Інтернетна ігрова кімната від Зе Франка

В інтернеті дуже легко додати людину до друзів, але набагато важче встановити та знайти вияв справжньому зв'язку. Зе Франк презентує зібрання Інтернет-іграшок, які потребують глибокої співучасті, і віддають учасникам щось набагато глибше. Ви запрошені, якщо обіцяєте поділитися.

У кожній презентації має бути такий слайд.

(Сміх)

Гарно, правда?

Бачите?

Усі точки, всі лінії.

Неймовірно.

Це мережа.

І в моєму випадку мережа була важлива,

бо завдяки їй я об'єднував людей.

Вражаюче, правда?

За допомогою цього я встановлював зв'язок з людьми.

І робив це

багатьма способами.

Наприклад, я спонукав людей прикрашати свої пилосмоки.

(Сміх)

Я втілював такі проекти, як Планетарний бутерброд,

в якому просив людей

одночасно поставити

два шматочки хліба

точно на протилежних кінцях світу.

Люди почали розкладати хліб,

і врешті одній команді вдалося це зробити

між Новою Зеландію та Іспанією.

Досить неймовірно. Відео можна переглянути в мережі.

Я пробував встановити зв'язок між людьми

у таких проектах, як ЯколисьЯтепер.

У проекті ЯколисьЯтепер люди мали

знайти свої дитячі фотографії

і зробити такі самі, але вже будучи дорослими.

(Сміх)

Це одна людина –

на верхньому фото Джеймс, на нижньому Дженніфер.

Пікантно.

Ця була подарунком на День матері.

(Сміх)

Якось страшнувато.

(Оплески)

(Сміх)

Моїм улюбленим фото, яке я не зміг знайти,

була світлина десь 30-ти річної жінки

з маленьким дитям на руках,

наступним було фото 100-кілограмового дядька

з малесенькою старенькою жіночкою, яка виглядала з-за нього.

Але цей проект змінив моє уявлення

про створення зв'язку між людьми.

Це проект називається Рей.

Ось що я було: мені надіслали цей уривок аудіо,

я і гадки не мав, хто його записав.

Хтось сказав: "Ти маєш послухати це".

Ось що мені прийшло в голову.

Запис: Привіт, мене звати Рей,

вчора моя дочка подзвонила мені,

вона була знервована тим,

що відбувалося на роботі,

і вона вважала, що це нечесно.

Вона була дуже схвильована і подзвонила мені, що я її заспокоїв,

але я навіть не знав що їй сказати,

адже труднощі чатують на нас повсюди, і нам треба з ними справлятись.

Тому мені сяйнула думка написати пісню лише для неї,

щоб трохи підбадьорити її

в боротьбі зі стресом і тиском на роботі.

Я подумав викласти її в Інтернеті

для всіх працівників, які переживають стрес,

щоб допомогти їм справлятися з труднощами на роботі.

Ось як звучить пісня.

♫ Я зараз комусь дам підсрачника ♫

♫ O, я зараз комусь дам підсрачника ♫

♫ Якщо ти не залишиш мене в спокої, ♫

♫ то прийдеться відправити мене додому ♫

♫ бо я зараз комусь дам підсрачника ♫

Напевно, ви не можете її співати вголос,

але, знаючи слова, можете наспівувати про себе.

Нехай це дасть вам сили пережити наступні кілька важких моментів в роботі.

Отож, будьте сильними. Мир.

Зе Франк: – Так.

Ні, ні, тссс. В нас нема багато часу.

Мене це дуже зворушило.

Це було неймовірно. І воно об'єднувало, правда.

На відстані

розуміти, що хтось має певні відчуття

і бажає вплинути на інших якимось способом,

використовуючи медіа, виставляючи це онлайн,

і усвідомлюючи, що це має великий вплив.

Це було дивовижно. Саме цього я прагнув.

Перш за все, подумав я, ми повинні йому подякувати.

І я попросив своїх слухачів: "Послухайте цей уривок запису.

Треба зробити з нього ремікс. У нього гарний голос

в тональності сі-бемоль.

Треба щось з цього зробити".

У відповідь я отримав сотні реміксів, масу різних версій.

Одна особливо вирізнялася.

Її зробив хлопець на ім'я Ґуз.

Ремікс: ♫ Я зараз комусь дам підсрачника ♫

♫ O, я зараз комусь дам підсрачника ♫

♫ Якщо ти не залишиш мені в спокої, ♫

♫ то прийдеться відправити мене додому ♫

♫ бо я зараз комусь дам підсрачника ♫

♫ Я зараз комусь дам ♫

ЗФ: Чудово. Це було неймовірно.

Ця пісня (оплески) Дякую.

Хтось розказав мені, що ця пісня грала під час бейсбольної гри

в Канзасі.

Врешті

вона стала одним з найпопулярніших завантажень

на численних музичних сайтах.

І одного разу я сказав: "Давайте зберемо все в альбом".

Зібралася аудиторія, і розробила обкладинку альбому.

Я пообіцяв: "Я вручу йому цей альбом,

якщо ви з'ясуєте хто він такий".

Все, що ми мали, це було його ім'я, Рей,

цей маленький уривок запису

і те, що його дочка була засмучена.

Через два тижні він знайшовся.

Я отримав електронний лист з такими словами:

"Привіт, я Рей.

Чув ти мене шукаєш".

(Сміх)

І я такий: "Ну так, Рей.

Цікаві були два тижні".

Тож я полетів до Сент-Луїсу

і зустрівся з Реєм,

він священик.

(Сміх)

Між іншим.

Як би там не було, ця річ

нагадує мені цей знак,

який можна побачити в Амстердамі на кожному перехресті.

Для мене це як метафора, що уособлює віртуальний світ.

Дивлячись на цю фотографію, мені здається,

що його цікавить саме кнопка,

а не перехід вулиці.

(Сміх)

Це змушує мене задуматися про таке.

На усіх перехрестях люди заглиблені в свої мобільні телефони,

і це легко трактувати

як негативну тенденцію

у людській культурі.

Але насправді

ТАМ йде життя.

Коли люди усміхаються –

ви ж бачили, як люди зупиняються,

і раптом там проходить життя,

десь там у незрозумілій переповненій мережі.

І це воно, правда? Відчувати інших людей і розуміти, що вони відчувають тебе.

Ця та основа,

до якої ми всі прагнемо.

І ми можемо створити різні середовища,

щоб трохи полегшити це.

Але зрештою ми намагаємося

справді створити зв'язок з іншою людиною.

І це не завжди відбувається у фізичному вимірі.

Тепер це також відбувається у віртуальному вимірі,

і нам треба навчитись краще розуміти це.

Якщо подумати про людей, які створюють всі ці засоби спілкування в мережі,

багато з них, на моє переконання,

не дуже вміють знаходити спільну мову з іншими.

Я займався подібним

у третьому класі.

(Сміх)

Тому представляю серію проектів

за останні кілька років,

в яких я натхненно намагався зрозуміти,

як допомогти людям створювати такі взаємозв'язки.

Деколи це були дуже дуже прості речі.

Прогулянка дитинства, у цьому проекті

люди мали згадати маршрут,

яким вони постійно гуляли в дитинстві,

не важливо який, наприклад,

маршрут до автобусної зупинки чи сусідського будинку,

і пройти його в Перегляді вулиць від Google.

І я обіцяю вам, що

гуляючи цим маршрутом в Перегляді вулиць від Google,

настане такий момент,

коли щось повернеться з минулого,

і вас охоплять спогади.

Я збирав усі ці моменти –

фотографії в Перегляді вулиць від Google,

і особливо самі спогади.

"Наша розмова почалася з того, що я сказав: "Мені нудно",

а вона відповіла: "Коли я нудьгую, я їм кренделики".

Я пам'ятаю це дуже чітко, бо ми часто про це говорили".

"Після того, як він сказав мені та моєму братові,

що вони з мамою збираються розлучитись,

я пам'ятаю, як пішов до магазину

і купив вишневу колу".

"Вони використовували якійсь дивакуваті кадри:

черевик Чада крупним планом посередині шосе.

Думаю, черевик злетів, коли його збило.

Раз він ночував в мене і залишив свою подушку.

Я написав фломастером на ній "Чед".

Він залишив цю подушку задовго до своєї смерті,

але нам так і не вийшло її повернути".

Деколи проекти більш абстрактні.

Це Упаковка болі.

Відразу після подій 11 вересня

я почав думати про біль і про те, як ми її відганяємо,

витісняємо з себе.

Тож я відкрив гарячу лінію,

де люди могли залишати голосові повідомлення з переживаннями,

не обов'язково пов'язаними з тією подією.

Люди дзвонили і залишалися повідомлення, такі як це.

Запис: Добре, знаєте що.

Я не сама

і мене люблять.

Мені дуже пощастило.

Але деколи я відчуваю себе дуже самотньою.

І коли я так почуваюся,

навіть найменший вияв доброти

може викликати в мене сльози.

Навіть люди в магазинах,

які бажають гарного дня,

коли випадково зустрічаються зі мною поглядом.

ЗФ: Тож я взяв ці голосові повідомлення,

і з їхнього дозволу конвертував їх в MP3 записи

і розіслав звукорежисерам,

які нарізали короткі звуки,

використовуючи лише ці голосові повідомлення.

І потім я розіслав їх ді-джеям,

які записали сотні пісень

за допомогою цього вихідного матеріалу.

(Музика)

Ми не маємо часу все це слухати.

Ви можете знайти це в мережі.

"Від 52 до 48 з любов'ю"

був проектом, що розгорнувся в час минулих виборів,

коли і Маккейн, і Обама

у своїх промовах після виборів говорили про примирення,

і я подумав: "Як же в біса

це виглядає?"

І потім вирішив: "А чому б не спробувати?

Нехай люди сфотографуються з плакатами про примирення".

І вийшло багато дійсно гарних робіт.

"Я голосував за демократів. Я голосував за республіканців.

Разом за наше майбутнє".

Дуже мило, правда.

Деякі послання були від переможної сторони.

"Любі 48, я обіцяю завжди прислухатися до вас, боротися за вас, поважати вас".

А деякі від переможених.

"Від 48 для 52, хай керівники вашої партії будуть такі класні, як ви,

але я сумніваюся в цьому".

Але насправді, коли ініціатива набула популярності,

кілька правих блогів і деякі форумів

напевно подумали, що вона має трохи зверхній характер,

що я також помітив.

І я почав отримувати величезну кількість гнівних електронних листів,

навіть погроз розправи.

Зокрема один хлопець, крім того, що писав мені ці жахливі повідомлення,

ще й був одягнутий в костюм Бетмена.

І він написав: "Я одягнутий в костюм Бетмена, щоб приховати свою особу".

Це щоб я часом не подумав, що справжній Бетмен

переслідує мене.

І це справді мене трохи заспокоїло.

Я подумав: "Хух, це не він".

І що я зробив –

на жаль, увесь цей жах і біль

я почав накопичувати всередині себе,

і це почало розхитувати мою психіку.

Я усвідомлював, що захищав проект від цього всього.

Я не хотів, щоб цю особливу маленьку групку фотографів

якимось чином очорнили.

Тож я взяв всі ці електронні листи

і зробив з них таку штуку, що називається Злорігамі,

заготовку для орігамі,

зроблену з цих речей, повних злості.

Я попросив людей надсилати мені гарні речі,

зроблені із Злорігамі.

(Сміх)

А це був дуже зворушливий момент.

Помер дядько одного з моїх читачів

і він вирішив пом'янути його шматочком ненависті.

Це дивовижно.

Останнє, про що я вам розповім, це серія проектів

під назвою "Пісні, які ви вже знаєте".

Ідея полягала в тому,

що я намагався зрозуміти, як впливати

на певні емоції за допомогою групових проектів.

Один з них був досить простеньким.

Один чоловік розповів, що його дочці вночі робиться дуже страшно

і попросив написати пісню для неї.

І я відповів: "Добре,

я напишу заклинання, яке вона зможе співати,

щоб заснути".

Так з'явилася пісня "Scared" ("Наляканий").

(Відео) ♫ Цю пісню я співаю, коли чогось боюся ♫

♫ Не знаю як, але вона допомагає мені справитися ♫

♫ Слова цієї пісні несуть мене вперед ♫

♫ І я якось справляюся ♫

♫ Зате в мене хороше життя ♫

♫ Я не здаюся незважаючи ні на що ♫

♫ Зате в мене хороше життя ♫

♫ Я не здаюся незважаючи ні на що ♫

♫ Цю пісню я співаю, коли чогось боюся ♫

Отож, я написав цю пісню. Дякую.

Я був дуже радий, коли дізнався, що, проходячи повз кімнату своєї дочки, він почув,

як вона справді наспівувала цю пісню.

І я сказав: "Чудово. Дуже класно".

І потім я отримав цей електронний лист. Тут є невелика передісторія.

А в мене не багато часу.

Суть в тому, що якось

я робив проект, що називається "Facebook Я=ТИ",

в якому хотів дізнатися, як це

жити життям іншої людини.

Тому я попросив, щоб люди мені надіслали свої імена користувачів і паролі.

Мені прийшло багато їх, близько 30 за пів години.

Тоді я закрив цю частину проекту.

І вибрав двох людей, якими хотів стати,

попросив їх надіслати мені описи,

як поводитися так як вони у Facebook.

Одна людина надіслала дуже детальний опис.

А інша – ні.

Потім виявилося, що людина, яка не надіслала опису,

якраз переїхала в нове місто і отримала нову роботу.

Тому, знаєте, люди писали мені і запитували: "Як твоя нова робота"?

А я відповідав: "Я не знаю.

Взагалі не знав, що вона в мене є".

В усякому разі, ця сама дівчина, Лаура,

надсилала мені кілька листів після закінчення проекту.

І мені було дуже прикро, що належно не виконав свою місію.

Вона написала: "Я дуже переживаю, я тільки-но переїхала в нове місто, почала ходити на нову роботу

і останнім часом мене переповнює тривога".

Вона чула пісню "Scared" і попросила, чи можу я їй чимось зарадити.

Тож я запитав її, що саме вона відчувала.

І вона по пунктах описала,

як це відчувати цю тривогу.

І я вирішив зробити ось що.

Я сказав: "Добре, я подумаю над цим".

І таємно від неї я почав розсилати людям це.

(Аудіо) ♫ Гей ♫

♫ Все ок ♫

♫ В тебе все чудово ♫

Тож я запитав людей,

чи є в них мінімальний музичний слух,

для того, щоб проспівати цю пісню в навушниках,

щоб я міг зібрати їх голоси.

Ось, що я отримав.

Запис: ♫ Гей ♫

♫ Все ок ♫

♫ Все буле добре ♫

ЗФ: Це один з найкращих записів, серйозно.

Але що дивовижно, я почав отримувати все більше і більше записів,

і ось я вже мав 30-40 голосів з усього світу.

І коли я зліпив їх докупи, сталося щось чарівне,

щось повністю неймовірне,

і раптом я почув хор з усього світу.

І що було дійсно особливе, коли я таємно складав це все докупи,

пройшло більше місяця і Лаура надіслала мені листа.

Вона написала: "Я знаю, ти вже забув про мене.

Просто хочу подякувати хоча б за приділену увагу".

І кілька днів по тому я надіслав їй це.

(Запис) ♫ Зараз може здатися, що я забув включити світло ♫

♫ І те, що виглядало таким хорошим вчора ♫

♫ зараз просто є тінню ♫

♫ Здається, світ біжить навколо ♫

♫ а я стою на місці ♫

♫ Чи може це я рухаюся, не знаю ♫

♫ А потім ти кажеш ♫

♫ Гей ♫

♫ Все ок ♫

♫ Все буде добре ♫

♫ Просто живи ♫

♫ А тепер всі співають ♫

♫ Гей ♫

♫ Все ок ♫

♫ Все буде добре ♫

♫ Просто живи ♫

♫ А тепер всі співають ♫

♫ Гей ♫

♫ Все ок ♫

♫ Все буде добре ♫

♫ Просто живи ♫

♫ Гей ♫

♫ Все ок ♫

♫ Все буде добре ♫

♫ Просто живи ♫

♫ Гей ♫

♫ Все ок ♫

♫ Все буде добре ♫

♫ Просто живи ♫

Дякую.

(Оплески)