Introduction to Programs Data Types and Variables

Writing a basic program. Basics of data types, variables and conditional statements

В цьому відео я хочу розкрити

і познайомити Вас з ідеєю

що є комп'ютерною програмою.

На всяк випадок,

я наполегливо рекомендую старатись повторювати за мною,

оскільки найкращий спосіб навчитися програмувати - це практика

Це програмне середовище Python і я збираюся

багато попрограмувати в Python -і.

Власне тут, використовується інструмент, який називається PyScripter. P-Y-S-C-R-I-P-T-E-R.

Це безкоштовна, open-source -на програма.

Я використовую Python..Python... Сподіваюся я використовую Python 2.6 або 2.7.

До тих пір поки, Ви використовуєте Python 2, Ваші приклади будуть такими ж, як мої,

і працюватимуть так само. Але якщо Ви використовуєте Python 3 Вам необхідно, час від часу,

вносити в код дрібні модифікації, щоб змусити працювати програму відповідним чином.

Я постараюся робити нотатки, коли, коли таке траплятиметься.

Так що, давайте просто розпочнемо писати свою комп'ютерну програму.

Що класно, ми можемо писати нашу комп'ютерну програму, прямо тут.

На справді ми просто редагуємо текст (у вигляді набору команд).

І все.

Це набір команд/інструкцій і комп'ютер в переважній більшості запускатиме їх

навиконання, по мірі зчитування коду з верху в низ.

Трохи пізніше Ви дізнаєтесь

що є способи передати аби компютер оминав або повторював певні

інструкції/частини програмного коду, для того щоб не їх виконувати або навпаки кілька разів повторити.

З урахуванням вище сказаного, давайте напишемо просту програмку

і поки ми будемо її писати ми розкриємо деякі базові поняття, що існують в програмуванні.

Давайте напишемо дуже просту комп'ютерну програму.

Тож ця дуже проста комп'ютерна програма,

в буквальному сенсі буде простим виразом.

Напишу просто 'print 3 + 7', що означає що програма просто

візьме 3 додасть 7 і виведе результат на екран. Тепер передамо 3 + 7

в функцію print, яку містить Python.

Нехай напишемо це так: print (3 + 7)

Давайте збережемо даний файл. Ну що ж у нас тепер є одна... якщо ви звичайно ж думаєте про інструкцію. Тільки одна інструкція/команда

тут в верхньому рядку. Вона каже виведи 3 + 7.

Давайте додамо наступну команду,

аби Ви змогли побачити, що інструкції дійсно виконуються з верху в низ.

Давайте додамо ще одну: print(2-1)

а потім: print("this is a chunk of text")

Тепер подивимося, що саме наша комп'ютерна програма збирається робити.

Давайте її спочатку збережемо.

Давайте збережемо її.

Зберіг її у вигляді файлу "testarea.py".

Розширення .py означає, що це Python файл.

Тепер запущу програму.

Що хорошого в даному середовищі для розробки коду,

тобто в даній IDE (Integrated Development Environment), є те

що можна писати і запускати свою програму в тому ж самому місці.

В ньому також розфарбовується Ваш текст, і можна побачити

що є функцією, а що ні, побачити різні типи даних... Ми поговоримо про типи даних згодом.

Давайте запустимо програму і подивимося що станеться.

Тож розпочинаємо, ми її запустили !

Спочатку на екрані з'явилася 10, потім 1, а потім

"this is a chunk of text"

Програма точно виконала те, що ми їй сказали зробити.

І зробила це в заданому порядку.

Розпочала тут, порахувала що 3 + 7 рівне 10

і надрукувала, надрукувала тут 10.

потім надрукувала 2-1, і в кінці вивела на екран "this is a chunk of text"

Тепер, ще одна річ, яку я хотів представити Вам

на самому початку, це ідея з типами даних.

Коли ви проглянули приклад,

Ви, можливо, відчули, що є якась певна відмінність

між 3 і 2 або 1 і 7 і цим кусочком тексту

Це число. Я можу додати числа. Вони представляють

певну величину. В той час як ось це представляє

частину тексту. І Ви були праві.

Існують різні типи даних.

3, 7 і 1 ... це числа.

У даному конкретному випадку, вони є цілими числами.

І Ви можете.. ось тут,

це власне String (рядок),

слово, яке часто зустрічається в середовищі програмістів

і справді ... має відношення до рядка ... символів.

В Python -і ми дійсно можемо запитати, які їхні типи.

Для цього, Ви можете передати їх функції "type"

Тож тепер на екран має вивести тип 3+7, а не тільки 10.

Давайте спробуємо. Я тільки виведу 2-1 щоб показати Вам різницю.

Потім виведу на екран тип... тип цієї частини тексту.

Тип цієї частини тексту.

Давайте збережемо. Я тільки натисну клавіши CTRL + S, яка є відомою комбінацією збереження даних в буфер.

і далі спробую запустити програму. Поїхали.

Оцінюється цей вираз. І розпочинає з того, що в середені дужок.

3 + 7 дорівнює 10. Потім пробує визначити тип 10, яке є цілим числом (int, з анг. Іnteger)

тип int, потім виводить на екран тип int.

Ви можете побачити це ось тут. Компілятор виводить 'int'.

int скорочення від Integer.

Потім каже print(2-1). Робить це в рядку ось тут

виводить 1, і далі виводить тип всього разом

прямо ось тут. Тож замість виведення на екран тексту,

виводить його тип. І цей тип належить до String.

Наступна річ з якою я хочів би представити Вам

під час експериментування з програмами

це - ідея зміної, оскільки ми збираємося

зберігати значення/дані в різних місцях.

Ми познайомимося в майбутніх роликах, що в Python-і

існує таке понняття як назви/мітки

і ці назви ми можемо змінювати.

Давайте напишемо зовсім іншу програму, яка використовує змінні.

Що хорошого в Python,

хоча декому це може не подобатися,

Ви можете будь-який тип даних призначити будь-якій змінні.

Тож можемо записати a = 3 + 5, а потім ми можемо записати

b = a * a - a - 1

[примітка: * означає операцію множення]

і потім можна записати c = a * b (c дорівнює a помножити на b)

я поставлю кілька пробілів, щоб зробити запис більш зрозумілим.

Нарешті, виведемо на екран c. Якщо хочете можете забігти вперед

і спробувати визначити, яким має бути значення с

або ми зараз запустимо програму.

Давайте запустимо програму і потім

ми можемо повернутися щоб подивитится, чи все пройшло так як треба.

Я збираюся зберегти програму і запустити її.

Ми отримали 440 для змінної c. Давайте перевіримо, чи це справді так

3 + 5 є 8. Тож назва змінної "a" віповідає/посилається на 8.

У будь-якому місці програми, поки ми не перепризначимо "а"

Кожен раз, коли Ви використовуєте змінну "а", це означатиме: а є 8. а відповідає 8

То ж коли дійдете до цього місця, шоб задати змінну "b" , компілятор скаже

a * a. Використовується порядок операцій, тож

першим буде множення. a * a є 64.

64 - змінна a дорівнює 64 - 8, і рівна 56. Miнус 1 і дорівнює 55.

Тож змінна b рівне 55. І "c" має бути a * b,

8 разів 55 дійсно дорівнює 440. Все працює.

Може Вам цікаво побачити що станеться, коли

Ви матимете різні змінні "a". Можна спробувати .

Ви можете змінити тільки змінну а і подивитися, що трапиться для різних значень a.

Нехай "a" буде рівне -6

запустити нашу програму і подивитися результат.

Ми дістали -246. Ви можете перевірити це все самостійно.

Проходячи кожну лінію коду, Ви маєти всі ці змінні,

яким присвоєні значення

і бачите чи дістали той самий результат, ось тут.

Тепер, якщо програма є лише набором тільки таких команд

Ви весь час виконуватимете код/програму лінійно (від початку до кінця).

Цим сами Ви не можете робити більш цікаві речі.

Щоб зробити дійсно цікаві речі, Ви повині

познайомитися з умовами і циклами (анг. Conditionals and Loops ).

Давайте розглянемо конструкцією умова (conditional). Я залишу цей матеріал там.

Наберемо "if (a<0):".

В даному випадку введемо print(c)

тоді наберемо "else:", в цьому випадку виведемо print (c-a).

Тож цікаво виходить. Ви можливо вже зрозуміли

що має бути тут. Але давайте все запишемо.

використовуючи тільки конструкцію умова. То ж скажімо,

якщо "a" менше 0, тоді виконати це, інакше

якщо "a" не менше 0, виконати ось це шо тут.

Слід зауважити, що код не виконується прямолінійно в низ

В залежності від того, чи "a" менша за 0 чи ні,

виконуватиметься або ось ця лінія,

або виконуватиметься ця лінія.

Причиною того, що Python знає яку лінію необхідно виконати,

тобто виконати "print(c)" , якщо "a" менше 0, криється в форматуванні коду,

тобто з відступом print(c). Відступ є частиною блоку умови.

Спосіб в який Python знає, що є нові конструкційній частини коду

є використання двокрапки : ось тут.

Якщо "a" більше 0, тоді виконується код в частині "else" .

Якщо після цього Ви хочете виконати щось інше

незалежно від того, чи "а" менше 0 чи ні

необхідно вийти і продовжити код без "внутрішнього" відступу.

Зараз ми виведемо на екран тільки "we are done with the program".

Давайте додамо, ще якийсь матеріал в цій частині.

Давайте виведемо тут"a < 0".

Зауважте: це не обов'язково має бути пораховано

Ми маємо це в середині рядка, тож

виведемо на екран це. Ось ми виводимо

print("a is not less than 0")

Цікава програма. Давайте просто запустимо її зараз.

Сподіваюся вона запуститься. Я зберіг її. Давайте тепер запустимо програму.

На екрані виведено " a < 0 " і це означає, що ми в середині цієї частини.

Python вивів це. Потім виведено зміст змінної "с", рівний -246.

Невиконується ця частина, оскільки вона

виконуватиметься тільки за умови, якщо a буде більше 0.

Але згодом Python виходить з ціє частини і виводить на екран

"we are done with the program".

Давайте змінемо "a" щоб побачити чи можна запустити на виконання

іншу частину умовної конструкції. Зробимо "a" більшою 0.

Зробимо "a" рівною 9 і запустимо програму.

Тож тут "a" дорівнює 9. Python перевіряє "чи a менше 0?",

"a" не є меншою за 0, тож Python

не буде виконувати це, Python виконає код в частині else .

Тож на екрані буде виведено "a is not less than 0",

що зроблено ось тут, потім виведено на екран c-a

що дорівнює 630. Python виходить з цієї частини,

і незалежно від того чи "a" менше 0 чи ні,

виводить на екран "we are done with the program".