Як я відкриваю таємниці старовинних текстів

Грегорі Гейворт - текстуальний вчений; він та його лабораторія працюють над новими способами читання старих манускриптів та карт, використовуючи спектральну технологію формування зображень. У цій захопливій промові ми почуємо, як Гейворт проливає світло на втрачену історію, розшифровуючи тексти, яких не читали вже тисячі років. Як ця втрачена класика може переписати наші знання про минуле?

26 січня 2013 року

група бійців Аль-Каїди
увійшла до давнього міста Тімбукту

на південному краю пустелі Сахари.

Тут вони підпалили середньовічну
бібліотеку із 30 000 манускриптів,

написаних арабською
та кількома африканськими мовами,

на тему астрономії
географії, історії та медицини,

включно з однією книгою
із записами,

ймовірно, про перше лікування
чоловічої ерективної дисфункції.

Невідоме на Заході,

це було зібрання мудрості
всього континенту,

голос Африки, в той час, коли вважалось,
що у Африки взагалі немає голосу.

Майор Бамако, який
був свідком події,

назвав спалювання манускриптів

"злочином проти світового культурного
спадку".

І він мав рацію -

чи мав би, якби не факт,
що він також брехав.

Насправді, перед тим

африканські вчені зібрали
випадковий набір старих книг

та врятували їх
від спалення терористами.

Сьогодні колекція
лежить схована в Бамако,

столиці Малі,

трухлявіючи при великій вологості.

Те, що було врятоване хитрістю,

зараз знову в небезпеці,

цього разу через клімат.

Але Африка та інші віддалені
закутки світу -

не єдині місця,
ба навіть головні місця,

де манускрипти, які можуть
змінити історію світової культури,

знаходяться в небезпеці.

Кілька років тому я дослідив
європейських наукових бібліотек

та побачив,
що як мінімум

60 000 манускриптів,

а попередньо 1500,

є нерозбірливими
через пошкодження водою,

вицвітання, цвіль та хімічні реагенти.

Реальне число, швидше за все,
удвічі більше,

навіть не рахуючи

манускриптів доби Ренесансу
та сучасних манускриптів,

а також об'єктів культурного спадку,
як-от карт.

Якби була технологія,

яка могла б відновити
втрачені та невідомі слова?

Уявіть, скільки по всьому світі
сотень тисяч збірок

раніше невідомих текстів,

які можуть радикально змінити
наше знання про минуле.

Уявіть, які невідомі книги
ви б відкрили,

котрі б переписали канони
літератури, історії,

філософії музики --

чи, скажу ще провокативніше,
переписали б нашу культуру,

створивши нові мости
між людьми та культурою.

Ці питання
перетворили мене

від середньовічного вченого -
читача текстів

на їх дослідника.

Яким негарним словом є "читач".

Мені це навіває
образи покірності,

когось, хто сидить,
склавши руки в кріслі,

і чекає, що знання прийдуть до нього

в акуратній посилці.

Наскільки краще бути
в минулому учасником,

шукачем пригод
в невідомій країні,

в пошуках прихованих текстів.

Як учений, я був просто читачем.

Я читав і вчив ту ж саму класику,

що люди читали
та навчали сотні років --

Вергілій, Овідій, Чосер, Петрарка --

а з кожною опублікованою
науковою статтею

множив людські знання, додаючи до них
крихітні моменти власних осяянь.

Насправді я мріяв стати

археологом минулого,

відкривачем літератури,

Індіаною Джонсом без батога --

чи власне, з батогом.

(Сміх)

Я хотів цього не лише для себе,
а й для моїх студентів.

І шість років тому
я змінив напрямок моєї кар'єри.

Тоді я працював
над "Шахами кохання" -

останнью важливою довгою поемою
Європейського Середньовіччя,

ніколи не виданою.

Її не видавали,
бо вона існувала лише в одному манускрипті,

який був так жахливо пошкоджений
під час бомбардування Дрездена

під час Другої світової,

що кілька поколінь учених
називали його втраченим.

П‘ять років я працював
під ультрафіолетовою лампою,

намагаючись відновити сліди
написів,

і зайшов так далеко,
як тогочасні технології

власне, дозволяли мені.

Я зробив, те що роблять чимало людей.

Я зайшлов в інтернет

і там дізнався,

як мультиспектральні зображення
допомогли відновити два втрачені трактати

відомого грецького математика
Архімеда

з палімпсесту 13-того сторіччя.

Палімпсест - це стертий
та заново написаний рукопис.

Тож, на рівному місці,

я вирішив написати
головному технічному фахівцю

із проекту палімпсесту Архімеда -

професору Роджеру Істону -

із планом та проханням.

І на мій подив,
він дав мені відповідь.

З його допомогою
я зміг виграти грант від уряду США

на створення транспортабельної
мультиспектральної лабораторії.

Із цією лабораторією я перетворив
те, що було обвугленим та бляклим безладом,

на класику середньовіччя.

Як, власне, працює мультиспектральне
відображення?

Ідею в основі
мультиспектрального відображення

ті, хто знайомий із інфрачервоними
окулярами нічного бачення,

відразу ж оцінять:

те, що ми бачимо
у видимому центрі спектру,

це лише мала частина,
того, що там насправді є.

Те ж саме стосується і невидимих слів.

Наша система використовує 12 довжин
хвилі світла

між ультрафіолетовим та інфрачервоним,

і вони показані внизу манускрипту
вгорі -

від ряду світлодіодів

до іншого багатоспектрального
світла,

яке проходить окремими
аркушами манускрипту.

Так сканується одночасно 35 зображень
на аркуші манускрипта,

за допомогою потужної цифрової камери
із лінзами,

зробленими з кварцу.

У світі таких приблизно п'ять.

Як тільки ми зафіксуємо ці зображення,

ми пропускаємо їх
через статичні алгоритми,

щоб надалі розширити
й поліпшити, використовуючи

програмне забезпечення, яке спочатку
створили для супутникових знімків

і використовували такі люди як
геопросторові вчені

та ЦРУ.

Результати можуть бути вражаючими.

Можливо, ви вже чули, що
зробили

з сувоями Мертвого моря,

які повільно ставали желе.

Використовуючи інфрачервоне світло,
ми змогли прочитати найтемніші кутки

сувоїв Мертвого моря.

Ви, може, не в курсі,

однак й інші біблійні тексти
під загрозою.

Ось лист із
одного манускрипту,

який ми просканували,

який, можливо, є найціннішою
християнською Біблією у світі.

Верчелльський кодекс - найстаріший
переклад Євангелія на латинську,

він датується першою половиною
четвертого сторіччя.

Так ми можемо найближче підійти

до Біблії в часи
заснування християнства

за часів імператора Костянтина,

і також в часи
ради Нікеї,

коли обговорювались
основні засади християнства.

На жаль, цей манускрипт
був сильно пошкоджений,

його зіпсували, бо сторіччями

його читали та передавали з рук в руки

на присягах під час церковних церемоній.

Насправді, та фіолетова пляма,
яку ви бачите у лівому верхньому кутку,

це аспергіл, грибок,

який з'являється на немитих руках

хворого на туберкульоз.

Наше сканування дало мені змогу
зробити першу транскрипцію

цього манускрипту за 250 років.

Пересувна лабораторія,
щоб робити зображення в разі потреби,

була лише частиною рішення.

Ця технологія дуже дорога та рідкісна,

уміння сканувати й обробляти зображення -
дуже особливі.

Це значить, що відновлення

залишається за межами досягнення
більшості дослідників, крім найбагатших.

Саме тому я створив проект Лазаря,

некомерційний проект,

щоб донести мультиспектральний аналіз
до окремих вчених

та малих організацій
за невелику плату або безкоштовно.

За останні п'ять років

наша команда фахівців із обробки зображень,
вчених і студентів

побувала в семи різних країнах

та відновила деякі з найцінніших
в світі пошкоджених манускриптів,

разом із книгою Верчеллі,
найстарішою англомовною книгою,

Чорною книгою з Кармартена,
найстарішою уельською книгою,

та деякими з найцінніших
ранніх Євангелій,

які зараз перебувають
на території пост-радянської Грузії.

Спектральне сканування
може відновити втрачені тексти.

А ще важливіше - воно відтворює
другу історію позаду тексту,

історію того, як, коли
та ким був створений текст,

та іноді - про що думав автор,
коли його писав.

Візьмемо, наприклад, проект
Декларації Незалежності,

написаний власноручно
Томасом Джефферсоном,

який мої колеги
просканували кілька років тому

в бібліотеці Конгресу.

Куратори помітили,
що одне слово

було вицарапане та переписане.

Переписаним словом було "громадяни".

Можливо, ви здогадались,
яким було слово на споді.

"Суб'єкти".

Ось, леді та джентльмени,
американська демократія,

що розвивалась під рукою
Томаса Джефферсона.

Чи подумаймо про карту Мартеллуса
1491 року,

яку ми просканували в бібліотеці
рідкісних книг Байнеке в Єльському університеті.

Це карта,
на яку, ймовірно, орієнтувався Колумб

перед мандрівкою до Нового Світу,

і яка дала йому уявлення
про те, як виглядала Азія,

і де розташована Японія.

Проблема цієї карти в тому,
що її чорнила та пігменти

з часом так вицвіли,

що ця велика, майже двометрова карта,

показувала світ, як велику пустелю.

Досі ми мали дуже слабке,
фрагментоване уявлення про те,

яким був світ для Колумба

і як були представлені його культури.

Основні написи цієї карти були зовсім
нерозбірливі при нормальному світлі.

При ультрафіолетовому світлі також.

Мультиспектральне сканування
показало все.

В Азії ми дізнались про монстрів
з такими довгими вухами,

що вони сягали аж до ніг
тих створінь.

В Африці - про змій,
через яких земля димілась.

Як світло зірок, яке показує нам,

як виглядав Всесвіт
в далекому минулому,

мультиспектральне світло повертає нас
до перших непевних моментів

створення книг.

Через цю призму ми бачимо
помилки, зміни уявлень,

наївність, недозволені думки,

недосконалість людської уяви,

що дають змогу цим освяченим об'єктам
та їхнім авторам

стати реальнішими,

а історію ближчою.

А як щодо майбутнього?

Так багато минулого,

і так мало людей
із вмінням його врятувати,

перед тим, як ці книги зникнуть назавжди.

Саме тому я почав викладати
гібридну дисципліну,

яку я зву "текстуальною наукою".

Текстуальна наука - це шлюб

традиційних навичок
студента літератури -

вміння читати старі мови
та старе письмо,

а також відомостей про те,
як були написані тексти,

щоб мати змогу
скласти та визначити дату --

з новою технікою, на кшталт
візуального сканування,

хімією чорнил та пігментів,

програмами оптичного
розпізнавання символів.

Торік студент мого класу,

першокурсник,

зі знанням латинської та грецької

сканував палімпсест,

який ми сфотографували у відомій
римській бібліотеці.

Коли він працював, написи грецькою
почали з'являтись на задньому фоні.

Всі зібрались,

і він прочитав рядок втраченої поеми

грецького комічного драматурга Менандра.

Вперше за тисячу років

ці слова
вимовили вголос.

У той момент він став вченим.

Леді та джентльмени,
це майбутнє із минулого.

Дуже дякую.

(Оплески)