Домашнє завдання для всіх нас від вчительки Паркландської школи

Діана Волк-Роджерс викладає історію в середній школі імені Марджорі Стоунман Дуглас в містечку Паркленд штату Флорида, де в День святого Валентина в 2018 році була жахлива стрілянина. У зворушливій промові Волк-Роджерс пропонує три варіанти, як американці можуть досягти прогресу в цьому питанні, щоб володіння зброєю стало більш безпечним та відповідальним, і просить інших людей теж поділитися їхнім баченням розв'язку цієї проблеми. Перш за все вона рекомендує нас брати приклад із активних учнів її школи, тих, хто вижив, і чия робота спонукала мільйони до дій. "Вони не повинні робити це самостійно, - каже Волк-Роджерс. - Вони просять вас долучитися".

Я викладаю історію
в середній школі

імені Марджорі Стоунмен Дуглас.

14 лютого 2018 року
наша школа пережила

одну з найгірших масових
стрілянин у школі в історії США.

Люди хочуть знати, що ми бачили,

що я відчувала.

Я не все пам'ятаю,

але пам'ятаю, що
була у кризовому стані,

стані матері.

Без будь-яких емоцій

я вишикувала дітей

і підняла табличку над головою, щоб
вони йшли за мною по коридору,

як на навчальній пожежній тривозі.

Я почула постріли з одного боку.

На щастя, ми вже рухалися
в протилежному напрямку.

Ми змогли вибратися назовні.

Там було безпечно.

Зателефонувала матері.

- Я в порядку.

Зателефонувала чоловікові.

- Я в порядку.

Потім подзвонила дочка, мій голос тремтів,
і я знала, що треба взяти себе в руки.

Я була наодинці зі своїми думками,

хвилювалася за своїх колег та учнів.

Ми сиділи там, розуміючи тільки ,
що якимось чином День святого Валентина...

Ми сиділи там, розуміючи тільки,
що якимось чином День святого Валентина

закінчився тим, що наші діточки загинули,

і ми не знали, що робити далі.

Минуло два місяці,

і кожен день я все ще чую відлуння
"бах-бах" - звуку стрільби.

Пам'ятаю налякані обличчя
своїх учнів, коли ми

зрозуміли, що то було
не тренування.

Тим не менш, немає постійних емоцій,

крім спалахів болю, суму й гніву,

викликаних телевізійними новинами,

або сухим коментарем,

або просто тишею.

Середня школа Марджорі Стоунман Дуглас
втратила 17 дорогоцінних життів

у цей жахливий день.

Після цього школярі поставили нам,
дорослим,

найважче запитання:

"Як ми можемо зупинити
безглузде насильство?"

Це було найскладнішим,
що мене питали.

Але це було не вперше, коли я
не мала що відповісти на питання учня.

Я викладаю в державних
школах протягом 33 років,

так що я знаю, що треба визнати
те, що не знаєш,

перш ніж ділитися тим, що знаєш.

Насправді, існує методика, як
бути активним учнем,

вчителем, громадянином.

По-перше, уважно вислухайте
людину, що задає вам питання.

По-друге, визнайте свою вразливість.
Зізнайтеся, що чогось не знаєте.

По-третє, підготуйтеся вдома.

По-четверте, шанобливо
діліться своїми знаннями.

Цей процес мені дуже знайомий.

Мої учні весь час ставлять
дійсно продумані запитання.

Вони прагнуть вчитися,

та іноді вони хочуть показати
свій розум.

Повірте, вони знають,
коли я не маю відповіді,

У таких випадках кажу:

- Це важливе запитання. Дозвольте мені
подумати й повернутися до нього.

То ж коли мої учні запитали:

"Як зупинити це безглузде насильство?" -

я вислухала,

а потім зізналася:

"Не знаю".

Як завжди, коли не знаю
відповіді на одне з питань,

воно стає моїм домашнім завданням.

Як вчитель історії, я знала,
що треба починати з Другої

поправки до Конституціі США та з
Національної стрілецької асоціації (NRA).

Якщо ви давно не сиділи
на уроці історії,

ось що говорить

Друга поправка:

"Добре врегульована міліція

необхідна для безпеки
вільного штату,

право народу мати й носити зброю

не повинне обмежуватися".

Це означає, що федеральний уряд
не міг порушувати права громадян

брати участь у добре
організованій міліції.

Друга поправка була
ратифікована 226 років тому.

Вона була написана до того, як
збройні сили федерального уряду

стали одними з найпотужніших у світі,

і коли державну міліцію сприймали
як необхідність для захисту штатів.

Перенесемося на 80 років далі,
до 1871 року.

Громадянська війна в США закінчилася
на кілька років раніше,

але двоє офіцерів
із Союзу північних штатів

були свідками досить
невлучної стрільби на полі бою.

Намагаючись підготувати людей
до майбутніх конфліктів,

вони заснували Національну стрілецьку
асоціацію (National Rifle Association),

щоб поліпшити навички стрільби.

Одним словом, Друга поправка
була написана для того,

щоб наша новостворена слабка країна

отримала організовану
державну міліцію.

І першою місією NRA було забезпечення
збройної підготовки майбутніх солдат.

Хтось міг викладати
цілий навчальний курс

про те, як наступні 150 років вплинули
на розмови про регулювання зброї,

які ми ведемо в Сполучених Штатах,

і про наше тлумачення
Другої поправки.

Майже кожен ключовий момент
в історії нашої країни

так чи інакше

вплинув на те, як ми, як народ,

виробляємо, обговорюємо, регулюємо
і ставимося до вогнепальної зброї.

Було багато змін.

Насправді, лише у 2008 році

Верховний Суд США вперше ухвалив,

що Друга поправка захищає право
людини, що не служить в міліції,

на володіння вогнепальною зброєю

та використання цієї зброї
в традиційно законних цілях,

наприклад, для самозахисту
у своїй оселі.

Вдома.

Ці зміни з плином часу вражають мене,

бо це нагадує нам про те,

що тлумачення Другої поправки

й погляди суспільства на зброю

змінилися з часом.

То ж маю надію,
що вони можуть змінитися знову.

(Оплески)

Це неймовірно складний
і динамічний урок історії,

але я не прийшла сюди сьогодні,
щоб нагадати цей урок,

тому що у нас обмаль часу.

Я кажу не про той час,

що мені відвели для виступу.

Я говорю про те, що ми
не маємо втрачати час.

Згідно з центром контролю
та профілактики захворювань у США (CDC)

протягом останніх п'яти років
кожен день

вогнепальною зброєю у Сполучених Штатах
вбивають в середньому 96 осіб,

і якщо ми найближчим часом не зрозуміємо,
як відповісти на це запитання,

то наступним може стати хтось із нас.

Отже, якщо питання полягає в тому,
як зупинити це безглузде насильство,

найкращий спосіб, що мені
спадає на думку,

це вибрати одну
з альтернативних відповідей.

Мабуть, пам'ятаєте питання
множинного вибору зі школи?

Отже, давайте розпочнемо.

Варіант відповіді А: це закінчиться, коли
ми залучимо до відповідальності виробників

вогнепальної зброї за смертоносність
їхньої продукції.

Це може вас здивувати, але ми
вже думали про це раніше.

З 1998 по 2000 рр.

30 округів і міст США подали
до суду на виробників зброї,

заявивши, що ті повинні зробити
свою продукцію більш безпечною

і краще відстежувати, де ця
продукція продається.

У відповідь виробники стверджували,
що не мають нести

прямої відповідальності за те,
як використовуються їхні вироби.

Вони стверджували, що магазини
та власники, що купили їх,

мали нести відповідальність,
якщо трапиться щось погане.

У відповідь на ці та багато
інших судових позовів

NRA лобіювала прийняття закону

про захист законної торгівлі зброєю
(PLCAA).

Закон PLCAA пройшов за підтримки
обох партій у 2005 році

і довіряє виробникам зброї

проектувати зброю безпечно,

магазинам відповідально продавати цю зброю

і людям відповідально володіти
й користуватися зброю.

Тобто коли в моїй школі
вбито 17 учнів і вчителя,

ніхто з цього ланцюжка
не несе за це відповідальності.

Давайте розглянемо інший варіант,

Варіант відповіді Б:

це закінчиться, коли ми
візьмемо на себе відповідальність

і почнемо контролювати ті майже 300 млн.
одиниць зброї, що є доступною в США.

Так, голосування - один
із найкращих способів

взяти на себе особисту відповідальність
за насильство із застосуванням зброї.

Переконатися, що законодавці готові до
розумної реформи використання зброї,

- один із найефективніших способів взяти
під контроль ці 300 мільйонів курків.

А ще власники зброї можуть
проявити особисту ініціативу.

Ящо маєте зброю,

запитайте себе:

- Чи маю я зайву зброю?

Чи може вона потрапити в чужі руки?

Як давно я проходив збройну підготовку?

Можливо, як власник зброї,

ви повинні також себе запитати,

чи дбаєте ви про своє психічне здоров'я.

Коли мова йде про збройне насильство,
доказ психічного здоров'я є марним,

якщо не визнати вразливість кожного

до психічного захворювання.

Кожен шостий американець має
або буде мати психічне захворювання.

Якщо володієш зброєю,
то повинен ретельно підтримувати

своє емоційне благополуччя,

щоб не витягнути курок

під час нападу хвороби.

Інакше нам треба
серйозно запитати себе,

чи дійсно в нас є час і
увага для власної зброї.

Можливо, для декого з нас

настав час скласти зброю.

Є ще варіант відповіді В:

це закінчиться, коли ми будемо
краще піклуватися один про одного.

Часто соціальні проблеми впливають на те,
чому люди купують і застосовують зброю.

Шістдесят два відсотки
смертей від зброї в США

між 2012 і 2016 роками
були самогубствами,

але ми називаємо людей маніяками
і психами, соромимо їх.

Ми створюємо бар'єри для людей,
які потребують допомоги.

Чому ми принижуємо один одного?

Давайте спростимо,
а не ускладнимо людям

доступ до кращих послуг
з охорони психічного здоров'я.

Що ще? Дискримінація жінок, расизм
і бідність провокують неправомірне

володіння зброєю й смерті від неї.

Підрахували, що в середньому, 50 жінок
було розстріляно кожен місяць

у 2010 -- 2014 роках

через домашнє насильство,

і жінки все ще вмирають у своїх домівках.

Давайте розширювати можливості жінок

і надавати нашим юнакам
можливість навчитися

вирішувати конфлікти
та емоції словами, а не зброєю.

А ще газета «Вашингтон пост» повідомила,
що в минулому році

близько 1000 осіб отримали
смертельні поранення

від поліцейських, що були
при виконанні службових обов'язків.

Спитайте про це рух Black Lives Matter
та профспілку поліцейських.

Нам треба це вирішити.

(Оплески)

Врешті-решт,

можливо, люди не будуть
відчувати необхідності

купувати й використовувати зброю,

коли всі до одного
відчують себе в безпеці,

здоровими, шанованими
і не самотніми.

Гаразд, час обговорення закінчився.

Настав час відповісти на питання.

Як зупинити це безглузде насильство?

Це варіант відповіді А,

варіант відповіді Б

чи варіант відповіді В?

Знаю, що ви думаєте.

Ви пам'ятаєте, що питання
з множинним вибором

майже ніколи не закінчуються
лише трьома варіантами.

Там завжди є той четвертий
варіант відповіді Г: все вищезазначене.

Можливо, це і є відповідь.

А може, "все вищезазначене" вибрати
занадто легко, а це не легка проблема.

Питання вимагає від нас усіх
глибокого аналітичного мислення.

Тому прошу вас виконати
домашнє завдання -

написати власний варіант відповіді Г

з додатковим обґрунтуванням.

І якщо ви не знаєте, з чого почати,
візьміть за зразок моїх учнів.

Вони озброєні неймовірними
комунікативними навичками

та є патріотами міста,
що мене надихає.

(Оплески)

Це учні державних шкіл, що займаються
питаннями регулювання зброї,

і їх зусилля вразили наші серця.

Вони не повинні робити це самостійно.

Вони просять вас,

вони просять всіх нас

бути задіяними.

Це не те, на що можна
просто дивитися збоку.

Тож який варіант відповіді правильний?

Я не знаю. Слухайте,
я не експерт із контролю зброї.

Я викладаю гуманітарні науки.

Бути людиною - це вчитися,

а бути частиною цивілізації
- це ділитися своїми знаннями.

Чесна, смілива і щира участь - це те,

що я прошу від своїх учнів,

те, що очікую від себе як вчителя

і те, чого вимагаю від вас зараз.

Кожен з вас повинен виконати
це домашнє завдання.

А потім?

Поділіться своїм знанням один з одним.

Будь ласка, навчіть свою сім'ю,

свою громаду,

свою міську раду
й законодавчий орган вашого штату.

Дайте урок Конгресу.

Дякую.

(Оплески)

Дякую. Дякую.

(Оплески)