Звідки беруться забобони? - Стюарт Вайс

Переглянути повний урок за посиланням: http://ed.ted.com/lessons/where-do-superstitions-come-from-stuart-vyse

Ви боїтеся чорних котів? Чи відкрили б ви парасольку всередині дому? Що ви відчуваєте, коли бачите число 13? Чи вірите в них, чи ні, ви ймовірно, знайомі з кількоми цими забобонами. Але звідки вони беруться? Стюарт Вайс розповідає про дивне та специфічне походження деяких з наших улюблених забобонів.

Урок Сюарта Вайса, анімація TED-Ed.

Чи боїтеся ви чорних котів?

Чи розкриєте ви парасольку всередині
дому?

А що ви думаєте про число 13?

Чи вірите в них, чи не вірите,

ви, ймовріно, все ж знайомі з кількоми
цими забобонами.

Як так сталося, що люди по всьому світу

стукають по дереву,

чи уникають наступати на тріщини
на тротуарі.

Що ж, хоча вони і не мають
наукового підґрунтя,

чимало з цих дивних, чудернацьких
вірувань та практик

мають однаково дивне
та специфічне походження.

Оскільки вони мають надприроднє
пояснення,

то не дивно, що чимало забобонів
засновані на релігії.

Наприклад, число тринадцять асоціювалось
із біблійною останньою вечерею,

коли Ісус Христос вечеряв із
дванадцятьма апостолами,

перед тим, як його арештували
та розіп'яли.

Що привело до того, що тринадцять людей
за столом - це поганий знак,

і само собою вилилося в число тринадцять
як нещасливе число в цілому.

Тепер страх перед числом тринадцять
зветься трискаїдекафобія,

і він такий розповсюджений, що у багатьох
будинків по світу не вистачає 13-го поверху,

число перескакує
від дванадяти до чотирнадцяти.

Чимало людей вважають історію
про останню вечерю справжньою,

але чимало інших забобонів прийшло
від таких релігійних традицій,

що лише кілька людей вірять в це,
чи навіть пам'ятають.

Стукання по дереву, як вважається,
пішло з фольклору давніх індоєвропейців

чи, можливо, людей, котрі
завоювали їх,

які вірили, що дерева були домом
для різноманітних духів.

Доторкнувшись до дерева можна було
викликати захист

чи благословення духів, котрі жили
всередині.

Якимось чином,

ця традиція пережила віру в цих духів,
що канула в небуття.

Чимало відомих на сьогодні забобонів
у країнах від Росії до Ірландії

вважаються залишками язичницьких релігій,
якв замінило християнство.

Але не всі забобони є релігійними.

Деякі з них сформовані через нещасливі
збіги та випадковості.

Наприклад, чимало італійців бояться
числа 17,

тому що римське число 17 можна було
переробити на слово vixi,

що означає "кінець життя."

Подібним чином, слово для числа чотири

звучить як слово "смерть"

в кантонській,

так само, як і в японській

та корейських мовах, котрі
позичили китайські числа.

І оскільки число один також звучить
як слово "мусити",

то число чотирнадцять звучить
як фраза "мушу померти".

Саме тому чимало ліфтів міжнародних
готелів цього уникають.

І вірте в це чи ні,

деякі забобони дійсно не позбавлені змісту

чи, врешті, мали зміст, доки ми не забули
про їхню початкову мету.

Наприклад, театральні декорації зазвичай
складаються з великих намальованих фонів,

що піднімаються та опускаються робітниками
сцени, котрі свистять одне одному.

Необдуманий свист іншої людини
може спричинити нещасний випадок.

Але табу свистіти за лаштунками
досі існує,

довгий час після того, як працівники сцени
почали користуватися радіонавушниками.

Аналогічно, запалення трьох цигарок
тим самим сірником

дійсно стане причиною біди,
якщо ви солдат в окопах,

запалений на довгий час сірник
може привернути увагу ворожого снайпера.

Більшість курців можуть вже
не хвилюватися за снайперів,

але забобон все ще існує.

Чому люди чіпляються за ці шматки
забутих релігій,

збігів

та застарілих порад?

Чи вони цілком ірраціональні?

Так, але для багатьох людей

забобони відносяться радше до культурних
звичок, ніж до свідомих вірувань.

Ніхто не народжується з інформацією
уникати ходити під драбинами

чи не свистіти всередині дому,

так якщо вам постійно говорили вдома
уникати цих речей,

то вам буде некомфортно,

навіть, якщо ви логічно розумієте,
що нічого поганого не станеться.

А оскільки постукати по дереву
не вимагає багатьох зусиль,

слідувати забобону набагато легше,
ніж свідомо опиратись йому.

Крім того, забобони, здається,
часто спрацьовують.

Можливо, ви пам'ятаєте, як вам у всьому
щастило, коли на вас щасливі шкарпетки.

Це просто психологічна схильність в роботі.

Ви набагато менше пам'ятаєте випадки,
коли вам не щастило,

коли ви носили ті ж самі шкарпетки.

Але віра в те, що вони діють, насправді
зможе змусити вас працювати краще,

створивши ілюзію кращого
володіння ситуацією.

Тож в ситуаціях, коли упевненість зможе
змінити ситуацію, як в спорті,

ці божевільні забобони, врешті,
зможуть виявитися не такими божевільними.