Секрет пристрасті в тривалих стосунках

У тривалих стосунках ми часто хочемо, щоб наша половинка була для нас і найкращим другом, і найкращим сексуальним партнером. Але як стверджує Естер Перел, хороший та відданий секс спирається на дві основні потреби: потребу в безпеці та потребу в приємній несподіванці. То як все-таки утримати потяг? Дотепно та красномовно Перел розповість нам таємницю еротичних відчуттів.

Чому гарний секс так часто сходить нанівець

навіть у пар, які продовжують любити одне одного?

І чому достатня близькість не гарантує хорошого сексу

всупереч поширеній думці?

Або ще одне запитання:

чи можемо ми хотіти те, що вже маємо?

Це питання на мільйон доларів, правда?

І чому заборонене є таким еротичним?

Що є такого в гріху, що робить бажання таким сильним?

Чому від сексу народжуються діти,

і, водночас, саме діти є причиною еротичної катастрофи у парах?

Вони завдають сильного удару по еротичних стосунках, чи не так?

Коли ви кохаєте, як це?

А коли ви бажаєте, це чимось відрізняється?

Ось кілька питань,

які є ключовими у моєму дослідженні

характеру еротичного бажання

та його суперечливості в сучасному житті.

Подорожуючи світом,

я помітила -

всюди, де з'являється романтичність,

виникає криза бажання.

Криза бажання

як вираження індивідуальності,

нашого вільного вибору, наших преференцій, нашої ідентичності -

бажання, яке стає центральною ідеєю

як частина сучасного кохання та індивідуалістичних суспільств.

Знаєте, перший раз в історії людства

ми намагаємось випробувати сексуальність у тривалих стосунках

не тому, що ми хочемо 14 дітей,

бо для цього нам треба хотіти одне одного ще більше, адже багато з них просто не виживуть,

і не тому, що це виключно жіночий подружній обов'язок.

Ми вперше хочемо сексу протягом довгого часу,

відчуваючи задоволення і зв'язок, який коріниться в бажанні.

То як утримати бажання, і чому це так важко?

Щоб підтримати бажання в серйозних стосунках,

на мою думку, треба улагодити дві людські потреби.

З одного боку, це наша потреба у захисті, у передбачуваності,

безпеці, надійності, стабільності -

усі ці земні потреби нашого життя,

завдяки яким ми почуваємось як удома.

Але водночас у нас є потреба - і в жінок, і в чоловіків -

у пригодах, новизні, загадках, ризику, небезпеці,

всьому невідомому, неочікуваному, раптовому -

ви вловили суть - у поїздках і подорожах.

Узгодження наших потреб у безпеці

та в пригодах в одних стосунках

або, як зараз модно називати, пристрасному шлюбі,

є протиріччям.

Шлюб - це економічна інституція,

в якій ви отримуєте партнера на все життя

з точки зору дітей, соціального статусу,

нащадків та спілкування.

Ми хочемо, щоб партнер давав нам усе це

і ще й був найкращим другом,

довіреною людиною і пристрасним коханцем,

і щоб ми жили вдвічі довше.

(Сміх)

Ми приходимо до однієї людини і по суті просимо її

дати нам те, що може дати ціле поселення людей.

Дайте мені те, що мені належить, дайте мені індивідуальність, послідовність,

а ще щось незвичайне, загадкове та трепетне, і все в одному.

Дайте мені комфорт і гострі відчуття.

Дайте мені новизну та близькість.

Дайте мені передбачуваність і раптовість.

І ми думаємо, що все це нам дано, та що іграшки та нижня білизна врятують нас.

(Оплески)

Тепер ми перейдемо до реальності, добре?

Я думаю - і ми повернемось до цього -

що криза бажання є часто кризою уяви.

Так чому хороший секс з часом стає ніяким?

Який взаємозв'язок між коханням та бажанням?

Як вони взаємодіють та як суперечать один одному?

У цьому і полягає таємниця еротичності.

Якщо є дієслово, яке стоїть в парі з коханням, то це "мати".

І, відповідно, дієслово, яке йде нарівні з бажанням - "хотіти".

У коханні ми хочемо мати та знати кохану людину.

Хочемо зменшити дистанцію, звузити прогалину.

Ми хочемо нейтралізувати напругу. Хочемо близькості.

Але в бажанні ми не хочемо повертатись туди, де ми вже були.

Колишні рішення нецікаві для нас.

У бажанні ми хочемо іншого, когось зі сторони, кого ми можемо відвідати,

з ким можемо провести деякий час,

з ким можемо вийти за дозволені межі.

У бажанні ми хочемо перейти міст.

Або іншими словами, як я інколи кажу, вогонь потребує повітря.

Бажання потребує простору.

Коли отак говорити, це все доволі абстрактно.

Але тоді я почала розбиратись з цим питанням.

За останні кілька років я відвідала понад 20 країн

із книгою "Спаровування в неволі", і я запитувала людей,

коли ви відчуваєте найбільший потяг до свого партнера?

Маю на увазі не сексуальну привабливість, як таку, а тривалий потяг.

У всіх культурах і релігіях, серед обох статей -

за одним винятком - є кілька відповідей, які постійно повторюються.

Перша група відповіла: найбільший потяг до партнерки відчуваю тоді,

коли вона десь далеко, коли ми окремо.

Це відбувається тоді, коли у мене з'являється

можливість уявити себе з партнером,

коли в моїй уяві вимальовується картинка,

і коли я відчуваю її відсутність та пристрасну жагу,

яка є найважливішим компонентом бажання.

Відповіді другої групи ще цікавіші.

Найбільший потяг до партнера відчуваю тоді,

коли бачу його в студії, на сцені,

коли він у своєму середовищі та захоплено щось робить,

коли він у центрі уваги на вечірці,

коли вона в оточенні шанувальників.

Коли дивлюсь, як мій партнер аж випромінює впевненість,

мене це заводить найбільше.

Впевнений і самостійний.

Коли дивлюсь на цю людину - між іншим, в бажанні

люди дуже рідко говорять про це - коли ми стаємо одним цілим,

5 сантиметрів одне від одного. Не знаю, скільки це в дюймах.

Але не тоді, коли людина так далеко,

що ви не бачите її взагалі.

Це відбувається, коли я дивлюсь на партнера з комфортної дистанції:

ця людина мені знайома

і водночас загадкова, невловима.

І в цьому просторі між мною та партнером відбувається еротичний порив,

цей рух до нього.

Інколи, як казав Пруст,

загадковість полягає не у подорожах у нові місця,

а в тому, щоб подивитись на світ іншими очима.

Коли я бачу партнера на самоті,

коли він зайнятий справами,

я дивлюсь на цю людину та на мить змінюю своє сприйняття,

я відкриваюсь до загадок людини, яка живе поруч зі мною.

Найважливіше в цьому описі партнера

чи себе - це одне й те ж - і найцікавіше:

в бажанні немає ніякої потреби.

Ніхто не потребує нікого.

В бажанні немає турботи про когось.

Турбота - у коханні. Це дуже сильний анти-афродизіак.

Я ще не бачив людини, охопленої бажанням до

когось, хто її потребує.

Хотіти це одне. Потреба у людині зменшує потяг,

і жінки це знають,

тому що все, що доводить до батьківства,

зазвичай зменшує еротичний заряд.

Із зрозумілих причин, чи не так?

І наостанок третя група відповідей:

коли я отримую сюрпризи, коли ми сміємося разом,

як хтось сказав мені сьогодні в офісі,

коли він у смокінгу, то я відповіла,

що або в смокінгу або в ковбойських чоботах.

Тобто має бути якась новизна.

Новизна полягає не в нових позиціях і не в репертуарі технік.

Новизна проявляється у тому, наскільки ви себе відкриваєте.

Яку частину вас уже бачили?

З одного боку, можна сказати,

що секс не є чимось, що ми робимо, так?

Секс - це місце, куди ви хочете дійти. Простір, який ви відкриваєте

в собі з кимось іншим чи іншими.

То куди ви хочете дійти в сексі?

Яку частину себе ви віддаєте цьому?

Що ви хочете виразити?

Чи є це місцем для духовного об'єднання?

Чи місцем для пустощів і безпечної агресії?

Місцем, де ви можете нарешті здатись

і не нести відповідальності за все?

Чи є це місцем, де ви можете виразити свої інфантильні бажання?

Що з цього виходить? Це мова.

Це не тільки поведінка.

Саме через поетичність цієї мови я зацікавилась цією темою

і почала досліджувати концепцію еротичних стосунків.

У тварин теж є секс.

Це стрижень, біологія, природній інстинкт.

Ми єдині, у кого є еротичне життя,

тобто людська уява змінила сексуальність.

Ми єдині, хто може займатись коханням годинами,

проводити час у блаженстві, мати кілька оргазмів

та не торкатись ні до кого, тільки тому, що ми це можемо уявити.

Ми можемо на це натякати. Ми можемо навіть не робити цього.

Можемо переживати сильне почуття - передчуття,

що є кроком до бажання,

можливістю уявити все, ніби воно відбувається насправді,

пережити це ніби воно відбулось, тоді як нічого не сталося,

і все стається в один і той самий час.

Коли я думаю про еротику,

я думаю про поезію сексу,

а якщо сприймати її за інтелект,

значить, ви його культивуєте.

Які його складові? Уява, пустотливість,

новизна, цікавість, загадковість.

А головною складовою є таки уява.

Для того, щоб зрозуміти

якими є пари, у яких є еротична іскра,

що підтримує бажання, я змушена була повернутись

до визначення слова "еротичність",

таємничого визначення. І я це зробила,

я пройшла через роздвоєння, розглянувши емоційну травму,

що є другим боком медалі.

Я подивилась на середовище, в якому виросла,

середовище в Бельгії, яке пережило Голокост.

Моє оточення ділилось на дві групи:

тих, хто не помер, і тих, хто повернувся до життя.

Ті, хто не помер, жили дуже приземлено,

не могли відчути задоволення, не могли довіряти,

тому що коли ви схвильовані, стривожені

і незахищені, ви не можете підняти голову

і злетіти в небо, бути життєрадісним, захищеним і наділеним уявою.

Ті, хто повернувся до життя,

розуміли еротичність як протиотруту смерті.

Вони знали, як залишитись живими.

Пари, з якими я працювала, скаржилися мені на брак сексу.

Інколи вони казали: "Я хочу більше сексу",

але здебільшого люди хочуть кращого сексу,

тобто відновлення зв'язку з тою жвавістю,

оновленістю, життєвою силою, сексуальним бажанням та енергією,

що їх секс їм дарував, або вони сподівалися,

що подарує.

Я почала ставити різні запитання.

"Я замкнувся, коли..." - ось головне запитання.

"У мене пропало бажання, коли..." - це не те ж саме, що

"Що мене відштовхує, це.." і "Ти мене відштовхуєш, коли..."

І люди відповідали, "Я втрачаю бажання, коли

почуваюся всередині мертвим, коли мені не подобається моє тіло,

коли я відчуваю себе старим, коли не вистачає часу на себе,

коли я не маю можливості навіть побути з партнером,

коли я не справляюсь добре з роботою,

коли в мене низька самооцінка, коли у мене нема почуття власної гідності,

коли я не відчуваю, що маю право хотіти, брати та

отримувати задоволення.

І тоді я поставили запитання навпаки.

"Я збуджуюся, коли.." Тому що здебільшого

люди полюбляють казати: "Ти мене заводиш,

що мене заводить", а це не те, що мені потрібно.

Якщо ви мертві всередині, інша людина може зробити чимало для вас до дня Валентина.

Але це не справить враження. Нема для кого це робити.

(Сміх)

Так от, я збуджуюсь, коли...

я відчуваю бажання, я прокидаюсь, коли...

У цьому парадоксі між любов'ю та бажанням

є одна дивна річ: ті самі складові,

які живлять любов - взаємність,

захист, турбота, відповідальність за іншого -

водночас придушують бажання.

Тому що бажання приходить разом із почуттями,

які не завжди узгоджуються з коханням:

заздрість, власність, агресія, сила, перевага,

розбещеність, бешкетництво.

Уночі нас збуджує те,

проти чого ми виступаємо удень.

Знаєте, еротичні думки не дуже коректні.

Якби всі мріяли про ліжко в трояндах,

ми б не вели про це таких цікавих розмов.

Але ні, десь глибоко в наших думках

є багато речей, що про них ми не завжди знаємо

як сказати людині, яку любимо,

тому що ми думаємо, що в коханні мусимо бути самовіддані,

тоді як бажання супроводжується значним егоїзмом

в найкращому розумінні цього слова:

можливістю залишатись собою

у присутності іншого.

Намалюю для вас маленьку картинку,

тому що ці дві потреби повинні бути врегульовані,

ми народжені з ними.

Наша потреба зв'язку, потреба відокремленості,

чи потреба безпеки та пригод,

чи гуртування і автономії.

Подумайте про маленьку дитину, яка сидить у вас на колінах,

зручно вмостившись, і почувається дуже захищено і комфортно,

а в певний момент кожен із нас потребує вийти у світ,

щоб щось для себе відкрити чи дослідити.

Це є початком бажання,

що потребує цікавості і відкриття.

У якийсь момент діти обернуться і подивляться на вас,

а якщо ви скажете їм:

"Гей, дитинко, світ чудовий. Насолоджуйся життям.

Тут так багато веселощів",

тоді вони обернуться від вас і відчують

зв'язок і відчуженість водночас.

Вони можуть сховатись у своїй уяві, у своєму тілі,

у своїх веселощах, весь час знаючи,

що коли вони повернуться, їх хтось чекатиме.

Але якщо з того боку хтось говоритиме:

"Я схвильований, занепокоєний. Я в депресії.

Мій партнер зовсім не дбає про мене.

Що в тому світі такого доброго? Чи не маємо ми всього,

що нам потрібно, ти і я?"

Ці слова викличуть кілька реакцій,

знайомих кожному з нас.

Дехто з нас повернеться, хтось повернувся давним давно,

і та маленька дитина, яка повертається,

є дитиною, яка відмовиться від частини себе,

щоб не втратити іншу.

Я пожертвую свободою, щоб не втратити зв'язку.

І я навчусь любити та при цьому

буду обтяженою додатковим хвилюванням,

додатковою відповідальністю і додатковим захистом,

і я не знатиму, як тебе залишити

для того, щоб піти повеселитись, отримати задоволення,

для того, щоб дослідити себе, зрозуміти свою сутність.

Перекладіть це на мову дорослих.

Все починається з молодого віку. Продовжується в сексуальному житті

до самого кінця.

Дитина номер два повертається,

але весь час озирається через плече.

"Чи ти збираєшся туди?

Чи будеш ти мене проклинати? Чи будеш лаяти?

Чи сердитимешся на мене?"

Ці люди можуть піти, але вони ніколи не будуть справді далеко,

і часто саме ці люди казатимуть,

що спочатку все було дуже гаряче.

Оскільки спочатку щораз більша близькість

ще не була такою сильною,

щоб знизити бажання.

Що прив'язанішою я ставала, то більше відповідальності відчувала,

і то менше я могла відпустити тебе.

Третя дитина так і не повернулась.

Отож якщо ви хочете утримати бажання,

то стикаєтеся із суперечностями.

З одного боку вам хочеться безпеки, щоб мати можливість піти.

З іншого - якщо ви не можете піти, ви не можете отримати задоволення,

немає кульмінації, ви не отримуєте оргазму,

ви не входите в азарт, тому що ви проводите свій час

у тілі та думках іншого, не в своєму.

У цій дилемі - як узгодити

два типи фундаментальних потреб -

я зрозуміла, що роблять пари, які відчувають еротичний потяг.

По-перше, у них є особистий сексуальний простір.

Вони розуміють, що кожен із них

повинен мати свій еротичний простір.

Також вони розуміють, що прелюдія не є чимось, що потрібно робити

за 5 хвилин перед сексом.

Прелюдія починається після закінчення попереднього оргазму.

Вони також розуміють, що еротичний простір

полягає не в тому, щоб узятися погладжувати партнера.

Мова йде про створення простору, де ви залишаєте підприємство під назвою Управління,

де покидаєте усі свої методики керівництва,

(Сміх)

і входите в місце,

де ви перестаєте бути добропорядним громадянином,

турботливим та відповідальним.

Відповідальність разом із бажанням - це нісенітниця.

Вони не співіснують разом.

Еротичні пари також розуміють, що пристрасть може посилюватись і послаблюватись.

Немов Місяць з періодичними затемненнями.

А ще вони знають, як відновити бажання.

Вони знають, як його повернути.

І знають це тому,

що розвіяли один великий міф

про спонтанність - начебто

все впаде з неба, поки ви складаєте білизну,

як "Бог із машини". Вони усвідомили,

що все, що може трапитись

у тривалих стосунках, уже сталося.

Досконалий секс - обдуманий заздалегідь.

Свідомий і зумисний.

Це увага та присутність.

З днем святого Валентина.

(Оплески)