Неочікуваний спад насильства

Стівен Пінкер повідомляє про спад насильства від біблейських часів до сьогодення, і стверджує, що навіть якщо це може здатись нелогічним та непристойним, враховуючи події в Іраку та Дарфурі, ми зараз живемо у найбільш мирний час за всю історію існування людського роду.

Такі ось зображення
з нацистського концтабору Аушвіц

обпікали нашу свідомість
впродовж 20-го століття

і дали нам нове розуміння того,
ким ми є,

яка наша історія, та в які часи ми живемо.

Впродовж 20-го століття
ми були свідками жорстокості

Сталіна, Гітлера, Мао, Пола Пота,
геноциду в Руанді та інших країнах,

і незважаючи на те, що 21-му століттю
лише сім років,

ми вже стали свідками
тривалого геноциду в Дарфурі

та щоденних жахіть в Іраку.

Це призвело до того, що всі ми
зрозуміли, в якій ситуації опинилися.

Зрозуміли, що сучасність
принесла нам страшне насилля,

і що корінні народи жили в гармонії,
якою ми знехтували.

Ось приклад

із статті на День подяки
в часописі Бостон Ґлоуб,

написаній кілька років тому:
"Життя індіанців

було важким, але не було проблем
із працевлаштуванням,

в общині була гармонія,
не було наркотиків,

майже не існувало злочинності,
а конфлікти між племенами

були переважно ритуальними
і рідко вели до нерозбірливого

чи масштабного кровопролиття".
І всім нам знайомі такі висловлювання.

Ми розказуємо їх нашим дітям.
Ми чуємо їх по телебаченню

та читаємо їх у казках.
Але першочерговою назвою цього виступу

було "Все, що ви знаєте - хибно",
і я наведу докази того,

що ця окрема частина
нашого загального уявлення неправильна,

що, власне, наші предки
були значно жорстокішими, ніж ми,

що рівень насилля вже довгий час спадає,

і що, можливо, зараз ми живемо
у найспокійніший для людини час.

Розумію, під час подій у Дарфурі та Іраку

таке твердження можна сприйняти
як галюцинацію

чи непристойність.
Але спробую переконати вас,

що це, все ж таки, правда.
Зменшення проявів насилля

є фрактальним явищем.
Його можна побачити впродовж тисячоліть,

впродовж століть, десятиліть та років,

однак здається,
що переломний момент стався

на початку епохи Просвітництва
в 16-му столітті.

Це можна побачити по всьому світу,
хоча і неоднорідно.

Зокрема це було помітно на Заході,
в Англії

та Голландії у часи Просвітництва.

Вирушимо у подорож
"сильних 10-ти" -

від масштабу тисячоліття до років.

Понад 10 тисяч років тому усі люди

були мисливцями-збиральниками,
без постійних поселень

та уряду. І цей час зазвичай вважається

часом первісної гармонії.
Однак археолог

Лоуренс Кілі,
вивчаючи показники смертності

серед тогочасних мисливців-збиральників,
що є найкращим джерелом

доказів щодо такого стилю життя,
дійшов дещо іншого висновку.

Ось зображення діаграми, яку він склав,

що показує відсоток смертності
серед чоловіків через ворожнечі

у кочових або ж
мисливсько-збиральних суспільствах.

Червоні стовпчики
відповідають імовірності смерті чоловіка

від рук іншого чоловіка
на відміну від кількості

природних смертей
у різних кочових суспільствах

гірської місцевості Нової Гвінеї
та тропічних лісів Амазонки.

І показники різняться
від майже 60 % імовірності смерті чоловіка

від рук іншого чоловіка до,
як у випадку з Ґебусі,

лише 15 % імовірності.
Крихітний блакитний стовпчик

в нижньому лівому кутку
зображає відповідну статистику США

та Європи в 20 столітті,
і включає в себе усі смерті

обох світових війн. Якби рівень смертності
часів міжплемінних війн існував

під час 20 століття, загинуло б
2 мільярди людей, а не 100 мільйонів.

У розрізі тисячоліття
ми також можемо поглянути на

спосіб життя ранніх цивілізацій,
наприклад тих, що описані

у Біблії. І в цьому уявному джерелі
наших моральних цінностей

можна прочитати опис тієї поведінки,
яку очікували під час війни,

як-от наступне із Книги Чисел, глава 31:
"І рушили війною

на мідіян, як наказав Господь Мойсеєві,

і вбили всіх чоловічої статі.
І сказав їм Мойсей:

"Чому ви залишили живими всіх жінок?
Тож повбивайте всіх дітей чоловічої статі,

і всіх жінок, які спізнали
чоловіка на чоловічому ложі убийте,

а всіх дітей жіночої статі,
котрі не спізнали чоловічого ложа,

залишіть живими для себе".
Іншими словами,

вбийте чоловіків, вбийте дітей,
а якщо побачите незайманих дівчат,

то можете залишити їх собі та зґвалтувати.

У Біблії можна зустріти 4 чи 5 уривків
такого типу.

Також зустрічаємо в Біблії,
що смертна кара

була схваленим покаранням за такі злочини,
як гомосексуалізм,

перелюбство, богохульство,
ідолопоклонство, суперечки з батьками -

(Сміх) - збирання хмизу під час Шабату.

А тепер наблизимо фокус

і подивимось на це в розрізі століття.

Хоча немає статистичної динаміки
щодо війн від середніх віків

до сучасності,

лише з історії людської цивілізації
ми знаємо, що

весь цей час перед нашим носом
були докази зменшення

кількості соціально санкціонованих
форм насилля.

Наприклад, будь-яка соціальна історія
покаже, що каліцтво і тортури

були звичними формами
кримінального покарання. Ті порушення,

за які сьогодні ви б сплатили штраф,
у ті часи призвели б до

відрізання язика, відрізання вух,
осліплення,

відрубування руки і тому подібне.

Існували численні винахідливі форми
садистської смертної кари:

спалювання, виймання нутрощів,
колесування,

розтягнення тіла кіньми і тому подібне.

Смертна кара була встановлена для
великого списку ненасильницьких злочинів:

критикування короля, крадіжки хліба.
Рабовласництво, звісно,

було привілейованим інструментом
економії на праці, а жорстокість

була популярною формою розваги. Мабуть,
найяскравішим прикладом

було спалювання котів,
при якому кота

витягували на сцену й опускали у вогонь,

а глядачі пронизливо реготали, поки кіт,
стогнучи від болю,

повністю згорав.

А як щодо індивідуальних вбивств?
Що ж, про це є хороші дані,

оскільки багато муніципалітетів
фіксували причину смерті.

Кримінолог Мануель Ейснер

ретельно вивчив
усі історичні записи Європи

щодо вбивств у кожному селі,
містечку, місті, графстві,

які він зміг знайти, і доповнив їх

державними даними,
відколи країни почали вести статистику.

Він склав логарифмічну шкалу,
почавши зі 100 смертей

на 100 тисяч людей за рік,
що було приблизною кількістю

смертей у Середньовіччя.
І цифра стрімко падає

до менш ніж 1 вбивства
на 100 тисяч людей за рік

у семи або восьми європейських країнах.
Потім йде невеличке збільшення

у 1960-их. Люди, які пророкували,
що рок-н-рол призведе

до занепаду моральних цінностей,
власне, мали рацію.

Але відбулось зменшення вбивств
у розрізі століть

від часів середніх віків до сьогодні,

а різкий вигин відбувся
на початку 16-го століття.

А тепер перейдемо до масштабу десятиліть.

Згідно з даними неурядових організацій,

які ведуть таку статистику, з 1945 року
в Європі та Америці

відбувається стрімке зменшення
міждержавних війн,

смертоносних етнічних конфліктів
чи погромів, та військових переворотів,

навіть в Південній Америці.
По всьому світі стрімко зменшується

кількість смертей при міждержавних війнах.
Жовті стовпчики показують тут

кількість смертей за одну війну
за один рік від 1950 року до сьогодні.

І як бачите, показник смертності
знижується з 65 тисяч смертей

за конфлікт на рік у 1950-ті
до менш ніж 2 тисяч смертей

за конфлікт на рік у цьому десятилітті,
як би жахливо це не було.

Навіть у розрізі років
можна спостерігати зменшення насилля.

З часів закінчення Холодної війни
було менше громадянських війн,

менше геноцидів - дійсно, менше на 90%
після Другої світової війни,

навіть поменшало після їхнього росту в 1960-х
вбивств і насильницьких злочинів.

Ось статистика зі звітів ФБР
про стан злочинності. Ви бачите,

що доволі низький рівень насилля
був у 50-х та 60-х,

потім він різко піднявся
на кілька десятиліть і почав

стрімко знижуватись, починаючи з 1990-х,
таким чином повернувшись

до рівня,
якому в останнє раділи у 1960 році.

Президенте Клінтон, якщо Ви тут,
дякуємо.

(Сміх)

Тому постає питання, чому так багато людей
так помиляються

з приводу чогось настільки важливого?
Я думаю, на те є кілька причин.

Перша з них - у нас краще інформування.
Ассошіейтед Прес

є кращим літописцем війн на нашому світі,

ніж були монахи 16-го століття.

Присутня когнітивна ілюзія. Ми,
когнітивні психологи, знаємо:

що легше пригадати
конкретні випадки чогось,

то вища імовірність зосередження
саме на них.

Новини, які ми читаємо в газеті,
з кривавими фото

закарбовуються в пам'яті сильніше,
ніж повідомлення про ще більше людей,

які вмирають в своїх ліжках від старості.
Присутня динаміка на ринку поглядів

та пропаганди: ніхто не приверне увагу
оглядачів, адвокатів

та меценатів словами,

що все стає краще і краще.

(Сміх)

Є у сучасному інтелектуальному житті

відчуття провини перед корінними народами
і небажання визнавати,

що в західній культурі
може бути щось добре.

І, звісно, зміна наших стандартів
може випереджати зміну поведінки.

Одна з причин, чому зменшилось насилля -

людям остогидли різанина та жорстокість
в їхній час.

І цей процес, здається, продовжується,

але якщо при цьому поведінку
випередять стандарти сьогодення;

події завжди здаються більш варварськими,
ніж вони виглядали б

за історичними стандартами. І сьогодні
ми тривожимось - і не безпідставно -

коли кілька вбивць
будуть страчені смертельною ін'єкцією

в Техасі після 15-річного
апеляційного процесу. Ми забуваємо,

що кілька століть тому
їх могли прив'язати до стовпа

і спалити за критику короля після суду,

який тривав би 10 хвилин, і що, власне,
таке повторювалось

знову і знову.
Сьогодні ж ми розглядаємо смертну кару

як доказ того, наскільки низько
може пасти наша поведінка,

а не як високо піднялись наші стандарти.

То чому ж випадки насилля зменшились?
Ніхто точно не знає,

але я прочитав чотири пояснення,
в яких, на мою думку, скрізь

присутній певний здоровий глузд.
Перше з них, мабуть,

правильно зрозумів Томас Гоббс.
Це він сказав,

що життя в умовах природи було
"усамітненим, бідним, огидним, жорстоким

і коротким". І не тому, на його думку,

що люди мають якусь первинну жагу до крові

чи агресивний інстинкт,
чи рефлекс захисту своєї території,

а через своє анархічне мислення.
У стані анархії

панує постійна спокуса
напасти на своїх сусідів першим,

до того, як вони нападуть на вас.
Нещодавно Томас Шеллінґ

навів таку аналогію.
Домовласник чує шурхіт

у підвалі. Як справжній американець,

він має пістолет у шухляді.
Дістає зброю та спускається вниз.

І бачить грабіжника зі зброєю в руці.

І тепер обоє думають:

"Я, насправді, не хочу вбивати його,
але ж він уб'є мене.

Може краще я застрілю його,
перш ніж він застрелить мене,

тим паче, якщо він і не хоче вбивати мене,

то, скоріш за все, переживає зараз,
що можу вбити його я

перш ніж він вб'є мене". І так далі.

Мисливці-збиральники явно піддавались
такому ходу думок

і часто вдиралися до своїх сусідів,
боячись вторгнення до себе.

Один із способів подолання цієї проблеми -
це стримування.

Ви не наносите удар першими,
але публічно повідомляєте про те,

що будете люто мстити,
якщо нападуть на вас.

Однак таку політику

можуть сприйняти як блеф,
і тому вона може спрацювати лише у разі

відповідності дійсності. Щоб це було так,
ви повинні мстити за всі образи

та платити по всіх рахунках,
що ведуть до нових циклів кривавої вендетти.

Життя стає схожим на серіал
"Клан Сопрано". Рішення Гоббса,

"Левіафан", полягало в тому,
щоб надати право легітимного використання

насилля окремому демократичному
агентству - левіафану -

і тоді зменшиться спокуса атакувати,

оскільки будь-яка агресія буде покарана,

що зведе її користь до нуля.
Це усунуло б спокусу

нападати першими зі страху,
що першими нападуть на вас.

І це позбавляє необхідності гаряче мстити

аби довести реальність ваших погроз.
І, таким чином,

був би мир. Ейснер, який склав
графік зміни чисельності вбивств

(який вам не вдалось щойно побачити),

стверджував,
що спад чисельності вбивств в Європі

співпав із підвищенням ролі
централізованих держав.

І це дещо підтверджує теорію "левіафана".

Про це також говорить той факт,
що нині вибухи насильства спостерігаються

в зонах анархії: недієздатних державах,
повалених імперіях,

периферійних регіонах, серед мафії,
вуличних банд та інших.

Друге пояснення полягає у тому,
що у різні часи та багато де

була розповсюджена думка про те,
що життя вартує дешево.

Раніше, коли страждання та рання смерть
були звичайними явищами

у житті людини, то люди й менше каялись,
завдаючи біль та смерть іншим.

А коли технології
та економічна ефективність роблять життя

довшим та приємнішим,
життя в цілому цінується більше.

Таким є аргумент політолога Джеймса Пейна.

Третє пояснення містить концепцію
"гри із нульовою сумою"

і було розроблено у книзі "Ненульова сума"
журналістом

Робертом Райтом. Райт зауважує,
що при деяких обставинах

співпраця та ненасильство
можуть принести користь обом

взаємодіючим сторонам, наприклад,
прибуток від торгівлі, коли дві сторони

обмінюються надлишками
і обоє мають зиск, або коли дві сторони

складають зброю
і економлять на військових витратах,

і тоді зникає потреба постійно боротися.

Райт стверджує, що технології збільшили

кількість ігор із позитивною сумою,
у які люди схильні залучатись,

зробивши можливим обмін товарами,
послугами та ідеями

на великих відстанях
та серед більших груп людей.

І в результаті, інші люди цінуються живими
більше, ніж мертвими,

і насильство знижується через егоїзм.
Як сказав Райт:

"Серед багатьох причин, чому нам,
вважаю, не треба бомбити японців,

є та, що вони створили мій мінівен".

(Сміх)

Четверте пояснення
відображене у назві книжки

"Коло розширюється"
філософа Пітера Сінґера,

який стверджує, що еволюція наділила людей

почуттям емпатії: здатністю ставитись
до інтересів інших людей так само,

як і до своїх. На жаль, по замовчуванню,

ми застосовуємо його лише до
дуже вузького кола друзів та родичів.

До людей же за межами цього кола
ставляться як до "недолюдей",

яких можна безкарно експлуатувати.
Проте в ході історії

це коло розширюється.
В історичних довідках можна побачити,

що воно розширюється від селища до клану,
племені,

нації, інших рас, обох статей

та, згідно тверджень Сінґера,
це коло варто

розширити до інших істот із почуттями.
Виникає питання:

якщо це сталося,
то що викликало це розширення?

Є багато варіантів, такі як розширення кіл

взаємодії, про які говорить Роберт Райт.

Логіка "золотого правила":
чим більше ви думаєте про інших людей

та взаємодієте з ними,
тим більше ви усвідомлюєте, що неможливо

ставити свої інтереси вище за їхні,

тим паче, якщо ви хочете,
щоб до вас прислухались. Не скажеш,

що "мої інтереси особливіші за твої",

так само не скажеш, що "оце місце,

на якому я стою, - унікальне у всесвіті,

бо на ньому стою я у цю саму мить".

Це також могло бути викликано
космополітизмом, історією,

журналістикою, мемуарами,
реальними історіями, подорожами,

грамотністю, які дозволяють нам
представити себе на місці інших

людей, яких раніше ми могли сприймати
як "недолюдей",

а також усвідомити непередбачуваність
та випадковість власного життя,

що "ми припускаємо,
а Бог розпоряджається".

Якими б не були передумови,
зниження насильства, на мою думку,

має глибокий зміст.
Воно повинно змусити нас не лише питати,

чому немає війни, але й чому є мир?
Не лише,

що ми робимо неправильно?
А й що ми робимо правильно?

Бо дещо правильне ми зробили,

і добре було б розуміти,
що саме.

Дуже вам дякую.

(Оплески)

Кріс Андерсон: Це був чудовий виступ.
Я думаю, багато хто з присутніх сказав би,

що розширення, про яке Ви говорили,

про яке говорить Пітер Сінґер,
викликане і розвитком технологій,

ширшою видимістю для інших,
і відчуттям, що світ

стає меншим.
Чи є в цьому також раціональне зерно?

Стівен Пінкер: Звісно. Це вписується
в теорію Райта,

про те, що ми можемо насолоджуватись
вигодами від співпраці

у все більших і більших колах.
І я також думаю, що це нам

допомагає уявити, як це -
бути на чиємусь місці. Коли читаєш

про ті страшні тортури,
які часто проводились у середні віки,

то думаєш, як вони могли таке робити,

як вони могли не співчувати людині,

якій виймали нутрощі? Але очевидно,

що для них то була просто інша істота,

яка не мала почуттів схожих до їхніх.
Будь-що, на мою думку,

що полегшує можливість уявити себе

на місці іншої людини,
підвищує зустрічне моральне вдоволення

щодо іншої людини.

К.А.: Стіве, я хотів би,
щоб усі власники ЗМІ почули цей виступ.

Я думаю, це дуже важливо. Дуже Вам дякую.

С.П.: Дякую Вам.