Коли завершиться пандемія?

Повну версію уроку можна переглянути за посиланням: https://ed.ted.com/lessons/when-is-a-pandemic-over

Уявімо такий розвиток подій: респіраторний вірус з високим ступенем зараження та навіть летальними наслідками вперше заразив людину. Він швидко поширюється по всьому світу і ВООЗ оголошує пандемію. Кількість летальних випадків зростає і відусюди лунає одне питання:
коли пандемія завершиться? Алекс Розенталь ділиться подробицями трьох основних стратегій урядів, спрямованих на подолання пандемії.

Урок — Алекс Розенталь, анімація — Visorama.

Уявімо такий, на жаль,
знайомий нам розвиток подій.

Кілька місяців тому респіраторний вірус

з високими ступенем зараження
та летальністю

вперше заразив людину.

Темпи поширення випередили
заходи з охорони громадського здоров'я,

націлені на його стримання.

Тепер Всесвітня організація охорони
здоров'я (ВООЗ) оголосила пандемію,

тобто розповсюдження вірусу
по всьому світу.

Кількість летальних випадків зростає
і відусюди лунає одне питання:

коли пандемія завершиться?

Імовірно, ВООЗ оголосить
про кінець епідемії,

як тільки інфекція буде
здебільшого під контролем,

а темпи її поширення значно
знизяться по всьому світу.

Та коли саме це станеться залежить
від подальших дій всесвітніх урядів.

Вони мають три головні варіанти:

не стримувати розповсюдження,

відтермінувати і прищеплювати

або скоординуватись та знищити.

Один із них вважається найкращим і це,
можливо, не той, про який подумали ви.

У першому варіанті уряди та громади
не вживають заходів

для стримання розповсюдження інфекції,

а навпаки, дозволяють людям
заразитися якомога швидше.

В умовах нестачі часу на вивчення вірусу

лікарі не можуть надати
якісну допомогу пацієнтам,

тому лікарні заповнюються майже одразу.

В середньому помирають мільйони
до сотень мільйонів людей —

у результаті вірусу або перезавантаженості
систем охорони здоров'я.

Незабаром більшість людей інфікуються

і або помирають, або виживають,
укріпивши свою імунну систему.

Тоді починає працювати
колективний імунітет —

у таких умовах вірус більше
не здатен знайти нових носіїв.

Отже, пандемія згасає
невдовзі після своєї появи.

Та є інший спосіб досягти
колективного імунітету

без такої високої ціни людських життів.

Переведімо годинник до моменту
проголошення ВООЗ пандемії.

Цього разу уряди та громади
по всьому світу

уповільнять темп поширення вірусу,
аби дати час дослідницьким установам

виробити вакцину.

Завдяки таким заходам як масове тестування

для ідентифікації носіїв,

запровадження карантину
для інфікованих та контактних осіб

та фізичної дистанції вони
купують необхідний час.

Та попри ужиті заходи вірус
повільно розповсюджується,

забираючи десятки тисяч життів.

Деяким містам вдається приборкати епідемію
та повернутися до звичного ритму життя,

допоки не почнеться друга хвиля

і вони повторно не запровадять
дотримання соціальної дистанції.

Протягом наступних декількох років

завдяки зусиллям
дослідників з усього світу.

у широкому доступі, і,
хочеться вірити, безкоштовно,

з'являться одна чи декілька вакцин.

Як тільки 40-90% населення її отримають —

точна цифра залежить від вірусу —

запрацює колективний імунітет
і пандемія стихне.

Переведімо годинник назад ще раз
і розгляньмо фінальну стратегію:

скоординуватись і придушити.

Ідея полягає у тому, аби одночасно
придушити вірус всюди

шляхом поєднання карантину, дотримання
дистанції та обмеження пересування.

Критичним фактором
є синхронізація реакції.

В типовій ситуації пандемії,

коли рівень захворюваності
в одній країні різко зростає,

в іншій можуть бути лише перші випадки.

Лідери країн мають реагувати не лише
на ситуацію в їхній зоні відповідальності,

а ставитися до світу як до глобальної
взаємопов'язаної системи.

При правильній координації дій

такі заходи можуть вгамувати
пандемію за кілька місяців

з низькими людськими втратами.

Але у випадку, якщо вірус
знищено не повністю,

— чого є велика вірогідність —

існуватиме ризик повторної ескалації
ситуації до рівня пандемії.

А такі фактори як можливість тварин
бути носіями та передавачами вірусу

можуть звести нанівець
усі наші найкращі досягнення.

Тож яка стратегія є найкращою проти цього

смертельного респіраторного вірусу?

Стрімке розповсюдження може
здатись швидким рішенням,

але спричинить глобальну катастрофу,

і буде марним, якщо виявиться,
що можливе повторне зараження.

Знищення вірусу шляхом
лише координації зусиль

здається бажаним варіантом
завдяки своїй швидкості,

але є надійним лише за умови дійсної
та майже неможливої глобальної співпраці.

Саме тому вакцинація,

що супроводжується максимальними
зусиллями глобальної спільноти,

зазвичай вважається найкращим варіантом —

повільним, поступовим
та перевіреним часом.

Навіть якщо пандемія офіційно завершується
до моменту готовності вакцини,

вірус може мати сезонну активність,
тож вакцини продовжать захищати людей.

Навіть якщо на її створення підуть роки,

обмеження, що вплинуть на життя більшості,
не обов'язково триватимуть весь цей час.

Прориви у методах лікування
та попередження симптомів

можуть знизити небезпечність вірусу,

і таким чином, не вимагатимуть
серйозних стримувальних заходів.

Наберіться хоробрості:
пандемія скінчиться.

Її наслідки, і не тільки негативні,
відчуватимуться протягом довгого часу;

наукові прориви,
новостворені соціальні послуги та системи

використовуватимуться
для покращення життя усіх нас.

А якщо ми черпатимемо
натхнення у досягненнях

та уроках, винесених з невдач,

то нам вдасться стримати наступну
потенційну пандемію настільки,

що діти наших дітей
і не дізнаються її назви.