І коли ви зрозумієте це,
ви відкриєте дещо яскраве.

Ви з'ясуєте, що в нескінченних міфах

міститься вічна істина.

Хто бачить її в усій повноті?

Варуна має тисячу очей.

Індра – сотню.

Ви та я – лише по два.

Дякую. Намасте.

(Оплески).