Атакуюча піхота помалу наближається,
слони вже зламали оборонну лінію.
Король намагається відступити, але
ворожа кавалерія нападає на нього з тилу.
Втеча неможлива.
Це не справжня війна,
але й не звичайна гра.
За майже півтора тисячоліття
свого існування,
шахи стали засобом
військової стратегії,
метафорою для характеристики
людських відносин і еталоном геніальності.
Хоча найперші відомості про шахи
датуються 7 століттям,
легенда розповідає, що шахи
з'явилися на століття раніше.
Ймовірно, коли наймолодшого принца
Імперії Гуптів вбили,
його брат придумав спосіб, як відтворити
події битви своїй скорботній матері.
У нової гри на дошці 8x8
для аштапади та інших популярних занять
було дві основні риси:
різні правила для руху
різних фігур
і єдиний король, чия доля
визначала результат гри.
Спочатку гра називалася
чатуранга,
що в перекладі з санскриту означає
"чотири загони".
Проте, з поширенням шахів
у Сасанідській Персії,
вони отримали свою теперішню назву
і термінологію -
"шахи" від слова "шах", що означає король,
і "шах і мат" від "шах мат",
тобто "король безсилий".
Після ісламського завоювання Персії
в 7 столітті,
арабський світ познайомився з шахами.
Вийшовши за рамки
тактичної симуляції,
шахи, зрештою, стали невичерпним джерелом
поетичної образності.
Дипломати та придворні використовували
терміни гри, щоб описати політичну владу.
Правлячі халіфи самі стали
затятими гравцями.
Історик Аль-Масуді вважав цю гру
свідченням вільного вибору людей
в порівнянні з азартними іграми.
Середньовічна торгівля на Шовковому шляху
сприяла поширенню гри
на Сході і в Північно-Східній Азії,
де виникло багато місцевих варіантів.
В Китаї шахові фігури ставили
на перехресті квадратів поля,
а не по центру, як в місцевій
стратегічній грі Го.
За правління монгольського лідера
Тамерлана з'явилася дошка 11x10
з безпечними укриттями,
які називалися цитаделями.
Як і в японських шогі, захоплені фігури
могли використовуватися опонентом.
Саме в Європі шахи почали набирати
сучасного вигляду.
До 1000 р. н. е. гра стала частиною
аристократичної освіти.
Шахи використовувалися як алегорія
різних соціальних класів,
які виконували відповідні ролі.
Таким чином, фігурки переосмислили
в новому контексті.
Водночас, церква і далі ставилася
з недовірою до ігор.
Моралісти застерігали від надмірного
проведення часу за шахами,
а в Франції шахи навіть заборонили
на короткий період часу.
Проте, гра поширювалася
і у вже 15 ст. набула тієї форми,
яку ми знаємо сьогодні.
Відносно слабку фігуру радника
замінили сильнішою королевою,
на що, можливо, надихнула
хвиля сильних жінок-лідерів.
Ця зміна значно прискорила
темп гри.
Під час просування інших правил
в маси,
з'явилися трактати, які аналізували
початок і закінчення гри.
Так зародилася шахова теорія.
У часи Просвітлення гра переїхала
з королівських дворів до кав'ярень.
Тепер шахи розглядали як
вираження креативності,
заохочуючи сміливі ходи
та ефектну гру.
Цей "романтичний" стиль досягнув апогею
в Безсмертній Грі в 1851 р.,
коли Адольф Андерсен виконав шах-мат,
пожертвувавши королевою
і двома турами.
Але поява офіційних шахових змагань
в 19 столітті
означала, що стратегічний розрахунок
візьме гору над театральністю.
З появою міжнародних змагань,
шахи набули нового
геополітичного значення.
Під час Холодної війни
Радянський союз виділив значні ресурси
на підготовку талановитих шахістів,
виграючи змагання до кінця століття.
Гравцем, який зруйнував російське
панівне становище,
був не житель іншої країни,
а комп'ютер ІВМ "Deep Blue".
Комп'ютери для гри в шахи розроблялися
протягом десятиліть,
але тріумф "Deep Blue"
над Гаррі Каспаровим у 1997 р.
став першим випадком, коли машина
перемогла діючого чемпіона.
Сьогодні шахове програмне забезпечення
здатне перемагати
найкращих гравців.
Але як і освоєна гра,
ці машини - продукт
людської винахідливості.
Можливо, саме ця винахідливість
виведе нас з цієї неминучої поразки.