Вперед, мрійте про майбутнє!

«Ви не передбачаєте майбутнє - ви вигадуєте його», - говорить науковий фантаст Чарлі Джейн Ендерс. У наполовину мрійливій, наполовину науково-обґрунтованій промові вона занурює слухачів в яскраву подорож у майбутнє і демонструє, як мрії про дивні, футуристичні можливості можуть дати нам сили змінити завтрашній світ на краще.

Кожен письменник-фантаст

має історію про те, що
майбутнє настало надто швидко.

У мене безліч таких історій.

Наприклад,

декілька років тому
я писала оповідання про уряд,

який почав використовувати дрони,
щоб убивати людей.

Я вважала, що це дуже
вражаюча та футуристична ідея,

але на момент публікації оповідання

уряд вже використовував дрони
для вбивства людей.

Наш світ змінюється дуже швидко,

й існує така собі петля,
яка прискорює зворотній зв'язок,

у ній технології і соціальні зміни
взаємно підживлюються.

Коли я була дитиною в 1980-х,

ми знали, як буде виглядати майбутнє.

Воно мало бути схожим на фільми
«Суддя Дредд» чи «Той, хто біжить по лезу»

Мали з'явитися
неонові мегаполіси і літаючий транспорт.

Але зараз ніхто не знає,
як буде виглядати світ

навіть через декілька років,

і так багато страшних видінь
майорить на горизонті.

Від кліматичної катастрофи
до авторитаризму,

всіх хвилює апокаліпсис,

і хоч весь час відбуваються кінці світу,
життя триває.

Не бійтеся думати про майбутнє,
мріяти про майбутнє,

писати про майбутнє.

Мені здається, що це дуже весело
і це робить вільним.

Ви робите собі щеплення

на випадок найгіршого розвитку подій.

Це також розширює можливості,

тому що ви не можете підготуватися
до того, чого ви ще не уявляли.

Але ви повинні дещо знати.

Ви не пророкуєте майбутнє,

ви його вигадуєте.

Як науковий фантаст,

дія оповідань якого часто
відбувається століттями пізніше,

я зрозуміла, що люди жадібно
шукають бачення майбутнього,

мальовничого і при цьому обжитого,

але я зрозуміла, що
самого по собі дослідження недостатньо.

Натомість, я поєдную фантазію

і обізнаність щодо найсучасніших трендів
в науці та технології,

а також вивчаю історію людства.

Я багато думаю про людську природу

і про те, як люди в минулому реагували
на значні зміни,

перевороти і перетворення.

Я уважна до деталей,

адже в них наше життя.

Ми розповідаємо історію про наш світ
засобами, які ми придумали,

і просторами, в яких живемо.

Корисно знати пару термінів,

якими постійно користуються
наукові фантасти:

«Історія майбутнього»
і «ефекти другого порядку».

Історія майбутнього - в прямому сенсі.

Це хронологія того, що ще не сталося,

наприклад, як у знаменитому
циклі оповідань Роберта Хайнлайна,

з докладною таблицею майбутніх подій

до 2100 року.

У моєму останньому романі

я створила складну хронологію,

що триває до 33-го століття

і завершується тим,
що люди живуть на іншій планеті.

Ефекти другого порядку -

це те, що відбувається унаслідок
нових технологій або великих змін.

Є цитата, яку приписують письменникові
і редакторові Фредеріку Полу:

«Хороше науково-фантастичне оповідання

повинне передбачати не тільки
винахід автомобіля,

але і затори».

До речі, щодо заторів,

я провела багато часу,
намагаючись уявити місто майбутнього.

На що воно схоже? З чого зроблено?

Для кого?

Я намагалася уявити зелене місто
з вертикальними фермами

і будівлі, що не побудовані,
а ростуть самі,

і тротуари замість вулиць,

тому що вже ніхто не їздить на машині -

місто, яке живе і дихає.

І ви знаєте, я кожен день мрію
про найнеймовірніші речі,

які тільки можу собі уявити,

а потім знову переключаюся на дослідження

і намагаюся зробити це
максимально правдоподібним,

розглядаючи поєднання урбаністичного
футуризму, красивого дизайну

і технологічних гіпотез.

Потім я повертаюся до думок
і намагаюся уявити, як це насправді -

бути всередині такого міста.

Мій процес починається
і закінчується фантазіями,

ніби моя уява -
два шматки хліба

в дослідному сендвічі.

Як оповідач, в першу чергу,

я намагаюся дивитися на світ
очима моїх персонажів

і спостерігати, як вони
долають труднощі

в тому просторі, який я створила.

Які запахи вони відчувають?
До чого вони торкаються?

Як закохатися в розумному місті?

Що ти бачиш, виглядаючи з вікна,

і чи залежить це від того,
як взаємодіє ПЗ з твоїм настроєм?

Нарешті, я задаюся питанням,
як приголомшливе місто майбутнього

буде контролювати відсутність безхатьків
і щоб ніхто не спав на вулиці?

Ось тут історія майбутнього дуже доречна,

тому що міста не виростають
за ніч, як трава.

Вони розвиваються.

Вони носять шрами і візерунки
війн, міграцій,

економічних підйомів,
культурних пробуджень.

У місті майбутнього мають бути пам'ятники,

так само, як і історичні будівлі,

перебудовані будівлі

і все те, що показує, як ми прийшли
до сьогоднішнього моменту.

І ще є ефекти другого порядку:

як все йде неправильно або правильно,

хоча цього ніхто не чекав?

Наприклад, якщо стіни вашої квартири
покриті грибком,

який може відроджуватися,

що якщо люди почнуть його їсти?

(Сміх)

До речі:

яка каналізація буде
в цьому місті майбутнього?

Каверзне запитання.
Там немає каналізації.

Є щось дивне в сучасній системі

в США,

коли відходи змиваються в трубу,

змішуються з дощовою водою
і часто відправляються в океан.

Мовчу про туалетний папір.

Багато технарів на чолі з Біллом Ґейтсом

намагаються придумати інший спосіб,

і, можливо, туалет майбутнього

здасться дуже дивним
сучасним людям.

Як же історія майбутнього,
методом спроб і помилок,

веде до поліпшення вбиралень?

Зараз є компанії,

які експериментують
з паличками для чищення,

які можуть замінити туалетний папір,

використовуючи спресоване повітря
або дезінфікуючі спреї.

Що якби це було більше схоже
на квіти, а не на технології?

Що якби туалет міг
проаналізувати відходи

і дав би знати, якщо ваш
мікробіом не в порядку?

Що якщо сьогоднішні експерименти
по перетворенню нечистот в паливо

приведуть до розумних батарей,
що забезпечують енергією ваш будинок?

Але повернемося до міста майбутнього.

Як люди орієнтуються у просторі?

Якби не було вулиць, як би люди
розбиралися в географії?

Мені подобається думати про місця,

частина яких знаходиться
у віртуальній реальності,

тому нам знадобиться спеціальне
програмне забезпечення, щоб їх дослідити.

В одному оповіданні я придумала
«Інтерфейс хмарного ландшафту»,

який я описала як павука з хрому,
якого імплантують в голову,

використовуючи тимчасові вузли.

Ні, це не його фото, просто веселе
фото, яке я зробила в барі.

(Сміх)

Я замріялася про бари, ресторани, кафе,

які можна було б знайти

в доповненій реальності.

Знову ж ефекти другого порядку:

в світі доповненої реальності

яке суспільство у нас буде,

які з'являться злочини,
ще невідомі нам?

Припустимо, ми з вами стоїмо поруч

і ви думаєте, що ми
в гамірному спортивному барі,

а я думаю, що ми в світському салоні

зі струнним квартетом,
говоримо про Бодрійяр.

Я не можу уявити, що може
в такій ситуації піти не так.

Я впевнена, що все було б чудово.

А ще є соціальні мережі.

Я можу уявити довбані
антиутопічні сценарії,

де речі, типу інтернет-вікторин,

додатків для знайомств, гороскопів, ботів;

вони працюють спільно, щоб затягнути вас
все глибше і глибше в кролячі нори,

погані відносини і нечесну політику.

Але потім я думаю про бесіди

з тими, хто працює
над штучним інтелектом,

і вони завжди кажуть, що
чим розумнішим стає штучний інтелект,

тим краще він створює зв'язки.

Може, соціальні мережі
покращаться в майбутньому.

Може, це допоможе нам створювати
більш здорові відносини.

Може, у нас будуть пристрої, які
зроблять нас згуртованими і проникливими.

Я на це сподіваюся.

Ви знаєте, я хотіла б думати,
що якщо штучний інтелект дійсно існує,

йому навряд чи сподобаються
наші дивні істерики,

так само, як нам подобаються
«Відчайдушні домогосподарки».

І, нарешті, медицина.

Я багато думаю про те, як розробки
в генетичній медицині

могли б полегшити наслідки
раку або деменції,

і можливо, колись ваш сотий день народження
буде лише черговим рубежем

до ще двох чи трьох десятиліть
здорового активного життя.

Може, туалет майбутнього,
про який я згадала,

допоможе людям стати здоровішими,

включно з тими частинами світу,

де немає цих складних
каналізаційних систем, про які я казала.

Будучи трансгендерною людиною,

мені подобається думати: якщо ми
дізнаємося про ендокринну систему краще,

чи це допоможе трансгендерним людям,

так само, як гормони і операції допомогли

попередньому поколінню?

Отже, я тут для того,
щоб сказати вам:

люди говорять про майбутнє,

начебто це буде
або технологічна ідилія

або апокаліптична м'ясорубка.

(Сміх)

Насправді, ні те, ні інше.

Це буде щось середнє. Це буде і тим,
і іншим. Це буде всім.

Нам відомо тільки,

що майбутнє буде супердивним.

Лише подумайте, яким дивним
раннє 21-е століття могло здатися

комусь із початку 20-го століття.

І ви знаєте, у нас у всіх є логічна омана:

ми думаємо, що майбутнє буде
продовженням теперішнього.

Люди в 1980-х

думали, що СРСР буде існувати і сьогодні.

Але майбутнє буде набагато чуднішим,
ніж ми можемо собі уявити.

Але ми можемо спробувати.

Я знаю, що там будуть і дуже страшні речі,

але там буде й багато чудес та благ.

І перший крок до пошуку шляху -

надати свободу уяві.

Дякую вам.

(Оплески)