Як стати психологічно сильними? | Емі Морін | TEDxOcala

У кожного є здатність формувати свою силу духу, але більшість людей не знають як це зробити.

Ми приділяємо багато часу, обговорюючи фізичну силу та фізичне здоров'я, та набагато менше уваги приділяємо психічній силі та психічному здоров'ю.
Ми можемо виконувати вправи, які допоможуть нам навчитись впорядковувати свої думки, управляти своїми емоціями і поводитись правильно, незважаючи на обставини - це три основних фактора психічної сили. Незважаючи на те, які у вас цілі, формування сили духу - це ключ для досягнення вашого максимального потенціалу.

Емі Морін - дипломований медичний соціальний працівник і психотерапевт. Починаючи з 2002 року, вона консультує дітей, підлітків та дорослих осіб. Вона також працює додатково в якості психологічного наставника.

Ця промова була виголошена на місцевому ТЕД-заході, який проводився незалежно від ТЕД-конференцій.

У мене у Фейсбуці є подруга,
життя якої здається ідеальним.

Вона живе в чудесному домі.

У неї дійсно успішна кар'єра.

На вихідних, вона
разом зі своєю сім'єю

відправляється на різні
захоплюючі пригоди.

І я клянусь, здається, що вони беруть

професійного фотографа з собою,

(сміх)

оскільки, незалежно від того
куди вони їдуть або що вони роблять

уся їхня сім'я виглядає чудово.

І вона завжди пише про те,
наскільки вона щаслива,

і наскільки вона вдячна
за своє життя.

І я думаю, що це не просто

повідомлення у Фейсбуці,
вона насправді так думає.

У кого з вас є такий друг?

І хто з вас

іноді недолюблює цю людину?

(сміх)

Ми іноді всі це робимо, чи не так?

Насправді, важко цього уникнути.

Але за цей спосіб мислення
нам приходиться платити.

І саме про це я хочу поговорити сьогодні -

це те чого нам коштують погані звички.

Можливо, прогортуючи свою
стрічку у Фейсбуці,

Ви думаєте "І що з того, що я
закочую очі?"

Це всього лиш п'ять секунд мого життя.

Яка шкода мені від цього?

Але дослідники виявили,

що заздрість до друзів у Фейсбуці

дійсно може викликати депресію.

Це всього лиш одна з пасток,
яку наш мозок може нам поставити.

Чи ви коли-небудь скаржились
на свого начальника?

Або дивились на життя
своїх друзів і думали:

"Чому їм так щастить?"

І ви не можете припинити
так думати, чи не так?

В цей момент, такий спосіб мислення
здається нам незначним.

Насправді, в цей момент
ви можете навіть відчути себе краще.

Але такий спосіб мислення
поглинає вашу силу духу.

Існує три види руйнівних переконань,

які роблять нас менш ефективними

і крадуть у нас силу духу.

Перший вид - це пагубні
переконання про себе.

Ми схильні шкодувати себе.

В той час, коли нормально сумувати,
коли трапляється щось погане

шкодувати себе - це вже занадто.

В цей момент ви перебільшуєте
своє нещастя.

Коли ви думаєте щось cхоже:

"Чому це все завжди
трапляється саме зі мною?"

"Я не повинна стикатись з усім цим!"

Такий спосіб мислення заводить вас
в глухий кут,

змушує вас зосереджуватись на проблемі,

замість того, щоб шукати вирішення.

І навіть якщо ви не можете
знайти вирішення,

ви можете завжди вжити якісь заходи,
щоб покращити своє або чиєсь життя.

Але ви не можете зробити це

коли ви зосереджені на жалості до себе.

Другий вид руйнівного переконання,
який стримує нас -

це пагубні переконання про інших.

Ми вважаємо, що інші люди
можуть контролювати нас,

і віддаємо свою силу.

Але, ми дорослі люди та
живемо у вільній країні,

тому у нас є зовсім небагато речей,
які ми зобов'язані робити.

Тому, кажучи:
"Я повинен працювати допізна",

ви віддаєте свою силу

Так, можливо, будуть наслідки
якщо ви не будете працювати допізна

але це як-не-як ваш вибір.

Або, коли ви говорите:
"Моя теща зводить мене з розуму",

ви віддаєте свою силу.

Можливо, вона не найприємніша
особа на Землі,

але вам вирішувати
як реагувати на неї,

тому що ви себе контролюєте.

Третій вид пагубних переконань,
який стримує тебе -

це пагубні переконання про світ.

Ми схильні думати, що світ
нам щось зобов'язаний.

Ми вважаємо: "Якщо я прикладу
достатньо зусиль -

то я буду заслуговувати на успіх".

Але очікування того, що
успіх впаде на нас з небес,

як свого роду всесвітня нагорода

призведе до розчарування.

Я знаю - тяжко відмовитись
від шкідливих психологічних звичок.

Тяжко позбутись від пагубних переконань,

яких ми дотримувались так довго.

Проте ви не можете дозволити собі
жити з ними далі.

Тому що рано чи пізно,
у вашому житті настане час,

коли вам буде потрібна уся сила духу,
на яку ви тільки здатні.

Коли мені було 23 роки,

я вважала, що повністю розібралась
у своєму житті.

Я закінчила аспірантуру,

влаштувалась на свою першу роботу
в якості психіатра.

Я вийшла заміж.

І я, навіть, купила будинок.

І я думала: "Все буде чудово!"

"У мене такий неймовірний старт
до успіху".

Що могло піти не так?

Все це змінилось в один день,

коли до мене подзвонила моя сестра.

Вона сказала, що нашу маму
знайшли без свідомості

і забрали до лікарні.

Я з своїм чоловіком ЛІнкольном
сіли до машини і помчались в лікарню.

Ми не могли уявити, що могло статись.

Мамі було всього лиш 51 рік.

У неї ніколи не було жодних
проблем зі здоров'ям.

Коли ми приїхали в лікарню,

лікар пояснив, що у неї була
аневризма головного мозку.

І протягом 24 годин, моя мама,

яка зустрічала кожен день, кажучи:
"Який прекрасний день для того, щоб жити!"

померла.

Ця новина спустошила мене.

Я була дуже близька з своєю мамою.

Як психіатр, я знала в теорії
як справлятись з горем.

Але "знати" це і "робити" це -
інколи зовсім різні речі.

Минуло багато часу, перш ніж я відчула,
що мені стає набагато краще.

І тоді на третю річницю смерті мами,

подзвонили друзі

і запросили нас з Лінкольном
на баскетбольний матч.

Так співпало, що він проходив

в тому самому приміщенні,
де я бачила востаннє свою маму,

в ніч перед її смертю.

Я не була там з тих пір.

Я, навіть, не була впевнена,
що я хочу повернутись туди.

Проте ми з Лінкольном обговорили це,
і в результаті вирішили, що

що це може бути чудовим способом
вшанувати її пам'ять.

Тому ми пішли на матч

І ми дійсно чудово провели час
з нашими друзями.

Цієї ночі по дорозі додому,

ми говорили про те, як було чудово

нарешті знову повернутись в це місце

і згадувати мою маму з усмішкою,

а не з почуттям смутку.

Але невдовзі після повернення додому,
Лінкольн сказав, що погано почувається.

Через декілька хвилин
він втратив свідомість.

Мені прийшлось викликати швидку допомогу.

Його сім'я зустріла мене в
палаті невідкладної допомоги.

Здається, що ми прочекали цілу вічність,

доки, нарешті не вийшов лікар.

Але замість того, щоб відвести нас
до ЛІнкольна,

він попросив нас пройти
до окремого кабінету,

посадив нас

і пояснив нам, що ЛІнкольна,

який був найбільшим любителем пригод,

не стало.

Ми тоді не знали, але в нього стався
серцевий напад.

Йому було всього лиш 26.

У нього не було ніколи жодних
проблем з серцем.

Так я залишилась 26-річною вдовою,

і у мене більше не було мами.

Я думала: "Як я переживу все це?"

І сказати, що це був болючий
період мого життя -

це те саме, що нічого не сказати.

І саме протягом цього часу я зрозуміла,

що, коли ви переживаєте дійсно важкі часи

корисних звичок недостатньо.

А всього лиш декілька незначних
шкідливих звичок

можуть завести вас в глухий кут.

Я зі всіх сил працювала над тим,

щоб не тільки запровадити
корисні звички у своєму житті,

але і позбутись цих шкідливих звичок,

незалежно від того, наскільки
незначними вони могли б здаватись.

Увесь цей час

Я надіялась, що коли-небудь
моє життя може стати кращим.

І зрештою так і сталось.

Через декілька років я зустріла Стіва.

І ми закохались.

Я ще раз вийшла заміж.

Ми продали будинок в якому
ми з ЛІнкольном жили,

купили новий будинок, в іншій місцевості

і я знайшла нову роботу.

Але майже одразу після того, як я
зітхнула з полегшенням,

почавши нове життя,

ми дізнались, що у батька Стіва рак.

І я почала думати:

"Чому це все завжди трапляється зі мною?"

"Чому я продовжую втрачати
близьких людей?"

"Це несправедливо".

Але якщо я чомусь й навчилась -

так це те, що такий спосіб мислення
мені не допоможе.

Я знала, що мені пригодиться

уся сила духу, яку я зможу зібрати,

щоб пережити ще одну втрату.

Тому я сіла і написала список

речей, які не роблять
психологічно сильні люди.

І я прочитала цей список.

І він нагадував мені,
про усі шкідливі звички,

які коли-небудь були у мене,
і заводили мене в глухий кут.

І я продовжувала перечитувати
цей список знову і знову.

І мені дійсно це було потрібно.

Тому що через декілька тижнів,
як я написала це,

Батько Стіва помер.

Мій досвід навчив мене, що секрет
сили духу у тому,

щоб позбутись усіх шкідливих
психологічних звичок.

Сила духу дуже подібна на фізичну силу.

Якщо ви хочете стати фізично сильними,

ви ідете в тренажерний зал
і піднімаєте тяжкості.

Але якщо ви справді хочете
побачити результат,

вам потрібно також
відмовитись від шкідливої їжі.

Сила духу - це щось подібне.

Якщо ви хочете стати
психологічно сильними,

вам потрібно виробляти корисні звички,
наприклад, вміння бути вдячним.

Але вам також слід
позбутись шкідливих звичок,

таких, як звичка заздрити чужому успіху.

Не важливо, як часто це відбувається,

це заведе вас в глухий кут.

Отже, як навчити свій мозок думати інакше?

Як позбутись цих шкідливих
психологічних звичок,

які є невід'ємною вашою частиною?

Перш за все, вам потрібно протидіяти
шкідливим звичкам, про які я говорила

корисними звичками.

Наприклад, пагубні переконання про себе

виникають тоді, коли наші почуття
викликають у нас дискомфорт.

Почуття смутку, болю, злості або страху -

всі ці почуття є неприємними.

Тому ми прикладаємо усіх зусиль,
щоб уникнути цього дискомфорту.

Ми намагаємось уникнути цього,

наприклад, жаліючи себе.

І хоча це тимчасово відволікає,

це лише подовжує біль.

Єдиний шлях подолати
емоції, що викликають дискомфорт,

єдиний шлях впоратись з ними -
це про йти через них.

Дозволити собі відчути смуток
і потім рухатись далі.

Впевнившись у своїй здатності

справлятись з цим дискомфортом.

Пагубні переконання про інших виникають,

коли ми порівнюємо себе з іншими людьми.

Ми вважаємо, що вони вище або нижче нас.

Або те, що вони можуть керувати
нашими почуттями.

Або, що ми можемо управляти їх поведінкою.

Або ми звинувачуємо їх за власні невдачі.

Насправді все залежить від нашого вибору.

Потрібно прийняти, що
ви самостійна особистість

і інші люди відокремлені від вас.

Єдина особа з якою ви повинні
порівнювати себе -

це те, яким ви були вчора.

І пагубні переконання про світ
виникають,

тому що в глибині душі,
ми хочемо жити в справедливому світі.

Ми хочемо вірити, що якщо ми
зробимо щось хороше,

то щось хороше трапиться з нами.

Або що, переживши тяжкі життєві ситуації,

ми отримаємо якусь нагороду.

Але, зрештою, вам потрібно прийняти,
що життя - несправедливе.

І це зробить вас вільними.

Так, це означає, що ваша доброта
не обов'язково буде винагороджена,

але це також означає, що
скільки б ви не страждали,

ви не приречені страждати вічно.

Світ влаштований не так.

Ваш світ такий, яким ви його створюєте.

Але, звісно, перед тим, як вам
змінити свій світ,

вам потрібно повірити, що
ви дійсно можете змінити його.

Одного разу, я працювала з чоловіком,
який роками хворів діабетом.

Лікар скерував його на терапію,

через шкідливі психологічні звички,

які почали впливати на його
фізичне здоров'я.

Його мати померла від ускладнень,
викликаних діабетом, у ранньому віці,

тому він вважав, що він приречений

і просто перестав слідкувати за
своїм рівнем цукру.

Фактично,за останній час, його
рівень цукру настільки піднявся,

що почав впливати на його зір.

Через це у нього забрали
водійське посвідчення.

І його світ почав стискатися.

Коли він прийшов в мій офіс, було ясно,

що він знав, що треба робити, щоб
контролювати рівень цукру в крові.

Він просто вважав, що це
не вартує його зусиль.

Але, зрештою, він погодився зробити
одну маленьку зміну.

Він сказав "Я перестану випивати
по два літра Пепсі на день

і заміню його на дієтичне Пепсі".

Він не міг повірити в те, наскільки швидко
його показники стали покращуватись.

І хоча, кожного тижня він приходив

і нагадував мені про те, наскільки
жахливим є смак дієтичного Пепсі,

він продовжував його пити.

І, оскільки, він почав помічати
невеликі покращення,

він сказав "Можливо, мені варто
переглянути і інші свої звички?"

Він сказав "Я можу проміняти свою
щовечірню порцію морозива

на закуску з меншим вмістом цукру".

І пізніше, він якось зайшов з друзями
в комісійний магазин

і знайшов там собі старий велотренажер.

Він купив його за кілька доларів,

притягнув його додому
і поставив перед телевізором.

І почав крутити педалі

кожного вечора, переглядаючи свої
улюблені телепередачі.

І він не тільки втратив вагу -

одного дня він помітив, що він
бачить зображення на екрані телевізора

трохи чіткіше, ніж раніше.

І, раптом, він зрозумів,

що, шкода, яка була нанесена
його зору, не є безповоротною

Тоді він поставив перед собою нову ціль -

повернути собі водійське посвідчення.

І з цього дня він палав ентузіазмом.

У кінці нашого курсу,
він приходив щотижня,

питаючи: "Добре, чим ми будемо
займатись на цьому тижні?"

Оскільки, він нарешті повірив, що він
може змінити свій світ.

І, що у нього достатньо сили духу,
щоб змінити його.

І він може відкинути шкідливі
психологічні звички.

І все це почалось
з одного маленького кроку.

Тому я закликаю вас подумати,

які шкідливі психологічні звички
заважають вам жити?

Які пагубні переконання

заважають вам стати психологічно сильними?

І який маленький крок, ви можете зробити
сьогодні?

Прямо тут і прямо зараз.

Дякую.

(Аплодисменти)