Чому кухарки є героїнями

Автор книг для дітей Джарретт Кросочка розповість про те, як з'явився його графічний роман, в якому герої працюють під прикриттям, готуючи обіди ... а також правосуддя! Його новий проект - День Героя шкільних обідів - показує, що співробітники кафетеріїв роблять набагато більше, ніж просто обіди. Він також демонструє, яким потужним може бути «дякую».

Після того, як моя перша
дитяча книжка була видана

в 2001 році,

я повернувся до своєї старої
початкової школи,

щоб розповісти студентам
про буття автора

та ілюстратора.

І коли я налаштовував мій слайд-проектор

в кафетерії,

я оглянув кімнату.

Тут була вона -

моя стара леді-кухарка.

Вона все ще була тут, у школі,

і діловито готувала обіди на день.

Я попрямував до неї,
щоб привітатися.

"Мої вітання, Джинні! Як поживаєте?"

Вона поглянула на мене і,
я б сказав,

практично впізнала,

але, трішки засумнівавшись,
знову подивилася і запитала:

"Стівен Кросочка?"

Я був вражений, що вона знає,
що я Кросочка.

Але Стівен - це мій дядько,
старший від мене на 20 років.

Вона працювала в кафетерії,
коли він був дитиною.

Вона почала розповідати мені
про своїх внуків,

і це вразило мене найбільше.

У моєї кухарки є внуки,

а це означає, що й діти,

а це означає, що вона таки йде зі школи
наприкінці робочого дня?

Я завжди думав, що вона
живе в кафетерії

заразом зі столовими ложками.

Я ніколи раніше не думав про це.

Випадкова зустріч надихнула мене

на створення графічного роману - "
Леді-кухарка".

Серії коміксів про кухарку,

яка використовує нунчаки
із рибних паличок,

щоб боротися зі злими кіборгами,

шкільним автобусом-монстром
і зубрилами-мутантами.

В кінці кожного випуску

вони ловлять поганого героя в сітку для волосся

і оголошують: "Правосуддя перемогло!"

(Сміх) (Оплески)

Дивовижно те, як серія коміксів

була сприйнята дітьми.

Вони стали писати мені приголомшливі листи

та надсилати листівки та саморобні речі.

Я зауважив, що в час моїх візитів до школи

працівники кафетерію приймають у всьому

безпосередню участь.

По всій країні

кухарки говорили мені одне й те саме:

"Дякую, що перетворили таких, як ми,
в супер-героїнь".

Справа в тому, що в масовій культурі

до кухарок ставилися доволі прохолодно.

Саме для Джинні це було дуже важливо.

Коли комікси вперше опублікували,

я запросив її на фуршет

і перед усіма,

кого вона годувала впродовж багатьох років,

подарував їй картину та кілька книг.

Через два роки після того,
як було зроблене це фото,

вона померла.

Я був присутнім на похоронах,

але ніяк не очікував побачити там це.

Поруч з надгробком стояла моя картина.

Її чоловік сказав мені, що для неї
дуже багато означало те,

що я оцінив її важку працю належним чином.

Я підтвердив важливість того,
що вона робила.

Це надихнуло мене на створення події,

яка допомагає відтворити схожу атмосферу

у всіх кафетеріях країни.

Дня Героя шкільних обідів. Дня,

коли діти майструють саморобні речі
для працівників кафетерію.

Я партнер Асоціації шкільного харчування.

Чи знаєте ви, що кожного дня
трохи більше 30 мільйонів дітей

беруть участь в програмі шкільних обідів.

Це означає, що трохи більше
п'яти мільярдів обідів

готуються кожного дня.

За історіями про героїзм
приховується набагато більше,

ніж дитина, яка отримала добавку
курячої грудки в клярі

на свій обід.

Міс Бренда з Каліфорнії

строго слідкує за кожним студентом у черзі

і потім звітує перед методистом,

якщо щось іде не так.

Кухарки з Кентуккі виявили,

що кожного дня 67% учнів

розраховують на свої обіди,

а впродовж літа вони залишаються без їжі.

Так, кухарки вирішили переобладнати

шкільний автобус на мобільне кафе,

щоб впродовж літа їздити по околицях

і годувати майже 500 дітей в день.

Діти робили абсолютно приголомшливі речі.

Я знав, що так і буде.

Вони виготовили листівки
у вигляді гамбургерів

з дуже щільного паперу.

Вони сфотографували обличчя кухарок,

приклеїли їх у сцени із коміксу "Кухарка",

прикріпили до пакетів з молоком

і подарували їх разом з квітами.

Вони створили свої власні комікси,

де, окрім головної героїні "Кухарки",

були також їхні реальні кухарки.

Вони створили піци подяки,

де кожен міг написати щось
на своїй начинці

та приклеїти на цю картонну піцу.

Я був цілковито зворушений

реакцією самих кухарок.

Одна з них сказала мені:

"До цього дня мені здавалося,

що в школі, як на краю планети.

Мені здавалося, що ніхто не помічає нас".

Інша кухарка сказала мені:

"Знаєте, я зрозуміла, що те,

що я роблю, - це дуже важливо".

Звісно, те, що вона робить - важливо.

Все, що вони роблять - важливо.

Кожного дня вони годують наших дітей,

адже перш, ніж дитина починає вчитися,

вона має бути ситою.

Всі працівники кафетерію

працюють в поті чола, щоб створити

освічене суспільство.

Я сподіваюся,

що ви не чекаєте
Дня Героя шкільних обідів,

щоб подякувати працівникам кафетеріїв.

Я надіюся, ви пам'ятаєте,

яким потужним може бути "дякую".

"Дякую" може змінити життя.

Це слово змінює життя не тільки того,
кому ви дякуєте,

але й також життя того,

хто дякує.

Дякую.

(Оплески)