Нагальний заклик захистити "Третій полюс" світу

Регіон Гіндукуш-Гімалаї є третім за величиною сховищем льоду у світі після північного та південного полюсів; і якщо танення буде продовжуватись з тією ж швидкістю, то дві третини цих льодовиків можуть зникнути до кінця століття. Що станеться, якщо ми дозволимо їм розтанути? Еколог та колишній прем'єр-міністр Бутану Черінг Тобґай ділиться останніми новинами з "водонапірних башт Азії", закликаючи негайно створити міжурядовий комітет, щоб захистити льодовики та врятувати близько двох мільярдів людей, які проживать нижче, від катастрофічних повеней, які можуть зруйнувати країну та її засоби існування.

17 жовтня 2009 року

президент Мальдівів Мохамед Нашид
зробив дещо незвичайне.

Він провів засідання Кабінету Міністрів
під водою.

Він буквально змусив міністрів зайнятись
підводним плаванням, так би мовити,

щоб попередити світ,
що його країна може бути затопленою,

якщо не контролювати
глобальне потепління.

Я не знаю, чи зміг він донести
своє послання світу,

але він, безсумнівно,
привернув мою увагу.

Я побачив політичний трюк.

Розумієте, я політик,

і я помічаю такі речі.

Давайте будемо чесними:

Мальдіви знаходяться далеко
від місця, де я живу;

моя країна - Бутан,

тож я не втратив сон
через їх неминучу долю.

Два місяці потому
я побачив ще один політичний трюк.

Цього разу прем'єр-міністр Непалу

провів засідання Кабінету Міністрів
на горі Еверест.

Він змусив усіх міністрів піднятись
до базового табору Евересту,

щоб попередити світ

про танення гімалайських льодовиків.

Чи занепокоївся я цього разу?

Навіть не сумнівайтеся.

Я живу в Гімалаях.

Але чи втратив я сон
через це повідомлення?

Ні.

Я не міг дозволити, щоб політичний трюк
завадив мені добряче виспатись.

(Сміх)

Так швидко минуло 10 років.

У лютому цього року

я побачив цю доповідь.

Ця доповідь, по суті, прогнозує,

що третина льоду в горах
регіону Гіндукуш-Гімалаї

може розтанути до кінця століття.

Але тільки за умови,

що ми зможемо утримувати
глобальне потепління на рівні

1.5 градуса за Цельсієм вище рівня
доіндустріальної епохи.

Або ж, якщо нам не вдасться,

льодовики розтануть набагато швидше.

1,5 градуса Цельсія.
"У жодному разі," - подумав я.

Навіть згідно з амбітними цілями
Паризької угоди

головною метою є утримання
глобального потепління в рамках 2°C.

1,5°C - то за так званим
найкращим сценарієм.

"Це неможливо зараз,"- подумав я.

Регіон Гіндукуш-Гімалаї -

це третє за величиною
сховище льоду у світі

після Північного та Південного полюсів.

Ось чому нас також називають
"Третій полюс".

У цьому регіоні багато льоду.

І це правда, що льодовики тануть.

Ми про це знаємо.

Я бував у таких місцях у моїй країні.

Я їх бачив, і так, вони тануть.

Вони вразливі.

"Але ж вони не можуть бути настільки
вразливими,"- пам'ятаю свої думки.

А якщо можуть?

А раптом льодовики тануть набагато
швидше, ніж я думав?

Раптом льодовики набагато вразливіші,
ніж вважалося раніше?

А раптом, як наслідок,
льодовикові озера -

це озера,
що утворюються, коли тануть льодовики, -

а раптом будуть спричинені прориви озер
під натиском додаткових об'ємів води?

Раптом такі повені
охоплять інші льодовикові озера,

створюючи ще більші розливи?

Це спричинило б безпрецедентні
раптові повені у моїй країні.

Це зруйнувало б мою країну.

Це призвело б до спустошення моєї країни.

Це, ймовірно, могло б
буквально знищити нашу землю,

засоби для існування
та наш спосіб життя.

Тож ця доповідь привернула мою увагу

більше, ніж це змогли зробити
політичні трюки.

Вона була підготовлена

Міжнародним центром комплексного розвитку
гірських районів або МЦКРГР,

який функціонує в Непалі.

Вчені та експерти досліджували
наші льодовики десятиліттями,

і саме їх доповідь не давала мені заснути
вночі, я мучився через погані новини,

і через те, що вони значитимуть
для моєї країни

та мого народу.

Тож після кількох безсонних ночей

я поїхав до Непалу, аби відвідати МЦКРГР.

Я познайомився там з командою
висококомпетентних і відданих вчених,

і ось, що вони мені сказали.

По-перше,

льодовики в регіоні Гіндукуш-Гімалаї
тануть уже протягом деякого часу.

Ось цей льодовик, наприклад.

Він знаходиться на Евересті.

Як бачите, цей колись величезний льодовик
вже втратив більшість льоду.

По-друге,

зараз льодовики тануть
набагато швидше,

настільки швидко, що фактично при
підвищенні температури на 1,5°C

третина льодовиків розтане.

Якщо ж глобальне потепління
досягне 2°C,

то зникне половина льодовиків.

Якщо сучасні тенденціі
будуть продовжуватись,

то цілих дві третини
наших льодовиків зникнуть.

По-третє,

глобальне потепління означає, що в наших
горах випадає більше дощу й менше снігу...

а на відміну від снігу,
через дощ лід тане,

що тільки шкодить
стану наших льодовиків.

По-четверте,

забруднення в регіоні підвищує
кількість чорного вуглецю,

який осідає на наших льодовиках.

Чорний вуглець - це сажа.

Чорний вуглець притягує тепло

та прискорює танення льодовиків.

Підсумовуючи:

наші льодовики тануть швидко,

і глобальне потепління набагато
пришвидшує процес танення.

Що ж це значить?

А значить це, що 240 мільйонів людей,

які живуть у регіоні
Гіндукуш-Гімалаї --

в Афганістані, Пакистані, Індії,
Китаї, Непалі, Бангладеші, М'янмі

та моїй любій країні, Бутані -

усі ці люди безпосередньо постраждають.

Коли льодовики розтануть,

коли буде випадати більше дощу
та менше снігу,

нас очікуватимуть величезні зміни
в усьому, що стосується води.

Буде більше крайнощів:

більше сильних дощів,
більше раптових повеней, більше зсувів,

більше проривів льодовикових озер.

Все це спричинить
неймовірні руйнування

в регіоні, де вже проживають
найбідніші люди у світі.

Проте постраждають
не лише люди

найближчого регіону.

Люди, які живуть нижче,
також сильно потерпатимуть.

Тому що їх 10 основних річок

беруть свій початок у горах
Гіндукуш-Гімалаї.

Ці ріки забезпечують
необхідною водою аграрний сектор,

та питною водою

більше ніж 1,6 мільярда людей,
які живуть нижче.

Це кожна п'ята людина.

Ось чому гори Гіндукуш-Гімалаї

також називають
"водонапірні башти Азії".

Але коли льодовики тануть,

коли мусони стають сильнішими,

ті річки, безсумнівно, розіллються,

тож повені будуть тоді,
коли у воді не буде потреби,

а засухи стануть звичними,

коли вода буде вкрай необхідною.

Одним словом, водонапірна башта Азії
буде зруйнована,

і це стане катастрофою
для кожної п'ятої людини.

Чи варто про це турбуватися
решті світу?

Чи варто вам, наприклад,
про це турбуватись?

Згадайте, мені було байдуже,
коли я почув, що Мальдіви

можуть зникнути під водою.

Адже у цьому суть проблеми,
чи не так?

Нам байдуже.

Нам байдуже, поки
це не стосується нас особисто.

Я маю на увазі, що ми знаємо.
Розуміємо, що зміни клімату реальні.

Ми розуміємо, що стоїмо перед
безповоротними й жахливими змінами.

Ми розуміємо, що вони
відбуваються швидко.

Хоча й досі більшість з нас

поводить себе так, наче все нормально.

Нас повинно це турбувати,

усіх нас,

і якщо вам байдуже щодо тих людей,
які постраждають від танення льодовиків,

потурбуйтеся хоча б про себе.

Тому що гори Гіндукуш-Гімалаї,

увесь регіон, -
то мов пульс планети.

Якщо заслабне цей регіон,

то, зрештою, постраждає вся планета.

І саме зараз,

коли наші льодовики так швидко тануть,

наш регіон не просто заслаб -

він волає про допомогу.

То як це вплине на решту світу?

Одним з очевидних сценаріїв
є потенційна дестабілізація,

спричинена десятками мільйонів
кліматичних біженців,

які муситимуть переселятись, бо
води не буде зовсім або вкрай мало,

або через те, що їх засоби для існування
руйнуються

таненням льодовиків.

Інший сценарій, який ми не можемо
сприймати несерйозно, -

це потенціальний конфлікт через воду

та політична дестабілізація в регіоні,
в якому є три ядерні держави:

Китай, Індія та Пакистан.

Я вірю, що ситуація
в нашому регіоні є достатньо загрозливою,

щоб забезпечити створення
нового міжурядового комітету.

Тому, як виходець
з тієї частини світу,

я хочу запропонувати тут сьогодні

створення Ради "Третього полюсу",

міжурядової організації високого рівня,

єдиним завданням якої
буде відповідальність

за захист третього за величиною
сховища льоду у світі.

Рада "Третього полюсу"

складалась би з усіх восьми країн,
розташованих у регіоні,

як держав-членів,

як рівноправних держав-членів,

а також могла б включати
представницькі організації

та інші країни,
які зацікавлені в регіоні,

як членів, що не матимуть права голосу.

Але основна ідея полягає

в залученні всіх зацікавлених сторін
до спільної роботи.

Спільна робота задля нагляду
за станом льодовиків;

спільна робота задля формування та
впровадження політики захисту льодовиків

та, відповідно,

захисту мільярдів людей,
які залежать від наших льодовиків.

Ми повинні працювати разом,

бо глобальне мислення
та локальні дії...

вже не спрацьовують.

Ми спробували це в Бутані.

Ми пішли на величезні жертви,
щоб діяти локально...

і поки індивідуальні локальні зусилля
будуть переважати,

вони не зможуть протидіяти
натиску кліматичних змін.

Щоб протистояти змінам клімату,
ми мусимо діяти разом.

Нам варто мислити глобально,
але діяти регіонально.

Весь наш регіон мусить об'єднати зусилля,

працювати разом,

боротися зі змінами клімату гуртом,

щоб нас усіх почули.

Включаючи Індію та Китай.

Вони мусять зробити крок вперед.

Вони мусять взяти на себе відповідальність
за захист наших льодовиків.

А для цього ці дві країни,
ці два могутні велетні,

повинні скоротити
викиди парникових газів,

контролювати рівень забруднення
та розпочати бій.

Розпочати глобальний бій
проти кліматичних змін.

І все це з подвійним
почуттям терміновості.

Тільки тоді й тільки таким чином, можливо,

наш регіон

та інші регіони,
які залежать від наших льодовиків,

матимуть хоч якийсь шанс уникнути
значних катастроф.

Час збігає.

Ми мусимо діяти разом зараз.

Або ж наступного разу зібрання
Кабінету Міністрів Непалу на Евересті,

такому видовищному місці...

може виглядати інакше.

А якщо це станеться,

якщо наші льодовики розтануть,

то рівень моря, що підніметься,
може, справді, затопити Мальдіви.

І хоча вони можуть проводити
засідання Кабінету Міністрів під водою,

надсилаючи світові сигнал лиха,

їх країна може продовжити своє існування

тільки за умови існування їхніх островів.

Мальдіви все ще далеко.

Їхні острови далеко від того місця,
де я живу.

Але зараз я звертаю особливу увагу на те,
що там відбувається.

Щиро дякую.

(Оплески)