Чому Всесвіт існує?

Чому існує щось, а не ніщо? Іншими словами: Чому Всесвіт існує (і чому ми є в ньому)? Філософ та письменник Джим Голт підводить це питання до трьох можливих відповідей. Або чотирьох. Або жодної.

Чому існує Всесвіт?

Чому існує... - Добре. Добре. (Сміх)

Це загадка світового масштабу.
Тож будьте розважливі.

Чому існує світ, чому ми є
його частиною,

чому існує щось, замість нічого?

Я маю на увазі, це надзвичайно критичне
питання "чому?"

Тож я збираюсь говорити
про таємницю існування,

загадку існування,

на якому ми етапі в дослідженні
цього питання,

і чому вас це має турбувати,

а я сподіваюся, що вас це таки цікавить.

ФІлософ Артур Шопенгауер сказав, що

той, кого не вражає випадковість
його існування,

випадковість існування світу,

є розумово відсталим.

Це дещо грубе висловлювання, але все-таки.
(Сміх)

І це вважається найбільш грандіозною

та захоплюючою загадкою,

найглибшим та найбільш
далекосяжним питанням,

яке можна собі поставити.

Воно мучило багатьох великих мислителів.

Людвіг Вітґенштайн, мабуть,

найвеличніший філософ 20 століття,

був здивований існуванням світу взагалі.

Він написав у своєму "Трактаті",
твердження 4.66:

"Не те як існують речі у Всесвіті
є загадкою,

а загадкою є власне те,

що світ існує".

І якщо ви не в захваті від влучних

висловів філософів, то як щодо науковця.

Джон Арчибальд Вілер - видатний фізик

20-го століття,

учитель Річарда Фейнмана,

засновник терміну "чорна діра",

сказав: "Я хочу знати, звідки походить

квант, звідки походить Всесвіт,

звідки походить життя?"

І мій друг Мартін Аміс --

пробачте за часті цитування
у цій бесіді,

тому просто звикніть --

мій дорогий друг Мартін Аміс
якось сказав, що

ми десь за 5 Ейнштейнів від розгадки

таємниці того, звідки походить Всесвіт.

І я не маю сумніву, що саме 5 Ейнштейнів

є сьогодні тут, серед аудиторії.

Ейнштейни? Покажіться.
Ні? Ні?

Немає Ейнштейнів? Ну добре.

Тож це питання, чому існує
щось замість нічого,

це грандіозне питання
поставили досить пізно

в інтелектуальній історії.

Сталось це близько кінця 17 століття.

Це питання поставив філософ Лейбніц,

дуже розумний чоловік, Лейбніц,

це ж він винайшов числення

незалежно від Ісаака Ньютона,
майже в той самий час.

Але для Лейбніца, який спитав чому
існує щось, а не ніщо -

це не було неймовірною таємницею.

Він або був, або ж прикидався

православним християнином у своїх
метафізичних поглядах,

Лейбніц стверджував, що причина існування
світу цілком очевидна:

оскільки Бог створив його.

І Бог створив цей світ абсолютно з нічого.

Ось наскільки Бог Всемогутній.

Йому не потрібні жодні існуючі
матеріали, щоб створити світ.

Він міг створити це просто з нічого,

ex nihilo (лат.: з нічого).

Між іншим, це те,

у що більшість американців сьогодні
вірять.

Для них не існує жодної загадки буття.

Господь створив це.

Тож зробімо з цього рівняння.

Я не підготував слайдів, тож
я унаочню це мімікою,

тому використайте свою уяву.

Тож, це Господь + ніщо
= світ.

Гаразд? Отже тепер це рівняння.

І, може, ви не вірите в Бога.

Можливо, ви науковий атеїст

чи не науковий атеїст,
та ви не вірите в Бога

і вам це не подобається.

До речі, навіть якщо у нас є
це рівняння,

Господь + ніщо = світ,

уже у ньому є проблема:

Чому існує Бог?

Господь не існує завдяки одній логіці,

хіба, якщо ви вірите в онтологічний
аргумент,

а я сподіваюсь, що ні,
бо це поганий аргумент.

Тож цілком можливо, що якщо Бог існував,

він міг задуматися: "Я безсмертний,
Я всемогутній,

але звідки я походжу?"

(Сміх)

"Походження моє де бере початок?"

Бог вживає більш офіційну англійську.

(Сміх)

І власне одна теорія полягає в тому,
що Бог настільки втомився,

обмірковуючи загадки Його існування,

що Він створив світ, аби просто
відволіктися.

Та що б там не було, забудьмо про Бога.

Заберемо Бога з рівняння і

маємо: _______ + ніщо = світ.

Тепер, якщо ви буддист,

ви певне схочете зупинитись вже тут,

оскільки, по суті, ми отримали, що

нічого = світ.

А за симетрією ідентичності це означає

що світ = ніщо. Так?

І для буддиста світ є
просто ціле нічого.

Це просто велика космічна порожнеча.

І ми думаємо, що багато чого існує,

але це тільки тому, що ми раби наших
пристрастей.

Якщо ми відпустимо наші пристрасті,

ми побачимо, що справжня природа світу -

це порожнеча і ніщо.

І ми проникнемо у щасливий стан нірвани,

який визначають як

перенасичення життям настільки,
що насолоджуєшся навіть смертю. (Сміх)

Тож, це точка зору буддиста.

Але я житель Заходу, і я все ще
стурбований

загадкою існування, тож все, що я маю, це

_______ + —

зараз буде дещо дуже серйозне, тож -

_______ + ніщо = світ.

Чим заповнимо пусте місце?

Добре, як щодо науки?

Наука - це наш найкращий путівник
в природу реальності,

а найбільш фундаментальною наукою є
фізика.

Фізика пояснює суть реальності,

вона розкриває те, що я називаю СІПУВ,

Справжній І Первинний Уміст Всесвіту.

Тож, мабуть, саме фізика може заповнити
цей пропуск.

І справді, починаючи приблизно з 1960х,
чи близько 1970 р.,

фізики мали на меті дати

цілком наукове пояснення того, як

наш Всесвіт зміг із цілковитого нічого

миттєво влізти в існування,

квантовими коливаннями з порожнечі.

Стівен Гокінґ - один із цих фізиків,

а зовсім недавно і Алекс Віленкін,

і все це стало популяризованим

завдяки ще одному чудовому фізику
і моєму другу

Лоуренсу Краусу, який написав книгу
під назвою

"Всесвіт з Нічого".

Лоуренс думає, що саме він -

а він, затятий атеїст, між іншим, -

що саме він забрав Бога з рівняння.

Закони квантової теорії поля

та реальна фізика можуть показати як

із абсолютного нічого,

ні простору, ні часу, ні матерії, нічого,

як крихітна частка у псевдо-вакуумі

може коливаннями ввійти в існування,

а потім, дивом космічної інфляції,

роздутись до цього величезного
і барвистого космосу,

який ми бачимо навколо.

Добре, це справді оригінальний сценарій.

Він дуже гіпотетичний. Він неймовірний.

Проте я бачу в ньому велику проблему,

і ось в чому вона полягає:

це псевдо-релігійний погляд.

Отже, Лоуренс вважає себе атеїстом,

проте він все ще в'язень релігійного
світогляду.

Він бачить закони фізики, як
божественні вказівки.

І закони квантової теорії поля для нього

схожі до наказу:
"Нехай буде світло".

Ці закони мають певну онтологічну силу
або ударну силу,

завдяки якій вони можуть створити безодню,

сповнену буттям.

Вони можуть викликати існування світу
з нічого.

Проте це доволі примітивний погляд

на суть законів фізики, правда?

Ми знаємо, що закони фізики є власне

узагальненими описами схем
і закономірностей

у світі.

Вони не існують за межами світу.

Вони не мають своїх існуючих скупчень.

Вони не можуть покликати існування світу

із небуття.

Це дуже примітивний погляд

на суть законів науки.

І якщо ви не вірите мені в цьому,

то вислухайте Стівена Гокінґа,

який сам представив модель космосу,

котра була автономною,

не вимагала жодного зовнішнього втручання
чи творця,

і після такого припущення,

Гокінґ зізнався, що він все ще вагається.

Він сказав, що модель є просто рівнянням.

Що вдихає вогонь в рівняння

і створює світ, щоб ними ж його описати?

Він був збентежений цим,

тож рівняння самі по собі не роблять магії,

не можуть розв'язати головоломки існування.

І між іншим, навіть якщо б закони могли
зробити це,

то чому саме цей набір законів?

Чому квантова теорія поля описує

Всесвіт з певною кількістю сил

і часток, і таке інше?

Чому не цілковито протилежний
набір законів?

Існує сила-силенна математично
послідовних наборів законів.

Чому не закони загалом?
Чому не цілковите небуття?

Тож це проблема, вірите чи ні,

над котрою фізики думають
справді багато,

і на цьому вони схиляються до метафізики,

скажімо, ну, можливо, набір
законів,

який описує наш Всесвіт,

це лише один набір законів,

і він описує одну частину реальності,

проте, можливо кожен з існуючих наборів

описує іншу частину реальності,

і, власне, усі можливі фізичні світи

справді існують, і вони всі за межами.

Ми тільки бачимо крихітну
частинку реальності,

описану законами квантової теорії поля,

проте існує безліч інших світів,

частин реальності, котрі описані

вкрай різними теоріями,

що відрізняються від наших так, що нам
й не уявити,

які є незбагненною екзотикою.

Стівен Вайнберґ, батько

стандартної моделі фізики
елементарних частинок,

фактично сам грався цією ідеєю,

що усі можливі реальності таки існують.

Молодший фізик, Макс Теґмарк, - вірить,

що усі математичні структури існують,

а математичне існування - це те ж саме,

що й фізичне існування,

тож ми маємо цей неймовірно багатий
мультивсесвіт,

котрий включає в себе усі
логічні можливості.

Отже, приймаючи цей метафізичний розв'язок,

усі ці фізики, а також філософи, власне

повертаються до дуже старої ідеї

котра повертає нас до Платона.

Це принцип повноти або родючості,

чи великий ланцюг буття,

де реальність є настільки повна,
наскільки це можливо.

І настільки віддалена від небуття,

наскільки тільки можливо.

Отож, ми маємо ці дві крайності.

У нас є цілковите небуття з одного боку,

та це бачення реальності,

яке включає в себе усі мислимі світи

у іншій крайності: максимально повна і
можлива реальність,

та ніщо, як найпростіша можлива реальність.

Тепер, що ж є між цими двома крайнощами?

Існують усі види проміжних реальностей,

котрі включають в себе одні речі та
відкидають інші.

Так, одна з цих проміжних реальностей

є, скажімо, найбільш математично
довершеною реальністю,

яка відкидає недовершені частинки,

потворні, непропорційні і т.д.

Та існують деякі фізики, які
скажуть вам,

що ми якраз живемо у найбільш довершеній
реальності.

Я думаю, що серед цієї аудиторії є Браян Ґрін.

Він написав книгу під назвою
"Елегантний Всесвіт".

Він стверджує, що світ, у якому ми живемо

математично дуже витончений.

Не вірте йому. (Сміх)

Це благочестива надія, я хотів би,
щоб це було так,

проте я думаю, днями він зізнається мені,

що насправді це потворний Всесвіт.

Він створений по - дурному,

у ньому занадто багато довільних
констант зв'язку

та відносних мас

і зайвих груп елементарних частинок,

і що в біса таке темна енергія?

Це штуковина з палиці і жувальної гумки.

Це не довершений Всесвіт. (Сміх)

Та, зрештою, це найкращий з усіх
можливих світів

в етичному сенсі.

Вам слід зараз посерйознішати,

оскільки у світі, в якому живі істоти

не страждають марно,

у якому немає нічого на кшталт

дитячого раку чи Голокосту.

Це етична концепція.

У будь-якому разі, між небуттям

і найповнішою можливою реальністю,

є різні особливі реальності.

Пустота є особлива. Вона найпростіша.

Далі, існує найбільш довершена можлива
реальність.

Вона теж особлива.

Найповніша можлива реальність, вона теж
особлива.

Але що ми відкидаємо тут?

Існують також жалюгідні,

загальні реальності,

які не є особливими у жодному випадку,

вони є чимось випадковим.

Вони безкінечно віддалені від небуття,

але вони безкінечно близькі до повного
насичення.

Вони є сумішшю хаосу та порядку,

математичного довершення та огидності.

Тому, я б описав ці реальності

як безкінечний, посередній, неповний безлад,

загальну реальність, такий собі космічний
вибух хаосу.

І ці реальності,

чи є божественність у будь якій з них?

Можливо, але божественність не ідеальна,

як іудео-християнська божественність.

Божественність не є цілком доброю чи
цілковито могутньою.

Натомість, вона може бути на 100%
злою

і лише на 80% ефективною,

що доволі повно описує світ, який
ми бачимо навколо, я думаю. (Сміх)

Тож, я пропоную наступне рішення

загадки існування:

реальність, у якій ми живемо

є однією із цих загальних реальностей.

Реальність має виявитись у якийсь спосіб.

Вона може або виявитись нічим,

або усім, або чимось поміж двох варіантів.

Тож, якщо вона наділена якоюсь
особливою рисою,

типу довершеності, або цілковитої повноти,

чи абсолютної простоти, як небуття,

це вимагало б пояснення.

Але якщо це просто одна з цих випадкових,
загальних реальностей,

то немає подальшого пояснення.

І навіть більше, я б сказав,

що це і є реальність, у якій ми живемо.

Це те, що каже нам наука.

На початку тижня

ми отримали неймовірну інформацію, що

космічна інфляція, яка передбачає велику,

безкінечну, брудну, примхливу,
безглузду реальність,

подібну спіненому шампанському,

котре безкінечно б'є з пляшки,

просторий всесвіт, здебільшого пустир

з невеликими виїмками чарівності
та порядку і миру

отже, це було підтверджено,

цей інфляційний сценарій, завдяки
спостереженням, розробили

за допомогою радіотелескопів у Антарктиці,

які спостерігали за сигнатурою
гравітаційних хвиль

часу, що передував Великому Вибуху.

Я впевнений, що всі ви знаєте про це.

Тож у будь-якому випадку, я думаю, що це
очевидно,

що це справді є реальністю, у якій ми
застрягли.

Тож, чому ви маєте перейматися цим?

Ну - (Сміх) -

питання "Чому існує світ?" -

це космічне питання, співзвучне

з більш особистим питанням:

Чому існую я?
Чому існуєте ви?

Ви знаєте, наше існування здавалося б
дивовижно неправдоподібним,

тому що існує велика кількість
генетично можливих людей,

якщо ви можете вирахувати це, дивлячись на

кількість генів і кількість алелей
і так далі,

і підрахунок нашвидкуруч підкаже вам,

що є близько 10 з 10,000

генетично можливих людей.

Це між гуголем і гуголплексом.

А кількість людей, які фактично існували

це 100 мільярдів, можливо, 50 мільярдів,

нескінченно мала частка, тому усі з нас,

ми виграли цю дивовижну космічну лотерею.

Ми тут. Чудово.

Тож, у якому виді реальності
ми б хотіли жити?

Чи хочемо ми жити в особливій реальності?

Що було б, якби ми жили у найбільш
довершеній реальності?

Уявіть екзистенційний тиск на нас,

відповідати цьому, бути довершеними,

не здавати позицій.

Чи, що якби ми жили у найбільш
повній реальності?

Ну тоді наше існування було б гарантовано,

тому, що кожна можлива річ

існує в тій реальності,

але наші вибори були б беззмістовними.

Якщо я дійсно борюся морально і страждаю,

і вирішую чинити правильно,

то яка різниця,

оскільки існує безкінечна кількість

версій мене,

які також чинять правильно

і безкінечна кількість, які чинять погано.

Тож мої вибори - беззмістовні.

Тож, ми не хочемо жити в тій особливій
реальності.

А щодо особливої реальності небуття,

то ми б зараз з вами не спілкувалися.

Тож я думаю, що у загальній реальності
це посередність,

тут існують неприємні і приємні речі

і ми могли б робити більше приємних,

а неприємних - менше.

І це дає нам щось на кшталт мети у житті.

Всесвіт абсурдний,

але ми все ще можемо створити мету,

і це вже добре,

і загальна посередність реальності

ніби приємно резонує з посередністю, яку

ми усі відчуваємо всередині нашого буття.

І я знаю, що ви відчуваєте це.

Я знаю - ви всі особливі,

але ви все ще частково пересічні, потай
від всіх,

чи не так?

(Сміх) (Оплески)

Тож в будь-якому випадку, ви можете
сказати, ця головоломка, загадка існування

ніщо інше, ніж дурнувате
роздування загадковості.

Вас не вражає таємниця існування
Всесвіту,

і ви такі не одні.

Бертран Рассел сказав:

"Мені слід сказати, що Всесвіт просто є,
і на цьому все".

Просто сухий факт.

Мій професор у Колумбійському університеті,
Сідні Мордженбессер,

чудовий філософ-жартівник.

Я сказав йому:
"Проф. Мордженбессер,

чому існує щось, а не ніщо?"

Він відповів: "О, навіть якби
не було нічого,

ти все одно був би незадоволений".

Тож - (Сміх) - Добре.

Тож ви не вражені. Мені байдуже.

Проте я скажу вам дещо на завершення.

Щось, що, я певен, здивує вас,

оскільки це здивувало усіх блискучих,

чудових людей, яких я зустрів на цій
конференції.

Я сказав їм ось що:

Я ніколи в житті не мав мобільного
телефону.

Дякую.

(Сміх) (Оплески)