Брітта Райлі: Сад в моїй квартирі

Брітта Райлі хотіла вирощувати її власну їжу (в її малесенькому помешканні). Тож вона та її друзі розробили систему зрощування рослин у використаних пластикових пляшках - досліджуючи, тестуючи та налаштовуючи систему, за допомогою соціальних медіа, водночас випробовуючи безліч варіантів і швидко здобувши оптимальну систему. Називайте це розповсюджуваний зроби-сам. Результати? - Файні.

Я, як більшість з вас

- є однією з двох мільярдів людей на Землі,

що живуть в містах.

Й бувають дні - не знаю стосовно решти з вас, хлопці -

але бувають дні, коли я фізично відчуваю,

як дуже я покладаюся на інших людей

майже в усьому, в моєму житті.

Й днями це може бути навіть трошки лякаючим.

Але я тут, щоб поговорити з вами

про те, як та сама взаємозалежність

є, насправді, виключно потужною соціальною інфраструктурою,

яку ми, направду, можемо впрягти

задля лікування наших найглибших міських негараздів,

якщо застосуємо опенсорс співпрацю.

Кілька років тому,

я прочитала статтю автора Нью Йорк Таймз - Майкла Поллана,

в якій він стверджував, що вирощування навіть дещиці нашої власної їжі

є однією з найкращих речей,

що ми можемо зробити для нашого довкілля.

Тож, коли я це читала,

це була середина зими

і я вже точно не мала вдосталь простору для шару грунту

в моїй Нью-Йоркській квартирі.

Тож я, направду, просто хотіла застановитись

на самому читанні наступного журналу Wired,

і з`ясуванні - як експерти розберуться,

з вирішенням всіх тих наших майбутніх проблем.

Проте це була саме та думка,

що Майкл Поллан наголошував в цій статті -

це було достеменно те, що ми перекладаємо

відповідальність за всі ті речі на спеціалістів,

що ми спричиняємо ті, свого роду, безчинства,

що ми спостерігаємо з харчовою системою.

Тож, сталося що я трошки знаю, з моєї власної роботи

про те, як НАСА використовувало гідропоніку,

щоб дослідити вирощування їжі в космосі.

І ви можете, власне, одержати оптимальний харчовий врожай

занурюючи у високоякісний рідкий грунт

кореневу систему рослин.

Тепер щодо овочей,

моя квартира мала бути

десь такою невідповідною місциною, як і відкритий космос.

Та я могла запропонувати трохи природнього освітлення

й цілорічний клімат-контроль.

Перескочимо на два роки опісля:

тепер ми маємо мої віконні ферми,

котрі є вертикальними гідропонічними платформами

для домашнього харчозрощування.

Й працює це в такий спосіб, що є помпа згори,

що періодично доправляє до верхівки трохи цього рідкого поживного середовища,

яке потім стікає вниз крізь кореневища рослин,

що підвішені в глиняному грануляті -

відтак грунт не використовується.

Тепер - освітлення й температура відмінні

для мікроклімату кожного вікна,

тому віконна ферма

потребує фермерки,

а вона має вирішити,

які культури вона висаджуватиме в своїй віконній фермі,

й чи вона підживлюватиме свою їжу органічно.

Раніше віконна ферма була не більше,

ніж технічно складною ідеєю,

що потребувала б широкого випробовування.

І я справді хотіла, щоб це було відкритим проектом,

оскільки гідропоніка

- одна з найдинамічніших галузей патентування

в Сполучених Штатах саме зараз,

й легко може перетворитись

на іншу сферу - як Монсанто,

де ми маємо безліч корпоративної інтелектуальної власності

в царині людського харчування.

Тому я вирішила, що, замість створення продукту,

я збиралася

розкрити це всій купі співрозробників.

Перші кілька систем, що ми створили, вони ніби й працювали.

Ми дісно були спроможні виростити десь салат на тиждень

у вікні типової Нью-Йоркської квартири.

Й ми могли вирощувати черрі-помідори й

огірки, і все таке.

Та перші кілька систем

були тими недолугими, гучними енергопожирачами

що достеменно ніколи б не схвалила Марта Стюарт.

(Сміх)

Тож, щоб залучити ще одного співрозробника,

ми створили соціальний сайт,

на котрому ми опублікували наші конструкції,

ми пояснили як вони працювали,

й ми навіть зайшли так далеко,

як то - вказати на все, що було хибного в тих системах.

Й тоді ми запросили людей з усього світу

побудувати їх та експериментувати з нами.

Тож направду зараз на цьому веб-сайті

ми маємо 18 000 людей.

І ми маємо віконні ферми

з усього світу.

Те, що ми робимо

NASA чи велика корпорація

назвали б це R&D, чи дослідження та розробка.

Та ми називаємо це R&D-I-Y,

чи досліджуй та розроблюй самотужки.

Так, для прикладу,

Джексон з`явився, й запропонував

використовувати повітряні помпи замість водяних.

Це потребувало перебудови цілого кавалка нашиї систем, щоб здійснити це,

але зробивши це, ми спромоглися

вкоротити наш вуглецевий викид приблизно вдвічі.

Тоні в Чікаго ставив наші вирощувальні експерименти,

як багато інших віконних фермерів,

й він спромігся виплекати плодіння своїх полуниць

9 місяців на рік, в умовах низького освітлення

- простою зміною їх органічного підживлення.

А віконні фермери в Фінляндії

пристосовували їхні віконні ферми

до сутінних днів Фінських зим,

оздоблюючи їх світлодіодними зрощувальними освітлювачами

що вони виробляють зараз опенсорс та в межах нашого проекту.

Відтак віконні ферми еволюціонували

через процес швидкісних видозмін

подібно до програмного забезпечення.

А в кожному опенсорс-проекті,

справжньою перевагою є взаємодія

між особистою зацікавленістю

людей, що налаштовують їхні системи,

задля своїх приватних інтересів,

та глобальних потреб.

Тож моя стрижнева команда та я

маємо змогу зосередитись на покращеннях,

що справді стануть в нагоді всім.

Й ми взмозі приглядати за потребами новачків.

Тож для саморобників,

ми надаємо безкоштовні, дуже добре тестовані інструкції,

щоб кожен, будь-де в світі,

міг збудувати одну з цих систем безкоштовно.

Й існує також запит на патент на ті системи, також,

що має моя спільнота.

Й щоб фінансувати проект,

ми співпрацюємо створюючи продукти

що ми потім продаємо школам та приватним особам,

котрі не мають часу будувати свої власні системи.

Зараз всередині нашої спільноти,

виникла певна культура.

В нашій культурі, краще бути тестувальником,

який підтримує чиюсь іншу ідею,

ніж просто бути автором ідеї.

Що ми одержали з цього проекту

- це підтримка нашої власної праці,

так само, як і досвід практичного сприяння

рухові за навколишнє середовище,

у спосіб, відмінний від простого вгвинчування нової лампи.

Та я гадаю, що Айлін ліпше висловлює те,

що справді ми одержали з цього,

що є правдешньою радістю співпраці.

Тож тут вона виражає, до чого це подібне,

побачити когось за пів світу від тебе,

що підхопив твою ідею, надбудував понад нею,

а опісля - висловив тобі подяку за сприяння.

Якщо ми справді прагнемо побачити свого роду широку зміну споживчої поведінки,

про що ми всі говоримо

як довкільники та рух за свіжу їжу,

- може нам просто слід скинути в рівчак термін "споживач"

й підтримати людей, що виробляють.

Опенсорс проекти мають тенденцію до самостійного розгортання.

Й ми бачимо, що R&D-I-Y

просунувся далі за просто віконні ферми та світлодіоди

- до сонячних панелей та аквапонічних систем.

Й ми проектуємо на інноваціях

минулих поколінь.

Й ми думаємо про прийдешні покоління,

що справді потребують, щоб ми переоснащували наші життя вже зараз.

Тому ми запрошуємо вас доєднатись

в передослідженні цінності

об`єднаних громадян

й задекларувати

що ми досі є першопрохідцями.

(Оплески)