Як охорона природи на місцях може врятувати дику природу

Захисниця природи та стипендіатка програми TED Fellow Мореанджелс Мбіза вивчала відомого лева Сесіла, допоки в 2015 році його не застрелив мисливець за трофеями. Вона задається питанням: як інакше все могло б скластися, якби громада, що жила поруч із Сесілом, долучилась до його захисту. У цьому короткому виступі Мбіза розповідає про стан охорони навколишнього середовища в рідному Зімбабве, і про те, чому вона вважає, що громади, які живуть пліч-о-пліч з дикою природою, здатні найкраще їм допомогти.

Я захисниця левів.

Звучить круто, чи не так?

Деякі люди, можливо, не мають уявлення,
що це означає.

Але я впевнена, що всі ми чули
про лева на ім'я Сесіл.

[Лев Сесіл (2002-2015)]

(Ревіння лева)

Більше він не ричить.

2 липня 2015 року

його життя було обірване пострілом
мисливця за трофеями.

Кажуть, коли досліджуєш тварин,
то прив'язуєшся до них.

Так відбулося зі мною та Сесілом,

якого я знала та досліджувала
протягом трьох років

у національному парку Хванґе.

Його смерть розбила мені серце.

Але ця трагедія дала початок
позитивному моменту —

історія привернула увагу

до тяжкого становища диких тварин,
які знаходяться під загрозою.

Після смерті Сесіла

я почала задаватися питаннями:

"Що якби місцеві жителі, які проживають
неподалік від лігва лева Сесіла,

брали участь у його захисті?"

"Що якби я зустріла Сесіла,
коли мені було 10 років, а не 29?

Змогла б я або мої однокласники
змінити його долю?"

Багато людей працюють
над припиненням зникнення левів,

але дуже небагато
є уродженцями тих країн

або общин, які напряму пов'язані
з даною проблемою.

Саме ті общини, які живуть
поруч з левами,

володіють найкращими можливостями
для надання їм допомоги.

Місцевим жителям належить провідна роль

у вирішенні проблем, які стоять
перед дикою природою.

Іноді зміни можливі лише тоді,

коли населення, якого це торкнулося
найбільше, бере на себе відповідальність.

Місцеве населення відіграє важливу роль

у боротьбі проти браконьєрства
й незаконної торгівлі —

головної загрози для левів і загалом
дикої природи.

Як темношкіра африканська жінка в науці,

я зустрічаю людей, які цікавляться,

чи завжди я хотіла бути
захисницею природи,

тому що вони зустрічають
небагато активістів,

схожих на мене.

Коли я росла,

я навіть не знала, що охорона
дикої природи може стати кар'єрою.

Уперше я побачила дику тварину
у своїй країні,

коли мені було 25 років,

хоча леви й африканські дикі собаки

жили всього в декількох милях
від мого будинку.

Це досить звична річ у Зімбабве,

де багато людей взагалі
не стикаються з дикою природою,

хоча вона є частиною нашої спадщини.

Коли я росла,

я навіть не знала, що леви живуть
на моєму задньому дворі.

Коли 10 років тому одного зимового ранку

я увішла до заповідника Сейв Веллі,

щоб вивчати африканських диких собак
для свого дослідницького проєкту,

я була зачарована красою і спокоєм,
які оточували мене.

Я зрозуміла, що знайшла
свою пристрасть і мету в житті.

Того дня я узяла на себе зобов'язання

присвятити своє життя захисту тварин.

Я згадую свої шкільні роки в Зімбабве

й інших дітей, з якими я вчилася.

Можливо, якби ми мали можливість
взаємодіяти з дикою природою,

то більше моїх однокласників
працювало б зараз разом зі мною.

Доки місцеві громади не захочуть
захищати та співіснувати з дикою природою,

усі зусилля на її збереження
можуть бути марними.

Це ті громади, які живуть
з дикими тваринами

в одній екосистемі,

і несуть за це плату.

Якщо у них немає прямого
зв'язку з тваринами

або користі від них —

немає причин і їх захищати.

І якщо місцеве населення
не захищатиме свою дику природу,

ніяке втручання ззовні не спрацює.

Так що ж треба зробити?

Захисники природи повинні надати
пріоритет екологічній освіті

і допомагати розширювати навички
громад для збереження їх дикої природи.

Школярі і громади повинні відвідувати
національні парки,

щоб у них була можливість поспілкуватися
з дикою природою.

При всіх починаннях і на кожному рівні

охорона природи повинна включати
громади людей,

які ділять землю з дикими тваринами.

Що ще важливіше,
потрібно залучати до захисту природи

зусилля місцевих захисників,

якщо ми хочемо, щоб охорона природи
стала частиною життя громад.

Як місцеві захисники природи
ми стикаємося з багатьма перешкодами:

від прямої дискримінації
до бар'єрів через культурні норми.

Але я не відмовлюся від своїх зусиль

залучити корінні громади до цієї боротьби

за виживання нашої планети.

Я прошу вас приєднатися та об'єднатися.

Ми повинні активно усувати
створені нами перешкоди,

які залишають корінне населення
осторонь від охорони природи.

Я присвятила своє життя захисту левів.

І я знаю, що мої сусіди теж змогли б,

якби тільки вони знали тварин,
які живуть з ними по сусідству.

Дякую

(Оплески)