Кріс Блісс: Комедія -- це переклад

Кожен акт спілкування є, до певної міри, актом перекладу. На сцені TEDxRainier Кріс Блісс посилено розмірковує, як блискуча комедія здатна донести найглибшу суть до величезної аудиторії.

Ґабрієль Ґарсія Маркес - один із моїх улюблених письменників,

оскільки він уміє розповідати історії,

а його проза -

красива і акуратна.

Чи це вступні рядки до «Сто років самотності»,

чи фантастичний потік свідомості

в «Осені патріарха»,

де слова перелітають

по сторінках вервечкою образів,

підхоплюючи читача,

наче дика річка,

що звивається в самобутніх джунглях південної Америки,

читання Маркеса зачіпає нутро.

Мене особливо вразило,

як під час читання одного з його романів,

я усвідомив, що мене штовхнув

у цю захопливу подорож

саме переклад.

Я маю ступінь магістра з порівняльного літературознавства,

це наче ступінь магістра з англійської,

тільки замість тримісячного розжовування Чосера,

нам давали читати переклади прекрасної літератури

з усього світу.

І всі ці чудові книги

давали відчуття,

що ти наближаєшся до чогось ще кращого.

Але не в випадку з Маркесом,

який одного разу похвалив переклад за те,

що той кращий за його власний оригінал.

І це надзвичайний комплімент.

Коли я дізнався, що перекладач,

Грегорі Рабасса, написав про це книгу,

мені закортіло її перечитати.

ЇЇ назва запозичена з італійської приказки

яку я в нього запозичив,

«Називайте це зрадою».

Надзвичайно захоплююча книга.

Раджу всім, хто цікавиться

перекладацьким мистецтвом.

Проте згадав це я до того, що

раніше Рабасса згадував

одну елегантно просту річ:

«Кожен акт спілкування

є актом перекладу».

Можливо кожному з вас це вже добре відомо,

проте я,

хоча й часто стикався

власне з цією складністю,

ніколи раніше не бачив цю невід'ємну проблему спілкування

у такій прозорій формі.

Щойно я почав

свідомо розмірковувати над цими питаннями,

спілкування стало моєю головною пристрастю.

Навіть у дитинстві,

пригадую, що понад усе я прагнув

розуміти абсолютно все,

щоб потім донести це всім іншим.

Жодного егоїзму.

Цікаво, моя дружина Дейзі,

в чиїй родині купа шизофреніків --

дійсно ціла купа --

якось сказала: «Крісе, я маю брата, який думає, що він Бог.

Я не хочу ще й чоловіка, який прагне ним стати».

(Сміх)

Отож, щойно мені перевалило за 20,

я зрозумів якою недосяжною

була перша половина моїх дитячих амбіцій,

проте саме друга їх половина -

здатність ефективно спілкуватися з іншими,

незалежно від предмету розмови,

зазнала повного краху.

Кожного разу,

як я намагався поділитись якоюсь великою істиною,

з потенційним вдячним слухачем,

ефект був протилежним.

Цікаво, що як тільки ви розпочнете з фраз:

«Послухай-но,

бо я саме збираюсь ошелешити тебе важливою інформацією», --

ви навіть незчуєтесь, як опинитесь

наче біля стінки для розстрілу.

Врешті, після 10 років,

що я впевнено відвертав від себе друзів і не тільки,

я збагнув нарешті

основну істину для себе,

що якщо я хочу успішно доносити до людей

власні ідеї,

варто мені знайти якийсь інший спосіб.

Ось коли комедія стала мені в нагоді.

Комедія відштовхується

від інших форм мови.

Якщо уявити собі довільний діапазон,

я б розмістив її десь

між поезією та брехнею.

Звісно, я не говорю зараз про весь спектр комедії,

адже відомо, що є вдосталь гумору

що достовірно змальовує наші почуття та думки.

Я хочу поговорити про

унікальну здатність найкращої комедії та сатири

перехитрити наші закоренілі уявлення --

про комедію, наче філософський камінь.

Вона бере основні компоненти загальноприйнятої думки

та перетворює її через насмішку

у зовсім інакший погляд на речі

та врешті-решт інакший спосіб буття.

Ось як я розумію

тему цієї конференції: Здобуте в перекладі.

Те що ми говоримо про спілкування,

не означає, що це лишень виробити прекрасне розуміння

в межах особистості,

проте й поштовх до реальних змін.

Спілкування для мене це те, що

дозволяє розмові розширити

межі власної корисливості.

І знаєте, я великий прихильник власної корисливості,

адже це притаманно всім нам.

Це частина нашого комплекту самозбереження,

саме тому воно стало таким важливим для нас,

і саме тому ми завжди готові слухати на такому рівні.

І ще тому що саме завдяки

власній корисливості

ми врешті опановуємо

вміння відповідати та власну відповідальність

перед рештою світу.

Тепер щодо того, що я називаю найкращою комедією та сатирою.

Я маю на увазі основну і найголовнішу роботу,

що походить від чесності та відвертості.

Якщо ж ви пригадаєте

пародію Тіни Фей під час шоу «Суботнім вечором в прямому ефірі»,

пародію на кандидата у віце-президенти

Сару Пейлін --

вона мала просто руйнівний ефект.

Фей продемонструвала краще за всіх політичних експертів,

наскільки кандидатові бракує вагомих ідей,

остаточно закріплюючи враження,

що склалось в більшості американців і тримається й по сьогодні.

Найцікавіше,

що Фей не писала собі тексти власноруч,

і редактори SNL їх також не писали.

Це було дослівним відтворенням

слів самої Пейлін.

(Сміх)

Це була пародія, що

дослівно цитувала Пейлін.

Нічого окрім чесності та відвертості -

одна з причин, чому виступи Фей

справили таке незабутнє враження.

Звертаючись до іншої сторони політичного спектру,

вперше як я почув, що Раш Лімбо згадав про можливість участі

Джона Едвардса, потенційного кандидата у президенти, в рекламній кампанії шампуню Брек,

я зрозумів, що це попадання прямісінько в ціль.

Не те, щоб я часто пов'язував поняття

чесність та відвертість з Лімбо,

втім цього разу з ним не можна було не погодитись.

Це зауваження якнайкраще підкреслює

марнославство Едвардса.

І знаєте що?

Власне ця його риса в кінцевому результаті

і спричинила скандал, що поклав край його політичній кар'єрі.

The Daily Show з Джоном Стюартом і є

найкращим --

(Оплески)

(Сміх)

і є найкращим прикладом дієвості

такого виду комедії.

Дослідження за дослідженням,

від різних центрів, починаючи з Pew Research і до Annenberg Center for Public Policy,

констатували, що глядачі Daily Show краще обізнані в поточних новинах,

ніж глядачі найбільших мережевих та кабельних інформаційних програм.

(Оплески)

Чи то цей факт вказує більше на

конфлікт між відвертістю та прибутковістю

в сфері корпоративної журналістки

чи то на уважність глядачів Стюарта,

але найважливішим залишається те,

що матеріали Стюарта

завжди базуються на фактах --

хоча й не скажеш, що донести інформацію є його основною метою. Це не так.

Його мета -- бути смішним.

Просто вже так склались обставини, що його бренд смішного

не працює, допоки не підкріплений фактами.

У результаті отримуємо чудову комедію,

і одночасно систему доставки інформації, яка

успішніше здобуває довіру та увагу глядача,

ніж професійні служби новин.

І це вдвічі іронічно,

коли ви розумієте, що межа комічного,

яка здатна долати людські бар'єри,

це навмисне введення в оману.

Левова частка комедії - це вербальний магічний трюк,

коли ти думаєш, що прямуєш в одному напрямку,

а ж раптом виявляється, що в протилежному.

А потім це приємне розумове задоволення,

що супроводжується фізичною реакцією -- сміхом,

яка, в свою чергу, зовсім не випадково,

вивільняє ендорфіни в мозку.

І схожим чином, вас заманює туди,

де ви вже дивитесь на речі зовсім з іншого боку,

адже ендрофіни вже зробили свою справу.

Це повна протилежність

до дії злості, страху або паніки,

та решти гострих реакцій на стрес.

Вони вивільняють адреналін, який

зносить в повітря наші бар'єри.

Комедія ж рухається поруч,

і має справу з тими ж питаннями,

де наші захисні бар'єри найсильніші --

расові питання, релігія, політика, сексуальність --

але вона руйнує бар'єри за допомогою гумору, а не адреналіну,

і ми отримуємо ендорфіни,

тоді ж алхімія сміху перетворює наші бар'єри на вікна,

через які все виглядатиме вже зовсім інакшим.

Дозвольте навести приклад із власного досвіду.

В мене був матеріал

про так звані радикальні наміри геїв,

що починаються із запитання

наскільки радикальними є наміри геїв?

Адже з того що я знаю, є три речі, яких найбільше прагнуть американські геї:

вступити до армії, брати шлюб та народжувати дітей.

(Сміх)

Три речі, яких я уникав усе своє життя.

(Сміх)

Тримайте, радикальні покидьки. Все ваше.

(Сміх)

Опісля маємо проблему

всиновлення одностатевими парами:

Яка ж проблема з всиновленням для геїв?

Чому не варто навіть переживати щодо цього?

Якщо у вас є дитина, і вам здається що вона/він гей,

вам варто віддати її на всиновлення.

(Сміх)

Ви породили щось огидне,

і треба цього позбутись.

Якщо візьмемо до уваги біблійний епітет «огидний»,

та приєднаємо його до найсвітлішого образу невинності -- дитини --

цей жарт омине емоційне напруження

навколо дискусії,

та дасть змогу аудиторії

поставити під сумнів її справедливість.

Введення в оману - це не єдиний прийом,

в арсеналі комедії.

Ощадливість у застосуванні мови --

ще одна із сильних сторін справді хорошої комедії.

У кількох фразах

міститься набагато сильніша частина предметності та символізму,

ніж найкраща кульмінація жарту.

Біл Гікс, і якщо ви не знайомі з його діяльністю,

вам дійсно варто погуглити --

Гікс постійно

згадував випадок дитячого суперництва, як у пісочниці,

коли врешті один з дітлахів заявляє йому,

«А знаєш що? Мій тато може відлупцювати твого тата»,

на що Гікс відповідав:

«Справді? І коли ж?»

(Сміх)

Таке воно, все наше дитинство

у трьох словах.

(Сміх)

Вже не кажучи як це говорить

про дорослого, хто розповідає таку історію.

І ще одна, остання ознака,

притаманна комедії як засобу спілкування,

це її заразність від природи.

Люди ніколи не втримаються,

щоб не розповісти новий класний жарт.

І це не нове явище нашого високотехнологічного світу.

Комедія долала територію цілої країни,

з блискавичною швидкістю

ще задовго до появи Інтернету та соціальних мереж,

та навіть і кабельного ТБ.

Повертаючись у 1980,

коли комедійний актор Річард Прайор випадково підпалив себе

під час одного з експериментів з наркотиками,

я був у Лос-Анджелесі днем пізніше цього випадку,

а вже через два дні опісля -- у Вашингтоні, округ Колумбія.

І я чув один і той самий жарт на двох узбережжях:

щось про підпал Фонду темношкірих.

Цього точно не показували у вечірньому шоу на ТБ.

Моя здогадка, і майте на увазі, я не проводив жодних досліджень,

але якщо ви покопаєте в цьому напрямку,

то дійдете до висновку, що комедія --

це другий найстарший спосіб поширення інформації.

Спершу були барабани,

тепер лунає комедія.

(Сміх)

Коли ж ви складете всі ці елементи докупи --

і отримаєте ефект заразності чудового жарту,

з неймовірною його розв'язкою,

що базується на чесності та відвертості,

ви зможете змінити світ,

змінюючи розмову.

В мене є близький друг, Джоель Петт,

редактор карикатур, який працює

в газеті Lexington Herald-Leader.

Він також працював на газету USA Today.

Я заходив до Джоеля

за тиждень до конференції в Копенгагені, що була присвячена змінам клімату

у грудні 2009.

Тоді він пояснив мені,

що позаяк USA Today

на той час була однією з чотирьох найбільш поважних газет Америки,

її перегляне фактично кожен учасник конференції,

тобто якщо він зуміє втиснути свою карикатуру

у випуску, що вийде в понеділок, день відкриття конференції,

вона зможе розійтись серед

людей найвищого рівня.

Ми обговорювали кліматичні зміни.

І як з'ясувалось, і мене, і Джоеля

турбувало одне й те саме питання,

наскільки сильно дебати

були зациклені на наукових питаннях,

наскільки наука є достатньою для розв'язання проблеми,

що для нас обох

означало навмисний відхід від суті.

Адже все починається з помилкового припущення,

що така річ як довершеність науки існує.

Нещодавно повторно обраний губернатор штату Техас містер Перрі

просував аналогічну лінію минулого літа,

на початку безнадійної кампанії

з висунення на пост президента від Республіканської партії,

повторюючи знову і знову, що наука є недосконалою,

в той час коли 250 з

254 округів штату Техас

були охоплені вогнем.

Перрі ж запропонував

жителям Техасу

молитись, щоб пішов дощ.

Особисто я молився про ще чотири пожежі,

щоб клята наука таки стала досконалою.

(Сміх)

Повертаючись у 2009,

коли нас із Джоелем так цікавило питання,

чому у такій ситуації,

так багато ресурсів марнувалось на обговорення науки,

тоді як усі сили потрібно було кинути на розв'язок кліматичних проблем,

що в будь-якому випадку пішли б на краще для суспільства,

незалежно від ролі науки.

Ми прокручували все знову і знову, допоки Джоель не видав ось що.

Карикатура: «Що якщо все це брехня, і ми даремно створюємо кращий світ?»

(Сміх)

Вам мала б сподобатись ця ідея.

(Оплески)

Ну як вам? Як щодо того, що ми даремно створюємо кращий світ?

Не для Бога, не для країни, не для користі --

просто як основа для глобальних рішень.

Ця карикатура влучила прямісінько в ціль.

Незадовго після закінчення конференції

Джоель отримав запит на авторизовану копію

від голови Управління з охорони навколишнього середовища США у Вашингтоні,

і тепер вона прикрашає його стіну.

І трошки згодом він отримав ще один запит

від голови Управління з охорони навколишнього середовища США у Каліфорнії,

щоб використати її у своїй презентації

на міжнародній конференції з кліматичних змін, що

проходила у Сакраменто минулого року.

І це ще не кінець.

На сьогоднішній день Джоель зібрав понад 40 запитів від природоохоронних організацій

у Сполучених Штатах, Канаді та Європі.

Нещодавно цього року

він отримав запит від Зеленої партії Австралії,

яка використала її у своїй кампанії,

що викликала гучне обговорення,

в результаті якого Австралійській парламент

ухвалив найбільший податок за викиди вуглецю,

ніж будь-яка країна будь-коли.

(Оплески)

Чималий ефект від

14 слів.

Моя порада для присутніх у залі:

якщо вас насправді цікавить покращення нашого світу,

щодня виділяйте хоча б трішки часу

і трішки дії, щоб думати з гумором,

адже саме в цей момент ви можете знайти відповідь, яку вже давно шукаєте.

Дякую.

(Оплески)