Ханс Рослінг демонструє найкращу статистику, що ви колись бачили

Ви ще ніколи не бачили, щоб дані подавалися таким чином. З драматизмом і нестримністю спортивного коментатора, гуру від статистики Ханс Рослінг розвінчує міфи про так звані «країни, що розвиваються».

Біля 10 років тому я взявся викладати всесвітній розвиток

шведським студентам. Це було після 20-ти років

досліджень голоду в Африці разом з африканськими установами,

тому я нібито вже мав дещо знати про світ.

У нашому медичному університеті, Інституті Каролінська, я почав

викладати курс «Всесвітнє здоров'я». Але коли ви

отримуєте таку можливість, ви трохи нервуєте. Я подумав, що якщо ті студенти,

які до нас приходять, мають найвищі можливі оцінки

у шведській системі середньої освіти, то вони, мабуть, знають все,

що я збираюсь їм розказати. Тому я провів вхідне тестування.

І одним із запитань, з якого я багато чого зрозумів, було таке:

«У якій з країн із цих п'яти пар дитяча смертність вища?»

Я підібрав їх так, щоб у кожній парі країн

рівень дитячої смертності відрізнявся вдвічі. Це означає,

що різниця значно більша за похибку даних.

Я не буду вас тестувати; це Туреччина

з найвищим рівнем тут, Польща, Росія, Пакистан і Південна Африка.

А це результати шведських студентів. Так я отримав

довірчий інтервал, досить вузький, і зрадів звичайно:

1,8 правильних відповідей із п'яти можливих. Це значить, що

викладач міжнародної охорони здоров'я тут потрібен,

(сміх) і потрібен мій курс.

Але одного пізнього вечора, коли я складав звіт,

я таки справді зрозумів своє відкриття. Я показав, що

найкращі шведські студенти статистично знають про світ

значно менше, ніж шимпанзе.

(Сміх)

Бо шимпанзе отримали б половину балів. Якби я дав їм

два банани з Шрі Ланкою і Туреччиною, вони б вгадали в половині випадків.

Але зі студентами все не так. По-моєму, проблема не в незнанні:

вона в упередженому ставленні.

Я також провів неетичне дослідження викладачів Інституту Каролінська,

(Сміх)

який видає Нобелівські премії в медицині,

і тут вони на рівних з шимпанзе.

(Сміх)

Ось тут-то я зрозумів гостру необхідність поширювати інформацію,

оскільки дані про те, що відбувається в світі,

про здоров'я дітей в кожній країні, цілком доступні.

Ми створили цю програму, що відображає все так: кожен кружечок це країна.

Ця країна, ось тут, це Китай. Це — Індія.

Розмір кружечка відповідає кількості населення, а на цій осі я розмістив рівень народжуваності.

Бо мої студенти, вони сказали,

дивлячись на світ, коли я їх спитав,

«То що ви думаєте про світ?»

По-перше, я зрозумів, що свої знання вони черпали в основному з коміксів.

(Сміх)

Вони сказали: «Світ досі ділиться на "нас" і "них".»

«І "ми" це Західний світ, а "вони" — це третій світ.»

«А що ви вважаєте Західним світом?», спитав я.

«Ну, це довге життя і малі сім'ї, а третій світ — це коротке життя і великі сім'ї.»

Саме це я зобразив. Тут коефіцієнт народжуваності, кількість дітей на одну жінку,

одна, дві, три, чотири, аж до близько восьми дітей на жінку.

Ми маємо дуже хороші дані з 1962 (приблизно 1960) про розміри сімей у всіх країнах.

Похибка даних невелика. Тут я розмістив очікувану тривалість життя при народженні,

від 30-ти років у деяких країнах, до 70-ти років.

У 1962-му, тут дійсно була група країн,

індустріальні країни, в них були малі сім'ї — і довгі життя.

А це були країни, що розвиваються:

вони мали великі сім'ї і відносно короткі життя.

Отже, що відбулося з 1962-го? Ми хочемо побачити зміни.

Чи мають рацію студенти? Чи досі є два типи країн?

Чи ці країни, що розвиваються, тепер мають малі сім'ї і живуть тут?

Чи в них тепер більша тривалість життя і вони ось там?

Подивімось. Ми запускаємо світ. Це все доступна статистика ООН.

Поїхали. Бачите?

Ось Китай, рухається до кращого здоров'я, ось.

Ось зеленим латиноамериканські країни, рухаються до менших сімей.

Ось тут жовті — арабські країни,

у них збільшуються сім'ї, ні, збільшується тривалість життя, але не сім'ї.

Африканські — зелені тут внизу. Вони досі залишаються тут.

Ось Індія. Індонезія рухається досить швидко.

(Сміх)

Тут, у 80-х, бачимо, Бангладеш досі серед африканських країн.

І ось, Бангладеш, — це диво, що відбувається у 80-х:

імами починають підтримувати планування сім'ї.

Вони рухаються вгору в той кут. І у 90-х, бачимо жахливу епідемію ВІЛ,

яка тягне вниз тривалість життя в африканських країнах,

а всі інші рухаються вгору в той кут,

де ми бачимо довгі життя і малі сім'ї, і ми маємо абсолютно новий світ.

(Оплески)

Дозвольте порівняти напряму США і В'єтнам.

1964: в Америці малі сім'ї і довге життя;

у В'єтнамі великі сім'ї і коротке життя. І ось що відбувається:

дані за час війни показують, що навіть при свій смертності,

покращилась очікувана тривалість життя. До кінця року,

у В'єтнамі почалось планування сім'ї, і розмір сімей почав зменшуватись.

А в США тут вгорі збільшується тривалість життя

при збереженні розмірів сімей. Далі, у 80-х

вони відмовляються від комуністичного планування і рухаються до ринкової економіки,

рухаючись швидше навіть в соціальному плані. І сьогодні, ми бачимо

у В'єтнамі таку ж тривалість життя і такий самий розмір сімей,

тут, у В'єтнамі 2003-го, як в США 1974-го під кінець війни.

Я думаю, що ми всі, якщо не дивитися на дані,

недооцінюємо вражаючі зміни в Азії, що проявлялись

в соціальних змінах ще до того, як ми побачили економічні зміни.

Давайте передемо до іншого способу, яким ми можемо зобразити

розподіл доходу в світі. Ось світовий розподіл доходу людей.

Один долар, десять доларів, сто доларів на день.

Немає розриву між багатими і бідними. Це міф.

Ось тут невеликий горбок. Але люди є вздовж всієї кривої.

Якщо ми глянемо на розподіл доходу,

ось 100 відсотків світового щорічного доходу. Найбагатші 20%,

вони забирають з цього біля 74%. А найбідніші 20%

забираються біля 2%. Це показує, що ідея країн,

які розвиваються, вкрай сумнівна. Ми думаємо про допомогу, ніби

ці люди дають допомогу оцим людям. Але в середині

ми бачимо більшість населення світу, і в них зараз 24% доходу.

Ми таке чули в багатьох формах. А хто це такі?

Де різні країни? Я можу показати вам Африку.

Ось Африка. 10% світового населення, переважно в бідності.

Це країни ОЕСР (Організація економічної співпраці та розвитку). Багаті країни. Клуб країн ООН.

І вони з цього боку. Вони відчутно перетинаються з Африкою.

Ось Латинська Америка. Тут є все на світі,

від найбідніших до найбагатших, в Латинській Америці.

І зверху ми кладемо Східну Європу, Східну Азію

і Південну Азію. А як би це виглядало, якби ми повернулися в часі,

приблизно до 1970-го? Тут горбок більший.

Ми бачимо, що більшість тих, хто жив в абсолютній бідності, — азіати.

Світовою проблемою була бідність в Азії. І тепер, якщо ми пустимо світ вперед,

ви побачите, що, поряд зі збільшенням населення,

сотні мільйонів в Азії вибираються з бідності,

інші біднішають, і ось картина, яку ми маємо сьогодні.

Найкращий прогноз від Світового банку передбачає таке,

і ми вже не матимемо розділеного світу. Більшість людей буде посередині.

Звичайно, тут логарифмічна шкала,

але в нашому розумінні економіка росте у відсотках. Ми дивимось на це,

як на можливість процентного зростання. Я дещо поміняю,

взявши ВВП на душу населення замість доходу сім'ї, і перетворю ці

окремі дані на дані про ВВП по регіонах,

і перемістимо регіони сюди. Розмір кружечка — це знову населення.

Тут ми бачимо ОЕСР, тут Африка південніше Сахари,

тут арабські країни

із Африки і Азії, ми їх відділимо,

і розтягнемо все по цій осі, вводячи новий соціальний вимір,

виживання дітей.

Отже, на цій осі в мене гроші, а на цій — йморвіність виживання дітей.

В деяких країнах 99,7% дітей доживає до п'ятирічного віку;

в інших, тільки 70. І ось ми помічаємо розрив

між ОЕСР, Латинською Америкою, Східною Європою, Східною Азією,

арабськими країнами, Південною Азією і Африкою південніше Сахари.

Дуже сильна лінійна залежність між виживанням дітей і грішми.

Але давайте розділимо Африку південніше Сахари. Тут здоров'я; краще здоров'я — вгорі.

Тут я можу розділити Африку південніше Сахари по країнах.

Тут розмір кружечка відповідає розміру населення країни.

Внизу Сьєрра-Леоне. Вгорі Маврикій. Маврикій став першою країною,

що зняла торгові бар'єри і змогла продавати цукор.

Вони змогли продавати текстиль на рівних з Європою і Північною Америкою.

Всередині Африки величезні відмінності. Ось Гана посередині.

У Сьєрра-Леоне — гуманітарна допомога.

Ось в Уганді, економічна допомога. Ось сюди можна інвестувати, сюди

можна поїхати у відпустку. Це вражаючі відмінності

всередині Африки, а ми дуже часто вважаємо, що ситуація там однакова.

Я розіб'ю Південну Азію. Великий кружечок посередині — Індія.

Є величезна різниця між Афганістаном і Шрі Ланкою.

Розіб'ю арабські країни. Як вони? Один клімат, одна культура,

одна релігія. Величезні відмінності. Навіть між сусідами.

Ємен, громадянська війна. ОАЕ, досить рівне й ефективне використання грошей.

Не так, як каже міф. І це включаючи всіх дітей і всіх іноземних працівників, які є в країні.

Дані часто кращі, ніж ви думаєте. Багато людей каже, що дані неправильні.

Є певна похибка, але тут ми бачимо різницю:

Камбоджія, Сингапур. Різниця значно більша,

ніж похибка даних. Східна Європа:

тривалий час радянської економіки, але за десять років вони

дуже-дуже різні. А ось Латинська Америка.

Сьогодні, щоб знайти здорову країну в Латинській Америці, не обов'язково їхати на Кубу.

В Чілі за кілька років буде нижча дитяча смертність, ніж на Кубі.

А ось високодоходні країни ОЕСР.

І ось ми маємо вже цілу картину світу,

що виглядає схоже на це. І якщо подивимось,

як вона виглядає — світ, 1960 рік — рух почався. 1960 рік.

Це — Мао Цзедун. Він приніс здоров'я в Китай. І потім помер.

А потім прийшов Ден Сяопін і приніс гроші, і це поставило Китай в загальне русло.

Отже, ми побачили, як країни рухаються в різних напрямках,

і важко знайти країну-приклад,

яка б демонструвала загальну тенденцію в світі.

Хочу повернути вас приблизно сюди — в 1960 рік.

І хочу порівняти Південну Корею, ось це вона, із Бразилією,

а ось це вона. Десь загубилися підписи. А також хочу порівняти Уганду,

он де вона. І я можу прокрутити вперед — в майбутнє, ось так.

Можна побачити, як Південна Корея дуже і дуже швидко просувається,

в той час як Бразилія рухається набагато повільніше.

І якщо ми знову повернемось сюди, і залишимо сліди руху, ось так,

то знову побачимо, що швидкість або ж темпи розвитку

дуже сильно відрізняються, і що країни рухаються більш-меньш

із тією ж швидкістю, що гроші та здоров'я. Але здається, що рух буде

значно швидший, якщо ви, в першу чергу, людина здорова, аніж людина заможна.

Щоб продемонструвати це, варто подивитись на Об'єднані Арабські Емірати.

Вони прийшли звідси — країна з природними ресурсами. В них великі запаси нафти,

в них великі гроші, але не можна купити здоров'я в супермаркеті.

У здоров'я треба інвестувати. Треба, щоб діти ходили до школи.

Треба готувати працівників в охороні здоров'я. Треба відповідно виховувати населення.

І Шейх Сайед непогано виконав цю роботу.

І незважаючи на падіння цін на нафту, він спромігся підняти країну аж сюди.

Отже, в нас набагато більш однорідне уявлення про світ,

в якому всі країни намагаються використовувати свої гроші

краще, ніж в минулому. Так нібито здається,

якщо брати до уваги середні дані по країнах. Ось так вони виглядають.

Але — ризиковано спиратися на середні дані, адже існує велика різниця

в самих країнах. Отже, якщо я візьму оці дані, то побачимо,

що Уганда сьогодні знаходиться там, де була Південна Корея в 1960 році. Але якщо я поділю Уганду,

в самій країні є різниця. Оце — квінтілі (поділ даних на 5 рівних груп) по Уганді.

Найзаможніші 20% населення Уганди знаходяться тут.

Найбідніші — ось тут внизу. Якщо я розділю Південну Африку, це буде виглядати таким чином.

Якщо будемо рухатися вниз і візьмемо Нігер, де нещодавно був такий жахливий голод,

ситуація буде ось така. 20% найбіднішіх в Нігері — взагалі ось тут,

а 20% найбагатших людей Південної Африки — ось тут,

а ми продовжуємо обговорювати, які потрібні рішення стосовно Африки.

В Африці є все, що існує в цьому світі. І не можна

обговорювати загальний підхід до проблем ВІЛ для цього квінтіля

з тією ж самою стратегією, що використовується тут. Стратегії розвитку світу

мають розроблятися, враховуючи специфіку країни,

а не цілого регіону. Треба якомога більше деталізувати.

Ми знаємо, що студенти в захваті, коли можуть скористатися цим.

Також політикам та бізнесменам все цікавівше стає побачити,

як же змінюється світ. Але, чому ж це не відбувається?

Чому ми не використовуємо вже наявні дані? Маємо ж статистику від ООН,

національних статистичних агенцій,

университетів, інших недержавних організацій тощо.

Але ж дані поховані глибоко в базах даних.

Є суспільство, є Інтернет, є свобода інформації, але ми досі не використовуємо це ефективно.

В усій цій інформації, яку ми побачили, і яка змінюється в світі постійно,

немає загальнодоступної статистики. Є деякі Інтернет-сторінки,

як оця, наприклад, і вони «годуються» з тих самих баз даних,

але люди встановлюють розцінки на користування ними, безглузді паролі та нудну статистику.

(Сміх) (Оплески)

Оце не буде працювати. Що ж потрібно? Маємо бази даних.

Отже, нових не треба. Маємо чудові інструменти для проектування,

і їх все більшає. Отже, ми заснували

неприбутковий проект — зв'язати дані з дизайном,

назвали його Gapminder, за аналогом з лондонським метро, де тебе попереджують,

«mind the gap» (Обережно, прогалина!). Ми вирішили, що Gapminder (той, що звертає увагу на прогалини/різниці) — дуже влучно.

І почали створювати програмне забезпечення, яке б зв'язало такі дані.

Це було не так вже й важко. Зайняло декілька людино-років, і програма анімує дані.

Візьміть масив даних і додайте до програми.

Ми «звільняємо» дані ООН, декількох організацій цієї системи.

Деякі країни згодні з тим, що їх бази даних відкрито підуть в світ,

але що нам справді потрібно — це, звичайно, функція пошуку.

Функція, за допомогою якої ми трансформуємо дані в формат, зручний для пошуку,

і випускаємо їх у світ. А що ми чуємо у відповідь?

Я оббивав пороги головних статистичних агенцій. Всі говорять,

«Це неможливо. Цього не можно робити. Наші дані настільки спеціфічні в деталях,

що не можна їх додавати до загального пошуку.

Не можна вільно надавати такі дані студентам, підприємцям всього світу.»

Але є саме це нам і потрібно, хіба ні?

Загальнодоступна статистика знаходиться ось тут, внизу.

Ми хочемо, щоб інформація ожила і виросла з Інтернету, як квіти.

І важливо зробити цю інформацію доступною для пошуку, тоді люди зможуть використовувати

різні проектні інструменти для анімації даних.

І в мене для вас гарна новина:

поточний, новий голова Департаменту статистики ООН не каже «Це неможливо».

Він тільки каже «Ми не можемо цього зробити».

(Сміх)

Оце розумник, так?

(Сміх)

Отже, багато чого зміниться в статистиці за наступні роки.

Ми зможемо зовсім по-новому дивитися на розподіл доходів.

Це — розподіл доходів в Китаї, рік 1970.

А це — розподіл доходів в США, рік теж 1970.

Майже зовсім не перетинаються. Майже зовсім. Що ж сталося потім?

А сталося ось що: Китай зростає і втрачає колишню рівність всередині,

і ось вже країна змістилася сюди, над США.

Майже як привид, правда?

(Сміх)

Трохи лякає. Гадаю, дуже важливо мати всю цю інформацію.

Нам справді потрібно бачити це. І замість того, щоб дивитися на це,

хочу закінчити тим, що продемонструю кількість користувачів Інтернету на тисячу мешканців.

З цим ПЗ ми легко отримуємо 500 змінних чинників зі всіх країн.

Займає трохи часу змінити це,

але на осях можна легко обрати будь-яку змінну, що вас цікавить.

І справа в тому, щоб вільно отримати бази даних,

зробити їх придатними для пошуку, і вже за другим кліком мишки отримати їх

в графічному форматі, коли ви миттєво розумієте їх суть.

Статистикам це не подобається, бо вони кажуть, що це

не відображає реальності — бо нам же потрібні статистичні, аналітичні методи.

А це все — гіпотетичні роздуми.

Зараз вже закінчую зі світом. Ось приходить Інтернет.

Кількість користувачів Інтернету зростає ось таким чином. Оце — ВВП на душу населення.

І це — новітня технологія, але вона напрочуд добре

вписується в економіку країн. Ось чому комп'ютер вартістю 100 дол.США

стане таким важливим. Але це гарна тенденція.

Нібито світ зрівнюється, чи не так? Ці країни

зростають швидше за економіку, і буде дуже цікаво

спостерігати за ними протягом року. Чого й вам бажаю робити зі всією

загальнодоступною статистикою. Дуже дякую!

(Оплески)