WEBVTT

00:00:13.005 --> 00:00:16.045
Уявіть собі, що ви з другом прогулюютесь
на художній виставці

00:00:16.045 --> 00:00:18.655
і одна вражаюча картина впадає вам в очі.

00:00:18.655 --> 00:00:22.085
Яскравий червоний 
здається вам символом любові,

00:00:22.085 --> 00:00:25.445
але ваш друг переконаний, 
що це символ війни.

00:00:25.445 --> 00:00:28.955
І там, де ви бачите зірки 
в романтичному небі,

00:00:28.955 --> 00:00:33.787
ваш приятель бачить 
забрудників глобального потепління.

00:00:33.787 --> 00:00:38.127
Для того, щоб залагодити суперечку,
ви звертаєтесь до інтернету, де взнаєте,

00:00:38.127 --> 00:00:41.907
що картина є репродукцією
мисткині художнього проекту:

00:00:41.907 --> 00:00:46.746
червоний - її улюблений колір, 
а срібні крапки - це феї.

NOTE Paragraph

00:00:46.746 --> 00:00:51.328
Тепер ви точно знаєте, що
призвело до створення цієї роботи.

00:00:51.328 --> 00:00:55.398
Чи ви були неправі, коли насолоджувалися
тим, що художник не мав наміру зобразити?

00:00:55.398 --> 00:00:58.918
А зараз ця робота подобається вам менше, 
коли ви знаєте правду?

00:00:58.918 --> 00:01:01.038
Як сильно намір художника

00:01:01.038 --> 00:01:04.328
має вплинути 
на вашу інтерпретацію картини?

00:01:04.328 --> 00:01:06.948
Це питання, на яке десятиліттями 
намагаються відповісти

00:01:06.948 --> 00:01:11.828
філософи та мистецтвознавці, за відсутності
перспектив досягти взаємопорозуміння.

NOTE Paragraph

00:01:11.828 --> 00:01:13.479
В середині 20 сторіччя,

00:01:13.479 --> 00:01:17.989
літературознавець В. К. Вімсат
і філософ Монро Бердслі

00:01:17.989 --> 00:01:21.359
сперечалися, чи має значення 
художній намір.

00:01:21.359 --> 00:01:23.829
Вони назвали це "Інтенціональною оманою":

00:01:23.829 --> 00:01:28.149
переконання, що оцінювати 
намір художника є неправильним.

00:01:28.149 --> 00:01:30.269
Їх аргумент мав два пояснення:

00:01:30.269 --> 00:01:33.549
Перш за все, митців, 
роботи яких ми вивчаємо, вже немає,

00:01:33.549 --> 00:01:35.449
вони ніколи не записували свої наміри,

00:01:35.449 --> 00:01:39.599
і вони нездатні відповісти 
на питання про свої роботи.

00:01:39.607 --> 00:01:44.157
По-друге, навіть, якщо б 
такая інформація існувала,

00:01:44.157 --> 00:01:45.597
Вімсат і Бердслі вважали,

00:01:45.597 --> 00:01:49.087
що вона б відволікала нас 
від самої роботи митця.

00:01:49.087 --> 00:01:51.227
Вони порівняли мистецтво з десертом:

00:01:51.227 --> 00:01:52.767
коли ви їсте пудинг,

00:01:52.767 --> 00:01:57.337
наміри кухаря не впливають на те, 
чи насолоджуєтеся ви смаком або текстурою.

00:01:57.337 --> 00:02:01.597
Має значення тільки те, 
що пудинг "працює".

NOTE Paragraph

00:02:01.597 --> 00:02:05.857
Звичайно, те, що "працює" для однієї людини, 
може не "працювати" для іншого.

00:02:05.857 --> 00:02:09.018
І так як різні інтерпретації 
апелюють до різних людей,

00:02:09.018 --> 00:02:13.268
срібні крапки в нашій картині можуть
трактуватися, як феї,

00:02:13.268 --> 00:02:15.510
зірки або забруднювачі.

00:02:15.510 --> 00:02:19.660
Згідно з логікою Вімсата та Бердслі, 
інтерпретація власного твору

00:02:19.660 --> 00:02:24.550
просто стане однією з багатьох 
однаково прийнятних можливостей.

NOTE Paragraph

00:02:24.550 --> 00:02:26.202
Якщо ви незгодні з цією теорією,

00:02:26.202 --> 00:02:30.292
ви можете приєднатися до Стівена Кнапа 
і Волтера Бен Майклса,

00:02:30.292 --> 00:02:34.072
теоретиків літератури, 
які заперечили "Інтенціональну оману".

00:02:34.072 --> 00:02:36.462
Вони стверджували, що намір митця -

00:02:36.462 --> 00:02:39.052
це не тільки 
ще одна можлива інтерпретація,

00:02:39.052 --> 00:02:41.802
а єдина можлива інтерпретація.

00:02:41.802 --> 00:02:44.492
Наприклад, припустимо, 
ви прогулюєтесь уздовж пляжу

00:02:44.492 --> 00:02:49.012
і знаходите написи на піску у формі вірша.

00:02:49.012 --> 00:02:52.221
Кнап і Майклс вважали, 
що вірш втрачає сенс,

00:02:52.221 --> 00:02:55.691
якщо ви дізнаєтесь, 
що ці рукописи не праця людини,

00:02:55.691 --> 00:02:58.471
а випадкове творіння хвиль.

00:02:58.471 --> 00:03:00.421
Вони вірили, що справжній творець --

00:03:00.421 --> 00:03:04.591
це той фактор, 
що допомагає зрозуміти твір цілком.

NOTE Paragraph

00:03:04.591 --> 00:03:06.928
Інші мислителі обирають золоту середину,

00:03:06.928 --> 00:03:11.818
які вказують на те, що намір -- 
лише одна частина у великій головоломці.

00:03:11.818 --> 00:03:15.258
Сучасний філософ Ноель Керролл
приняв цю позицію,

00:03:15.258 --> 00:03:18.928
стверджуючи, що наміри художника 
є актуальними для його аудиторії

00:03:18.928 --> 00:03:20.658
так само, як наміри спікера

00:03:20.658 --> 00:03:24.158
є актуальними для людини, 
яка бере участь у розмові.

00:03:24.158 --> 00:03:27.098
Щоб зрозуміти, 
яку функцію мають наміри у розмові,

00:03:27.098 --> 00:03:31.208
Керролл каже: уявіть, 
що хтось тримає цигарку і просить сірники.

00:03:31.208 --> 00:03:33.201
А ви пропонуєте йому запальничку,

00:03:33.201 --> 00:03:36.251
роблячи висновок, 
що головна мотивація - запалити цигарку.

00:03:36.251 --> 00:03:39.102
Слова, які вони використовували
для запитання, важливі,

00:03:39.102 --> 00:03:43.472
але наміри, що стоять за цим питанням, 
диктують ваше розуміння і, зрештою,

00:03:43.472 --> 00:03:45.492
вашу відповідь.

NOTE Paragraph

00:03:45.492 --> 00:03:48.518
Отже, до якої позиції ви схильні?

00:03:48.518 --> 00:03:52.258
Ви, як Вімсат і Бердслі, вірите, 
що, коли справа доходить до мистецтва,

00:03:52.258 --> 00:03:53.998
відповідь лежить в пудингу?

00:03:53.998 --> 00:03:57.688
Або ви думаєте, 
що плани художника та його мотиви

00:03:57.688 --> 00:03:59.348
впливають на значення його робити?

00:03:59.348 --> 00:04:02.108
Художня інтерпретація 
- це складна система,

00:04:02.108 --> 00:04:06.158
яка, ймовірно, 
ніколи не запропонує остаточної відповіді.