-
Title:
Як в'язниці вимагають грошей з бідних
-
Description:
Чому людей ув'язнюють за їх бідність? Сьогодні півмільйона американців перебувають у в'язниці тільки тому, що не можуть дозволити собі оплатити заставу, і ще й за ґратами, бо не можуть відшкодувати борги перед судом, інколи за такі незначні речі, як неоплачений штраф за паркування. Саліл Дадані ділиться історіями людей, які перебували у борговій в'язниці в місті Фергюсон, штат Міссурі, спонукаючи нас по-іншому поглянути на те, як ми караємо бідних і знедолених.
-
Speaker:
Саліл Дадані
-
Одного літнього дня 2013 року
-
поліція округу Колумбія затримала,
допитала і обшукала чоловіка,
-
який здавався підозрілим
і потенційно небезпечним.
-
Це не те, у що я був одягнений в день
затримання, відверто кажучи,
-
але у мене є і таке фото.
-
Я знаю, це дуже жахливо
- постарайтесь бути спокійними.
-
-
-
в державній службі захисника
округу Колумбія
-
і відвідував поліцейську дільницю
для роботи.
-
Я якраз виходив
-
і перед тим, як дійшов до моєї машини,
-
дві поліцейські машини заблокували
мені виїзд
-
і поліцейський підійшов до мене ззаду.
-
Він сказав мені зупинитись,
зняти рюкзак
-
і поставити руки на поліцейську машину,
припарковану біля нас.
-
Біля нас зібралося близько
десятка поліцейських.
-
Всі вони мали пістолети,
-
деякі автомати.
-
Вони обшукали мій рюкзак.
-
Вони обшукали мене.
-
Вони фотографували мене
біля поліцейської машини
-
і сміялись.
-
І коли все це відбувалося -
-
я - на поліцейській машині -
намагався ігнорувати тремтіння в ногах,
-
намагався думати чітко, що мені робити -
-
щось видалось мені дивним.
-
Коли я подивився на себе на цьому фото -
-
якби мені довелося описати себе -
-
я, мабуть, сказав би щось на кшталт:
-
"19-річний індійський чоловік,
яскрава футболка, носить окуляри".
-
Але вони не включали жодну з цих деталей.
-
Описуючи мене по раціях,
-
вони повторювали: "Чоловік з
Близького Сходу з рюкзаком",
-
"Чоловік з
Близького Сходу з рюкзаком"
-
І цей опис з'явився
і у поліцейському звіті.
-
Я ніколи не очікував,
що власний уряд опише мене словами:
-
"таємничий",
-
"мерзенний",
-
"терорист".
-
Затримання проходило так.
-
Вони відправили натренованих собак
знаходити вибухівку туди, де я бував.
-
Вони подзвонили федеральному уряду,
щоб дізнатися, чи за мною не стежили.
-
Вони відправили декількох слідчих,
щоб допитати мене, чому
-
я стверджував, що мені нічого приховувати
-
і чому не погодився на обшук моєї машини.
-
Я бачив, що вони незадоволені мною,
-
але відчував, що я не можу знати,
що вони захочуть робити далі.
-
В один момент поліцейський,
який обшукував мене,
-
переглянув поліцейську дільницю,
щоб дізнатися, де були камери,
-
щоб побачити, скільки
з цього було записано.
-
І коли він це зробив,
-
я дійсно усвідомив, що повністю залежу
від їхнього милосердя.
-
Я думаю, що ми всі з молодого віку
звикли до думки
¶
-
про поліцейських, про арешти і наручники,
-
тому легко забуваємо, як це
принизливо і насильно -
-
мати контроль над тілом іншої людини.
-
Я знаю, це звучить так
ніби суть моєї розповіді у тому,
-
як погано поводились зі мною
через мою расу,
-
і так, я думаю, що мене не затримали б,
якби я був білим.
-
Але насправді,
ось про що я задумався сьогодні.
-
Задумався, наскільки гірше все могло бути,
-
якби я не був багатим.
-
Вони думали, що
я намагатимусь закласти вибухівку,
-
і розслідували цю ймовірність
протягом півтори години,
-
але на мене так і не вдягнули наручники
-
і не посадили мене до тюремної камери.
-
Я думаю, якби я був одним
з бідних жителів округу Колумбії,
-
і вони б думали,
що я загрожую життю поліцейських,
-
то все могло закінчитись по-іншому.
-
Насправді, в нашій системі,
краще бути забезпеченою особою,
-
яку підозрюють у спробі
підірвати відділ поліції,
-
ніж бідною особою,
-
яку підозрюють у значно,
значно меншому порушенні.
-
Хочу навести приклад
з моєї теперішньої роботи.
¶
-
Тепер я працюю в організації з захисту
громадянських прав у Вашингтоні,
-
яка має назву "Рівне правосуддя за законом".
-
Дозвольте мені запитати вас дещо.
-
Як багато з вас отримували
штраф за паркування за своє життя?
-
Підніміть руки.
-
Так, я також.
-
І коли я мав оплатити його,
-
я дратувався,
-
але заплатив і поїхав далі.
-
Я припускаю, що більшість з вас
також оплатили штраф.
-
Але що б трапилось, якби ви
не змогли дозволити собі вказану суму?
-
І ваша сім'я також
не мала б грошей, що б сталось?
-
Ну, єдине, що не повинно трапитись
відповідно до закону, це те
¶
-
що вас не можуть затримати й ув'язнити
-
лише тому, що ви не можете оплатити.
-
Це порушує Федеральний закон.
-
Але так чинять місцеві органи
влади по всій країні
-
з бідними людьми.
-
І багато судових процесів
у "Рівному правосудді за законом"
-
орієнтуються на сьогоднішні
боргові в'язниці.
-
Одна з наших справ
проти Фергюсон, Міссурі.
¶
-
І я знаю, що коли кажу Фергюсон,
-
багато з вас подумає
про насильство з боку поліції.
-
Але сьогодні я говоритиму
про інші сторони
-
відносин між їхньою поліцією і жителями.
-
Фергюсон приймав у середньому
більше двох ухвал на арешт
-
на людину в рік,
-
здебільшого через неоплачений борг суду.
-
Коли я уявляю, як би це було,
якби кожного разу, коли я виходжу з дому,
-
поліцейський міг
перевірити номери моєї машини
-
й побачити ордер за неоплачений борг,
-
схопити мене, так як
це було у Вашингтоні,
-
і потім забрати мене до в'язниці,
-
я почуваюсь немічно.
-
Я зустрів багато людей з Фергюсона,
які стикались з цим,
-
і вислухав їхні розповіді.
-
У в'язниці Фергюсона
-
у кожній маленькій камері,
є двох'ярусне ліжко і туалет,
-
але в кожну камеру
поселяють чотири особи.
-
Двоє людей на ліжку,
двоє на підлозі,
-
при цьому один із них - біля брудного туалету,
-
якого ніколи не чистили.
-
Насправді камеру повністю
ніколи не мили,
-
так що підлога і стіни
вкриті кров'ю і слизом.
-
Немає води, щоб напитися,
-
за винятком клапану,
під'єднаного до туалету.
-
Вода виглядає і смакує брудно,
-
там завжди нестача їжі,
-
ніякого душу,
-
жінки під час менструації
без будь-яких засобів гігієни,
-
без жодної медичної допомоги.
-
Коли я запитав жінку
про медичну допомогу,
-
вона засміялася і сказала: «О, ні, ні.
-
Єдину увагу, яку ви отримаєте
від охоронців - сексуальну».
-
Таким чином, вони беруть боржників
у це місце і кажуть:
¶
-
"Ми не дозволимо тобі піти,
поки ти не заплатиш борг".
-
І якщо б ви могли
зателефонувати сім'ї,
-
яка могла б якось
допомогти з грошима,
-
тоді, ймовірно, вас би відпустили.
-
Якби було достатньо грошей,
вас би відпустили.
-
А якщо ні, ви б сиділи там
пару днів чи тижнів,
-
і кожного дня охоронці
спускались би до камер
-
і торгувались з боржниками
про ціну звільнення в цей день.
-
Ви були б там доти, доки
в'язниця не переповнилась,
-
і вони потребували б
когось нового.
-
Тоді вони думають:
-
"Гаразд, навряд чи ця людина
зможе заплатити,
-
більш ймовірно, що нова зможе".
-
Вас випускають, інших ув'язнюють,
і процес триває.
-
Я зустрів чоловіка, який
-
9 років тому був заарештований
за жебрацтво в аптеці.
-
Він не міг дозволити собі оплатити штраф
і судові витрати з цієї справи.
-
Коли він був молодим,
він пережив пожежу в домі -
-
вистрибнув з третього поверху
і врятувався.
-
Але те падіння пошкодило йому мозок
-
і декілька частин тіла,
зокрема, ногу.
-
Тож, він не міг працювати
-
і залежав від соціальних виплат.
-
Коли я зустрівся з ним у його квартирі,
-
він не мав нічого цінного -
навіть їжі у холодильнику.
-
Він постійно голодний.
-
Він не мав нічого цінного у квартирі,
крім шматочка картону,
-
на якому написав
імена своїх дітей.
-
Він сильно цінував це.
Гордо показати це мені.
-
Але він не може заплатити штрафи і витрати,
бо у нього немає нічого.
-
За останні 9 років
його арештовували 13 разів
-
і ув'язнили на цілих 130 днів
через випадок з жебракуванням.
-
Один із арештів тривав 45 днів.
-
Тільки уявіть собі - пробути
від сьогодні і аж до червня
-
у місці, що я описав
декілька хвилин тому.
-
Він розказав мені про спроби самогубства,
які він бачив у цій в'язниці;
¶
-
про випадок, коли чоловік
умудрився повіситись там,
-
куди не могли досягнути інші в'язні,
-
так що вони могли тільки
кричати, кричати і кричати,
-
щоб привернути увагу охорони,
-
аби ті прийшли і зняли його.
-
Він сказав мені, що охоронці прийшли
через п'ять хвилин.
-
На той час чоловік був непритомний.
-
Тоді вони викликали фельдшера -
лікарі зайшли в камеру
-
і сказали: "Він буде в порядку".
-
І просто залишили його там на підлозі.
-
Я чув багато схожих історій,
і вони не повинні мене дивувати,
-
бо самогубство - основна причина
смерті у місцевих в'язницях.
-
Це пов'язано з браком охорони
психічного здоров'я у в'язницях.
-
Я зустрів жінку, мати трьох дітей,
що заробляє 7 доларів на годину.
¶
-
Вона покладається на продовольчі талони,
щоб прогодувати себе і дітей.
-
Близько 10 років тому
вона отримала пару штрафів
-
за порушення правил дорожнього руху
і звинувачення в крадіжці,
-
та не могла оплатити штрафи і
витрати з цих справ.
-
Відтоді її ув'язнювали
близько 10 разів,
-
але у неї шизофренія
і біполярний розлад,
-
і вона потребує ліки кожного дня.
-
Вона не має доступу
до цих ліків у в'язниці Фергюсон,
-
бо жоден не має доступу
до своїх ліків.
-
Вона розповіла мені, як це -
провести два тижні у тюрмі,
-
бачити галюцинації людей і тіней
і чути голоси,
-
випрошувати ліки,
які б могли це зупинити,
-
і не отримувати їх.
-
І це не поодинокий випадок: кожні
-
30% жінок у в'язницях мають потреби
через серйозні психічні проблеми
-
такі, як і у неї,
-
проте лише одна з шести отримує
психіатричну допомогу, перебуваючи у в'язниці.
-
Отож, я чув ці всі історії
про цю підземну темницю,
¶
-
що Фергюсон використовує
для боржників,
-
і коли прийшов час
побачити все на власні очі
-
і відвідати в'язницю Фергюсона,
-
я не був певний, чого саме чекаю,
-
але цього аж ніяк не сподівався.
-
Це звичайна будівля уряду.
-
Це могла би бути пошта або школа.
-
Це нагадало мені,
що незаконні здирства
-
не виконуються десь в тіні -
-
їх виконують відкрито
державні чиновники.
-
Це питання державної політики.
-
І це нагадало мені
що біднота в тюрмі,
-
навіть поза контекстом боргової в'язниці,
-
грає дуже помітну і важливу роль
у системі правосуддя.
-
Я маю на увазі політику застави.
-
У нашій системі,
затримані ви чи вільні,
-
очікування суду не залежить від того,
наскільки ви небезпечні
-
чи як багато ризику становите.
-
Йдеться про те, чи зможете
ви внести заставу.
-
Так, Білл Косбі, якому визначили
мільйон доларів застави,
-
негайно виписав чек
і не провів ні секунди у в'язниці.
-
А Сандра Бленд, яка померла у в'язниці,
-
опинилася там лише тому, що її сім'я
не змогла заплатити 500 доларів.
-
Насправді, таких як вона - півмільйона
по всьому світу -
-
500 000 сидять зараз у в'язницях,
-
тому що не можуть
виплатити свою заставу.
-
Нам кажуть, що в'язниці -
це місця для злочинців,
¶
-
але з погляду статистики це не так:
-
троє з кожних п'яти людей
у в'язниці чекають на суд.
-
Вони не були засуджені
за будь-який злочин,
-
вони не визнали себе
винними у злочині.
-
Прямо тут, у Сан-Франциско,
-
85% ув'язнених
у нашій в'язниці в Сан-Франциско
-
перебувають у досудовому ув'язненні.
-
Це означає, що Сан-Франциско витрачає
приблизно 80 мільйонів доларів
-
кожного року
-
для фінансування досудового ув'язнення.
-
Багато з тих людей, які сидять у в'язниці,
бо не можуть внести заставу,
¶
-
звинувачені у таких
дріб'язкових порушеннях,
-
що вони довше сидітимуть,
чекаючи на суд,
-
ніж перебували б у в'язниці, якби
їх справді визнали винними,
-
тобто вони гарантовано
вийдуть швидше,
-
якщо признають свою вину.
-
Так що є вибір:
-
або залишитись
у цьому жахливому місці,
-
далеко від сім'ї і дітей,
-
майже гарантовано втратити роботу,
-
а потім довго виплачувати судові витрати?
-
Або визнати себе винним у тому,
що хоче прокурор, і вийти на волю?
-
В цей момент вони
попередньо-ув'язнені, а не злочинці.
-
Але як тільки визнають свою вину,
ми назвемо їх злочинцями,
-
хоча багата людина ніколи
б не опинилась у такій ситуації,
-
бо просто внесла б заставу.
-
На цьому етапі ви, напевно, думаєте:
¶
-
"Цей хлопець надихає
своїми вчинками..."
-
-
"Яка сумна історія. Поверніть мені
гроші за квиток".
¶
-
-
-
розмови про ув'язнення не такі
гнітючі, як отой вибір,
-
бо якщо ми не говоритимемо
про ці проблеми
-
і спільно не змінимо думку про ув'язнення,
-
через багато років
-
в'язниці, як і раніше, будуть переповнені
бідними, яким там не місце.
-
Ось що дійсно пригнічує мене.
-
Але мене надихає те,
що ці історії можуть спонукати нас
-
думати про ув'язнення по-різному.
-
Не про "масове позбавлення волі",
як пишуть у безликих документах,
-
чи "засудження ненасильницьких злочинців",
-
а з людської точки зору.
-
Коли ми кидаємо людину за ґрати
на дні, тижні, місяці,
¶
-
чи навіть роки,
-
що ми робимо
з розумом і тілом цієї людини?
-
За яких умов
ми дійсно готові зробити це?
-
Тож, починаючи з декількох
сотень із нас, в цьому місці,
-
ми можемо змінити думку про ув'язнення,
-
змінити його звичне бачення,
про яке я згадував раніше
-
Насамкінець хочу сказати:
¶
-
якщо ми хочемо щось
істотно змінити -
-
не просто реформувати політику
щодо застави, штрафів і судових витрат -
-
а й переконатися, що
нові правила, які замінять старі,
-
не каратимуть бідних і знедолених
новими способами.
-
Якщо ми хочемо таких змін,
-
то це зрушення в мисленні
потрібно від кожного з нас.
-
-