Комунізм

Огляд комуністичних та марксистсько-ленінських держав

Я подумав, що варто зробити відео
про комунізм, тому що я говорив про нього

у багатьох відео про історію,
але не дав вичерпного визначення,

не пояснив, що це таке.
Щоб зрозуміти, що таке комунізм,

треба розглянути цілий ряд питань.
Почнемо ми з капіталізму.

Це буде простий огляд, тому що на цю тему
можна написати цілу дисертацію.

Від капіталізму ми перейдемо до
розгляду соціалізму, а вже потім до комунізму.

Сучасні версії комунізму були розроблені
Карлом Марксом та Володимиром Леніном.

Карл Маркс був німецьким філософом 1800-х рр.,
який у своєму маніфесті комуністичної партії

та інших роботах створив так звану
філософську базу комунізму.

Володимир Ленін, в свою чергу, очолив
більшовицьку революцію і створив

Радянський Союз. Він став першим, хто
конкретизував деякі з ідей Карла Маркса.

Кожна держава чи кожна країна, яку
ми вважаємо комуністичними,

наслідували саме Володимира Леніна.
Про це ми поговоримо через мить.

Спочатку розглянемо філософські відмінності
між капіталізмом, соціалізмом і комунізмом.

Карл Маркс вбачав у комунізмі розвиток
від капіталізму через соціалізм до комунізму.

На його думку, і в цьому він абсолютно правий,
капіталізм - це приватна власність,

приватне володіння землею.
Це основний аспект капіталізму.

Більшість з нас живе саме в такому світі.
Але, на думку К. Маркса, у нього був недолік.

Коли є приватна власність, деякі люди
починають накопичувати капітал.

Під капіталом я маю на увазі землю,
фабрики, будь-які природні ресурси.

Давайте намалюємо діаграму.
Отже, у когось є трохи капіталу.

Це може бути завод або земля.
Я напишу - "капітал", нехай це буде земля.

Отже, у когось є невелика ділянка землі,
але ця ділянка більша ніж у інших людей.

У інших людей немає землі,
але вона їм потрібна.

Але так як вся земля належить одному власнику,
то інші люди змушені працювати на його землі.

Карл Маркс вважав: оскільки у робітників
немає великого капіталу, бо він належить

одній людині, то власник зможе змусити
робітників працювати на себе за низьку плату.

Будь-який надлишковий прибуток буде
йти в руки власника капіталу,

а робітники не зможуть підняти свою плату
через конкуренцію на роботу на фермі

чи землі власника. Але К.Маркс не подумав,
що конкуренція могла мати інше спрямування.

А що якби зрештою настала реальність,
коли декілька людей володіли б

помірною кількістю капіталу,
на них би працювали робітники.

Тоді б існувала конкуренція на працівників.
В такому випадку, робітники змогли б

домогтися підвищення оплати їхньої праці
і врешті-решт вони б накопичили свій капітал

і змогли б розпочати власну справу.
Отже, про такий варіант розвитку подій

К.Маркс не подумав. Він мислив односторонньо.
Не хочу дуже вдаватись до виправдання К.Маркса,

але в його захист можна сказати, що
наприкінці 1800-х рр. саме це і відбувалось.

Особливо в умовах промислової революції.
Навіть у Сполучених Штатах ми бачимо те,

що Марк Твен назвав золоченим століттям.
Підприємці, які володіли величезним капіталом,

мали величезний вплив на робітників.
Тоді Карл Маркс каже, що якщо одна людина

володіє усім капіталом, має в руках
систему важелів, то вона зможе забрати

весь прибуток собі, при цьому не підвищуючи
заробітну платню своїх працівників.

Врешті-решт у власника з'явиться
ще більше капіталу, ще більше впливу.

В такому випадку він буде утримувати
заробітну плату своїх працівників

на такому рівні, щоб вони ніколи
не змогли накопичити власний капітал.

На думку Карла Маркса, природним шляхом
розвитку подій, у даній ситуації,

було б об'єднання працівників у спілки.
Тоді вони разом змогли б сказати власнику

землі чи підприємства: "Ми не будемо працювати"
або "Ми будемо страйкувати,

поки ви не підвищите нашу заробітну платню"
або "поки ви не покращите умови праці".

Коли мова заходить про об'єднання у спілки,
це означає, що ми починаємо рухатись

у напрямку до соціалізму. Іншою ознакою
соціалізму було негативне ставлення до

високої концентрації багатств, яке
поділяв Карл Маркс і, загалом, соціалісти.

Але є дуже заможні люди,
які досягли цього, можливо, завдяки

своїм інновативним методам чи
хорошим здібностям менеджера і т.д.

Марксисти не віддають належне власникам
капіталу, хоча ті могли мати певні навички

в управлінні певними операціями.
Проблема полягає у тому, що капітал

власника переходить у спадок його нащадку.
Отже приватна власність переходить

від тата до сина, від батьків до дитини,
цей принцип навіть не базується

на меритократії. Він базується на
багатстві, яке переходить у спадок,

і Європу спіткала саме така проблема,

якщо згадати Французьку революцію,
адже були цілі покоління дворян.

Незалежно від того, наскільки некомпетентним
було кожне покоління, вони були настільки

заможними, що, по суті, тримали все
під своїм контролем.

Незаможний прошарок суспільства
був змушений на них працювати.

Така матеріальна нерівність і справді
призводить до чогось на кшталт революції.

Наступним принципом, що наближує нас
до соціалізму, є перерозподіл багатств.

Я це запишу - "перерозподіл". При соціалізмі
право на приватну власність зберігається,

але більша роль відводиться державі.
Це я теж запишу - "керівна роль держави".

Одним із завдань держави є перерозподіл
багатств і контроль над головними

факторами виробництва. Отже,
комунальні підприємства або

великі фабрики, які виробляють
важливу продукцію, раптом потрапляють

до рук держави, або, як казали комуністи,
до рук народу, продовжується перерозподіл,

теоретично, немає групи людей, якій
належить величезна кількість капіталу.

Якщо довести ці ідеї до логічного завершення,
то отримаємо теоретичну базу комунізму.

Теоретичною основою комуністичної
держави є безкласове суспільство,

а на думку Карла Маркса (що трохи
важче уявити) - бездержавне суспільство.

При капіталізмі суспільство ділиться на
класи - клас, який володіє капіталом

і клас робітників,

отже є розподіли, які відрізняються
одне від одного. Він не уявляв собі світ,

в якому робітник міг вибратись з цієї системи,
накопичити власний капітал і відкрити бізнес.

Він вважав, що ця напруженість зрештою
призведе до соціалізму

і безкласового суспільства.

Він не вдається в подробиці, але говорить про
дійсність, в якій всі рівні, де суспільство

є власником, де суспільство знаходить
шлях правильно розподілити все і тому подібне.

Це суспільство є бездержавним ще й до того.
Уявити щось конкретне стає ще важче.

Саме такі погляди були у К.Маркса, але
конкретизував їх Володимир Ленін.

Сучасну версію комунізму, те, що
більшість з нас вважає комунізмом,

деколи прирівнюють до марксистсько-ленінської
концепції і сприймають їх як тотожні явища.

Марксизм - це цілковита утопія, згідно з якою
зрештою ми будемо жити у світі, де всі рівні.

Де кожен може робити те, що хоче.
Де всього є вдосталь.

До якоїсь міри це нагадує Зоряний Шлях,
де кожен за допомогою реплікатора

може отримати те, що хоче. Якщо ви
хочете присвятити частину дня малюванню,

то ви можете це зробити. Але ви не просто
художник, ви можете займатись тим, чим

вам заманеться. Отже, ідея дуже утопічна.
Я це запишу - "чистий марксизм",

це утопічне суспільство. На всякий випадок,
якщо ви не знаєте, що означає утопія,

пояснюю - це ідеальне суспільство,
в якому не існує класів, всі рівні,

в якому кожен веде заможне, різноманітне
життя і досягає чогось. Утопія вважається

чимось нереалістичним і сприймається
в негативному світлі. Чи зможемо ми

колись побудувати утопічне суспільство?
Хтозна. Не хочу бути негативним,

адже, можливо, нам це колись вдасться.
Але ленінізм - це більш практична сторона

комунізму. Тому що після більшовицької
революції 1917 р. у Російській імперії

виникає Радянський Союз. Необхідно було
керувати державою,

заснованою на ідеях комунізму.

У філософії ленінізму є один аспект,
який суперечить ідеям демократії,

це партійна система, яку Ленін називав
партією-авангард.

Авангард - це те, що очолює марш.
Партія-авангард створює постійну революцію.

Її завдання полягає у керуванні суспільством,
бути його батьком, який проведе суспільство

від капіталізму через соціалізм до
ідеального стану комунізму.

Згідно з філософією Леніна ця партія-авангард,
яку зазвичай називають комуністичною партією,

знаходиться у стані незгасаючої революції
і веде людей у майбутнє, при цьому чітко

не зазначаючи, в яке саме майбутнє. Отже,
у марксизм-ленінізмі окрім економічних

питань йдеться про партійну систему,
де є одна домінуюча партія, діяльність

якої, треба сподіватись,
відповідає інтересам народу.

Отже, одна домінуюча комуністична партія,
яка діє в інтересах народу.

Очевидним мінусом є те, що ми не знаємо
точно, чи вона діє в інтересах народу.

Ми не знаємо, чи вона є справді компетентною.
Яких заходів можна вжити,

якщо вона нераціонально використовує ресурси,
якщо вона корумпована?

Найбільшою комуністичною державою
сьогодення є Китайська Народна Республіка.

І хоча вона контролюється комуністичною
партією, у сфері економіки вона вже не така

комуністична, отже можна легко заплутатись.
Зараз я хочу намалювати дві осі.

На вертикальній осі знизу я напишу
"демократичний", а вверху "авторитарний"

чи "тоталітарний". Краще "авторитарний".
Я зроблю окреме відео про відмінність між ними.

Вони схожі між собою, але тоталітаризм -
це радикальніша форма авторитаризму,

коли все знаходиться під контролем держави,
а вірніше під контролем декількох людей.

Дуже недемократична форма.
Авторитарній формі притаманні схожі риси.

На горизонтальній осі ми напишемо
капіталізм, соціалізм і комунізм.

Сполучені Штати я б розмістив
приблизно тут,

адже вони мають елементи соціалізму -
існують профспілки, відсутній повний контроль.

Також є люди, які не входять до профспілок
і працюють незалежно від них.

У Штатах є певні елементи перерозподілу,
наприклад, податок на спадщину.

Авжеж, таку форму перерозподілу
не можна назвати радикальною,

успадкувати приватну власність все ще
можливо. Існують соціальні гарантії,

програми медичного страхування і
безкоштовної медичної допомоги,

виплачується грошова допомога.
Це елементи соціалізму.

Але США також притаманні капіталізм,
приватна власніть, розвинений ринок.

Я б розташував Сполучені Штати тут.
Що стосується Радянського Союзу,

не сучасної Росії, то я б розташував його
прямо тут. А Росію варто розмістити тут,

адже там не так багато соціальних гарантій,
в сфері економіки відчувається свобода,

а матеріальна нерівність більша ніж
у Сполучених Штатах. Отже, це сучасна Росія.

Найбільший інтерес для нас становить
Народна Китайська Республіка,

яка на перший погляд є комуністичною
державою, але в деяких аспектах більш

капіталістична, ніж США. Перерозподіл
багатств і соціальні гарантії для людей

є недостатньо розвиненими. Отже, деякі
елементи Китаю можна розташувати тут,

ближче зліва, вони менш демократичні, ніж
США чи навіть сучасна Росія,

хоча деякі люди вважають сучасну Росію...
Не будемо зосереджувати на цьому нашу увагу.

Сучасний Китай можна розташувати і тут,
тоді він буде більш капіталістичним ніж США.

Безперечно у них навіть немає
хороших законів про працю і тому подібне.

Але, з іншого боку, дуже поширеною є
державна власність і державний контроль.

Тож можна сказати, що Китай займає
весь цей проміжок. Отже, це Китай.

І хоча його вважають комуністичною державою,
до певної міри він більш капіталістичний,

ніж країни, які так пишаються своїм
капіталізмом. Але такі елементи, як

державна власність і державний контроль,
домінуюча партія є притаманними ленінізму,

марксизм проявляється не так яскраво.
Через ці риси Китай вважають

комуністичною країною.

Сподіваюсь, що мені вдалось пояснити
тему, яка часто збиває з пантелику.