Cultural Humility (complete)

музика

Для опису культурної толерантності

мені підходить слово "любов"

якщо б мені потрібно було коротко висловитись про культурну толерантність,

в загальному про її концепцію

хоч це і несправедливо, проте для мене -

це слово "сенс"

почуй.

Існування.

Ви.

Відкритість.

Отримувати.

Співчуття.

Любов.

Принцип культурної толерантності пропонує

внести ще одну рамку для

нашої кінцевої мети.

Наша остаточна мета - це місце з відчуттям справедливості,

відчуттям рівності і поваги,

ось те, до чого ми рухаємось.

музика

Концепція культурної толерантності - багатогранна.

Власне, Мелані Тервалон та я

розробили три аспекти.

Перший аспект : "вік живи-вік учись"

та наявність критичного самоаналізу .

Цей критичний самоаналіз полягає в

розумінні того, наскільки кожен з нас

є непростою та багатогранною особистістю.

Кожен з нас має свій шлях та історію,

своє походження та точку зору.

Ви зараз дивитесь на мене.

у мене дуже світла шкіра.

В дитинстві у мене було світле волосся.

У мене голубі очі.

Люди не називають мене по-іншому, ніж Афроамериканка.

У мене є своя історія.

Моя ідентичність закоріненна в цій історії.

Мої батьки дали мені розуміння моєї соціальної ідентичності

а також мій життєвий досвід створив це.

Я можу сказати хто я є.

Другим аспектом після самоаналізу та

постійного навчання та розвитку протягом життя -

полягає в тому, що ми пом'якшити дисбаланс сил та

признати що такий є,

і що він часто присутній у нашого клінічного пацієнта

чи клієнта для динаміки спільноти провайдерів послуг.

І останній аспект, який б я запропонувала,

це проблема того, що ми відчуваємо що люди не читають чи не люблять.

І інституції потрібно змоделювати цей принцип.

музика.

Афроамериканська медсестра доглядає

за Латиноамериканкою похилого віку, яка

кілька годин тому перенесла операцію.

Лікар- Латиноамериканець

з консультаційного центру, підійшов до ліжка

і помітив, що пацієнт стогне та каже медсестрі

що відчуває сильну

біль після операції.

Медсестра одразу ж спростувала його відчуття та сказала

що пройшла курс в школі медсестер

по міжкультурній медицині та знає що Латиноамериканські пацієнти

перебільшують відчуття болі, ніж воно є насправді.

Латиноамериканському лікарю було важко повпливати

на точку зору медсестри, яка посилалася на

її самопроголошений культурний досвід.

Це було дуже цікаво що цей Латиноамериканський лікар,

який перш за все був Латиноамериканцем, а не як усі інші

у його випадку Мексиканці,

знав усе що потрібно знати про Мексиканських пацієнтів.

це було не так.

Проте він міг стати джерелом інформації

для тієї Афроамериканської медсестри

але вона не відчувала, що це їй потрібно, знову ж таки

бо вона повелась на ось цю компетентність,

культурну компетентність.

Різниця між культурною толерантністю

і культурною компетентністю в тому, що ми у процесі

та стосунках , які мають багато різних рівнів,

і нам не подобалось навіть термін

компетенція, який, я думаю люди добре розуміють.

І це дуже натякає людям, особливо провайдерам

які навчались в академіях

що вони є всезнаючими та всемогучими.

і ми відчували що з нами відбувається не те,

чого нас вчили у суспільстві, і розуміли

на практиці, як сім'ї приходили

у лікарні і відчували

що їх не чують, через їхню історичну спадщину

і як це повпливає на те

з чим вони прийшли, і про що ми

навіть гадки не маємо.

Для нас це частина смиренності,

зрозуміти та змиритись з цим.

Не намагаючись принизити вас, не намагаючись змусити вас погано почуватись,

а лише намагаючись допомогти нам зрозуміти що це життя.

і з певної точки зору, ви справді щасливі,

що не знаєте цього.

В квітні 1992 року після

заворушень у Лос-Анджелесі, які йшли слідом за першим виправданим

вироком співробітників поліції, які йшли у справі побиття містера Кінга,

Відкрита община Дитячої Лікарні вимушенно зібралась

для кількох насичених засідань,

аби вирішити та надати критиці наші власні моделі конституційного расизму

несправедливості та нерівності.

Я доктор Мелані Тервалон, і я директор

міжкультурних справ тут, в Дитячій Лікарні Окленду.

Я хочу подякувати усім, що прийшли

на святкування цього року.

Мені та Дженн дуже пощастило опинитись разом

у цьому місці, коли ця робота розвивалась.

Ми з Дженн обоє Афроамериканки

з невеличкою різницею у віці.

І нас обох виховували вчительки.

І це повпливало на нас, а також наші татусі, які були робочими,

які відійшли від цієї традиції півдня

і які повністю брали участь у рухах за громадянські права,

приносили жертви, їх діти приносили жертви,

і вони навчили нас цим жертвам

та виховували у нас розуміння,

що ми тут для того, аби служити.

музика

Петті.

Привіт.

Як ти?

Як у тебе справи?

так рада тебе бачити.

я теж дуже рада тебе бачити.

Скільки часу пройшло.

О так, я знаю.

Як у тебе справи?

Все добре.

Супер, Дякую що запросила мене.

Я інвестую в дітей та Їх популяцію

бо я була там дуже дуже довго.

Оскільки ми були резидентами.

і я бачу зараз наступне покоління моїх дітей.

Багатокультурна навчальна програма розпочалась

в 91-92 роках як випробувальна.

За часів Родні Кінга, я думаю це були 90 р

Це було спровоковано в 92.

так, в 92.

Інцидент Родні Кінга, за яким спостерігали люди

по всьому світі, означав, що ми знову почали

обговорювати те, що називаємо нашим

"Родні Кінгом"

Обставини, при яких сім'ї не відчувають

до себе поважливого ставлення.

Це було значною частиною нашої роботи, оскільки

ми були впевнені що живемо згідно з принципами,

які були чітко встановлені

при розмові у лікарні.

Враховуючи склад факультету та склад пацієнтів

у Дитячій, ми попіклувались,

аби у нас не зачіпали

питань культури, раси, різниці у часі і тому подібне.

Тож ми приділили багато часу для, того щоб

навчити суспільні групи та сім'ї.

Коли я роздумую про два терміни, культурна компетентність

та культурна толерантність, для мене культурна компетентність це щось

на кшталт предмету чи якоїсь теми.

І люди відчувають знаю я це чи ні,

і якщо ні, то значить я не є розумною чи щось типу того.

Натомість культурна толерантність для мене це філософія,

це певний підхід, це інструмент.

Тож це не те. в чому я маю або не маю розбиратись.

Це мій власний підхід, це те як я маю впоратись з ситуацією.

Минулого року я була координатором

студентської групи підтримки, які проводять зустрічі

вчителів з сім'ями,

коли в їх дітей проблеми.

І знаєте, це було досить цікаво, просто направляти це,

ці зустрічі, та процес роботи

згідно з принципами культурної толерантності.

Я лиш намагаюсь донести

до моїх колег, давайте спробуємо почути досвід батьків

та що ці батьки чують про своїх дітей.

І давайте поглянемо на це,як на відправну точку,

а не як на те, що ваша дитина покоління "іксвайзет"