Яким чином націоналізм і глобалізм можуть співіснувати

Чому ми повинні обирати між націоналізмом та глобалізмом, між любов'ю до нашої країни і турботою про світ? У виступі з уроками для відвертих націоналістів та глобалістів Ваніс Каббедж пояснює, як можна боротися з цим суперечливим, бінарним мисленням та одночасно бути гордими громадянами і своїх держав, і світу.

Два тижні тому я набрав слово
"націоналіст" в меню пошуку в Twitter.

Результати були досить цікавими,

наприклад: "божевільний расистський йолоп"

(Сміх)

"Придуркуватий білий шовініст"

"Фашистські маріонетки",

(Сміх)

"Оруелівський, гітлерівський, жахливий."

Потім я набрав слово "глобаліст"

і отримав такі відгуки:
"соціалістичні запроданці",

"огидна корпоративна пропаганда",

"елітарні фінансові володарі",

"безжалісні космополітичні щурі".

(Сміх)

Навіть за медіастандартами
це жорстокі та огидні слова.

Але вони відображають напруженість
навколо одного з найважливіших питань

нашого часу:

націоналізм чи глобалізм —
який шлях є кращим?

Це питання впливає на все,
що для нас є важливим:

наша культурна самосвідомість,

наше процвітання,

наші політичні системи.

На все - здоров'я нашої планети -
на все.

Таким чином,
з одного боку, ми маємо націоналізм.

Словник Collins визначає націоналізм
як "відданість своєму народу",

також як "доктрину, яка ставить
національні інтереси

вище міжнародних міркувань".

Для націоналістів, сучасне суспільство
побудоване на національних засадах:

ми маємо спільну землю, історію, культуру,
і ми захищаємо один одного.

У великому і хаотичному світі

націоналізм вважається єдиним розумним
шляхом збереження соціальної стабільності.

Але стривожені глобалісти попереджають:

егоцентричний націоналізм
може легко стати загрозою.

Ми вже знаємо це з фашизму 20 століття:

криваві війни, мільйони смертей,
неймовірні руйнування.

З іншого боку, є глобалізм.

Оксфордський словник
визначає його як:

"планування економічної
та зовнішньої політики

на глобальній основі ".

Для націоналістів глобалізм
суперечить тому,

що наші предки будували десятиліттями.

Це немовби плюнути
на могили наших солдатів;

це руйнує нашу національну солідарність

і відкриває двері
іноземним вторгненням.

Але глобалісти доводять, що
посилення нашого глобального управління

є єдиним способом вирішення
великих наднаціональних проблем,

як-от розповсюдження ядерної зброї,

глобальна криза, пов'язана з біженцями,

кліматичні зміни та тероризм,

або навіть наслідки створення
надлюдського штучного інтелекту.

Таким чином, ми знаходимося на перехресті,

і нас просять обрати:

націоналізм чи глобалізм?

Оскільки я жив на чотирьох континентах,

мене завжди цікавило це питання.

Але найбільше воно почало мене турбувати,
коли я побачив, що відбувається:

націоналістичні голоси різко зростають
саме в західних демократичних країнах

з часу Другої світової війни.

І це вже не теорія.

Тобто успіх цих політичних рухів
ґрунтується на ідеях,

згідно яких я можу втратити
французьке громадянство,

тому що я з Північної Африки,

або я не маю можливості
повернутися додому до США,

тому що я родом
з мусульманської країни.

Коли ви живете в демократичній країні,

ви живете з думкою,
що ваш уряд завжди вас захистить,

доки ви будете дотримуватися законів.

Через зростання національного популізму,

навідь якщо я буду зразковим громадянином,

я маю жити з думкою,
що мій уряд може мені нашкодити

з причин, які я не можу контролювати.

Це дуже тривожно.

Але це змусило мене переосмислити

і переглянути це питання.

І чим більше я думав про це,

тим більше піддавав все сумнівам.

Чому ми повинні вибирати між
націоналізмом і глобалізмом,

між любов'ю до своєї країни
та турботою про світ?

Для цього немає причин.

Ми не повинні обирати
між сім'єю та країною,

або релігією та країною.

Ми вже маємо безліч національних рис,
і непогано живемо з ними.

Чому ми повинні вибирати
між країною і світом?

А якщо, замість цього безглуздого вибору,

ми вирішимо боротися
з цим небезпечним бінарним мисленням?

Я маю питання

до всіх глобалістів у цьому залі:

Коли я кажу слово "націоналіст",
який образ спливає у вас в голові?

Щось на кшталт цього?

Повірте мені, в мене такий же образ.

Але я хочу вам нагадати,
що для більшості людей,

націоналізм більше схожий на це,

чи на це.

Знаєте, те відчуття всередині вас,

коли ви дивитесь Олімпійські ігри —

(Сміх)

почекайте —

і поява невідомого спортсмена
у ваших національних кольорах

приводить вас в екстаз.

Ваше серцебиття зростає,

ваш рівень стресу піднімається,

і ви стоїте перед телевізором

і з пристрастю вболіваєте
за цього спортсмена.

Це і є націоналізм.

Якщо люди щасливі бути разом,

щасливі належати
до великої національної спільноти,

що в цьому поганого?

Глобалісти, певно, думають про націоналізм,

як про ідею 19 сторіччя,
якій призначено зникнути.

Але мені шкода вам говорити,
що факти не на вашій стороні.

В опитуванні "Світові цінності",
в якому взяло участь 89 000 людей

у 60 країнах світу,

і на питання, як сильно
ви пишаєтесь своєю країною,

88,5 % відповіли "пишаюсь"
або "дуже пишаюсь" —

88,5 відсотків.

Націоналізм не зникне найближчим часом.

Це сильне почуття,
що, згідно з іншим дослідженням,

є вагомим показником особистого щастя.

Неймовірно, але наше щастя пов'язане
з національним задоволенням

більше, ніж з очевидними речами,
як-от дохід

чи задоволення від роботи,

чи стан нашого здоров'я.

Тож якщо націоналізм
робить людей щасливими,

навіщо намагатися його позбутися?

Друзі глобалісти, якщо ви такі, як я,

то ви, напевно, прихильники глобалізму
з гуманістичних причин.

І ви можете відчути велику радість
за його досягнення з 1945 року.

Зрештою, великі регіони світу
були виключно мирними;

рівень бідності в усьому світі знижується;

і більше двох мільярдів людей,
перш за все, в Азії,

мають вражаючі поліпшення
в рівні добробуту.

Проте дослідження також показують,
що глобалізація має темну сторону.

На узбіччі лишилися

сотні мільйонів людей
західного середнього класу

з повільним зростанням доходів
протягом більше двох десятиліть,

можливо, трьох десятиліть,
згідно деяких досліджень.

Ми не можемо не звертати увагу
на слона в кімнаті.

Якщо щось трапиться, краще використати
нашу колективну енергію

для пошуку шляхів вирішення цього аспекту
глобалізації,

а не боротися проти націоналізму.

А зараз, націоналісти в цьому залі,

у мене і для вас є хрусткі, соковиті
новини.

(Сміх)

Коли я кажу слово "глобаліст",
що приходить вам на думку?

Недоторкані багатії?

(Сміх)

А може, бездушні брокери
з Уолл Стріт, вірно?

А може це люди як я,
що мають змішане етнічне походження,

живуть у великому,
багатонаціональному мегаполісі.

Пам'ятаєте опитування "Світові цінності",
про яке я вже згадував раніше?

Воно відкрило ще один цікавий факт:

71% опитаних погодилися
із заявою:

"Я громадянин світу".

Розумієте, що це означає?

Більшість з нас одночасно
і пишаються своєю країною,

і визнають себе громадянином світу.

І це навіть добре.

Громадяни світу в опитуванні демонструють
вищий рівень національної гордості,

аніж ті, хто себе такими не вважає.

Отже бути глобалістом -
не означає зраджувати країну.

Це просто означає, що у вас
досить соціального співчуття,

і ви здатні висловлювати його за межами
національних кордонів.

Тепер я знаю, що коли я копаюсь
у власних націоналістичних почуттях,

одна з моїх тривог щодо
глобалізованого світу -

це національна самосвідомість:

Як ми збираємося зберегти те,
що робить нас особливими?

Шо робить нас різними,

що об'єднує нас?

І коли я почав думати над цим,
то зрозумів дещо дивне.

Багато ключових компонентів
нашої національної ідентичності

мають походження за межами
наших національних кордонів.

Подивіться на літери,
які ми використовуємо кожного дня.

Я не знаю, чи вам відомо,

що латинський алфавіт,
який ми використовуємо,

бере свій початок тисячі років тому,

поблизу річки Ніл.

Все почалося з корови,

яку писар закарбував
у витончений ієрогліф.

Цей ієрогліф був переписаний
семітами на Синайському півострові

у літеру алеф.

Алеф подорожувала з фінікійцями
і дісталася до європейських берегів Греції,

де перетворилася в альфа,

матір нашої літери А.

Ось так єгипетська корова
стала нашою літерою А.

(Сміх)

Таким чином, єгипетський будинок
став літерою бета, В.

А єгипетська риба — літерою дельта і D.

Наші найважливіші тексти
складені з єгипетських корів,

будинків та риб.

(Сміх)

І таких прикладів ще багато.

Візьміть Великобританію та її монархію.

Королева Єлизавета II?

Має німецьке походження.

А девіз на королівському гербі?

Все написане французькою мовою,
жодного англійського слова.

Візьміть Францію та
її символ — Ейфелеву вежу.

Звідки прийшло натхнення?

Із США —

і я не маю на увазі Лас-Вегас,

я маю на увазі Нью-Йорк 19 століття.

(Сміх)

Це була найвища будівля в Нью-Йорку
в середині 19-го століття.

Нічого вам не нагадує?

І ви можете вважати Китай
закритою цивілізацією,

захищеною Великою стіною.

Але задумайтеся.

Офіційна китайська ідеологія —

марксизм, заснована в Німеччині.

Одна з найбільших релігій Китаю —

буддизм, що прийшов з Індії.

Улюблена розвага в Індії.

Крикет.

Мені дуже подобається цитата Ашіса Нанди:

"Крикет — це індійська гра,
яку випадково відкрили британці"

(Сміх)

Ці приклади нагадують, що чимало улюблених
речей в наших національних традиціях

прийшло з попередніх хвиль глобалізації.

І крім символів також існують
цілі національні традиції,

яких не існувало б без глобалізації.

І на думку спадає приклад улюбленої
в усьому світі національної традиції:

італійська кухня.

Друзі, якщо вам пощастить

піти до супераутентичного
італійського ресторану,

де подаються тільки давньоримські рецепти,

я вам раджу: не йдіть туди.

(Сміх)

Ви розчаруєтесь.

Там не буде ні спагетті, ні пасти —

яку, насправді, почали готувати
в Сицилії у 18 столітті,

коли там панували араби.

Ніякого еспресо, капучіно з вершками —

що прийшли з Абіссінії
через Ємен в 17 столітті.

І звичайно,
не буде ідеальної піци Наполетана —

бо як ви її приготуєте
без помідорів з Нового Світу?

Замість цього, вам подадуть кашу,

овочі — скоріше за все, капусту, сир,

і мабуть, якщо вам пощастить,

делікатес того часу —

добре запечену відгодовану сіру соню.

(Сміх)

На щастя, це не була закрита традиція,
яка ревно охоронялася фанатиками.

Навпаки, це був відкритий процес,

якому сприяли мандрівники,
торговці, вуличні продавці та кухарі.

Глобалізація — це шанс,

щоб в наших традиціях сумнівалися,
відроджували та переосмислювали їх,

щоб вони залишалися
яскравими та актуальними.

Пам'ятайте,

більшість націоналістів — глобалісти,

а більшість глобалістів — націоналісти.

Багато з того, що ми любимо
в наших національних традиціях,

прийшло з-за кордону.

І причина, через яку ми подорожуємо
за межі наших національних кордонів,

полягає в тому, щоб відкрити для себе
інші національні традиції.

Питання не повинно полягати в тому,

що обрати: націоналізм чи глобалізм.

Справжнє питання:
як ми можемо покращити і те і інше?

Це складне питання для складного світу,

яке потребує креативних,
нестандартних рішень.

То ж чого Ви чекаєте?

Дякую.

(Оплески)