Скільки життів ти можеш прожити?
-
0:01 - 0:05(Співає) Я бачу місяць,
а він мене. -
0:06 - 0:12Він бачить когось,
кого не бачу я. -
0:13 - 0:18Благослови, Боже, місяць,
благослови мене. -
0:18 - 0:25Благослови того,
кого не бачу я. -
0:26 - 0:31Якщо я в раю,
а тебе там нема, -
0:32 - 0:38я пророблю шпарину
для тебе в небеса. -
0:38 - 0:44Я напишу твоє ім'я
на кожній зорі, -
0:44 - 0:47І тоді світ не буде
-
0:47 - 0:51далеким тобі.
-
0:51 - 0:55Космонавт сьогодні не на роботі.
-
0:55 - 0:57Він повідомив, що захворів.
-
0:57 - 1:02Він вимкнув мобільний,
ноутбук, пейджер, будильник. -
1:02 - 1:05Товстий жовтий кіт
спить собі на дивані, -
1:05 - 1:07за вікном йде дощ,
-
1:07 - 1:11а на кухні - жодного натяку
на зварену каву. -
1:11 - 1:12Усі переполошені.
-
1:12 - 1:16На 15-ому поверсі інженери припинили
роботу над прискорювачем часток. -
1:16 - 1:18Антигравітаційна кімната протікає,
-
1:18 - 1:20навіть веснянкуватий малий в окулярах,
-
1:20 - 1:22який тільки й робив, що виносив
сміття, занепокоївся, -
1:22 - 1:25мне мішка, впускає
шкірку банана і стаканчик. -
1:25 - 1:26Ніхто й не помітив.
-
1:26 - 1:30Всі зайняті, бо наново обчислюють,
що все це значить для втраченого часу. -
1:30 - 1:32Скільки галактик ми втрачаємо щосекунди?
-
1:32 - 1:34Скільки часу до наступного запуску ракети?
-
1:34 - 1:37Десь електрон покидає
своє електричне поле. -
1:37 - 1:39Чорна діра вибухнула.
-
1:39 - 1:41Мама от-от накриє стіл до вечері.
-
1:41 - 1:43Хтось допізна дивитиметься
"Закон і порядок". -
1:43 - 1:46Астронавт спить.
-
1:46 - 1:47Він забув вимкнути свого годинника,
-
1:47 - 1:50що б'є на його зап'ясті
металевим пульсом. -
1:50 - 1:52Він не чує його.
-
1:52 - 1:55Йому сняться коралові рифи з планктоном.
-
1:55 - 1:58В його пальцях - вітрильні щогли
його наволочки. -
1:58 - 2:01Повернувшись на інший бік,
він враз розплющує очі. -
2:01 - 2:06На його думку, дайвери
мають найкращу роботу на світі. -
2:06 - 2:09Тільки бери й розсікай хвилі!
-
2:11 - 2:16(Оплески)
-
2:16 - 2:18Дякую.
-
2:18 - 2:22Коли я була маленькою,
я не могла зрозуміти, -
2:23 - 2:25що можна прожити тільки одне життя.
-
2:26 - 2:27Не метафорично кажучи,
-
2:27 - 2:30а буквально: я гадала,
що встигну зробити все, -
2:30 - 2:32що завгодно,
-
2:33 - 2:35і буду тим, ким завгодно.
-
2:35 - 2:37Це було лише питанням часу.
-
2:37 - 2:40Такі речі, як вік, стать,
-
2:40 - 2:43раса чи навіть доцільний
часовий період не грали ролі. -
2:43 - 2:47Я була певна, що
насправді відчую -
2:47 - 2:50себе на місці лідера
руху за громадянські права, -
2:50 - 2:54чи десятирічного хлопчика на фермі,
який жив під час пилових бур, -
2:54 - 2:58чи імператора Китаю династії Тан.
-
2:58 - 3:00Моя мама каже, що коли мене питали,
-
3:00 - 3:03ким я хочу бути, як виросту,
я завжди відповідала: -
3:03 - 3:05принцесою-балериною-астронавткою.
-
3:05 - 3:09Вона не розуміла,
що я, насправді, -
3:09 - 3:11не видумувала якусь суперпрофесію.
-
3:11 - 3:14Я перелічувала те,
ким мені випаде стати: -
3:14 - 3:17принцесою, балериною
та астронавткою. -
3:17 - 3:20Звісно, список на цьому не кінчався.
-
3:20 - 3:22Найчастіше мене просто перебивали.
-
3:22 - 3:25Але ніколи не йшлося про те,
чи я зрештою зроблю це, -
3:25 - 3:27йшлося про те, коли я це зроблю.
-
3:27 - 3:30Тому, оскільки я гадала,
що встигну зробити все, -
3:30 - 3:32то це значило, що я мусила квапитись,
-
3:32 - 3:34бо мала встигнути купу справ.
-
3:34 - 3:37Тому моє життя
було в постійному поспіху. -
3:37 - 3:39Я переживала,
що відстану. -
3:39 - 3:42І в Нью-Йорку,
де я виросла, -
3:42 - 3:44поспіх - це звична річ.
-
3:45 - 3:49Але, дорослішаючи,
я прикро усвідомила, -
3:49 - 3:53що не зможу прожити
більше одного життя. -
3:53 - 3:56Я тільки знала, як бути
дівчинкою-підлітком -
3:56 - 3:58в Нью-Йорку,
-
3:58 - 4:00а не хлопчиком-підлітком в Новій Зеландій,
-
4:00 - 4:03чи королевою балу з Канзасу.
-
4:03 - 4:05Я бачила світ тільки своїми очима.
-
4:05 - 4:08Десь тоді я й захопилася історіями,
-
4:08 - 4:11тому що вони давали змогу,
хай як коротко чи недовершено, -
4:11 - 4:15але побачити світ очима інших.
-
4:16 - 4:19Я хотіла почути про життєвий
досвід інших людей, -
4:19 - 4:22бо мені було заздрісно,
що були цілі життя, -
4:22 - 4:24які я так ніколи й не проживу,
-
4:24 - 4:27і я не хотіла нічого пропустити.
-
4:27 - 4:28Згодом я усвідомила,
-
4:28 - 4:31що інші люди так само
ніколи й не знатимуть, -
4:31 - 4:34як це - зростати дівчиною-
підлітком в Нью-Йорку. -
4:34 - 4:36Не знатимуть
-
4:36 - 4:39поїздки на метро
після першого поцілунку, -
4:39 - 4:42або як тихо стає, коли падає сніг.
-
4:42 - 4:45І я хотіла розказати їм про це.
-
4:45 - 4:47Це стало моєю основною ціллю.
-
4:47 - 4:51Я розповідала історії,
збирала і поширювала їх. -
4:51 - 4:53Але тільки недавно зрозуміла,
-
4:53 - 4:57що поезія нашвидкуруч
не пишеться. -
4:58 - 5:01Є такий поетичний конкурс,
називається "30 днів - 30 віршів". -
5:01 - 5:04Він відбувається у квітні,
-
5:04 - 5:06під час "місяця поезії".
-
5:07 - 5:09Учасники щодня пишуть вірші
-
5:09 - 5:12протягом усього місяця.
-
5:13 - 5:15Того року, коли я вперше взяла участь,
-
5:15 - 5:19я раділа, що вмію
ефективно складати поезію. -
5:20 - 5:23Але наприкінці місяця
я перечитала всі 30 віршів -
5:23 - 5:27і зловила себе на думці,
що всі вони були про те саме. -
5:27 - 5:32Просто мені потрібно було 30 спроб,
щоб правильно це висловити. -
5:32 - 5:36Я зрозуміла, що інші історії
теж відповідають цьому правилу. -
5:36 - 5:39Роками я намагалася
розказати історії, -
5:39 - 5:43безперестанку переписуючи
й шукаючи необхідні слова. -
5:43 - 5:46Поль Валері, французький поет та есеїст,
-
5:46 - 5:50якось сказав, що вірша можна
тільки покинути, а не завершити. -
5:50 - 5:51І це лякає мене,
-
5:51 - 5:55тому що означає, що я можу
переписувати й підправляти -
5:55 - 5:58його скільки завгодно, і лише
від мене залежить, коли -
5:58 - 6:00вірша буде покинуто.
-
6:01 - 6:04А це напряму суперечить
моєму надмірному старанню -
6:04 - 6:07завжди віднайти правильну відповідь,
правильну форму й слова. -
6:07 - 6:09У житті поезія
-
6:09 - 6:12допомагає мені
долати проблеми. -
6:12 - 6:15Але навіть дописаний вірш
не означатиме, що я розв'язала -
6:15 - 6:17ту проблему, яка не давала мені спокою.
-
6:18 - 6:20Я часто переглядаю стару поезію,
-
6:20 - 6:24бо вона точно показує мені,
де я була в той час, -
6:24 - 6:26що я намагалася зрозуміти
-
6:26 - 6:28та слова, які мені допомагали.
-
6:28 - 6:30Я маю історію,
-
6:30 - 6:33яку пишу вже довгий час,
-
6:33 - 6:35і я не впевнена, що
знайшла правильну форму, -
6:35 - 6:37чи, може, це тільки спроба,
-
6:37 - 6:41і я перепишу історію,
щойно зможу краще її розказати. -
6:41 - 6:44Але я точно знаю, що, згадуючи це пізніше
-
6:44 - 6:48я знатиму, де я тоді була
-
6:48 - 6:50і що я намагалася роз'яснити собі
-
6:50 - 6:54цими словами, тут,
в цій аудиторії, з вами. -
6:56 - 6:57Отож --
-
6:59 - 7:00Усміхніться.
-
7:05 - 7:07Так було не завжди.
-
7:08 - 7:10Бувало так, що треба було
добре постаратися. -
7:10 - 7:14Коли часто не знав, що робиш,
легко було перечепитися. -
7:14 - 7:18Задля більшого
контрасту, насиченості, -
7:18 - 7:20темнішої тіні й світлішого світла
-
7:20 - 7:23просто проявити фотографію
було марно. -
7:23 - 7:26Доводилося довше дихати
хімікатами, мастити ними руки. -
7:26 - 7:27Легко не було.
-
7:28 - 7:31Дід Стюарт був військовим фотографом.
-
7:31 - 7:34Молодий, червонолиций,
із закасаними рукавами -
7:34 - 7:36й дебелими кулачищами
-
7:36 - 7:39він був схожий на живого
Папая-моряка. -
7:39 - 7:42Крива усмішка, волосся на грудях,
-
7:42 - 7:45На Другу світову війну він пішов з
фотоапаратом та вишкіреними зубами. -
7:45 - 7:48ВІн збрехав їм про
своє знання фотозйомки, -
7:48 - 7:51навчився читати Європу наче мапу:
-
7:51 - 7:54догори ногами, з висоти воєнного літака;
-
7:54 - 7:57кліп камерою, клац очима
-
7:57 - 7:59найтемнішу тінь,
найсвітліше світло. -
7:59 - 8:02Він навчився війні так, як
навчився читати дорогу додому. -
8:03 - 8:06Солдати, вертаючись з війни,
відкладали свою зброю, -
8:06 - 8:08він же приніс свою камеру й лінзи
із собою додому. -
8:08 - 8:11Відкрив крамничку,
що переросла в сімейний бізнес. -
8:11 - 8:15Мій тато виріс у цьому світі
чорного й білого. -
8:15 - 8:18Його грубі руки освоїли
найдрібніші кнопочки, -
8:18 - 8:21як порух лінз ставав кадром,
як плівка живила камеру, -
8:21 - 8:22а хімікати - сміттєвий бак.
-
8:22 - 8:25Його батько знався на фотоапараті,
але не на фотографії. -
8:25 - 8:27Він знав тіні, та не знав світла.
-
8:27 - 8:31Мій тато опанував чар світла
та все життя йшов за ним. -
8:31 - 8:35Якось він перетнув усю країну,
щоби зняти лісову пожежу. -
8:35 - 8:37Тиждень він ганявся за нею
зі своєю камерою. -
8:38 - 8:39"Іди за світлом" - казав він.
-
8:40 - 8:41"Іди за світлом".
-
8:41 - 8:44Часто тільки фотографії
показують мене з різних боків. -
8:44 - 8:47Горище на Вустер-стріт
зі скрипучими коридорами, -
8:47 - 8:50Стелі заввишки 3,5 метра,
білі стіни, холодна підлога. -
8:50 - 8:52Таким був дім моєї мами,
навіть до того, як вона стала нею. -
8:52 - 8:55Перш ніж стати дружиною,
вона була мисткинею. -
8:55 - 8:57Ванна й темна кімната
-
8:57 - 9:00були єдиними кімнатами в домі,
що сягали стінами стелі -
9:00 - 9:01та мали двері,
-
9:01 - 9:03що відчинялися і зачинялися.
-
9:04 - 9:06Темну кімнату вона
зробила сама: -
9:06 - 9:11з раковинами із нержавіючої сталі,
із фотозбільшувачем, -
9:11 - 9:13який совгав вгору й вниз
величезний важіль, -
9:13 - 9:15із світло-коригувальнимим лампами,
-
9:15 - 9:17скляним полотном для огляду негативів,
-
9:17 - 9:19зі стелажем для сушки відбитків.
-
9:19 - 9:21Вона сама це все зробила.
-
9:21 - 9:22Зробила це своїм домом.
-
9:22 - 9:25Закохалася в чоловіка
з грубими руками, -
9:25 - 9:27що по-своєму дивився на світло.
-
9:27 - 9:29Вони одружилися. У них
народилася донька. -
9:29 - 9:32Вони переїхали ближче до парку.
-
9:32 - 9:34Проте зберегли горище на Вустер-стріт
-
9:34 - 9:36для сімейних ігор та
днів народжень. -
9:36 - 9:39Донька внесла свої корективи:
заповнила фотоальбоми -
9:39 - 9:42своїми першими зубами,
першими кроками. -
9:42 - 9:45Виросла у дівчину
без ластовиння, -
9:45 - 9:47але з кривою усмішкою,
-
9:47 - 9:51дівчину, що не розуміла, чому її друзі
не мали темної кімнати в своїх будинках, -
9:51 - 9:53ніколи не бачили поцілунку її батьків,
-
9:53 - 9:55не бачили, як вони йшли за руки.
-
9:55 - 9:57Але потім з'явилося інше немовля.
-
9:57 - 10:00Із прямим волоссям
та рум'янцем на щічках. -
10:00 - 10:02Його назвали мацьопиком.
-
10:02 - 10:04Він так голосно реготав,
-
10:04 - 10:06що полохав голубів на пожежних сходах.
-
10:06 - 10:09Так вони й жили четверо -
в будинку біля парку. -
10:09 - 10:11Мацьопик, дівчина без веснянок,
-
10:11 - 10:13тато-грубі руки і мама-мисткиня.
-
10:13 - 10:16Час ішов - вони запалювали свічки,
промовляли молитви. -
10:16 - 10:18І кутики фотографій загинались.
-
10:19 - 10:21Аж ось настало 11 вересня 2001 року.
-
10:21 - 10:25І будинок коло парку став руїною,
тому вони покинули його, -
10:25 - 10:29на велосипедах, з рюкзаками.
-
10:29 - 10:31Горище на Вустер-стріт
облюбували голуби, -
10:31 - 10:34хоча воно було осередком художника.
-
10:34 - 10:38Стіни, що не сягали верху,
не стримували крику, -
10:38 - 10:42і чоловік з грубими руками
відклав свою зброю. -
10:42 - 10:45Та війна була непосильна для нього,
жодна мапа не вказувала додому. -
10:45 - 10:48Камера не йшла йому до рук,
-
10:48 - 10:49жінка не йшла з ним за руку,
-
10:49 - 10:51його тіло йшло своєю дорогою.
-
10:51 - 10:54Мацьопик щосили затулив
рота кулаками, -
10:54 - 10:56аж поки йому було нічого сказати.
-
10:56 - 10:59Тож дівчина без веснянок
вирушила у свою пригоду. -
10:59 - 11:03На Вустер-стріт, у будинку
зі скрипучими коридорами, -
11:03 - 11:05горищем зі стелею у 3,5 метра,
-
11:05 - 11:07повною раковин темною кімнатою,
-
11:07 - 11:09під світло-корекційними лампами
вона знайшла записку, -
11:09 - 11:14прикріплену до стіни кнопкою
ще до 11 вересня, -
11:14 - 11:17до народження дітей.
-
11:17 - 11:22Там писало: "Як же хлопцю не закохатися
в дівчину, яка працює в темній кімнаті". -
11:23 - 11:26Це було за рік до того,
як мій тато знову взяв до рук камеру. -
11:26 - 11:29Тоді він пішов за
різдвяними вогниками, -
11:29 - 11:31що поцяткували
дерева Нью-Йорка, -
11:31 - 11:36маленькі пучки світла,
які блимали йому з пітьми. -
11:36 - 11:40Рік потому лісова пожежа
потягнула його через усю країну, -
11:40 - 11:42тиждень він ловив її камерою,
-
11:42 - 11:44а вона пустошила Західне узбережжя,
-
11:44 - 11:47пожираючи все на своєму шляху.
-
11:47 - 11:48Тим часом я на Східному узбережжі
-
11:48 - 11:52написала вірша, в школі,
на полях свого зошита. -
11:52 - 11:54Ми обоє опанували
мистецтво вираження. -
11:54 - 11:57Може-таки навчимося
смиренню. -
11:57 - 12:00Може-таки навчимося
прощенню. -
12:01 - 12:06(Оплески)
- Title:
- Скільки життів ти можеш прожити?
- Speaker:
- Сара Кей
- Description:
-
Поетеса-ораторка Сара Кей була приголомшена, коли зрозуміла, що не може бути принцесою, балериною і астронавткою за одне своє життя. У цій промові вона ділиться двома віршами, що показують нам, як можна проживати інші життя.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 12:15
Hanna Leliv approved Ukrainian subtitles for How many lives can you live? | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for How many lives can you live? | ||
KLEY Volunteers accepted Ukrainian subtitles for How many lives can you live? | ||
KLEY Volunteers edited Ukrainian subtitles for How many lives can you live? | ||
Serhii Zhylin edited Ukrainian subtitles for How many lives can you live? | ||
Serhii Zhylin edited Ukrainian subtitles for How many lives can you live? | ||
Serhii Zhylin edited Ukrainian subtitles for How many lives can you live? | ||
Serhii Zhylin edited Ukrainian subtitles for How many lives can you live? |