Чому складно почати бізнес в Африці і як це змінити

Маґатт Вейд розповідає, що багато африканських країн бідні з однієї причини — уряд створив багато перешкод для створення та ведення власного бізнесу. В своїй емоційній розповіді Вейд рушить перешкоди для бізнесу на континенті, пропонує власні рішення та закликає високопосадовців цьому сприяти.

Сьогодні я розповім про те,
що зі мною сталося

близько чотирьох тижнів тому.

Я почула слова, які ніколи не очікувала
почути від іншої людини.

Ці слова розбили мені серце.

Але й подарували надію.

Це відкрило новий погляд на ідею,

якою я хочу з вами поділитися.

Я людина, яку переслідують.

Мене переслідують одна за другою
жахливі історії, історія за історією,

історії про молодих людей, таких як я,

які саме зараз вмирають в океані,

на самому дні океану,
слугуючи кормом для риб.

Думаєте, це все, що ми можемо?

Бути кормом для риб?

А ті, хто хочуть мігрувати до Європи,

бо саме заради цього все робиться,

вони лише хочуть там працювати.

Вони пробираються через Лівію.

А знаєте, що відбувається з нами в Лівії?

Коли ми намагаємося перетнути Лівію,
то ми потрапляєм там у пастку.

Нас продають, як рабів.

По ціні 300 доларів, іноді за 500.

А історії, як люди випадають з літаків?

Хтось ховається в відділі двигуна,

хтось у вантажному відділі,

а потім їх знаходять заледенілими.

Вас би не переслідували ці історії,

якби ви постійно чули їх в дитинстві,
завжди однакові,

знову і знову?

Чи почувалися б ви, так як я?

Це саме мій випадок.

Знаєте, коли мої люди вмирають,

вмирає і моя культура.

Нарешті я це сказала.

Знаєте, наша культура неповноцінна,

а це означає, що б ми не робили,
цього не достатньо.

Але в моїй ситуації змалечку я навчилась

створювати щось, критикуючи.
Слова Мікеланджело.

Мій батько говорив: "Не приходь
до мене з проблемами,

доки ти не продумала рішення.

Воно не має бути правильним,

але я лише маю знати,
що ти думала над цим."

Моя позиція — щось не так, знайди рішення.

Тому я почала справу, якою займаюсь —

це комерційні бренди,

що втілюють в собі
найкраще від моєї Африки.

Запакований, трендовий,
першокласний товар

я постачаю на найбільш витончений

ринок у світі — США.

Спочатку це були напої,

потім косметика за доглядом шкіри,
третя компанія стартує наступного місяця —

вони всі мають спільну рису.

Тож чому наші люди покидають країну?

Тому що не мають роботи.

Вони їдуть, бо там де вони живуть,
немає роботи.

Тож....

Саме бідність штовхає їх на це,
це причина, головна причина.

А чому люди бідні?

Тому що вони не мають грошей.

Нема грошей, бо нема джерела прибутку.

А що таке джерело прибутку?

Що таке джерело прибутку для більшості,
скажіть мені?

Саме так — робота, робочі місця.

А де береться робота?

Звідки?

Бізнес, саме так. Дякую.

Якщо робота може подолати бідність,

а компанії пропонують цю роботу,

зокрема, саме малий та середній бізнес
пропонують більшість місць.

То чи вам не здається,

що ми повинні допомогти
створити умови для людини,

яка хоче розпочати власну справу?

Не здається вам, що в цьому є логіка?

Коли я бачу рейтинг ведення бізнесу
Світового банку,

що класифікує кожну країну відносно того,
легко чи складно відкрити компанію,

то скажіть мені,
чому наші африканські країни,

всі 50 країн, тобто, фактично, всі
знаходяться в самому низу цього рейтингу.

Тому ми і бідні.

Ми бідні, бо в наших країнах
майже неможливо розвивати власний бізнес.

Я скажу, що насправді це означає
для мене та таких, як я.

Моя фабрика знаходиться в Сенегалі.

Ви знаєте, що за імпорт сировини в країну

я зобов'язана платити 45% податку?

Сорок п'ять відсотків податку.

Знаєте, навіть щоб знайти якісний картон,

аби запакувати та експортувати
товар в США,

я не можу знайти
новий готовий картон.

Це неможливо.

Тому що дистриб'ютори не хочуть
тут працювати,

в зв'язку з тим,
що це не має сенсу.

Зараз я маю запасти картон на 3000$
на своєму складі,

аби мати картон, який до того ж,

прийде через 5 тижнів.

Такий безглуздий закон нас паралізує.

Саме тому ми не створюємо власний бізнес.

Бо це топтання на місці.

Що з цим робити?

Я згадувала, що почула слова,
які справили на мене враження,

бо саме це я пояснювала
робочим в Сенегалі.

І одна з них, Яхара, почала плакати.

Вона розплакалася.

Я запитала: "Чому ти плачеш?"

А вона: "Я завжди вірила,
що ми бідний народ,

я була переконана,

що, може, ми справді такі неповноцінні.

Як інакше тоді пояснити,

що ми зажди були жебраками?"

І це розбило мені серце.

Але після того, як я сказала їй те саме,

що й вам, вона додала:

"Тепер я знаю, що проблема не в мені.

А в нашій ситуації, от що є проблемою."

Я сказала: "Так."

І так в мене вселилася надія,

що зрозумівши це, люди зможуть
змінити своє життя.

Тож, який вихід?

Якщо робота — це вихід, то ми маємо

полегшити ситуацію в бізнес-середовищі
всіх цих країн.

Як ви вважаєте?

Я б хотіла, щоб ми з вами,

разом з вашими друзями з цих 50-ти країн
з самого низу списку

почали діяти разом.

Ви почнете, ми зробимо решту.

Я виконую свою частину, а ви?

(Оплески)

Що ви робите?

(Оплески)

Що ви робите?

(Оплески)

Для всіх в цьому залі

я залишу дві цінні вказівки.

Приєднуйтесь,

а саме, вчіться, набувайте знань,

вчіться розуміти, а потім ще й відстоювати
рішення електронного уряду.

Він сказав: "Корупція,
як же з нею боротися?"

Що ж, фактично я тут саме для того,
щоб сказати —

можна це зробити розчерком ручки.

І ніхто вам не вкаже, як і коли це робити.

Не чекайте, поки хтось це зробить за вас,
починайте діяти самі.

Не кажіть мені, що хочете боротися
з корупцією.

Ви та інші 50 друзів-вихідців із цих країн,
країн в самому низу списку.

Саме це і є боротьба з корупцією.

Якби я платила лише 5% податку
за імпорт сировини в країну,

а не 45%, хіба я давала б
хабарі комусь?

Ось що годує корупцію.

Погані, жахливі і безглузді закони.

(Оплески)

Правильно?

(Оплески)

Ви хочете побороти корупцію?

Ось що треба робити.

Знову кажу, не чекайте.

Ви самі можете це зробити.

Якщо, звичайно, ви не заперечите,
що не маєте права, тоді це інша справа.

Відтепер я говоритиму
з лідерами по-простому.

Є два шляхи.

Один неприємний,

адже у нас тисячі мільйонів молоді,
що починають життя саме зараз,

і за відсутності плану в житті,
вони підуть коротким шляхом —

розпочнуть революцію.

І це закінчиться насиллям.

А ніхто того не хоче.

Ніхто із нас.

Це перший варіант подій.

А другий — мирний шлях.

Все пройде спокійно, продуктивно
та ефективно.

Ви зробите те, що маєте, дозволивши
таким людям, як я, працювати,

створювати робочі місця.

І Африка розкриється, розцвіте,

саме так, як це мало бути вже дуже давно.

Всі будуть щасливі
і житимуть своїм життям.

Існують два шляхи, обирайте —
або насилля, або шлях миру та розвитку.

Я обираю останній шлях.

Ніхто не повинен навіть думати,

що може статися,
якщо ми не підемо мирним шляхом.

Тож, будь ласка.

Наш час прийшов.

Ось це — достаток, щастя, розквіт
чекають на нас,

варто лиш постаратися.

Дякую вам.

(Оплески)

Дякую.

(Оплески)