Як зробити так, щоб померти спокійно?

Галузь охорони здоров'я в США настільки зосереджена на патології, хірургії та фармакології - на тому, як лікарі "лікують" пацієнтів - і часто це стосується людських цінностей, які ми повинні оберігати. Лікар паліативної медицини Тімоті Айріг пояснює переваги іншого підходу, який сприяє покращенню загальної якості життя пацієнта і переводить серйозну хворобу від діагнозу до смерті у почуття власної гідності та співчуття.

Я лікар паліативної медицини

і хотів би поговорити з вами сьогодні,
про охорону здоров'я.

А саме про здоров'я та охорону

найвразливішого населення
нашої країни -

людьми, які мають
серйозні проблеми зі здоров'ям.

Також хочу поговорити про економіку.

Взаємодія цих двух пунктів
повинна лякати вас до смерті -

це лякає мене до смерті.

Також хотілось підняти питання
паліативної медицини:

парадигма охорони нашого населення,
базується на тому, що люди цінують.

Догляд за пацієнтами базується
на основі їх цінностей,

що допомагає населенню
жити краще й довше.

Це прекрасна система догляду,

де люди, взаємодіючи,

зустрічають собі подібних.

Хочу розпочати з історії
про мого першого пацієнта.

Це був мій перший робочий
день лікаря,

в довгому білому халаті...

Я випадково натрапив на лікарню,

і ось переді мною джентльмен,
Гарольд, 68 років,

в реанімаційному відділенні.

В нього головні болі протягом
вже 6 тижнів,

і стає ще гірше, і гірше,
гірше і гірше.

Аналіз показав, що в нього рак мозку.

Лікуючий лікар відправив мене
розповісти все Гарольду та його сім'ї:

діагнози, прогнози,
варіанти догляду.

5 годин в моїй новій кар'єрі.

Я зробив так, як знав.

Пішов,

присів,

узяв за руку Гарольда

та його дружину,

і просто дихав.

Він спитав:
"Погані новини, синку?"

Я відповів: "Ні".

І так ми говорили,
слухали, ділились.

І згодом я сказав:

"Гарольде, що має сенс для вас?

Є щось, що ви свято шануєте?"

І він відповів:

"Моя сім'я".

Я запитав: "Що ви хочете зробити?"

Він вдарив мене по коліні
і сказав: "Хочу порибалити".

Я сказав: "Це ми вміємо".

Гарольд пішов рибалити наступного дня.

Він помер через тиждень.

Закінчивши своє фахове навчання,

я згадував про Гарольда.

Я вважаю, що такого виду розмова

трапляється дуже рідко.

І нестача таких розмов
призводить до кризи,

до найбільшої загрози
в житті американців на сьогодні,

та високих витрат на охорону здоров'я.

То що ми знаємо?

Відомо, що ця частина населення,
найбільш хворих,

займає 15 % усього ВВП -

приблизно 2,3 трильйони доларів.

15% тяжкохворих
займають 15% ВВП.

Якщо екстраполювати це
на два наступні десятиліття,

з ростом бейбі-бумерів,

в цьому випадку, ВВП буде
становити 60%,

60% внутрішньовалового продукту

Сполучених Штатів Америки -

воно ніяк не відіб'ється
на охороні здоров'я,

але відіб'ється на галоні молока

та навчанні в коледжі.

Воно відіб'ється на всьому,
що ми цінуємо,

і на всьому, що ми маємо зараз.

Буде поставлено на карту питання вільної
торгівлі, економіки та капіталізму

Сполучених Штатів Америки.

Давайте на секундочку забудемо
про статистику та числа.

Краще поговоримо про цінності,
які ми отримали за витрачені кошти.

Що ж, Дартмаус Атлас,
6 років тому,

рахується кожен долар,
витрачений на медичні послуги -

як правило, ця частина населення.

Ми виявили, що пацієнти з
найвищими витратами на душу населення

мають найвищий рівень страждань,
болю, депресії.

І в більшості випадків,
вони вмирають раніше.

Як таке можливо?

Ми мешкаємо в США,

де найкраща система охорони
здоров'я на планеті.

Ми витрачаємо в 10 разів більше часу
на пацієнтів,

ніж у другій провідній
країні світу.

Це безглуздо.

Але ми знаємо,

що серед топ-50 країн на планеті,

з організованою системою
охорони здоров'я,

ми займаємо 37 місце.

Країни колишнього східного блоку
та країни Африки на південь від Сахари

рангом вище, ніж ми,
як по якості, так і по вартості.

Кожного дня у моїй практиці
я дізнаюсь щось нове,

і я впевнений, багато з вас
переконались на власних очах:

більше, не значить краще.

Ті люди, які проходили більше тестів,

більше дзвонили, просили,

більше хіміотерапії, операцій,
більше будь-чого -

чим більше ми робимо для когось,

тим більше це знижує якість їхнього життя.

І скорочує також, часто.

То що ми будемо робити з цим?

Як будемо це вирішувати?

І чому це так?

Сувора реальність, пані та панове,

в тому, що ми, галузь охорони здоров'я -
лікарі в довгих білих халатах-

обкрадаємо вас.

Викрадаємо у вас можливість

обрати, як ви хочете прожити своє життя

в контексті тієї чи іншої хвороби.

Ми сконцентрувались на хворобах,
патологіях, хірургії

і фармакології.

Ми сумуємо за людським життям.

Як ми можемо його вилікувати

без розуміння цього?

Ми робимо щось для цього,

нам потрібно робити щось для цього.

Потрійна мета охорони здоров'я:

перше - полегшити страждання пацієнта.

Друге - покращити здоров'я нації.

Третє - зниження витрат на душу населення
через континуум.

Наша команда паліативної допомоги

в 2012 році працювала
з невиліковними хворими -

рак,

серцеві захворювання,
захворювання легенів,

захворювання нирок,

недоумство -

як ми полегшували страждання пацієнта?

"Я хочу бути вдома, лікарю".

"Добре, ми привеземо лікарів
до вас додому".

Якість життя покращується.

Подумайте про людське життя.

Друге: здоров'я нації.

Як подивитись на націю
з іншого боку,

і взаємодіяти з цими людьми
на іншому рівні, глибшому.

І увійти в чиєсь становище
у більш широкому сенсі?

Як керувати цією групою

так, щоб наше амбулаторне населення,

94%, в 2012 році,
ніколи не мусило йти в лікарню?

Не тому, що не могли,

а тому, що їм не потрібно.

Ми самі надамо їм допомогу.

Ми зберігаємо їх цінність, якість.

Третє: витрати на душу населення.

Для цієї нації,

що на сьогодні складає 2,3 трильйони
доларів і за 20 років буде 60% від ВВП,

ми скоротили витрати на охорону
здоров'я майже на 70%.

Вони отримують більше, ніж хотіли,
базуючись на своїх цінностях,

живучи краще і довше,

витрачаючи
на дві третини менше грошей.

Тоді як у Гарольда було
обмеження в часі,

У паліативної допомоги його немає.

Паліативна допомога є парадигмою від
встановлення діагнозу і до кінця життя.

Години,

тижні, місяці, роки,

через континуум -

з хворобами, чи без них.

Познайомтеся з Крістіною.

III стадія раку шийки матки,

рак, що зародився
в її шийці матки,

поширився по всьому тілу.

Їй 50 років, і вона живе.

Мова йде не про кінець життя,

а про саме життя.

Мова йде не тільки про літніх людей,

а про людей взагалі.

Це Річард.

Остання стадія хвороби
легенів.

"Річарде, є щось, що ти свято шануєш?"

"Мої діти, моя дружина,
мій мотоцикл Харлей"

(Сміх)

"Гаразд,

я не зможу покатати вас, тому що
я ледве в змозі крутити педалі велосипеда,

але ми вирішимо це питання".

Річард прийшов до мене,

і він був у поганій формі.

Його внутрішній голос
казав йому,

що його час скоро прийде.

А потім ми
просто поговорили.

Я слухав, і намагався
відчути -

велика різниця.

Використовувати це, в пропорції
з тим.

Я сказав: "Гаразд, давай
не поспішати"

як ми це кажемо в
кожний інший час в житті.

Ми зустрілися з Річардом,
коли він вів рутинний спосіб життя.

Зідзвонювались раз чи два на тиждень.

Але він буквально процвітає на цій
останній стадії захворювання легенів.

Зараз паліативна медицина
не тільки для літніх людей,

та людей середнього віку.

Вона для усіх.

Зустрів свого друга Джонатана.

З відчуттям честі та
задоволення кажу,

що Джонатан та його батько
в нашій команді.

Джонатану 20,
я зустрів його декілька років тому.

він боровся
з метастатичним раком яєчка,

який заповнював його мозок.

В нього був інсульт,

він переніс операцію на
мозку,

опромінення, хіміотерапію.

Коли ми зустрілися з ним
та його сім'єю,

залишалось кілька тижнів до
пересадки кісткового мозку.

Під час розмови

вони сказали: "Допоможи нам
зрозуміти - що таке рак?"

Як все зайшло так далеко,

а ми навіть не розуміємо,
з чим маємо справу?

Як все зайшло так далеко
без уявлення,

що це, насправді, таке.

І як їм вчинити далі,
як людям,

щоб дізнатись, що саме
потрібно робити?

Госоподь знає, нам
під силу будь-що.

Але чи повинні ми?

Не вірте мені на слово.

Усі випадки, що пов'язані на цей день
з паліативною медициною,

показують з абсолютною точністю,
що люди живуть краще та довше.

В медичному журналі Нової Англії
опублікована конструктивна стаття

в 2010 році.

Дослід проводився
моїми друзями та колегами з Гарварду.

Рак легенів останньої стадії:

одна група з паліативною допомогою,

інша без неї.

Група з паліативною допомогою
сповіщала про менший біль,

меншу депресію.

Рідше були випадки
госпіталізації.

І, пані та панове,

вони жили від 3 до 6 місяців
довше.

Якщо б паліативна медицина
була ліками від раку,

Їх прописували б
всі онкологи планети.

Чому ж це не так?

Знову ж таки, тому що ми безголові
лікарі в довгих білих халатах,

які навчені працювати ось з цим,

а не з цим.

Це істина, до якої
ми прийдемо, в якийсь момент.

Але сьогоднішня промова
не про смерть,

вона про життя.

Життя побудоване
на наших цінностях.

Що ми називаємо священним,

і як ми хочемо написати
розділи нашого життя,

чи то останній,

чи останні п'ять.

Нам відомо

і нами доведено,

що цей виступ
є актуальним сьогодні -

не наступного тижня, не в наступному році.

На мапі стоїть наше життя,

і наше життя, коли ми постарішаємо,

і життя наших дітей
та правнуків.

Не тільки в лікарняних палатах,

або на дивані вдома,

але всюди, де ми йдемо,
та все, що ми бачимо.

Паліативна медицина -
це рішенням для залучення людей

до змін на шляху,
з яким нам доводиться стикатися.

і змінювати його на краще.

Усіх своїх колег,

пацієнтів,

мій уряд

та все людство

я прошу, щоб ми боролися,
кричали та вимагали

допомоги
найкращої якості,

для того, щоб жити
краще сьогодні,

та бути впевненим у
завтрашньому дні.

Нам потрібно змінити це сьогодні,

і ми зможемо жити завтра.

Дуже дякую.

(Оплески)